Постанова Полтавський апеляційний суд № 524/8375/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 524/8375/19 Номер провадження 22-ц/814/1908/23Головуючий у 1-й інстанції Кривич Ж. О. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Судді-доповідача: Дряниці Ю.В. Суддів: Пилипчук Л.І.,Лобова О.А. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним,- В С Т А Н О В И В : У листопаді 2019 року АТ КБ «Приватбанк», звернулось до місцевого суду з зазначеним позовом до ОСОБА_1 .. Заявлені вимоги обґрунтував тим, що 22.02.2018року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. За умовами вказаного договору ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 11493,76 грн. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість по кредиту за вказаним кредитним договором у розмірі 11493,76 грн. та судового збору у розмірі1921 грн. У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору недійсним. В обґрунтування позовних вимог вказував, що Кредитний договір б/н від 22.02.2018 року він не укладав і не підписував, примірник Кредитного договору підписаний його сином ОСОБА_2 з використанням його паспорту, який той викрав. Просив суд визнати недійсним спірний кредитний договір. Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 22.02.2018 року в розмірі 11 493 грн 76 коп. залишено без задоволення. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 про визнання недійсним кредитного договору у вигляді Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку б/н від 22.02.2018 року залишено без задоволення. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив позивач АТ КБ «Приватбанк», якийу поданій апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати в частині відмови у задоволення позовних вимог Банку, та ухвалити в цій частині нове, про задоволення позовних вимог в повному обсязі, в іншій частині рішення місцевого суду залишити без змін. Зазначає, що місцевим судом безпідставно відмовлено у задоволенні позовних вимог, оскільки не взято до уваги, що подана до суду анкета-заява містить згоду відповідача на те що дана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, правилами користування карткою складають договір про надання банківських послуг, та погодив свій обов`язок самостійно ознайомитись з умовами та правилами кредитування та їх зміною на сайті Приватбанку. Крім того, вказує, що судом не взято до уваги факт активного користування відповідачем ОСОБА_1 кредитними коштами, що на думку позивача свідчить про визнання ним умов договору. Крім того, апелянт наводить свої заперечення щодо висновків суду про недоведеність факту укладення спірного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України судове рішення підлягає апеляційному перегляду в межах поданої позивачем апеляційної скарги, в іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року не переглядається. Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав. Згідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п. 2,3 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено кредитний договір приєднання шляхом підписання Заяви б/н від 22.02.2018 року, згідно якого позичальник отримав кредит у розмірі 900 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами складає договір про надання банківських послуг. На підтвердження укладення кредитного договору Банк надав суду копії анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, Витяг з «Умов та Правил надання банківських послуг», Витяг з «Тарифів Банку», а також виписку по рахунку та копію документу, що посвідчує особу позичальника. Свої зобов`язання за кредитним договором позичальник не виконує. Згідно розрахунку АТ КБ «ПриватБанк» станом на 15.07.2019 року відповідач має заборгованість у розмірі у загальному розмірі 11 493 грн 76 коп., з яких: 6 971 грн 60 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 3149 грн 66 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 348 грн 99 коп. - заборгованість за нарахованими відсотками, 500 грн 00 коп. - штраф (фіксована частина), 523 грн 51 коп. - штраф (процентна складова). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» про стягненню заборгованості за кредитом суд першої інстанції, керуючись правовою позицією викладеною в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі 342/180/17-ц, виходив із того, що, позивачем не надано підтверджень того, що саме наявні в матеріалах справи конкретні умови банківських послуг були запропоновані відповідачу на момент укладення договору, та вона була належним чином з ними ознайомлена. Вказував, що позивачем не надано докази укладення зазначеного договору саме між позивачем та ОСОБА_1 , взявши до уваги доводи відповідача про те, що спірний кредитний договір він не укладав. Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не надано доказів на підтвердження укладання з відповідачем кредитного договору 22.02.2018, видачі відповідачу кредитної картки, то відсутні підстав для задоволення позовних вимог банку. Апеляційний суд у складі колегії суддів не в повній мірі погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Висновок місцевого суду про недоведеність факту укладення між сторонами спірного кредитного договору ґрунтується на тому, що Кредитний договір укладався в електронній формі на планшеті і підписувався пальцем або стилусом позичальника. Ухвалою суду від 13.05.2021 р. у справі призначалась судова почеркознавча експертиза, на дослідження експерту було визначено направити для дослідження CD-RW диск із записаним файлом електронного документу «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в ПриватБанке» від 22.02.2018 року. Згідно повідомлення експерта Харківського НДІ судових експертиз ім. заслуженого професора М.С Бокаріуса Бараш Л.Є. № 8400 від 06.07.2022 року провести експертизу підпису, зафіксованому на такому носії, неможливо. Інших документів у паперовому вигляді, на яких би мався підпис позичальника за Кредитним договором, Банком не надано. За вказаних обставин суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог Банку. Колегія суддів з таким висновком не погоджується з огляду на наступне. Згідно статей 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до частини 1 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 не надано жодного належного та допустимого доказу того, що він не укладав кредитний договір. Доводи ОСОБА_1 у його позовній заяві про визнання кредитного договору недійсним про те, що приєднаний до матеріалів справи знімок екрану працівника Банку на яком зображено особу позичальника доводить, що кредитний договір укладено саме ОСОБА_2 , а не ОСОБА_1 , які були взяті до уваги місцевим судом, ґрунтується на припущенні. Інших належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень щодо укладення з Банком кредитного договору ОСОБА_1 не надано. З приєднаних ОСОБА_1 копії витягів з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається лише факт звернення ОСОБА_1 з заявами щодо факту заволодіння невідомими особами його грошовими коштами. При цьому, з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 19.04.2018 року слідує, що ОСОБА_1 повідомив, що 18.04.2018 року невідома особа, шляхом вільного доступу зняла грошові кошти у сумі 5000 грн., завдавши йому збитки на вказану суму. З наданої позивачем виписки з карткового рахунку зазначеної транзакції за 18.04.2018 року не вбачається. Заборгованість за кредитним договором здебільшого виникла через оплату покупки у магазині «Ельдорадо» за сервісом «Оплата частинами». З наведеного слідує, що висновок місцевого суду про недоведеність позивачем факту укладення договору між Банком та ОСОБА_1 суперечить матералам справи та є необґрунтованим. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно з випискою по рахунку, наданою позивачем, позичальник користувався кредитними коштами. У постанові Верховного Суду від 14.04.2022 року у справі № 944/3046/20 наведено правовий висновок, згідно якого доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписка з карткового рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом відсутності заборгованості відповідача за тілом кредиту. У постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15-ц (провадження №61-517св18), зроблено правовий висновок про те, що виписка з рахунка особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження № 61-3689св21), від 26 травня 2021 року у справі № 204/2972/20 (провадження № 61-168св21), від 13 жовтня 2021 року у справі № 209/3046/20 (провадження № 61-9207св21), від 01 грудня 2021 року у справі № 752/14554/15-ц (провадження № 61-14046св21), від 01 червня 2022 року у справі № 175/35/16-ц (провадження № 61-648св21). З матеріалів справи вбачається, що за спірний період позичальник за рахунок кредитних коштів купував товари та перераховував кошти на інші рахунки, здійснював оплату згідно договорів. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що сума заборгованості за тілом кредиту, яку просить стягнути на свою користь позивач, утворилась як на рахунок коштів, що позичальник безпосередньо отримав, так і з сум списання відсотків за використання кредитного ліміту за ставкою 3,5 %, комісії за обслуговування та пені. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень про конкретні запропоновані та погоджені з відповідачем Умови та правила надання банківських послуг, у підписаній відповідачем анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, комісії та штрафи, а надані банком Витяг з Умов та Правил, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що наданий позивачем «Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» містить умови щодо чотирьох видів карт «Універсальна» При цьому, в підписаній відповідачем анкеті-заяві не вказана який саме тип платіжної картки видано відповідачу. Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не містять підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Зазначене узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (№14-131цс19). Отже, з наведеного слідує, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення заборгованість за кредитом у розмірі 5574 грн. 96 коп. розрахований відповідно до суми фактично отриманих коштів. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Здійснюючи розподіл судових витрат відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, колегія суддів виходить з наступного. За подачу позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 1921 грн. та за подачу апеляційної скарги 2881,50 грн. Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково (на 48,5%), то стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2329 грн. 21 коп. Керуючись ст.ст.367, 374, п.п.3,4 ч.1 ст.376, ст.ст.382,383 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 22.02.2018 року у розмірі 5574 грн. 96 коп. (п`ять тисяч п`ятсот сімдесят чотири грн. 96 коп.) Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 2329 грн. 21 коп. (дві тисячі триста двадцять дев`ять грн. 21 коп.) В іншій частині рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 13 червня 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України. Суддя - доповідач: Ю. В. Дряниця Судді : Л. І. Пилипчук О.А. Лобов