Постанова Київський апеляційний суд № 760/20699/20

справа № 760/20699/20 головуючий у суді І інстанції Букіна О.М. провадження № 22-ц/824/3521/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І. ПОСТАНОВА Іменем України 29 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мостової Г.І., суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф., розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Ладигіна Сергія Сергійовича на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в: У вересні 2020 року Комунальне підприємство Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»(далі - КП «Київтеплоенерго») звернулося до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиті до 30 квітня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 23 447 грн 54 коп., заборгованість за спожиті до 30 квітня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27 944 грн 62 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3905 грн 80 коп. та 3% річних у розмірі 2 699 грн 14 коп.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 19 358 грн 05 коп., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 49 695 грн 88 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 949 грн 98 коп. та 3% річних у сумі 2 542 року 11 коп., витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн, а також судові витрати. Позов обґрунтовано тим, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані кредитором за період 01 серпня 2018 року до дати укладання цього договору. Позивач набув право вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 51 392 грн 16 коп. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 23 447 грн 54 коп, заборгованість за послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27 944 грн 62 коп.) за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до пункту 1.3 договору цесії, позивач набув права вимоги та будь-яких інших грошових зобов`язань передбачених договором та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань (неустойка, штраф, пені), 3% річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов`язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які інші без виключення та обмеження. Таким чином, позивач прийняв право вимоги до ОСОБА_1 заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого гарячого водопостачання у розмірі 51 392 грн 16 коп. та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов`язань у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язання з оплати за спожиті послуги. Надання послуг відповідачу здійснювалось на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення, затвердженні Постановою КМУ від 21 липня 2005 року №

630. Нарахування за спожиті відповідачем послуги здійснювались на підставі Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг. Враховуючи набуття позивачем права вимоги до відповідача за договором цесії та відповідно до положень чинного законодавства України позивачем нарахован інфляційну складову боргу у розмірі 3 905 грн 80 коп., 3% річних у розмірі 2 699 грн 14 коп. З 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго», яке продовжує бути постачальником таких послуг після ПАТ «Київенерго». КП «Київтеплоенерго» підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. За адресою: АДРЕСА_1 , проживає відповідач, який є власником та споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. Відповідач своєчасно не сплачував за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, у результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01 серпня 2020 року становить 69 053 грн 93 коп. (заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 19 358 грн 05 коп., заборгованість за послуги з постачання гарячої води у розмірі 49 695 грн 88 коп.). Також позивачем нараховано інфляційну складову боргу у розмірі 1 949 грн 98 коп., а також 3% річних на суму заборгованості у розмірі 2 542 грн 12 коп. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2021 року позов КП «Київтеплоенерго» задоволено. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь КП «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті до 30 квітня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 23 447 грн 54 коп., заборгованість за спожиті до 30 квітня 2018 року послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 27 944 грн 62 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 3 905 грн 80 коп. та 3% річних у розмірі 2 699 грн 14 коп.; заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги з централізованого опалення у розмірі 19 358 грн 05 коп., заборгованість за спожиті з 01 травня 2018 року послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 49 695 грн 88 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 1 949 грн 98 коп. та 3% річних у сумі 2542,1199999999999 грн, витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн та судовий збір у сумі 2 102 грн. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 , та споживачем послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, виконавцем послуг за якими є позивач. У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем за отримані комунальні послуги, станом на 01 серпня 2020 року у нього утворилась заборгованість. Розрахунок заборгованості наданий позивачем визнаний судом першої інстанції правильним та взятий до уваги при ухваленні оскаржуваного рішення. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Ладигін С.С. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог КП «Київтеплоенерго». Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом першої інстанції неправильно встановлені обставини справи, зокрема те, що відповідач є єдиним власником квартири та споживачем послуг, оскільки йому належить лише 2/5 частини указаної квартири, а тому відповідач вважає висновки суду про стягнення з нього усієї суми заборгованості неправильними. Відповідач має оплатити послуги централізованого опалення лише щодо площі своєї кімнати, яка відповідно до рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року у справі № 760/15532/17-ц становить 16,6 кв.м. Площа місць загального користування оплачується спільно, порівну, усіма власниками. За послуги водопостачання гарячої води відповідач має платити порівну з іншими співвласниками за лічильником. У зв`язку з цим відповідач вважає розрахунок заборгованості, наданий позивачем, неправильним. Відповідач не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та не користується комунальними послугами, тому за такі мають сплачувати інші співвласники: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які там проживають. Матеріали справи не містять договору про надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 . Інших двох співвласників квартири не залучено судом до участі у справі, чим порушено їх права. Від представника КП «Київтеплоенерго» - Боката А.