Постанова 4814 № 532/2757/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 532/2757/21 Номер провадження 22-ц/814/2236/23Головуючий у 1-й інстанції Макарчук С.М. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 січня 2023 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Обідіної О.І., суддів : Бутенко С.Б., Чумак О.В., розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві, в порядку письмового провадження, апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сидоренка Володимира Вікторовича на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 вересня 2022 року, в складі судді Макарчука С.М., дата виготовлення повного тексту рішення 30 вересня 2022 року, по справі за позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, В С Т А Н О В И В : В грудні 2021 року Департамент патрульної поліції (надалі ДПП) звернувся до суду з вказаним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути грошове забезпечення в сумі 20854,67 грн. Вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходила службу в управління патрульної поліції в Дніпропетровській області ДПП на посаді інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 у званні лейтенанта поліції. 23.06.2021 вона подала рапорт про звільнення за власним бажанням та не виходила на службу без поважних причин з 09.07.2021 по 31.08.2021, у зв`язку з чим за результатами службового розслідування наказом № 632 від 20.09.2021 притягнута до дисциплінарної відповідальності у виді попередження про неповну службову відповідність зі здійсненням перерахунку грошового забезпечення, виплаченого відповідачці за час її відсутності на службі без поважних причин та припиненням нарахування їй грошового забезпечення з 01.09.2021. В подальшому, 21.09.2021 відповідач була звільнена зі служби в поліції за власним бажанням. За період відсутності на службі без поважних причин їй було нараховано та виплачено грошове забезпечення в сумі 20854,67 грн., які є безпідставно набутими внаслідок недобросовісних дій відповідача, які остання відмовилась повернути в добровільному порядку. Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 вересня 2022 року позов задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції безпідставно набуті грошові кошти в сумі 20854,67 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції судові витрати в сумі 2270 грн. Рішення суду вмотивовано обґрунтованістю позовних вимог, оскільки відповідач будучи відсутньою на службі без поважних причин безпідставно отримала грошове забезпечення, яке суд стягнув в порядку статей 1212, 1215 ЦК України. Не погодившись з рішенням суду представник ОСОБА_1 адвокат Сидоренко В.В. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. Зокрема вказує, що спірні кошти відповідачу були виплачені департаментом патрульної поліції добровільно, а тому за відсутності доведеності факту недобросовісності з діях відповідача ОСОБА_1 грошове утримання поверненню не підлягає. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про наявність підстав для її часткового задоволення. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно п. 4 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 22 червня 2021 року інспектор взводу 2 роти 4 батальйону 4 Управління патрульної поліції у Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Павельєва О.В. подала на ім`я начальника рапорт про звільнення зі служби в поліції на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням з 30 червня 2021 року. 25 червня 2021 року ДПП направив відповідачу лист з повідомленням, що поданий нею рапорт про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням від 22.06.2021 не містить в собі інформації щодо наявності поважних причин, які можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, а тому питання про звільнення буде розглянуто з урахуванням строків, визначених пунктом 68 Положення про проходження служби рядовим начальницьким складом органів внутрішніх справ № 114. 29 червня 2021 року Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції на адресу як реєстрації так і іншу адресу ОСОБА_1 надіслані листи, якими останню повідомлено про те, що у ДПП розглянуто її рапорт від 22 червня 2021 року, про звільнення зі служби в поліції за власним бажанням. Копії вказаних листів отримані відповідачем особисто. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 632 від 20 вересня 2021 року застосовано до інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП в Дніпропетровській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Наказано управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ДПП здійснити перерахунок грошового забезпечення, виплаченого їй, зважаючи на її відсутність на службі без поважних причин з 09 липня 2021 року по 31 серпня 2021 року та припинити нарахування грошового забезпечення з 01 вересня 2021 року. Наказано управлінню правового забезпечення та міжнародного співробітництва ДПП вжити заходів щодо стягнення з ОСОБА_1 в судовому порядку надлишково виплаченого забезпечення за період відсутності її на службі без поважних причин. Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України № 1082 о/с від 21 вересня 2021 року, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» звільнено зі служби в поліції по управлінню патрульної поліції в Дніпропетровській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0177470), з 22 вересня 2021 року, з виплатою грошової компенсації за 5 діб невикористаної частини чергової оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у календарному році, установивши премію за вересень 2021 року в розмірі 0 (нуль) відсотків. 