Постанова 4804 № 243/5100/20

Єдиний унікальний номер 243/5100/20 Номер провадження 22-ц/804/890/21 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И Єдиний унікальний номер 243/5100/20 Номер провадження 22-ц/804/890/21 24 березня 2021 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд в складі колегії: судді-доповідача Гапонова А.В. суддів Новікової Г.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Ротар Я.Б. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідач: ОСОБА_2 відповідач: ОСОБА_3 представник відповідача: ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільної сумісної власності - за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2021 року, вступну та резолютивну частину якого складено суддею Мірошниченко Л.Є. в м. Слов`янську в приміщенні Слов`янського міськрайонного суду Донецької області 28 січня 2021 року та ухвалено у 14 годин 31 хвилину повний текст складено 04 лютого 2021 року, - ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ У червні 2020 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільної сумісної власності. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що починаючи з вересня 2010 року вона мешкала разом с ОСОБА_5 .. На спільні кошти, 24.11.2015 року за 34400 гривень вони купили житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 64,5 кв.м. З 14.06.2016 року у цьому будинку було зареєстроване її постійне місце проживання. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер. Просила суд встановити факт постійного проживання однією сією з ОСОБА_5 з вересня 2010 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю її та померлого ОСОБА_5 . Визнати за позивачкою право власності на ? частину будинку АДРЕСА_1 . КОРОТКИЙ ЗМІСТ СУДОВОГО РІШЕННЯ 28 січня 2021 року рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільної сумісної власності відмовлено. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ 11 лютого 2021 року не погодившись із вказаним рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Посилаючись на норми Сімейного кодексу України та практику Верховного суду, в обґрунтуванні доводів апеляційної скарги зазначено, що проживання позивачки та ОСОБА_5 однією сім`єю доведено відповідними актами, поясненнями свідків та позицією відповідача ОСОБА_2 , яка позовні вимоги визнала. АРГУМЕНТИ ІНШИХ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Сторони не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до вимог статті 360 ЦПК України. В АПЕЛЯЦІЙНОМУ СУДІ Відповідач ОСОБА_3 та його представник заперечували проти задоволення апеляційної скарги. Просили рішення місцевого суду залишити без змін. Інші сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи у судове засідання не з`явились, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи ( а.с. 128-145 ). ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Відповідно до ч. 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеляційного оскарження, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із наступного. 24 листопада 2015 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 було укладено договір купівлі - продажу, предметом якого був житловий будинок з господарчо-побутовими спорудами АДРЕСА_1 , що розташований на земельній ділянці земель комунальної власності Бисбасівської селищної ради Слов`янського району площею 0, 0900 га, кадастровий номер земельної ділянки 1424255600:03:000:0602. Житловий будинок саманний, обкладений цеглою, житловою площею 35,6 кв.м, загальною площею 64,5 кв.м - А-1 ? частка колодязя -

1. Право власності зареєстровано в Державному реєстрі речових праві на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 10-17). 14.06.2016 року у даному будинку зареєстрована ОСОБА_1 , що підтверджується копією домової книги (а.с.18-19) та Актами за місцем мешкання (а.с.26-27). ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_5 , про що Відділом державної реєстрації про смерть Головного територіального управління юстиції у м. Києві 03.12.2019 року видано Свідоцтво про смерть (а.с.20). 16.01.2020 року до приватного нотаріуса Слов`янського міського нотаріального округу Таранушенко В.М. вернулась позивачка по справі ОСОБА_1 с заявою про прийняття спадщини на підставі ст. 1264 ЦК України, як особа, яка проживала із спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років з часу відкриття спадщини. Спадкову справі відкрито та зареєстровано 16.01.2020 року за № 15/2020. 30.04.2020 року до приватного нотаріуса Слов`янського міського нотаріального округу Таранушенко В.М. звернувся син померлого ОСОБА_5 - відповідач ОСОБА_3 з заявою про прийняття спадщини. 28.02.2020 року до цього ж нотаріуса звернулася мати померлого ОСОБА_5 - відповідач ОСОБА_2 з заявою про прийняття спадщини. 03 червня 2020 року за вих. № 278/02-31 приватним нотаріусом Слов`янського міського нотаріального округу Таранушенко В.М. винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії і відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті померлого ОСОБА_5 (а.с.25). Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні показала, що вона є знайомою ОСОБА_1 з часу придбання будинку АДРЕСА_1 . Вона спілкувалася з ОСОБА_8 і останній їй повідомив, що гроші на будинок вони збирали спільно з ОСОБА_1 , але їх не вистачало і продавець погоджувався чекати. ОСОБА_9 зайняла гроші, але у кого - їй не відомо. Після придбання будинку у ньому стали мешкати ОСОБА_1 та ОСОБА_10 ( ОСОБА_11 ), а також там мешкала мати ОСОБА_11 . В наступному, мати ОСОБА_11 переїхала до мікрорайону Артема м. Слов`янськ і позивачка доглядала за нею. ОСОБА_12 сама обробляла город біля спірного будинку. Додала, що ОСОБА_11 на 2-3 місяці їхав на заробітки до м. Києва та приїздив на 1-2 тижні до м. Слов`янська. ОСОБА_12 з ОСОБА_11 біля будинку робили прибудову. Свідок ОСОБА_13 суду показала, що ОСОБА_9 - її подруга. Їй відомо, що остання познайомилась з ОСОБА_11 у 2010 році. У 2015 році їй за телефоном позивачка повідомила, що вони придбали будинок в смт. Билбасівка. Вона з чоловіком та своїми дітьми була у них у гостях. В будинку вони за спільні кошти поставили нові вікна, клеїли шпалери, ОСОБА_12 обробляла город. Позивачка також доглядала за його матір`ю, купувала ліки. ОСОБА_3 працював в м. Києві, де знімав квартиру. Приїздив до м. Слов`янська 4-5 разів на рік. Бюджет у них був спільний, але вона глибоко не вникала в їх родину. Позивачка працювала без укладання