Постанова 4814 № 545/603/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 545/603/19 Номер провадження 22-ц/814/436/20Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л.В. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 лютого 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних прав: головуючого судді: Бондаревської С.М., суддів: Абрамова П.С., Пилипчук Л.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2019 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, В С Т А Н О В И В : У березні 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову зазначало, що між банком та відповідачем укладено кредитний договір б/н від 13 березня 2013 року, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 8 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за вказаним договором, утворилась заборгованість, яка станом на 10 лютого 2019 року складає 18 625 грн. 12 коп., з яких: 6 034 грн. 63 коп. заборгованість за тілом кредиту, 4 346 грн. 98 коп. заборгова-ність за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 5 930 грн. 41 коп. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 950 грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 863 грн. 10 коп. штраф (процентна складова). Просило стягнути вказану заборгованість у розмірі 18 625 грн. 12 коп. та судові витрати. Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2019 року у задоволенні позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням районного суду, АТ КБ «ПриватБанк» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило скасувати рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 листо-пада 2019 року та ухвалити нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції не враховано, що відповідач висловив свою згоду на оформлення договору, отримання кредитної картки «Універсальна» та особистим підписом засвідчив, що ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку, які були надані йому у письмовому вигляді. Своїм підписом він підтвердив факт отримання повної інформації про умови кредитування у «ПриватБанку». На апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБакн» свій відзив подав ОСОБА_1 , в якому, спростовуючи доводи апелянта, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення без змін. При цьому зазначав, що тіло кредиту є повністю погашеним, а анкета-заява не містить домовленості про сплату відсотків за користування коштами. Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н від 13 березня 2013 року, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит в сумі 8 000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість станом на 10 лютого 2019 року складає: складає 18 625 грн. 12 коп., з яких: 6 034 грн. 63 коп. заборгованість за тілом кредиту, 4 346 грн. 98 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту, 0,00 грн. заборгованість за нарахованими відсотками, 5 930 грн. 41 коп. нарахована пеня за прострочене зобов`язання, 950 грн. пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. штраф (фіксована частина), 863 грн. 10 коп. штраф (процентна складова). Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що банком не надано доказів про конкретні запропоновані Умови та правила банківських послуг; в анкеті-заяві відсутні домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту; надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин та не містять підпису позичальника про ознайомлення з ними під час укладення кредитного договору. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 цього Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до вимог статей 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Із матеріалів справи вбачається, що в анкеті-заяві ОСОБА_1 про надання йому кредитного ліміту від 13 березня 2013 року сторонами не узгодженопроцентну ставку, що підтверджується відсутністю підпису позичальника під зазначеними банком відсотками, також відсутні умови договору про стягнення комісії, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за відсот-ками за користування кредитом та нарахованої пені, а також штрафів за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами, посилався на «Умови та правила надання банківських послуг», «Правила користування платіжною карткою», «Тарифи Банку», які розміщені на сайті, як невід`ємні частини спірного договору. Але матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи та Витяг з Умов і правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тоді як роздруківка із сайту позивача не є належним та допустимим доказом по справі, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною по справі №6-16цс15 від 11 березня 2015 року. Враховуючи викладені обставини та норми права, якими вони врегульовані, колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин не підлягають застосуванню правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про суму кредиту, сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин (правова позиція Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 по справі№342/180/17). Тоді як надані банком Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування платіжних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 30 жовтня 2008 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, комісії, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів), за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Таким чином, при укладенні договору з ОСОБА_1 , АТ КБ «Приват-Банк» не дотрималось вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які банк вважав узгодженими. Зазначені обставини правильно встановлені судом першої інстанції, отже суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь банку відсотків за користування кредитом, а також пені та штрафів. Окрім того, встановивши, що згідно наявного у матеріалах справи розрахунку, заборгованість по витратах клієнтом кредитних коштів з 01 червня 2015 року по 10 лютого 2019 року становить 32 729 грн. 66 коп. (2 467 грн. 52 коп. + 30 282 грн. 14 коп.), в той час, як сума коштів, внесена клієнтом на погашення заборгованості відповідно до вищевка-заного розрахунку заборгованості з 01 червня 2015 року по 10 лютого 2019 року становить 33 165 грн. 37 коп., суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що тіло кредиту є повністю погашеним відповідачем, а отже, обґрунтовано відмовив банку у стягненні заборгованості в повному обсязі, з огляду на те, що домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами, підписана відповідачем анкета-заява не містила, Такий висновок районного суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові по справі №545/2248/17 від 02 жовтня 2019 року. За наведених обставин, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність. Рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 26 листопада 2019 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий: Бондаревська С.М. Судді: Абрамов П.С. Пилипчук Л.І.