Постанова Дніпровський апеляційний суд № 243/11994/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1716/23 Справа № 243/11994/21 Суддя у 1-й інстанції - Хаустова Т.А. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 січня 2023 року м.Кривий Ріг справа № 210/2419/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П., сторони: позивач ОСОБА_1 відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця» розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, у порядку ч.13 ст. 7, ч.1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2021 року, яке ухвалено суддею Хаустовою Т.А. у м. Слов`янську Донецької області та повне судове рішення складено 13 грудня 2021 року, ВСТАНОВИВ: В листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку. В обґрунтування позову позивачем зазначено, що з 10 вересня 1979 року вона працювала на підприємстві відповідача на різних посадах. З березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати. Згідно до наказу (розпорядження) № 1413/ДНД-ос від 06 червня 2017 року позивач була звільнена з підприємства відповідача з 07 червня 2017 року на підставі п. 1 ст. 36 Кодексу Законів про працю України - за угодою сторін. Проте, в день звільнення і після звільнення із нею не було проведено повного розрахунку, а саме: роботодавець не розрахувався по заборгованості із заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року, а також не було виплачено компенсацію за 26 днів щорічної відпустки, що відображено в розрахунку заробітної плати за червень 2017 року. Всього заборгованість по заробітній платі складає 15 599,46 грн. Роботодавець відмовляється, як у добровільній виплаті вказаних грошових сум, так і в надані довідки про розмір заборгованості по заробітній платі без жодного обгрунтування причин цього, що, вважає, є грубим порушенням ч. 1 ст. 47 та ст. 49 КЗпП України. Папка з оригіналами первинних документів для нарахування заробітної плати знаходяться у фінансовому відділі Донецької дирекції залізничних перевезень регіональній філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» (вул. Привокзальна, м. Лиман Донецької області, 84404), куди вони були здані особисто позивачем для перевірки їх достовірності працівниками бухгалтерії регіональної філії «Донецька залізниця» у вересні 2017 року. У відповідача є доступ до розрахункових листків за період з 01 лютого 2017 року по 07 червня 2017 року у електронному вигляді, які знаходяться у автоматизованій системі бухгалтерського обліку «ФОБОС». Оформивши звільнення позивача та віддавши їй трудову книжку, в день її звільнення відповідач свій обов`язок із проведення із нею розрахунку не здійснив. Щодо наявності форс-мажорних обставин, підтверджених науково-правовим висновком Торгово-промислової палати України, позивач зазначає, що наявність такого висновку не звільняє відповідача від обов`язку виплати заборгованості по заробітній платі. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності. На підставі наведеного вище позивач просила суд стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на її користь, нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року у сумі 10 277 грн. 78 коп. та грошову компенсацію за невикористані 26 днів щорічної відпустки у сумі 5 321,68 грн. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», на користь ОСОБА_1 компенсацію за невикористані 26 днів щорічної відпустки у розмірі 5 321,68 грн., яка після утримання сум податків та інших обов`язкових платежів складатиме 4 283,95 грн. Зобов`язано Акціонерне товариство «Українська залізниця» при виплаті ОСОБА_1 компенсації за невикористані 26 днів щорічної відпустки у розмірі 5 321,68 грн., утримати з цієї суми податки та інші обов`язкові платежі. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», судовий збір у розмірі 249,34 коп. Допущено негайне виконання рішення в частині стягнення заробітної плати, а саме компенсації за невикористані 26 днів щорічної відпустки, у межах суми платежу за один місяць. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по справі про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача не виплачену заробітну плату за період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року у сумі 8 585 грн. 72 коп. та грошову компенсацію за невикористані 26 днів щорічної відпустки у сумі 5 321,68 грн. посилаючись на те, що суд першої інстанції при ухвалені рішення не врахував, що з березня 2017 року роботодавець припинив виплачувати їй заробітну плату, хоча і продовжував її нараховувати, що підтверджується наданими позивачем розрахунками заробітної плати за вказані періоди, на які суд першої інстанції уваги не звернув і не надав їм відповідної оцінки. Позивач зауважує на тому, що вона виконувала свої посадові обов`язки в період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року, що підтверджується наданими позивачем доказами, а саме записами у трудовій книжці, витягами з табелів використання робочого часу, розрахунками заробітної плати та копію наказу про її звільнення. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Звертаючись до суду з позовом про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, компенсації за не використану відпустку позивач посилалась на те, що в день звільнення позивача з підприємства відповідача з нею не було проведено повного розрахунку. