Постанова 4850 № 200/4479/20-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2021 року справа №200/4479/20-а приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Флоренка Олексія Юрійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року (повний текст складено 06 жовтня 2020 року в м. Слов`янськ) у справі № 200/4479/20-а (суддя І інстанції Аканов О.О.) за позовом ОСОБА_1 до ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області, треті особи: Донецьке управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, Департамент внутрішньої безпеки Національної поліції України, Головне управління Національної поліції в Донецькій області, Державна установа Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справи України по Донецькій області про визнання протиправним та скасування акту форми Н-5* від 20.02.2020 розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 02.05.1998 о 07 год. у м.Горлівці Донецької області на перехресті проспекту Леніна і вул.Миколи Чури під час служби у Ц.-Міському РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області, складений комісією з розслідування нещасного випадку, створеною при ліквідаційній комісії Головного Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області; зобов`язання повторно провести розслідування нещасного випадку за заявою від 28.11.2019, а також скласти акт: новий акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* та акт про нещасний випадок (у тому числі поранення) за формою Н-1* із заначенням в них, що нещасний випадок стався в період проходження служби і пов`язаний з виконанням позивачем службових обов`язків,- У С Т А Н О В И В: 04 травня 2020 року позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з вищевказаним позовом. В обґрунтування позовної вимоги зазначено, що 02.05.1998 о 07:00 год. в м. Горлівка на перехресті пр. Леніна та вул. Миколи Чури, при затриманні підозрюваного ОСОБА_2 який чинив опір та намагався втекти, він отримав травму лівої ноги. При отриманні травми у медичний заклад не звертався, службове розслідування не проводилось у зв`язку з тим, що травма на думку позивача незначна. Лікуванням позивач займався самостійно. Однак, у зв`язку з тим, що травма не гоїлась, у жовтні 1998 позивач звернувся до медичною допомогою у поліклініку МВС у м.Горлівці, який поставив діагноз періартрит голено-ступного суглоба та призначив курс протизапальної терапії. 24.09.2002 року позивачу зроблено операцію, після якої позивач був на лікарняному два місяці. 28.11.2019 позивач звернувся до відповідача з заявою про проведення нещасного випадку. Позивачем отримано лист-відповідь з повідомленням про неможливість на підставі зібраних документів визначити час. місце події, причини та наслідки нещасного випадку. Також позивач отримав акт за формою Н-5* від 20.02.2020 про відмову в розслідуванні нещасного випадку, що стався у 1998 році. Вважає зазначену відмову протиправною, в зв`язку з чим звернувся до суду. Просив задовольнити позов. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 200/4479/20-а у задоволенні позову відмовлено. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржене судове рішення та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України розроблено «Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України», затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 27.12.2002 р. за №1346. Норми Порядку взагалі не передбачають відмови комісії у складенні акта за формою Н-1* (НТ*), що відбулося у даному випадку. Вони також не передбачають повноважень комісії прийняти рішення щодо неможливості складання акта за формою Н-1* (НТ*) у відношенні позивача. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 у травні 1998 проходив службу в органах внутрішніх справ України, що не спірним та не заперечується відповідачем. ОСОБА_1 звернувся з заявою до голови ліквідаційної комісії Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області щодо проведення розслідування нещасного випадку, що сталось в підрозділі МВС України. Відповідно до наказу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Донецькій області від 17.12.2019 року №8ЛК було створено комісія для проведення розслідування даного нещасного випадку. Згідно висновку акту розслідування нещасного випадку форми Н-5*, що стався у 1998 році від 20.02.2020, складеного комісією, призначеною наказом від 17.12.2019 №8лк ГУ МВС в Донецькій області, керуючись п.3.19 розділу 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків. професійних захворювань України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 №1346, комісією прийнято рішення щодо неможливості складання акту за формою Н-1* (НТ*) у відношенні оперуповноваженого ВКР Ц-Міського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 через неможливість оглянути місця подій, зазначені у заяві ОСОБА_3 та поясненнях свідків у зв`язку з їх знаходженням тимчасово на території, де органи державної влади України свої повноваження тимчасово не здійснюють, відсутністю оригіналів медичних документів з ЦМЛ м.Жданівки (медичної карти від 08.10.2002 №1893 стаціонарного хворого), зазначення у довідці про тимчасову непрацездатність від 27.09.2019 №1830 ДУ ТМО МВС України в Донецькій області причиною непрацездатності ОСОБА_4 загальної хвороби, тобто через неможливість на підставі зібраних документів визначити час, місце події, причини та наслідки нещасного випадку. Вказані оскаржуваний акт розслідування нещасного випадку (форма Н-5*) в даному випадку за своєю суттю є рішеннями відповідача, як суб`єкта владних повноважень. Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив. Статтею 22 Закону України "Про охорону праці" передбачено, що роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок. За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування. У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця. Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку. Згідно частини ч.2 ст.18 Закону N 580-VIII, поліцейський на всій території України незалежно від посади, яку він займає, місцезнаходження і часу доби в разі звернення до нього будь-якої особи із заявою чи повідомленням про події, що загрожують особистій чи публічній безпеці, або в разі безпосереднього виявлення таких подій зобов`язаний вжити необхідних заходів з метою рятування людей, надання допомоги особам, які її потребують, і повідомити про це найближчий орган поліції. Крім того, за приписами п.3 розділу "I. Загальні положення" Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року N 4 (у редакції наказу Міністерства внутрішніх справ України від 21 вересня 2017 року N 788) поліцейський вважається таким, що виконує службові обов`язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію" (далі - Закон), у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або виконував основні завдання та повноваження міліції, що були визначені Законом України "Про міліцію". Питання, пов`язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України, врегулюванні правовими нормами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 р. N 1346 (надалі - Порядок N 1346). Цей Порядок розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України. Дія цього Порядку поширюється на з`єднання та військові частини Національної гвардії України, органи і підрозділи внутрішніх справ, навчальні заклади системи МВС України (далі - підрозділи). Відповідно до п.3.19 розділу 3 Порядку N 1346 нещасний випадок (у тому числі поранення), про який безпосереднього керівника потерпілого чи керівника підрозділу своєчасно не повідомили, або якщо втрата працездатності від нещасного випадку настала не одразу, незалежно від терміну, коли він стався, розслідується згідно з цим Порядком протягом місяця після одержання заяви потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси. Питання про складання акта за формою Н-1* (НТ*) вирішується комісією з розслідування, а в разі незгоди потерпілого чи особи, яка представляє його інтереси, з рішенням комісії - в порядку, передбаченому чинним законодавством. Пунктом 2.1 Порядку №1346 передбачено, що розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки). Згідно з пунктами 2.2, 2.4 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ* (додаток 2). Пунктами 3.1, 3.2, 3.5 Порядку №1346 передбачено, що про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; - повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; - зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. Керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. До складу комісії не може входити керівник, що безпосередньо керував проведенням робіт, при виконанні яких стався нещасний випадок (у тому числі поранення). У підрозділах, де немає спеціалістів з охорони праці, головою комісії з розслідування призначається посадова особа, на яку наказом керівника покладені функції з питань охорони праці в порядку сумісництва. Відповідно до пунктів 3.9, 3.10 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час; підготовки до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь праці, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення; проїзду на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підрозділу, або іншому транспортному засобі відповідно до укладеного договору; проведення навчання, тренувань, обов`язкових фізичних занять у встановлений час, участі в спортивних змаганнях, професійних та кваліфікаційних конкурсах; використання власного транспорту в інтересах підрозділу з дозволу або за письмовим дорученням керівника підрозділу; провадження дій в інтересах підрозділу, у якому