трудової угоди, де отримувала щомісячно 2 000 грн., період часу назвати не змогла. Посилання позивачки на ту обставину, що під час перебування у м. Слов`янськ вона з ОСОБА_5 мешкала разом, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не можуть свідчити про те, що між сторонами склались та мали місце, протягом вказаного періоду часу, усталені відносини, які притаманні подружжю. Крім того, протягом 2010-2019 років ОСОБА_5 регулярно виїжджав за межі території м. Слов`янська, де мешкала позивачка та повертався на нетривалий проміжок часу, суд також враховує тривалість його перебування у м. Києві. Суд першої інстанції вважав, що позивачкою ОСОБА_9 не надано належних і допустимих доказів на підтвердження факту її проживання однією сім`єю з відповідачем без реєстрації шлюбу на час придбання спірного будинку та придбання цього майна за спільні кошти, а подані позивачкою докази не підтверджують факт ведення спільного господарства, наявність спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, набуття майна тощо. Але з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з наступних підстав. Відповідно до п. 5 ч. 1, 5 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу. У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Згідно з ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу. Таким чином, при застосуванні статті 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю. Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім`ї. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема права спільної сумісної власності на майно. Визнання майна таким, що належить на праві спільної сумісної власності жінці та чоловікові, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, відбувається шляхом встановлення факту проживання однією сім`єю, ведення спільного побуту, виконання взаємних прав та обов`язків. Про ознаки проживання однією сім`єю висловився і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99, в якому зазначив, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт і т.п. Верховний Суд в Постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17 роз`яснив, що для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. Аналогічний правовий висновок міститься й у постанові Верховного Суду України № 6-148 цс12 від 12 грудня 2012 року, яка має враховуватися судами загальної юрисдикції при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин (ч.4 ст. 263 ЦПК України). Отже, з копії паспорту позивачки та копії домової книги (а.с.8, 19), вбачається, що з 14.06.2016 року ОСОБА_1 зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 . Відповідно до копії акту від 26.12.2019 року (а.с.26) ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_5 з листопада 2015 року по день смерті в будинку АДРЕСА_1 , де вони вели спільне господарство за вказаною адресою, мали спільний бюджет. Відповідно до копії акту № 127 від 09.06.2020 року (а.с.27), ОСОБА_1 проживала разом з ОСОБА_5 з листопада 2015 року по день смерті в будинку АДРЕСА_1 , де вони вели спільне господарство за вказаною адресою, мали спільний бюджет. З вересня 2010 року по листопад 2015 року ОСОБА_1 і ОСОБА_5 мешкали за адресою: АДРЕСА_2 в квартирі ОСОБА_2 , де вони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, робили ремонт квартири. З вказаними обставинами погодилась й відповідач ОСОБА_2 - мати ОСОБА_5 в заявах про визнання позову (а.с.35, 43, 63). Факт проживання ОСОБА_1 і ОСОБА_5 однією сім`єю підтвердили й допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_13 . Той факт, що померлий ОСОБА_5 працював вахтовим методом в місті Києві не впливає на висновки щодо проживання його однією сім`єю з ОСОБА_1 . Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 27 березня 2019 року у справі № 354/693/17-ц тривале проживання чоловіка та жінки окремо у зв`язку з особливостями їх професійної діяльності не може свідчити про припинення фактичних шлюбних відносин та про їх відсутність. Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає. Як вбачається із оскаржуваного рішення, суд першої інстанції не взяв до уваги копію акту від 26.12.2019 року та копію акту № 127 від 09.06.2020 року та всупереч положенням статті 89 ЦПК України жодним чином не мотивував відхилення зазначених актів, як доказу обґрунтованості позовних вимог, не звернув належної уваги на покази свідків, та дійшов помилкового висновку про недоведеність ОСОБА_1 позовних вимог в цій частині. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, не повністю з`ясував обставини справи, у зв`язку з чим, дійшов неправильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Надані позивачкою докази є належними і достатніми в розумінні ст. 76 ЦПК України для встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_14 . Заява, що міститься на а.с.79, яку ОСОБА_5 підписав, що він не має фактичних сімейних стосунків при купівлі будинку спростовується доказами, наведеними вище, не має переваги серед інших доказів по справі тому не впливає на висновкі суду щодо задоволення позовних вимог. СУДОВІ ВИТРАТИ Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача. Крім того, відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено повністю, суд апеляційної інстанції покладає на відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 понесені позивачкою витрати за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі - 2 522, 40 грн (а.с.1), та в суді апеляційної інстанції в розмірі - 3 783, 60 грн (а.с.114), у загальному розмірі - 6 306 грн, у встановлених судом долях - по 3 153 грн з кожного відповідача. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результа¬тами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результа¬тами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам, у зв`язку з цим апеляційну скаргу слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю, поділ спільної сумісної власності -задовольнити. Встановити факт проживання ОСОБА_1 однією сім`єю з ОСОБА_5 починаючи з вересня 2010 року по день смерті ОСОБА_5 - 01 грудня 2019 року. Визнати житловий будинок АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на ? частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 64,5 кв.м. Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні. Стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_1 , витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено та долучено до матеріалів справи 24 березня 2021 року. Судді: