Постанова 4823 № 750/14365/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 17 січня 2023 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 750/14365/21 Головуючий у першій інстанції Требух Н. В. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/207/23 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі: головуючого-судді: Онищенко О.І. суддів: Євстафіїва О.К., Скрипки А.А. секретар: Патук А.А. Позивач: ОСОБА_1 Відповідач: ОСОБА_2 Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_2 Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю та поділ спільного сумісного майна (суддя Требух Н.В.), ухвалене у м.Чернігів, повний текст рішення складено 30 вересня 2022 року, В С Т А Н О В И В: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила встановити факт її проживання та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по 21 листопада 2013 року; визнати за позивачкою у порядку поділу спільного майна право власності на 3/4 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ОСОБА_2 у порядку поділу спільного майна право власності на 1/4 частину квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Позов мотивовано тим, що позивачка з вересня 2000 року по 21 листопада 2013 року проживала з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 , а ІНФОРМАЦІЯ_2 донька ОСОБА_4 . Під час спільного проживання сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет та побут, разом працювали, спільно харчувалися, купували спільно речі для себе та дітей, виховували спільних дітей, піклувалися один про одного, мали взаємні права та обов`язки. До реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спільно придбали квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . За доводами позивачки, вона надавала письмову згоду на придбання вказаної квартири. Сторони сплатили за квартиру спільні грошові кошти в розмірі 62 392,22 грн, також відповідач отримав у кредит на купівлю квартири кошти у розмірі 70 600 доларів США. 22 листопада 2013 року сторони зареєстрували шлюб, а ІНФОРМАЦІЯ_3 у них народилася третя дитина ОСОБА_5 . Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2021 року шлюб було розірвано. Враховуючи, що відповідач в добровільному порядку не погоджується поділити придбану під час спільного проживання квартиру, позивач і звернулася до суду з даним позовом. ОСОБА_1 вважає, що істотними обставинами, які слугують підставою для відступлення суду від презумпції рівності часток сторін при вирішенні спору про поділ спільного сумісного майна, є факт проживання двох неповнолітніх дітей з позивачкою, їх повне перебування на утриманні матері, ухилення відповідача від участі в утриманні дітей, який не дбав та не дбає про матеріальне забезпечення своїх дітей. Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2022 року позовні вимоги задоволено частково; встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 січня 2004 року по ІНФОРМАЦІЯ_4 ; визнано квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ; визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частку квартири АДРЕСА_2 ; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено факт спільного проживання з відповідачем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 21 листопада 2013 року. Суд виходив з рівності часток кожного з подружжя і вважав за необхідне визнати спірну квартиру спільною сумісною власністю сторін та визнати за кожною із сторін право власності по 1/2 частки вказаної квартири. Позивачем не доведено наявність обставин, що мають істотне значення, для відступу від рівності часток. Додатковим рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 28 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 32 880 грн у відшкодування витрат на оплату правової допомоги та 3003 грн 27 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору, а всього 35 883 грн 27 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2022 року у повному обсязі та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту поживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу. За доводами відповідача, спільний відпочинок, пересилання коштів, доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов`язків не свідчить про проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не дають підстав для визнання придбаного у цей період майна спільною сумісною власністю. Також ОСОБА_2 вказує, що судом була повністю проігнорована заява його представника про те, що позивачка вже зверталася з подібним позовом до суду і рішенням від 28 жовтня 2021 року було відмовлено в задоволенні позову, а будь-яких нових підстав та обгрунтувань своїх позовних вимог позивачкою не наведено. Отже, у суду першої інстанції були всі підстави для закриття провадження у справі. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Позивачка посилається, що надані нею докази є належними та в сукупності з показаннями свідків, які були надані в судових засіданнях, є такими, що підтверджують факт спільного проживання сторін однією сім`єю без шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 22 листопада 2013 року, оскільки вони вели спільне господарство, в тому числі були пов`язані спільним побутом, мали спільний бюджет, взаємні права та обов`язки, в цей період позивачка працювала, отримувала дохід, мала депозитний вклад, квартира була придбана за рахунок частково отриманих кредитних коштів в інтересах сім`ї, а не у власних інтересах, кредит був повністю погашений за рахунок спільних коштів. ОСОБА_1 звертає увагу, що відповідач, укладаючи 21 жовтня 2008 року з Чернігівським регіональним управлінням Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» договір, надав фонду документи, що в нього є сім`я, зокрема двоє спільних з позивачкою малолітніх дітей, що спростовує його твердження про непроживання з позивачкою однією сім`єю. За доводами позивачки, судом першої інстанції надана оцінка доводам ОСОБА_2 і встановлена відсутність підстав для закриття провадження у справі. Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ. Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону відповідає судове рішення суду першої інстанції. Висновок місцевого суду підтверджується матеріалами справи, яким суд дав вірну оцінку, і не суперечить нормам матеріального та процесуального права, які регулюють спірні правовідносини. По справі встановлено, що ОСОБА_6 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 22 листопада 2013 року (а.с.155 т.1). ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 (а.с.29, 31 т.1), 28 серпня 2004 року донька ОСОБА_4 (а.с.30, 32 т.1), 17 травня 2014 року син ОСОБА_5 (а.с.156 т.1). Рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2021 року шлюб між сторонами розірвано (а.с.157-159 т.1). 01 жовтня 2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» і ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №209-010/ФКВ-08, за умовами якого банк надає позичальнику кредитні кошти у розмірі 70 600 дол.США строком на 240 місяців (20 років), мета кредитування придбання житлової нерухомості. Згідно з п.3.1. вказаного договору виконання позичальником зобов`язань за цим договором забезпечується іпотекою двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 та фінансовою порукою ОСОБА_7 (а.с.38-45, 47 т.1). Відповідно до Договору купівлі-продажу квартири від 02 жовтня 2008 року ВАТ «Чернігівбуд» (продавець) передає у власність покупцю, а ОСОБА_2 (покупець) приймає придатну для використання за призначенням квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.33-34 т.1). Право власності на вказану квартиру зареєстровано за ОСОБА_2 08 жовтня 2008 року (а.с.35 т.1). ОСОБА_7 надала нотаріально посвідчену згоду ОСОБА_2 , з яким вони проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, на придбання нерухомого майна квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.37 т.1). При цьому заявляла, що такий правочин відповідає інтересам їхньої сім`ї, та погоджувалася з тим, щоб умови договору купівлі-продажу квартири (у тому числі і сума договору) визначалися ОСОБА_2 самостійно. 21 жовтня 2008 року між Чернігівським регіональним управлінням Державної спеціалізованої установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву» та сім`єю в особі ОСОБА_2 укладено Договір №25-240 про надання часткової компенсації відсоткової ставки кредитів комерційних банків, за умовами якого Фонд від імені Держави відшкодовує частину відсотків за кредитом, що надається згідно з кредитним договором від 01 жовтня 2008 року №209-010/ФКВ-08 на будівництво (реконструкцію) або придбання житла за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.37-42 т.2). Розрахунок кредиту було здійснено на склад сім`ї позичальника: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (а.с.76-77 т.2). Кредитний договір №209-010/ФКВ-08, укладений 01 жовтня 2008 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Український промисловий банк», по якому право вимоги з 01.07.2010 року було відступлене АТ «Дельта Банк», припинив свою дію з 10 червня 2016 року у зв`язку з повним виконанням позичальником зобов`язань за вказаним кредитним договором перед кредитором (а.с.46 т.1). Відповідно до п.5 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Частиною 2 статті 3 СК України визначено, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Згідно із ч.1 ст.74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Таким чином, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. При застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, з метою вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, упродовж якого було придбано спірне майно. Обов`язковою умовою для визнання осіб членами однієї сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, наявність інших обставин, які підтверджують реальність сімейних відносин (рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99). У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має встановити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України), і підсумувала, що майно, набуте під час спільного проживання особами, які не перебувають у зареєстрованому шлюбі між собою, є об`єктом їхньої спільної сумісної власності, якщо: 1) майно придбане внаслідок спільної праці таких осіб як сім`ї (при цьому спільною працею осіб слід вважати їхні спільні або індивідуальні трудові зусилля, унаслідок яких вони одержали спільні або особисті доходи, об`єднані в майбутньому для набуття спільного майна, ведення ними спільного господарства, побуту та бюджету); 2) інше не встановлено письмовою угодою між ними. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю у наведеному визначенні. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю. У постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 587/302/16 (провадження № 61-18522св18) Верховний Суд указав, що закон не визначає, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту проживання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду при їх оцінці. Критеріями, за якими майну може бути надано статус спільної сумісної власності, є: 1) час набуття такого майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття); 3) мета придбання майна, відповідно до якої йому може бути надано правовий статус спільної власності подружжя. У даній справі суд першої інстанції, належно оцінивши надані сторонами докази, дійшов обгрунтованого висновку про доведення позивачем факту спільного проживання з відповідачем як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період з 01 січня 2004 року по 21 листопада 2013 року. При цьому доводи ОСОБА_2 , що покази свідків не можуть бути єдиною підставою для встановлення факту поживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, не заслуговують на увагу. Так, відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судом першої інстанції здійснено оцінку таких доказів як показання свідків у взаємозв`язку з іншими письмовими доказами, якими підтверджено, що сторони перебували в усталених відносинах, що притаманні подружжю, вели спільне господарство, формували спільний бюджет, народили спільних дітей, були пов`язані спільним побутом, взаємодопомогою, виявляли подружні відносини перед третіми особами, тобто проживали однією сім`єю. Посилання відповідача, що спільний відпочинок, пересилання коштів, доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету, взаємних прав і обов`язків не свідчить про проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та не дають підстав для визнання придбаного у цей період майна спільною сумісною власністю, грунтуються на невірному тлумаченні норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини. Також є необгрунтованими доводи ОСОБА_2 , що судом першої інстанції була проігнорована заява його представника про те, що позивачка вже зверталася з подібним позовом до суду. Як вбачається з оскаржуваного рішення суду, судом встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 28 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя відмовлено. У задоволенні позовних вимог в іншій справі було відмовлено у зв`язку з тим, що позивачкою не заявлялися вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу на час придбання квартири, відповідно її вимоги про поділ майна подружжя по суті не розглядалися. З урахуванням викладеного, судом першої інстанції було обґрунтовано встановлено відсутність підстав для закриття провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.255 ЦПК України. Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення указаного позову та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального чи процесуального права, що може бути підставою для скасування судового рішення. Враховуючи, що в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відсутні підстави для покладення судових витрат на позивачку, як про то просив в апеляційній скарзі відповідач. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 витрати, пов`язані з правовою допомогою, в розмірі 20 000 грн. Також 13 грудня 2022 року позивачка подала до суду клопотання про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу (а.с.81-84 т.3). Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з частиною 3 статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Водночас відповідно до частини 4 статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до Договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 листопада 2021 року адвокатське об`єднання «Дефендо Капітал» (виконавець) зобов`язується надати ОСОБА_1 (замовник) правову (правничу) допомогу, а остання зобов`язується прийняти надану правову (правничу) допомогу (а.с.61-63 т.3). Предметом цього договору є надання виконавцем правової (правничої) допомоги замовнику у вигляді: представництва інтересів замовника в Чернігівському апеляційному суді під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова в справі №750/14365/21; складання відзиву на апеляційну скаргу, відправка його відповідачу, третій особі та до Чернігівського апеляційного суду в справі №750/14365/21; складання заяв по суті справи та з процесуальних питань під час розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м.Чернігова в справі №750/14365/21; консультація замовника з усіх питань, які виникають у зв`язку з розглядом Чернігівським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_2 в справі №750/14365/21. Відповідно до п.3.1. вказаного договору вартість правової (правничої) допомоги, що надається за цим договором виконавцем, узгоджена сторонами, та становить 20 000 грн. Згідно з копією квитанції і платіжного доручення від 18 листопада 2022 року ОСОБА_1 було здійснено оплату за надання правової допомоги у розмірі по 10 000 грн (а.с.68, 69 т.3). Станом на 13 грудня 2022 року адвокатським об`єднанням «Дефендо Капітал» надано наступну правову допомогу ОСОБА_1 : 1) складання відзиву на апеляційну скаргу, відправка відповідачу, третій особі та до Чернігівського апеляційного суду; дата 21.11.2022р. 10:00-18:30; 2) складання клопотання про стягнення витрат на правову (правничу) допомогу з відповідача, відправка учасникам справи та подання його до Чернігівського апеляційного суду; дата 13.12.2022р., 08:00-11:00; 3) участь в судових засіданнях в Чернігівському апеляційному суді; з 13.12.2022р. по день прийняття рішення суду; 4) консультування замовника з усіх питань, які виникають у зв`язку з розглядом Чернігівським апеляційним судом апеляційної скарги ОСОБА_2 , протягом дії договору про надання правової (правничої) допомоги від 10.11.2022р., що підтверджується Детальним описом правової допомоги, наданої адвокатським об`єднанням «Дефендо Капітал» Лихопол А.В. відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 10 листопада 2022 року (а.с.85 т.3) та Актом приймання-передачі наданої правової (правничої) допомоги за договором від 10 листопада 2022 року (а.с.86 т.3). Клопотання про зменшення розміру понесених позивачкою витрат на професійну правничу допомогу відповідачем не заявлялось. З урахуванням обсягу наданої адвокатом позивачці професійної правничої допомоги, з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, у розмірі 20 000 грн. Керуючись ст.ст. 258, 263, 374, 375, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 20 вересня 2022 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу, надану в суді апеляційної інстанції, у розмірі 20 000 грн. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повний текст постанови складено 18 січня 2023 року. Головуючий: Судді: