Постанова КЦС ВС № 205/3009/16-ц

Постанова Іменем України 12 січня 2023 року м. Київ справа № 205/3009/16-ц провадження № 61-6033св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М., учасники справи за первісним позовом: позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , учасники справи за зустрічним позовом: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ОСОБА_2 , розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2022 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Історія справи У квітні 2016 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося з первісним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з зустрічним позовом про визнання кредитного договору недійсним. Справа розглядалася судами неодноразово Короткий зміст судових рішень суду першої, апеляційної та касаційної інстанції Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2018 року у задоволені первісного позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк», третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_2 , про визнання кредитного договору недійсним, відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» залишено без задоволення, а рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2018 року залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 24 березня 2021 року касаційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» задоволено частково, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 листопада 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 15 квітня 2020 року в частині позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська в складі судді: Мовчан Д. В. від 13 січня 2022 року позовну заяву АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без розгляду. Роз`яснено представнику позивача право, передбачене частиною другою статті 257 ЦПК України, на повторне звернення до суду із вказаними вимогами після усунення умов, що були підставою для залишення позовної заяви без розгляду. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що представник позивача, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи на 20 жовтня 2021 року об 11 год 00 хв, такий учасник справи у призначене судове засідання не прибув, надавши суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на самоізоляції через підозру на захворювання COVID-19. Ухвалою суду розгляд вказаної справи було відкладено на 13 січня 2022 року. Матеріалами справи підтверджено, що 05 листопада 2021 року на адресу АТ КБ «Приватбанк» кур`єром доставлено, а уповноваженим представником банку (Чоклу А. О.) отримано судову повістку про виклик представника позивача у судове засідання з приводу розгляду даної цивільної справи у вказаний день та час. Однак, не дивлячись на належне повідомлення про дату, час і місце судового засідання, представник позивача не прибув у призначене судове засідання 13 січня 2022 року об 11 год. 00 хв., про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду від такого учасника справ не надходило. Суд першої інстанції вказав, що згідно пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Повторна неявка сторони позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті. Аналогічний за своїм змістом правовий висновок міститься й у постанові КЦС від 22 травня 2019 року в справі № 310/12817/13. У зв`язку з тим, що представник позивача двічі поспіль не з`явився у судові засідання, суд вважав, що вказана позовна заява підлягає залишенню без розгляду на підставі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2022 рокуапеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» задоволено, ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2022 року скасовано і направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року проведення судового засідання призначено на 16 липня 2021 року (а. с. 77, т.5). 16 липня 2021 року розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2021 року (а. с. 162, т.5). 18 жовтня 2021 року від АТ КБ «ПриватБанк» до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява про відкладення судового засідання, яке призначено на 20 жовтня 2021 року, оскільки представник позивача перебуває на лікарняному (самоізоляції) у зв`язку із хворобою (COVID-2019) ближчі два тижні (а. с.169, т. 5). 20 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено на 13 січня 2022 року (а. с.175, т.5). Апеляційний суд вказав, що причини неявки представника АТ КБ «ПриватБанк» в судове засідання 20 жовтня 2021 року були поважними і про такі причини суд повідомлений належним чином, а тому відсутні підстави залишення позову без розгляду. Крім того, позивачем до суду надавалась заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. Зокрема, безпосередньо у позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» зазначив своє клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку (а. с. 180, т. 5). Відповідно до частини п`ятої статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору. Отже, АТ КБ «ПриватБанк» відповідно до вимог частини п`ятої статті 223, пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України надав суду заяву про розгляд справи за відсутності представника банку, на що суд першої інстанції не звернув увагу. Таким чином, апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» слід задовольнити, а ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2022 року необхідно скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Аргументи учасників справи 30 