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача на її користь нарахованої, але не виплаченої заробітної плати, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з відомостями, наданими представником відповідача, а саме, що заборгованість по заробітній платі за першу половину березня 2017 року у розмірі 1 419,06 грн. виплачена, за період з другої половини березня 2017 року по 07 червня 2017 року заробітна плата ОСОБА_1 не нараховувалася, а отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2017 року по 07 червня 2017 року у сумі 10 277, 78 грн. задоволенню не підлягають. Колегія суддів не погоджується з такими висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як установлено судом та вбачається із матеріалів справи позивач ОСОБА_1 працювала на посаді нарядника локомотивних бригад, зокрема з 18 липня 2016 року у реорганізованому на підставі наказу ПАТ «Українська залізниця» № 303 від 15 квітня 2016 року виробничому підрозділі «Ясинуватське будівельно-монтажне експлуатаційне управління» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця». 07 червня 2017 року позивач, на підставі наказу від 06 червня 2017 року № 1413/ДНД-ос позивач була звільнена з структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» за угодою сторін за п. 1 ст. 36 КЗпП України. Вказані обставини підтверджуються копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 та копією наказу про звільнення позивача. Згідно висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року № 126/2/21-10.2 унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця» регіональною філією «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема, ст.ст.115,116 КЗпП України спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області; тривалими перервами в роботі транспорту, регламентованими умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, які на поточну дату продовжують діяти і дату закінчення їх дії встановити неможливо. Ці форс-мажорні обставини є надзвичайними, непередбаченими і мають неминучий характер, їх дії не можна уникнути за звичайних обставин при всій обачливості зобов`язальної сторони за трудовим договором, якою є ПАТ «Українська залізниця» регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», вони об`єктивно впливають на її обов`язки, передбачені законодавством України про працю, зокрема ст.ст.115, 116 КЗпП України та унеможливлюють їх виконання. Такі форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є підставами для звільнення від відповідальності зобов`язальної сторони, якою є ПАТ «Українська залізниця регіональна філія «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» за невиконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю, зокрема ст.ст. 115, 116 КЗпП України, враховуючи субсидіарне застосування ст.4 КЗпП України та ст.ст.9, 263, 617 ЦК України. Відповідно до зазначеного висновку Торгово-промислової палати України від 16 січня 2018 року втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до виробничих потужностей та іншого майна за адресою: м. Донецьк, м. Горлівка, м. Іловайськ, м. Ясинувата, м. Луганськ, в тому числі оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп`ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року щодо структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень», коли фактично вийшло з-під контролю управління вищевказаними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов`язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст.ст.47, 83, 115, 116 КЗпП України, а саме кожному звільненому працівнику структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця ПАТ «Українська залізниця» видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок. Постановою Кабінету Міністрів України «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» від 25 червня 2014 року № 200, прийнятої у відповідності до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, у тому числі, на базі Державного підприємства «Донецька залізниця», згідно додатку № 1. 21 жовтня 2015 року в Єдиному державному реєстрі проведено державну реєстрацію ПАТ «Українська залізниця». «Державне підприємство Донецька залізниця» реорганізовано шляхом злиття у регіональну філію «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», та є регіональною філією даного товариства. Факт знаходження позивача в трудових відносинах з відповідачем підтверджується записами в її трудовій книжці, наказом про припинення трудового договору. Останній запис в трудовій книжці позивача зроблено відповідачем. Таким чином, колегія суддів вважає, що АТ «Українська залізниця» є належним відповідачем у справі. При цьому відповідач не зеперечує щодо перебування у трудових відносинах з позивачем. Статтею 43 Конституції України закріплено право на працю і заробітну плату, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Згідно зі ст.ст. 94, 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган мають виплачувати заробітну плату за виконану роботу та не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами та колективними договорами. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці, відповідно до актів законодавства і колективного договору, на підставі укладеного трудового договору, а згідно зі ст. 22 цього Закону, суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Відповідно до вимог ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму. Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (зокрема, наприклад, справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, а також справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява № 9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/ «правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності. Європейський Суд з прав людини неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст. 1 Протоколу № 1 є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені. Таким чином, з огляду на те, що право людини на заробітну плату гарантоване Конституцією України, нормами КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», позивач перебувала з відповідачем в трудових відносинах до 07 червня 2017 року, але при звільненні не отримала всі належні їй платежі, майнові вимоги позивача щодо їх отримання відповідають критеріям правомірних очікувань в розумінні практики Європейського Суду з прав людини та нормам діючого законодавства України. Як вбачається з роз`яснень викладених у п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23 грудня 2011 року, до заяви має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. На підтвердження нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачем надані суду розрахункові листки за період з березня по червень 2017 року, в яких: за березень 2017 року всього нараховано 3 731 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за березень 3 003,45 грн., за квітень 2017 року всього нараховано 2 929,06 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за квітень 2 357,90 грн., за травень 2017 року всього нараховано 2 929,06 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за травень 2 357,90 грн., за червень 2017 року всього нараховано 6 010,34 грн., зазначено суму до виплати (з урахуванням проведених утримань податків та внесків): за червень 4 838,32 грн. (а.с.17-20). З наданої відповідачем довідки про доходи, вбачається, що за березень 2017 року позивачеві нараховано заробітну плату 1 762,81 грн., до видачі- 1 419,06 грн.(а.с.58). З наданого відповідачем видаткового касового ордеру № 296 вбачається, що 14 серпня 2017 року ОСОБА_1 отримала заробітну плату за першу половину березня 2017 року в сумі 1 419,06 грн. (а.с.56). З огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, колегія суддів приходить до висновку, що докази надані позивачем стосовно наявної заборгованості по заробітній платі за березень 2017, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, є належними, допустими, достовірними та достатніми і знайшли своє підтвердження в судовому засіданні. Відповідач належними та допустимими доказами, у відповідності зі ст.ст.76-81 ЦПК України, не спростував відомості, наведені у письмових доказах, наданих позивачем, та не надав доказів, що відомості, які відображені в них є недостовірними. Відповідно до частини другої статті 30 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці» роботодавець зобов`язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку. Враховуючи, що трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства або уповноваженим ним органом, за якою власник підприємства або уповноважений ним орган зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату (частина перша статті 21 КЗпП України), що обов`язок організувати бухгалтерський облік на підприємстві покладено на власника або уповноважений ним орган, саме відповідач має довести, що він виплатив позивачу заробітну плату. Відповідно до статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до частин першої, другої статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно роз`яснень, викладених в пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, а тому суд визначає суму, що підлягає стягненню, без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. У зв`язку з вищевикладеним сума заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 13 836,19 грн. без урахування проведених утримань податків та внесків, виходячи з наступного розрахунку: за березень 2017 року: 3 731 грн.(всього нараховано за даними позивача без урахування податків та внесків) 1 762,81 грн. (всього нараховано позивачу за даними відповідача без урахування податків та внесків, які виплачені позивачу) = 1 968,19 грн. + за квітень 2017 року: 2 929,06 грн. + за травень 2017 року: 2 929,06 грн. + за червень 2017 року: 6 010,34 грн. = 13 836,19 грн. Доводи відповідача про те, що у відповідача з 20 березня 2017 року відсутній доступ до документації підприємства (кадрової, первинної, технічної, договірної, податкової, архівної та іншої), до всіх комп`ютерних баз даних (операційних систем бухгалтерського обліку, податкової, кадрової, заробітної плати, тощо) та втрачено контроль над господарською діяльністю підрозділу, а саме виробничого підрозділу «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку», в якому працювала позивач до моменту звільнення. Починаючи з 20.03.2017 року, керівництво виробничо-господарською діяльністю у виробничому підрозділі «Ясинуватська дистанція сигналізації та зв`язку» структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» та її працівниками здійснювалось невідомими третіми особами, які здійснювали організаційно-розпорядчі дії на підставі розпорядчих документів, а також доводи відповідача про те, що відповідач не мав об`єктивної можливості перевірити факт виконання позивачем своїх професійних обов`язків суд не приймає з наведених вище підстав, оскільки вони не спростовують висновків суду щодо наявності заборгованості відповідача перед позивачем по заробітній платі. Крім того, згідно висновку Верховного Суду, який викладений у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 243/5469/17, відомості щодо виплати заробітної плати не обмежуються лише первинною документацією. Доводи відповідача про те, що Науково-Правовим висновком Торгово-промислової палати України визнано, що терористична загроза та загроза територіальній цілісності України, що супроводжується актами терори­зму, є надзвичайними, не передбачуваними та невідворотними обставинами, що об`єктивно уне­можливлюють виконання обов`язків відповідачем, передбачених трудовим договором, колегія суддів не приймає до уваги, з огляду на те, що з наданої відповідачем копії науково - правового висновку щодо унеможливлення виконання обов`язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили) від 16 січня 2018 року, який складений на замовлення ПАТ «Укрзалізниця», встановлено, що: - наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 682-Н від 12 травня 2017 року «Про формування робочої комісії з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку працівників структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» створена робоча комісія з працівників регіональної філії «Донецька залізниця» до моменту закінчення скорочення штату працівників Донецької дирекції залізничних перевезень з метою опрацювання документів вказаної дирекції, повноти утримань та перерахування податків і зборів, формування документів обліку та розрахунку заробітної плати, відображення господарських операцій в фінансовій звітності та з інших питань фінансової діяльності; - наказом регіональної філії «Донецька залізниця» № 899-Н від 26 червня 2017 року «Про введення в дію Порядку остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» уведено в дію Порядок остаточного розрахунку працівників структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень», яким враховується нестандартна ситуація та особливості роботи регіональної філії «Донецька залізниця», оскільки частина структурних підрозділів та працівників знаходяться на тимчасово неконтрольованій Україною території, а виплата здійснюється на контрольованій території України регіональною філією «Донецька залізниця» через каси структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень» за місцем їх знаходження (м.Лиман) та регламентується здійснення проведення остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів відповідної дирекції робочими комісіями з опрацювання первинних документів щодо остаточного розрахунку з працівниками структурних підрозділів «Донецька дирекція залізничних перевезень» та «Луганська дирекція залізничних перевезень». Закон України від 02 вересня 2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» не скасовує обов`язків роботодавця, визначених ст.47, ст.116 КЗпП України, та не передбачає особливостей щодо строків розрахунку при звільненні, встановлених ст.116 КЗпП України. Статтею 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» встановлено, що єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Проте заробітна плата не є відповідальністю за порушення строків виплати заробітної плати і жодним нормативним актом про працю не передбачено звільнення роботодавця від виплати заробітної плати та цей обов`язок роботодавця не залежить від наявності або відсутності його вини. Враховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що сума заборгованості з виплати заробітної плати з березня 2017 року по червень 2017 року у розмірі 13 836,19 грн. підлягає примусовому стягненню з відповідача. За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог позивача про стягнення з відповідача нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та ухвалити в цій частині нове рішення по справі про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати заробітної плати з березня 2017 року по червень 2017 року у розмірі 13 836,19 грн. В іншій частині рішення суду слід залишити без змін. Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» з АТ «Українська залізниця» на користь держави підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволених вимог (72,54 %) в сумі 658 грн. 66 коп. Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2021 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та ухвалити в цій частині нове рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», в особі Регіональної філії «Донецька залізниця», про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати задовольнити. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з березня 2017 року по червень 2017 року в сумі 13 836 (тринадцять тисяч вісімсот тридцять шість) грн. 19 коп. Сума заробітної плати визначена без утримання податку й інших обов`язкових платежів. Зобов`язати Акціонерне товариство «Українська залізниця» (ЄДРПОУ 40075815) здійснити утримання з суми заборгованості по заробітній платі передбачені законом податки та інші обов`язкові платежі. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь державного бюджету судові витрати в сумі 658 (шістсот п`ятдесят вісім) грн. 66 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне рішення суду складено 18 січня 2023 року. Головуючий: Судді: