Постанова 4855 № 580/3539/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3539/22 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Тимошенко В.П., Суддя-доповідач Кобаль М.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 січня 2023 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Кобаля М.І., суддів Костюк Л.О., Степанюка А.Г. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року в справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправними та скасування актів, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області (далі по тексту - відповідач, ГУ НП в Черкаській області) в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати акт ГУ НП в Черкаській області від 29.07.2022 року за формою Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 24.02.2017 року з ОСОБА_1 , за висновком якого нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків; 2) визнати протиправним та скасувати акт ГУ НП в Черкаській області від 29.07.2022 року №4 за формою НТ* про нещасний випадок невиробничого характеру, що стався з ОСОБА_1 , за висновком якого нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків; 3) зобов`язати ГУ НП в Черкаській області провести розслідування нещасного випадку, що стався 24.02.2017 року з ОСОБА_1 , та скласти за його результатами акти, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме: за формою Н-5* та Н-1*, за висновком яких нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року значений позов задоволено повністю. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційна скарга подана на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, виходячи з наступного. Згідно із ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Частиною 1 ст. 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 24.02.2017 року оперуповноважений 1-го відділу Управління оперативно-технічних заходів ГУ ПН лейтенантом поліції Герасименком К.М., разом із ОСОБА_2 , під час проходження служби, виконував службові обов`язки на службовому автомобілі Hyundai Tucson, з проведення радіотехнічного обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_1 , під час виконання якого, позивач не втримав рівновагу, підсковзнувся та упав. Після падіння ОСОБА_1 відчув різкий біль у голові та грудях. ОСОБА_2 доставив позивача до найближчої медичної установи Черкаської станції швидкої допомоги, де його оглянув лікар та в подальшому каретою швидкої допомоги доставлено позивача до торакального відділення КЗ Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради. Згідно копії виписки №02006 КЗ Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради, 24.02.2017 ОСОБА_1 поступив у вказаний заклад охорони здоров`я з діагнозом: поєднана травма, ЗТОГК, правобічний пневмоторакс, ЗЧМТ, струс головного мозку. 24.02.2017 КЗ Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради позивачу проведено дренування правої плевральної порожнини, проведено комп`ютерну томографію голови. У період з 24.02.2017 по 07.03.2017 ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в КЗ Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної ради, що підтверджується довідкою №27 про тимчасову непрацездатність особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, військовослужбовця внутрішніх військ МВС. 09.03.2017 позивач був госпіталізований до неврологічного відділення ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області з діагнозом ранній відновний період перенесеної ЗЧМТ (струс головного мозку 24.02.2017): цефалгічний синдром, легка вегетативна лабільність, помірна внутрішня гудроцефалія (КТ головного мозку від 25.02.2017). Післяопераційний шкірний рубець бокової поверхні грудної клітки справа (дренування пневмотокарсу від 24.02.2017). Відповідно до копії довідки №81 про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної гвардії України, яка видана ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області, позивач, у період з 09.03.2017 по 21.03.2017 перебував на денному стаціонарі. До Головного управління Національної поліції в Черкаській області надійшов сигнальний листок ДУ Територіальне медичне об`єднання МВС України по Черкаській області про отримання 24.02.2017 виробничої травми оперуповноваженим 1-го відділу Управління оперативно-технічних заходів ГУ НП лейтенантом поліції ОСОБА_1 , у вигляді закритої черепно-мозкової травми, закритої травми органів грудної клітини, правобічного пневмотораксу. Наказом від 09.03.2017 №685 ДСК ГУ НП в Черкаській області призначило службове розслідування факту отримання травми оперуповноваженим 1-го відділу Управління оперативно-технічних заходів Головного управління Національної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що мав місце 24.02.2017, та створено комісію для розслідування факту отримання травми позивачем. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 25 червня 2021 року у справі №580/2633/21 зобов`язано ГУ НП в Черкаській області провести розслідування нещасного випадку за фактом отримання травми оперуповноваженим 1-го відділу Управління оперативно-технічних заходів Головного управління Національної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 , що мав місце 24 лютого 2017 року та оформити його результати відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346. На виконання вищевказаного рішення суду, ГУ НП в Черкаській області, починаючи з 13 грудня 2021 року по 29 липня 2022 року проведено розслідування нещасного випадку, який стався 24 лютого 2017 року з оперуповноваженим 1-го відділу Управління оперативно-технічних заходів ГК НП лейтенантом поліції ОСОБА_1 . За результатами розслідування комісією з розслідування нещасного випадку ГУ НП в Черкаській області 29.07.2022 року складено акт форми Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 24.02.2017 року близько 12 год. 30 хв., в якому зазначено, що комісія з розслідування розглянувши зібрані матеріали та вивчивши обставини нещасного випадку, який стався за обставин, які не підпадають під дію п.п.3.9, 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, а тому нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Також, 29.07.2022 року складено акт форми НТ* №4 про нещасний випадок невиробничого характеру. Не погоджуючись з вказаними актами ГУ НП в Черкаській області форми Н-5* та форми НТ* №4, вважаючи їх незаконними і протиправними звернувся з даним позовом до суду для захисту своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач отримав вищезазначені тілесні ушкодження при виконанні службових обов`язків, а тому оскаржувані акти підлягають скасуванню. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Згідно статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. З метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено Порядок №1346. Пункт 3.1. Порядку №1346 визначає, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Згідно з п. 3.2. Порядку №1346 керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. Якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався з працівником підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в межах Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя, керівник зобов`язаний повідомити про це відповідну службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС (п. 3.3. Порядку № 1346). Відповідно до п.3.4. Порядку №1346 лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3). Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС (п. 3.5. Порядку №1346). Відповідно до п.2.1. Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі. Згідно з п.2.2. Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Відповідно до п.2.4. Порядку №1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2). Згідно з п.4.6. Порядку №1346 за результатами розслідування складається акт спеціального розслідування за формою Н-5* (додаток 4), а також оформляються інші матеріали, передбачені пунктом 4.13 цього Порядку, у тому числі карта обліку професійного захворювання (отруєння) на кожного потерпілого, якщо нещасний випадок пов`язаний з гострим професійним захворюванням (отруєнням). Згідно з п.3.8. Порядку № 1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію. На підставі п.3.12. Порядку №1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* долучаються: - акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин. Керівник підрозділу, згідно з п. 3.14. Порядку №1346, повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в даному випадку предметом спору є кваліфікація події, що сталася з ОСОБА_1 , як такої, що пов`язана чи не пов`язана з виконанням службових обов`язків позивачем. Дослідивши матеріали справи, доводи сторін та наявні у справі докази, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Так, Комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він трапився в період проходження служби під час: - припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; - вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; - охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; - виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; - забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; - виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; - перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; - підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; - проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; - проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; - використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; - провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; - прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; - прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження (п.3.9. Порядку №1346). Згідно з п. 3.10. Порядку №1346 Комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків», якщо він стався у період проходження служби внаслідок: - безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); - спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); - раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Відповідно до п. 3.11. Порядку №1346 Комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків», якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: - за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; - унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; - під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; - у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; - унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни. Тобто, колегія суддів зазначає, що вказані правові норми визначають чітке коло обставин, які повинні бути з`ясовані під час службового розслідування відповідною комісією. Надаючи правову оцінку дотримання відповідачем п. 3.11. Порядку №1346 щодо встановлення визначених ним фактів для оцінки події такою, що не пов`язана з виконанням службових обов`язків, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ГУ НП в Черкаській області, починаючи з 13 грудня 2021 року по 29 липня 2022 року, провело розслідування нещасного випадку, який стався 24 лютого 2017 року з оперуповноваженим 1-го відділу Управління оперативно-технічних заходів Головного управління Національної поліції лейтенантом поліції ОСОБА_1 . За результатами розслідування комісією з розслідування нещасного випадку, ГУ НП в Черкаській області 29.07.2022 року складено акт форми Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 24.02.2017 року близько 12 год. 30 хв., в якому зазначено, що комісія з розслідування розглянувши зібрані матеріали та вивчивши обставини нещасного випадку, який стався за обставин, які не підпадають під дію п.п.3.9, 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 № 1346, тому нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. А також 29.07.2022 складено Акт форми НТ* №4 про нещасний випадок невиробничого характеру. Так, в акті від 29.07.2022 року за формою Н-5* комісією сформульований висновок про те, що нещасний випадок з позивачем трапився у період проходження служби, проте не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Підставою для висновку комісії, що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків стало таке: 1) до Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області направлено запит від 08.07.2022 за № 955/31/01-2022 щодо надання довідки про результати РТО. Як зазначено, в акті комісією з розслідування нещасного випадку встановлено, що рапорт начальника Черкаського ВП ГУ НП в Черкаській області зареєстровано за № 2561/46/01- 2017 від 16.02.2017. Довідка за результатами проведеного РТО складена від 21.02.2017 року №591/18/0219-2017. Виконання радіотехнічної розвідки, описаної в поясненнях ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 31.12.2021, проводилося у період з 16.02.2017 (дата рапорту) до 21.02.2017 (дата довідки). Інформація щодо отримання травми ОСОБА_1 під час проведення РТО не підтвердилася, події описані в поясненнях потерпілого ОСОБА_1 та свідка ОСОБА_2 спростовано; 2) згідно пояснення ОСОБА_2 від 21.07.2022 року нещасний випадок трапився з ОСОБА_1 24.02.2017 року о 13 год. 00 хв, тобто в період обідньої перерви, не в робочий час. У свою чергу, суд апеляційної інстанції зазначає, що з пояснень наданих ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 31.12.2021 та від 21.07.2022, вбачається 24.02.2017 року близько 12 год. 30 хв. оперуповноважений 1-го відділу Управління оперативно-технічних заходів Головного управління Національної поліції в Черкаській області, старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , за вказівкою свого безпосереднього керівника ОСОБА_2 , на підставі рапорту Черкаського MB №2561 від 21 лютого 2017 року був направлений на завдання разом із ОСОБА_2 , на службовому автомобілі Hyundai Tucson, для проведення радіотехнічного обстеження будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Зі змісту даних пояснень вбачається, що як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виконували службове завдання по радіотехнічній розвідці на виконання рапорту Черкаського MB №2561 від 21 лютого 2017 року, що є відмінним від рапорту, на який є посилання в акті форми Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) та акті форми НТ* №4 про нещасний випадок невиробничого характеру, а саме № 2561/46/01-2017 від 16.02.2017, що свідчить про різні рапорти на виконання яких проводилась радіотехнічна розвідка. Крім того, відмінність вказаних рапортів, а також існування рапорту Черкаського MB №2561 від 21 лютого 2017 року, на який посилаються ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є наявність в матеріалах справи довідки за підписом члена комісії з розслідування начальника сектору управління ГУНП в Черкаській області зі змісту якої вбачається, що рапорт від 21 лютого 2017 року за №2561 на проведення радіотехнічної розвідки у відповідності до ст. 35 ГП знищений через 10 днів після проведення РТО. Таким чином, безпідставним є посилання в акті форми Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) та акті форми НТ* №4 про те, що в поясненнях ОСОБА_2 від 21.07.2022 зазначено, що нещасний випадок трапився з ОСОБА_1 24.02.2017 о 13 год. 00 хв., а тому як наслідок висновок, що подія трапилась в період обідньої перерви, не в робочий час, і травма отримана позивачем не під час виконання службових обов`язків є незаконними та необгрунтованими. Крім того, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції, що пояснення надані як ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є послідовними та такими, що не суперечать один одним, а посилання в акті форми Н-5* розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) та акті форми НТ* №4, про те що подія 24.02.2017 року сталася саме о 13 год. 00 хв. не відповідає дійсності з огляду на пояснення позивача та свідка ОСОБА_2 від 21.07.2022, на яке є посилання в оскаржуваних актах, який також вказав, що подія трапилась близько 12 год. 30 хв. Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що ОСОБА_1 отримав вищезазначені тілесні ушкодження саме при виконанні службових обов`язків, а тому оскаржувані акти підлягають скасуванню, як протиправні. Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУ НП у Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем та скласти акти Н-5* та Н-1*, за висновками яких вказати, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків , колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне. Не заслуговують на увагу суду посилання апелянта на те, що покладення обов`язку щодо складення акту розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акту про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1*, із зазначенням в них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов`язаний з виконанням службових обов`язків - є втручанням у дискреційній повноваження відповідача. Як було встановлено вище судом, складаючи оскаржувані акти відповідачем не було надано оцінки обставинам, за яких стався нещасний випадок із ОСОБА_1 . У контексті наведеного, відповідно до п. п. 2, 4, 10 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. За правилами ч. ч. 3-4 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. Зі змісту наведених норм випливає, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень. Тобто, законодавець передбачив обов`язок суду змусити суб`єкта владних повноважень до правомірної поведінки. Згідно позиції Верховного Суду, яка сформована у постановах від 13.02.2018 у справі №361/7567/15-а, від 07.03.2018 у справі №569/15527/16-а, від 20.03.2018 у справі №461/2579/17, від 20.03.2018 у справі №820/4554/17, від 12.04.2018 у справі №826/8803/15, від 03.04.2018 у справі №569/16681/16-а, дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію з цього питання, згідно якої національні суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 157 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункт 44 рішення у справі Брайєн проти Об`єднаного Королівства (Bryan v. the United Kingdom); пункти 156-157, 159 рішення у справі Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру (Sigma Radio Television ltd. v. Cyprus № 32181/04); пункти 47-56 рішення у справі Путтер проти Болгарії (Putter v. Bulgaria № 38780/02). Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова може. Натомість, у даній справі, відповідач помилково вважає свої повноваження дискреційними, оскільки він не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд. Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.01.2018 у справі №208/8402/14-а та від 29.03.2018 у справі №816/303/16. Згідно судової практики Європейського суду з прав людини (рішення по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 року) запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців, водночас, суди повинні відновлювати порушене право шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень, у тому числі колегіальний орган, прийняти конкретне рішення про надання можливості, якщо відмова визнана неправомірною, а інших підстав для відмови не вбачається. При цьому судом враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Враховуючи вищевикладені правові норми та обставини справи, колегія суддів апеляційної інстанції доходить висновку про те, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними та скасування оскаржуваних актів, та зобов`язання ГУ НП в Черкаській області провести розслідування нещасного випадку, що стався 24 лютого 2017 року з ОСОБА_1 , та скласти за його результатами акти за формою Н-5* та Н-1 * за висновками яких вказати, що нещасний випадок трапився в період проходження служби і пов`язаний із виконанням службових обов`язків. Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (ст. 13 Конвенції). Як зазначено в п. 4.1 Рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 р. N 15-рп/2004 суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, яка викладена в справі «Пономарьов проти України» (пункт 40 мотивувальної частини рішення від 3 квітня 2008 року), в якому Суд наголосив, що «право на справедливий судовий розгляд», яке гарантовано п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, має розумітися у світлі преамбули Конвенції, у відповідній частині якої зазначено, що верховенство права є спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. У справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 Конвенції не зобов`язує держав - учасників Конвенції створювати апеляційні чи касаційні суди. Однак там, де такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6» (пункт 22 мотивувальної частини рішення від 20 липня 2006 року). Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції дослідивши обставини справи та доводи сторін, що відповідач, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, необґрунтовано та незаконно. Аналіз наведених положень дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції дійти висновку, що даний адміністративний позов підлягає задоволенню, а тому доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу суду. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 року №127/3429/16-ц, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», §58, рішення від 10.02.2010 року). Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції. В зв`язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. Так, згідно ч. 1 ст. 260 КАС України питання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. Керуючись ст.ст. 242, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Черкаській області - залишити без задоволення. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2022 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий суддя: М.І. Кобаль Судді: Л.О. Костюк А.Г. Степанюк Повний текст виготовлено 17.01.2023 року