червня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подав касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3., на постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2022 року, в якій просив: оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. Касаційна скарга мотивована тим, що: 18 жовтня 2021 року до суду через канцелярію представником позивача було подано заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із перебуванням на самоізоляції через підозру на захворювання СОVID-19, в подальшому таким представником жодного підтверджуючого документу до суду подано не було. Згідно матеріалів справи, дійсно, вперше позивач не забезпечив явку уповноваженого представника на судове засідання, що відбулось 20 жовтня 2021 року і відповідно до протоколу судового засідання суд визнав причини неявки представника позивача до вказаного засідання неповажними. Згідно сталої правової позиції зазначеної Верховним Судом як постанові від 09 лютого 2022 року в справі № 201/13532/15-ц, так і в постановах в справі № 444/2841/16-ц від 17 лютого 2022 року, № 756/16448/18 від 10 лютого 2022 року, від 22 травня 2019 року у справі № 310/12817/13 вказано: правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення перешкоджає розгляду справи. При цьому процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд повинен залишати позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. Таким чином, сам факт дворазової неявки представника позивача у судове засідання 20 жовтня 2021 року та 13 січня 2022 року є достатньою правовою підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин таких неявок; в оскарженому судовому рішенні суд апеляційної інстанції вказує: «крім того, позивачем до суду надавалась заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. Зокрема, безпосередньо у позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» зазначив своє клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку (а. с. 180, т. 5).». Проте, такі висновку суду апеляційної інстанції не відповідають матеріалам справи та є наслідком неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а також не відповідають нормам процесуального права та сталій практиці Верховного Суду. Якщо уважно та детально вивчити матеріали справи, у позовній заяві (т. 1 а. с. 4) в пункті 3 прохальної частини написано: «В разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення судом». Аналогічний пункт містить і уточнена позовна заява. Отже, представник позивача просив розглянути справу за відсутності представника Банку виключно у разі неявки на судові засідання відповідача. Як вбачається з протоколів судового засідання 20 жовтня 2021 року та 13 січня 2022 року сторона відповідача забезпечувала явку до зазначених судових засідань. Отже, обставини розгляду судом справи за відсутності представника Банку, про які у позові та уточненому позові наголошував представник позивача, не настали. Таким чином, саме суд першої інстанції надав належну оцінку відповідним пунктам прохальної частини позову та уточненої позовної заяви, в якій представник позивача поставив умову розгляду справи за відсутності представника Банку -виключно у разі не забезпечення відповідачем явки на судові засідання та обґрунтовано не приступив до розгляду справи за відсутності представника позивача, тоді як суд апеляційної інстанції не надавши належної оцінки такій обставині прийшов до хибних висновків, через що і виніс незаконне рішення. Рух справи Ухвалою Верховного Суду від 30 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі. 27 грудня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду та передана судді-доповідачу. Ухвалою Верховного Суду від 09 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). В ухвалі Верховного Суду від 30 серпня 2022 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права. Фактичні обставини Суди встановили, що ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 травня 2021 року проведення судового засідання призначено на 16 липня 2021 року. 16 липня 2021 року розгляд справи відкладено на 20 жовтня 2021 року. 18 жовтня 2021 року від АТ КБ «ПриватБанк» до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшла заява про відкладення судового засідання, яке призначено на 20 жовтня 2021 року, оскільки представник позивача перебуває на лікарняному (самоізоляції) у зв`язку із хворобою (COVID-2019) ближчі два тижні. 20 жовтня 2021 року розгляд справи відкладено на 13 січня 2022 року. 05 листопада 2021 року на адресу АТ КБ «Приватбанк» кур`єром було доставлено, а уповноваженим представником банку (Чоклу А. О.) отримано судову повістку про виклик представника позивача у судове засідання з приводу розгляду даної цивільної справи у вказаний день та час. Представник позивача не прибув у призначене судове засідання 13 січня 2022 року о 11 год 00 хв, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду від такого учасника справ не надходило. Позиція Верховного Суду Учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб. При цьому учасники справи зобов`язані, зокрема, виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; та виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки (пункт 3 частини першої статті 43 ЦПК України). Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки (пункт 2 частини третьої статті 223 ЦПК України). Суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи (пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 листопада 2022 року у справі № 905/458/21 зазначено: «учасник справи має право: а) брати участь в судових засіданнях (особисто або через представника); б) не брати участі в судових засіданнях, подавши клопотання про розгляд справи за його відсутності, крім випадків, коли суд визнав явку учасника обов`язковою. Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить про те, що учасник справи не може відмовитися від свого права на участь в судових засіданнях за принципом мовчання, його волевиявлення щодо цього має бути формалізовано. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності. Неявка позивача або його представника в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин неявки може означати втрату позивачем юридичного інтересу до розгляду його справи судом. Разом з цим у разі, якщо позивач не з`явився в судове засідання, однак, повідомив суду інформацію про причини своє неявки, суд має здійснити оцінку поважності таких причин. За відсутності такого повідомлення суд приймає рішення про залишення заяви без розгляду. Питання поважності причин є оціночним та залежить від доказів, якими підтверджуються відповідні обставини. Поважними причинами є лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язуються з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне вчинення певної процесуальної дії. Як уже зазначалося, пункт 2 частини першої статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає право учасників справи брати участь в судових засіданнях. Проте згідно з пунктом 3 частини другої статті 42 цього Кодексу у випадку, коли явка учасників справи визнана судом обов`язковою, вони зобов`язані з`являтися в судове засідання за викликом суду. При цьому положення статті 202 Господарського процесуального кодексу України вказують на необхідність врахування судом поважності / неповажності повідомлених позивачем суду причин своєї неявки до суду в залежності від того, чи є ця неявка першою чи повторною, та передбачають настання процесуальних наслідків у кожному конкретному випадку. Так, зокрема у разі першої неявки позивача в судове засідання та при умови, що суд визнав поважними повідомлені позивачем суду причини неявки в судове засідання, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні відповідно до пункту 2 частини другої статті 202 Господарського процесуального кодексу України. Натомість неповажність причин неявки позивача в судове засідання свідчить про наявність підстав для залишення позову без розгляду у зв`язку з неявкою позивача в судове засідання на підставі частини четвертої статті 202 та пункту 4 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України при умові наявності інших зазначених вище обставин для залишення позову без розгляду з цієї підстави». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 756/6049/19 (провадження № 61-4177св21) вказано, що: «залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду. При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з`явився. Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого учасник справи самостійно розпоряджається наданими йому законом процесуальними правами. Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез`явлення позивача є перешкодою для розгляду справи. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи. З матеріалів справи вбачається, що заява про розгляд справи за відсутності позивача ані позивачем, ані його представником подана не була. Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача. Аналогічні правові позиції викладені Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі № 405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі № 658/1141/18, від 19 квітня 2021 року у справі № 675/1714/19, від 26 квітня 2021 року у справі № 675/1561/19 тощо». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 09 лютого 2022 року в справі № 201/13532/15-ц (провадження № 61-17821св21) зазначено, що: «причини повторної неявки позивача в судове засідання правового значення не мають, а обов`язковими умовами для застосування передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України процесуальних наслідків повторної неявки позивача в судове засідання є одночасно його належне повідомлення про час і місце судового засідання та відсутність заяви позивача про розгляд справи без його участі у судовому засіданні. Правом на залишення позову без розгляду суд наділений лише у разі повторної неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій встановивши, що позивач будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи в суді першої інстанції не з`явився у судові засідання, призначені на 27 листопада 2017 року та 05 лютого 2018 року, і не надіслав заяву до суду про розгляд справи за його відсутності, дійшли обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду, правильно застосувавши положення статей 223, 257 ЦПК України». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 317/3457/15-ц (провадження № 61-2526св18) зазначено, що «у пункті 5 прохальної частини позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» наголошувало, що в разі неявки в судове засідання саме відповідача, ПАТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення. Однак, вказаний пункт позовної заяви не є чітким та не містить інформації щодо клопотання банку про розгляд справи за відсутності його представника, отже, доводи про це в апеляційній та касаційній скаргах представника банку не заслуговують на увагу. Отже, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов правильного висновку про залишення позовної заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» без розгляду у зв`язку з його повторною неявкою в судове засідання». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2019 року в справі № 477/2008/16-ц (провадження № 61-28105св18) вказано, що «посилання у касаційні скарзі на те, що суди не взяли до уваги наявне у матеріалах справи клопотання АТ КБ «ПриватБанк» про розгляд справи за його відсутності, колегія суддів відхиляє. У пункті 3 прохальної частини позовної заяви АТ КБ «ПриватБанк» вказувало, що в разі неявки в судове засідання саме відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за його відсутності та ухвалення заочного рішення. Однак, вказаний пункт позовної заяви не містить інформації щодо клопотання банку про розгляд справи за відсутності його представника, отже, доводи про це в апеляційній та касаційній скаргах представника банку не заслуговують на увагу. Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2018 року у справі № 317/3457/15-ц (провадження № 61-2526св18)». У справі, що переглядається: при скасуванні ухвали суду першої інстанції апеляційний суд вважав, що: причини неявки представника банку в судове засідання 20 жовтня 2021 року були поважними і про такі причини суд повідомлений належним чином, а тому відсутні підстави залишення позову без розгляду; крім того, позивачем до суду надавалась заява про розгляд справи за відсутності представника позивача. Зокрема, безпосередньо у позовній заяві АТ КБ «ПриватБанк» зазначив своє клопотання про розгляд справи за відсутності представника банку (а. с. 180, т. 5); аналіз матеріалів справи свідчить, що: в пункті 3 прохальної частини позовної заяви та уточненої позовної заяви вказано, що «в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та ухвалення заочного рішення судом» (том 1, а. с. 4, том 5, а. с. 180); згідно протоколу судового засідання у суді першої інстанції від 20 жовтня 2021 року представник банку, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи у судове засідання не прибув, надавши суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на самоізоляції через підозру на захворювання COVID-19 (том 5, а. с. 169); у задоволенні клопотання представника позивача відмовлено (том 5, а. с. 175). Згідно звукозапису судового засідання від 20 жовтня 2021 року суд першої інстанції зазначив про відмову у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з підстав, вказаних у клопотанні, оскільки АТ КБ «ПриватБанк» як юридична особа має забезпечити явку будь-якого іншого представника у судове засідання. У зв`язку із тим, що банк не подавав заяву про розгляд справи без його участі, то суд відклав розгляд справи через неявку представника банку з причин, які визнані судом не поважними (том 5, а. с. 175). Протокольною ухвалою розгляд справи відкладено на 13 січня 2022 року (том 5, а. с. 175); суди встановили, що 05 листопада 2021 року на адресу АТ КБ «Приватбанк» кур`єром доставлено, а уповноваженим представником банку (Чоклу А. О.) отримано судову повістку про виклик представника позивача у судове засідання, призначене на 13 січня 2022 року (том 5, а. с. 193). Представник банку не з`явився у судове засідання 13 січня 2022 року, про причини неявки в судове засідання не повідомив, ніяких письмових заяв чи клопотань до суду від такого учасника справ не надходило; апеляційний суд не врахував, що: в пункті 3 прохальної частини позовної заяви та уточненої позовної заяви не міститься заяви банку про розгляд справи за відсутності його представника; у судове засідання, призначене на 20 жовтня 2021 року представник банку, будучи належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, не з`явився і у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи з підстав, вказаних у клопотанні, відмовлено; у судове засідання 13 січня 2022 року представник банку, будучи належним чином повідомленим, не з`явився, про причини неявки в судове засідання не повідомив; суд першої інстанції встановив, що банк було належним чином повідомлено про місце, дату і час судового розгляду справи, проте позивач в судове засідання двічі не з`явився, заяви про розгляд справи за його відсутності не подав. За таких обставин, суд першої інстанції обґрунтовано залишив позов без розгляду. Натомість апеляційний суд скасував законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку про те, що оскаржена постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, колегія суддів вважає, що: касаційну скаргу слід задовольнити; оскаржену постанову апеляційного суду скасувати; залишити в силі ухвалу суду першої інстанції. ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 496,20 грн за подання касаційної скарги. Тому з банку на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 496,20 грн. Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_3 , задовольнити. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2022 року скасувати. Ухвалу Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 13 січня 2022 року залишити в силі. Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 496,20 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору. З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Дніпровського апеляційного суду від 26 травня 2022 року втрачає законну силу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий В. І. Крат Судді: Н. О. Антоненко І. О. Дундар Є. В. Краснощоков М. М. Русинчук