В. - до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , у встановленому законом порядку не відмовлявся/відключався та з претензією на адресу позивача про їх неотримання за вказаною адресою не звертався. Доказів щодо неотримання таких послуг відповідачем також не надано. З приводу здійснення неправомірного нарахування заборгованості та перерахунку зі спірний період відповідач також не звертався до позивача. Відповідач, як власник квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язаний утримувати майно, що йому належить. Колегія суддів, вислухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, дійшла висновку про таке. Судом першої інстанції встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 11 жовтня 2018 року між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладений договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), відповідно до якого ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до споживачів щодо стягнення оплати спожитих до 01 травня 2018 року послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01 серпня 2018 року з урахуванням оплат, що отримані ПАТ «Київенерго» за період з 01 серпня 2018 року до дати укладення цього договору та коригувань платежів. Перелік договорів (особових рахунків) споживачів та сум грошових зобов`язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору, у яких зазначено про договір зі ОСОБА_1 (а.с. 11-14). Зі змісту Статуту КП «Київтеплоенерго», затвердженого 13 травня 2016 року розпорядженням виконавчого органу Київради (КМДА) № 323, вбачається, що підприємство як юридична особа утворено (засновано) територіальною громадою м. Києва в особі Київської міської ради з метою отримання прибутку від провадження господарської діяльності, спрямованої на підвищення надійності енергопостачання споживачів м. Києва, забезпечення стабільних надходжень до бюджету м. Києва, належної експлуатації об`єктів електро-, теплопостачання, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва, а предметом його діяльності є, зокрема, надання послуг з постачання теплової енергії, гарячої води та розподілу електричної енергії (а.с. 75-81). Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 27 грудня 2017 року № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27 вересня 2001 року, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади м. Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 10 квітня 2018 року № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам (а.с. 49-51). На виконання вимог частини 7 статті 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», позивачем підготовлено та опубліковано договір про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води в газеті «Хрещатик» від 28 березня 2018 року № 34 (5085), зміст якого відповідає змісту типового договору, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Такі договори є договорами приєднання, тому може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови (а.с. 86). Отже, починаючи з 01 травня 2018 року надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснювало КП «Київтеплоенерго», яке продовжило бути постачальником таких комунальних послуг після ПАТ «Київенерго». Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 07 липня 2020 року ОСОБА_1 на праві власності належить 4/30 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 88). Як свідчать матеріали справи, вищевказаний будинок підключений до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, відтак комунальні послуги надавалися до помешкання відповідача і споживалися ним (а.с. 26-47). Згідно з розрахунком заборгованості наданим позивачем: заборгованість за договором цесії за спожиті до 01 травня 2018 року послуги становить 57 997 грн 10 коп. та складається із заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі 51 392 грн 16 коп., інфляційної складової боргу - 3 905 грн 80 коп., 3 % річних - 2 699 грн 14 коп. заборгованість за спожиті послуги з 01 травня 2018 року становить 73 546 грн 03 коп. та складається із заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі 69 053 грн 93 коп., інфляційної складової боргу - 1 949 грн 98 коп., 3 % річних - 2 542 грн 12 коп. Згідно зі статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 322 ЦК України). Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень цивільного законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК Української РСР. Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила). Вказані Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (далі - послуги). Частиною першою статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезенням побутових відходів у порядку встановленому законодавством. Відповідно до статті 67 ЖК Української РСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами. Згідно з статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію і у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії теплопостачальної організації остання має право на стягнення заборгованості. Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. Пунктом 33 Правил передбачено що споживач зобов`язаний вчасно, у встановлений термін, оплачувати надані послуги. Відповідно до частини 7 статті 26 вищевказаного Закону договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. Статтею 714 ЦК України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до пункту 8 Правил, послуги надаються споживачу згідно з договором, що оформлюється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Згідно з частиною 2 статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Частиною 2 статті 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Наявність відносин між сторонами, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків. Таким чином, споживач зобов`язаний оплатити житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначений правовий висновок відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції правильно керувався вимогами ЦК України якими встановлено, якщо особа вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору, яка засвідчує її бажання укласти договір, то договір вважається укладеним. Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що договір про надання послуг централізованого опалення та постачання гарячої води з відповідачем не укладався. Підключення будинку до мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої воли свідчить про надання послуг позивача. Відповідач від мереж централізованого опалення та/або постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлявся (не відключався). Виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого опалення та постачає гарячу воду, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату послуг, а споживач має здійснювати оплату виставлених рахунків. Відповідач своєчасно не сплачує за спожиті послуги з центрального опалення та/або постачання гарячої води, в результаті чого утворилась заборгованість. Щодо доводів апеляційної скарги, про те, що відповідачу належить лише частина квартири та з урахуванням цієї частини і має бути вирішене питання щодо нарахування заборгованості, апеляційний суд враховує таке. Частиною 1 статті 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна,у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник, який виконав солідарний обов`язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (частина 4 статті 544 ЦК України). Тлумачення наведених норм права дає підстави зробити висновок,що кожен співвласник зобов`язаний брати участь у витратах щодо утримання майна, що є у спільній частковій власності, незалежно від того, хто здійснює фактичні дії, спрямовані на утримання спільного майна. Співвласник, який виконав солідарний обов`язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес). Якщо хтось із співвласників відмовляється брати участь у витратах, інші співвласники можуть здійснити їх самостійно і вимагати від цього співвласника відшкодування понесених витрат у судовому порядку або ж безпосередньо звернутись до суду з позовом про примусове стягнення з співвласника, який відмовився нести тягар утримання спільного майна, коштів для цієї мети. Враховуючи викладене, наявні підстави для стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з відповідача, який є співвласником квартири, який при цьому має право звернутися до суду з позовом до інших співвласників указаної квартири про відшкодування таких витрат у порядку регресу. Щодо розміру нарахованої заборгованості. Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем порушується питання про стягнення з відповідача заборгованості, яка складається з двох частин: заборгованості за договором цесії (за період до 01 травня 2018 року) та заборгованості, яки виникла після укладення договору цесії (за період з 01 травня 2018 року). Згідно з частиною 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За змістом статтею 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу. Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. На підтвердження суми заборгованості відповідача за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води за період 01 травня 2018 року до 01 серпня 2020 року, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем до позовної заяви долучено розрахунок заборгованості за надані послуги, а також розрахунок 3 % річних та інфляційної складової боргу за період з травня 2018 року по липень 2020 року за адресою споживача: АДРЕСА_2 (а.с. 7, 9). Враховуючи викладене, указані розрахунки заборгованості стосуються іншої адреси споживача, тобто не відносяться до предмету доказування, а тому такий доказ не може бути взятий до розгляду, що помилково залишено судом першої інстанції поза увагою. Щодо наданого позивачем розрахунку заборгованості за послуги з центрального опалення та постачання гарячої води у розмірі 51 392 грн 16 коп. за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2020 року, то з такого вбачається, що у розрахунку зазначене вхідне сальдо за липень 2015 року у розмірі 3 758 грн 56 коп. Як вбачається з матеріалів справи, указана сума 3 758 грн 56 коп. не підтверджена будь-якими первинними документами, що свідчить про те, що вказана сума включає у себе заборгованість за більш ранній період, питання про стягнення заборгованості за який не відноситься до меж позовних вимог. Таким чином, колегія апеляційного суду вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість лише за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2020 року з відрахуванням вхідного сальдо, тобто у розмірі 47 633 грн 60 коп. (51 392 грн 16 коп. - 3758 грн 56 коп = 47 633 грн 60 коп.). Щодо 3 % річних та інфляційних витрат, то відповідно до розрахунку здійсненого за період з листопада 2018 року по липень 2020 року, наданого позивачем, який стосується квартири за адресою: АДРЕСА_1 , то такий перерахований апеляційним судом з суми 47 633 грн 60 коп. За результатами розрахунку здійсненого апеляційним судом за період з листопада 2018 року по липень 2020 року, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 3 % річних у розмірі 2 382 грн 33 коп. та інфляційної складової боргу у розмірі - 4 046 грн 35 коп. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження при апеляційному розгляді, а тому апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції змінити в частині розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення. В іншій частині рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін на підставі положень статті 375 ЦПК України, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, рішення суду першої інстанції в частині розміру заборгованості, яка підлягає до стягнення, змінено та позов задоволено на 41 %, тому колегія суддів вважає, за необхідне змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру витрат, які пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з 33 грн на 13 грн 60 коп. судового збору, що підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача з 2102 грн на 861 грн 82 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Відповідачем при поданні апеляційної скарги сплачено судовий збір у розмірі 3 153 грн, тому з позивача на користь відповідача підлягає до стягнення судовий збір за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним позовним вимогам, тобто 1 292 грн 73 коп. Таким чином до стягнення з позивача на користь відповідача підлягає різниця між сумами судового збору - 430 грн 91 коп. (1292 грн 73 коп. - 861 грн 82 коп.). Керуючись статтями 367, 369, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ладигіна Сергія Сергійовича задовольнити частково. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 23 жовтня 2021 року змінити. Позовні вимоги Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті за період з 01 липня 2015 року по 01 серпня 2020 року послуги з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води у розмірі 47 633 грн 60 коп., інфляційну складову боргу за період з 01 листопада 2018 року по 01 липня 2020 року у розмірі 4 046 грн 35 коп. та 3 % річних за період з 01 листопада 2018 року по 01 липня 2020 рокуу розмірі 2 382 грн 33 коп., витрати пов`язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 13 грн 60 коп. Стягнути з Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 430 грн 91 коп. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий Г.І. Мостова Судді Р.В. Березовенко О.Ф. Лапчевська