проходить службу (працює) потерпілий; прямування працівника до об`єкта (між об`єктами) обслуговування за затвердженими маршрутами; прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням про відрядження. Комісія з розслідування також визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він стався в період проходження служби внаслідок: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов`язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо); спроби самогубства працівника під впливом психофізіологічних, небезпечних та шкідливих факторів, пов`язаних з виконанням службових обов`язків; травмування внаслідок нестатутних відносин (у разі відсутності вини потерпілого); раптового погіршення стану здоров`я працівника під час виконання ним трудових (посадових) обов`язків у разі відсутності умов, зазначених у третьому, четвертому та шостому абзацах пункту 3.11 цього розділу, що визнається пов`язаним з виконанням службових обов`язків за умови, що погіршення стану здоров`я працівника сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не проходив медичного огляду, передбаченого законодавством, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку про стан його здоров`я. Медичний висновок щодо зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів або щодо протипоказання за станом здоров`я працівника виконувати зазначену роботу видається лікувально-профілактичним закладом за місцем лікування потерпілого на запит керівника підрозділу чи голови комісії з розслідування; в інших випадках, передбачених чинним законодавством України. Згідно з пунктом 3.11 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився в період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків", якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався: за обставин, які не підпадають під дію пунктів 3.9, 3.10 цього розділу і не пов`язані з виконанням службових обов`язків; унаслідок дій, учинених у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, а також унаслідок дії алкоголю, наркотичних або інших отруйних речовин (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо) за наявності медичного висновку, якщо це не викликано застосуванням цих речовин із службовою метою або порушення вимог безпеки щодо їх зберігання і транспортування або якщо потерпілий, який перебував у стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння, був відсторонений від служби (роботи) згідно з установленим порядком; під час скоєння злочинів або інших правопорушень, якщо ці дії підтверджені рішенням суду; у разі природної смерті або самогубства, за винятком випадків, зазначених у пункті 3.10 цього розділу, що підтверджено висновками судово-медичної експертизи та органів досудового розслідування; унаслідок порушення потерпілим службової (трудової) дисципліни. Пунктами 3.12, 3.14 Порядку №1346 передбачено, що до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин. Керівник підрозділу повинен розглянути і затвердити акти за формою Н-1* (НТ*) протягом доби після закінчення розслідування, а щодо випадків, які сталися за межами підрозділу, - протягом доби після одержання необхідних матеріалів. Відповідно до пункту 3.15 Порядку №1346 затверджені акти Н-1* (НТ*) разом з актом розслідування нещасного випадку Н-5* не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування видаються потерпілому або його довіреній особі, а також надсилаються: - керівникові (спеціалістові) служби охорони праці підрозділу разом з першими примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) та всіма іншими матеріалами розслідування; - керівнику відповідної служби державного нагляду за охороною праці МВС, ГУМВС, УМВС разом з примірниками актів розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*) і копіями всіх матеріалів розслідування; - органу, до сфери управління якого належить підрозділ, акти розслідування нещасного випадку (поранення) за формами Н-5*, Н-1* (НТ*); - до особової справи потерпілого акт Н-1* (НТ*). На вимогу потерпілого керівник зобов`язаний ознайомити потерпілого або особу, яка представляє його інтереси, з матеріалами розслідування нещасного випадку. За приписами п.3.8 розділу 3 Порядку N 1346 Комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: - обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; - визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; - з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; - визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); - скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. Судом встановлено, що комісією, яка склала акт розслідування нещасного випадку, що стався у 1998 році з позивачем проведено відповідні до Порядку N 1346 дії, а саме: - 16.12.2019 за вих.№1819/28/01-2019 зроблено відповідний запит до УІАП ГУНП в Донецькій області щодо надання інформації відповідно наявних баз даних щодо обставин подій, фігурантів вказаних кримінальних справ, чи був затриманий гр. ОСОБА_5 та прийняте відносно нього рішення; - 27.12.2019 за вих.№3169/24-7/01-2019 надано відповідь про те, що в автоматизованих обліках УІАП ГУНП в Донецькій області за вказаними кримінальними справами, крім відомостей про те, що кримінальна справа у відношенні ОСОБА_2 були закриті на підставі 02.06.1998 п.8 ст.6 УПК України 1960, будь-яка інша інформація відсутня; - до спірного акту додано довідку про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 про те, що він перебував на лікарняному з 27.09.2019 по 12.10.2019 року, виписка з медичної карти амбулаторного хворого, медична карта №1893 стаціонарного хворого від 21.09.02, витяг з огляду хворого від 21.09.2002, медичні документи щодо перебування на лікуванні. Також в матеріалах розслідування містяться пояснювальні записки свідків: ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 . Суд зазначає, що підставою для неможливості складання акту за формою Н-1* (НТ*) у відношенні оперуповноваженого ВКР Ц-Міського РВ Горлівського МУ ГУМВС України в Донецькій області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 стала неможливість оглянути місця подій, зазначені у заяві ОСОБА_11 та поясненнях свідків у зв`язку з їх знаходженням тимчасово на території, де органи державної влади України свої повноваження тимчасово не здійснюють, відсутністю оригіналів медичних документів з ЦМЛ м.Жданівки (медичної карти від 08.10.2002 №1893 стаціонарного хворого), зазначення у довідці про тимчасову непрацездатність від 27.09.2019 №1830 ДУ ТМО МВС України в Донецькій області причиною непрацездатності ОСОБА_4 загальної хвороби, тобто через неможливість на підставі зібраних документів визначити час, місце події, причини та наслідки нещасного випадку. Щодо надання довідки про тимчасову непрацездатність ОСОБА_1 про те, що він перебував на лікарняному з 27.09.2019 по 12.10.2019 року, виписки з медичної карти амбулаторного хворого, медичної карта №1893 стаціонарного хворого від 21.09.02, витягу з огляду хворого від 21.09.2002, медичних документів щодо перебування на лікуванні, суд зазначає, що вони не містять відомостей, що позивач отримав травму у 1998 році саме під час проходження служби. Суд зазначає, що у даній справи належними доказами щодо отримання травми позивачем у період проходження служби у 1998 році є лікарняні та службові розслідування, але позивач неодноразового зазначав про те, що свідки є його близькими друзями, а також, що після отримання травми у 1998 він не перебував на лікарняному, за медичною допомогою не звертався, службове розслідування не проводилось, будь-яких інших медичних документів, які б підтверджували перебування його на лікуванні в період визначений, а саме травень 1998 року, під час розслідування та суду не надав. Щодо пояснювальних записок ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , суд зазначає, що у вказаних пояснювальних записках не зазначено обставини ( час, місце) вказані позивачем у заяві про проведення службового розслідування нещасного випадку. Аналіз вищезазначеним поясненням надано комісією та відображено у акті розслідування. Надана позивачем копія єдиного журналу обліку злочинів, кримінальних справ і осіб, які скоїли злочин не свідчить про те, що позивач отримав у 1998 році травму під час проходження служби. Щодо неможливість відповідачем оглянути місця подій, зазначені у заяві ОСОБА_11 , де органи державної влади України свої повноваження тимчасово не здійснюють, суд вважає, що у спірних правовідносинах та з урахуванням посилання позивача на час отримання травми, а саме, травень 1998 року, не має значення для правильного вирішення справи. Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що комісією з розслідування нещасного випадку було використано всі надані їй повноваження, передбачені Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 р. N 1346. Статтею 55 Основного Закону України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Вказаним положенням Конституції України кореспондує частина перша статті 5 КАС України, яка наділяє кожну особу правом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист. Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач довів правомірність прийнятого рішення, у зв`язку із чим відмовив у задоволені позову. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу представника позивача Флоренка Олексія Юрійовича на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 200/4479/20-а - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 200/4479/20-а - залишити без змін. Повне судове рішення складено 12 січня 2021 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді Т.Г. Гаврищук І.В.Сіваченко