22 вересня 2021 року ОСОБА_1 на адресу реєстрації та іншу адресу Управлінням патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції надіслані листи з повідомленням її про звільнення з 22.09.2021 зі служби за п.7 ч.1 ст. 77 ЗУ «Про Національну поліцію» (за власним бажанням), а також щодо необхідності упродовж трьох робочих днів після отримання цього листа прибути до відділу кадрового забезпечення для отримання трудової книжки і проведення повного розрахунку. Відповідно до наданого ДПП розрахунку грошового забезпечення у зв`язку з відсутністю на службі без поважних причин ОСОБА_1 , нарахована сума до повернення за період з 12 липня 2021 року по 31 серпня 2021 року становить 20854,67 грн. На претензію від 20 жовтня 2021 року щодо відшкодування заборгованості в добровільному порядку ОСОБА_1 не відреагувала. Враховуючи безпідставність набуття та збереження відповідачем коштів у вигляді грошового забезпечення, а також той факт, що таке набуття відбулось внаслідок недобросовісних дій останньої, яке виразилось в нез`явленні на службу після ознайомлення з відмовою в погодженні дати звільнення, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність стягнути з працівника патрульної служби ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції безпідставно набуті в якості грошового забезпечення кошти в розмірі 20854,67 грн. Вказаного висновку суд першої інстанції дійшов з порушенням норм процесуального права, які регулюють питання предметної юрисдикції, що є підставою для закриття провадження по справі з огляду на наступне. Так, ч.1 ст. 19 ЦПК України встановлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Відповідно до ч. 2 ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Частиною третьою ст. 6 КАС України передбачено, що суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України. Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Пунктами 1, 15 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено, що справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Згідно зі ст. 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 року №826/3985/17 критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Тобто спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Крім того, зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року №804/285/16 слідує, що спори про відшкодування коштів особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб`єкта владних повноважень підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, навіть якщо подання відповідного позову відбувається після її звільнення з державної служби. У рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі В даному випадку, хоч позивач і вважає сплачені ОСОБА_1 кошти безпідставно набутими та підлягаючими поверненню відповідно до положень Цивільного Кодексу України, проте такі кошт мають статус грошового забезпечення особи під час її перебування на публічній службі в органах Національної поліції, тобто, нараховувались, як учаснику публічно-правових відносин та таке нарахування стосувалось саме таких публічно-правових відносин. Крім того, підставою для задоволення вимог став висновок суду про недобросовісність в діях особи під час проходження нею публічної служби, що можливо лише в адміністративному процесі, оскільки пов`язано із встановленням правомірності дій особи під час реалізації нею свого публічного статусу. На даний час спірні питання розмежування юрисдикційості розгляду справ подібної категорії врегульовано висновками, зробленими Великою Палатою Верховного Суду 5 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16, в яких вказала, що спори пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства. Таким чином, суд першої інстанції, розглянувши справу за позовом Департаменту патрульної поліції про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно набутих та збережених коштів у вигляді грошового забезпечення, виплачених у період її перебування на посаді інспектора роти № 6 батальйону № 2 Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області у порядку цивільного судочинства - допустився порушення правил предметної юрисдикції, що є самостійною підставою для скасування судового рішення та закриття провадження у справі з підстав ч.1 п.1 ст. 255 ЦПК України. Врахувавши, що суд першої інстанцій дійшов помилкового висновку про можливість вирішення даного спору у порядку цивільного судочинства, при цьому не звернув уваги на те, що останній віднесено до юрисдикції адміністративного суду, судове рішення в порядку ст. 377 ЦПК України підлягає скасуванню, із закриттям провадження по справі. Керуючись ст. ст. 367 ч. 4, 374 ч.1 п.4, 377 ч.ч. 1,2, 382, 383, 384 ЦПК України, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Сидоренка Володимира Вікторовича задовольнити частково. Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 20 вересня 2022 року скасувати, а провадження у справі за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів - закрити. Роз`яснити Департаменту патрульної поліції Національної поліції України право на звернення до суду в вказаним вимогами в порядку, визначеному положеннями КАС України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 13 січня 2023 року. Судді : Обідіна О.І. Бутенко С.Б. Чумак О.В.