Ухвала КЦС ВС № 363/2330/20

Ухвала Іменем України 13 січня 2023 року м. Київ справа № 363/2330/20 провадження № 61-13279ск22 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною, ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду із вищевказаним позовом, в якому посилався на те, що з серпня 2012 року по листопад 2017 року перебував в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась дочка ОСОБА_3 . Після розірвання шлюбу дочка залишилася проживати з ОСОБА_1 . Сторони дійшли згоди щодо участі у вихованні та утриманні дитини, за умовами якої, позивач щомісячно сплачує кошти на утримання дитини, а відповідач мала забезпечувати особисте спілкування батька з дитиною та участь у її вихованні. 3 2020 року ОСОБА_1 перестала організовувати зустрічі з дочкою, створюючи перешкоди для цього та уникає будь-яких пояснень з цього приводу. На підставі викладеного, ОСОБА_4 просив зобов`язати ОСОБА_1 не перешкоджати у спілкуванні з дочкою ОСОБА_3 та визначити способи участі у спілкуванні та вихованні дитини. Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_1 не перешкоджати ОСОБА_2 в спілкуванні з неповнолітньою дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини, а саме: першу та третю суботу з 11-00 до 18-00 години, перша та третя неділя з 11-00 до 18-00 години без присутності матері, лише за бажанням дитини з урахуванням її здоров`я, потреб та інтересів; день народження дитини ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) святкувати в непарні роки з батьком з 12-00 години до 16-00 години, за бажанням дитини з урахуванням її здоров`я, потреб та інтересів; спільний відпочинок дитини з батьком першу половину зимових та літніх канікул, за бажанням дитини з урахуванням її здоров`я, потреб та інтересів; необмежене спілкування батька з донькою засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобів зв`язку, що передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою. Постановою Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 24 червня 2022 року у даній справі змінено, виключено із резолютивної частини вказівку про те, що участь батька у визначених судом способах виховання та спілкування з дитиною має відбуватися за бажанням дитини. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно послався на норми матеріального права, Конвенцію про права дитини, практику Європейського суду з прав людини. При цьому, встановлюючи графік зустрічей батька із дитиною і зазначивши, що такі зустрічі мають відбуватись лише за умови бажання дитини, суд першої інстанції взагалі не зазначив, із яких міркувань він виходив ухвалюючи таке рішення, які обставини, які були судом встановлені при розгляді спору, дали суду підстави вважати, що зустрічі дитини із батьком лише при наявності бажання дитини відповідатимуть найкращим інтересам дитини. Вирішуючи спір, суд першої інстанції фактично не врахував висновок органу опіки та піклування, погодився із доводами відповідача, що зустрічі дитини з батьком мають відбуватися лише за бажанням дитини, що не сприятиме налагодженню стосунків між позивачем та його дочкою. 28 грудня 2022 року ОСОБА_5 , яка діє від імені ОСОБА_1 , звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у зазначеній вище справі. Як підставу для касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного постанові Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 359/6726/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Суд установив, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є ОСОБА_2 та ОСОБА_6 . Рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 16 вересня 2021 року № 397 «Про затвердження висновку щодо визначення способу участі батька у вихованні дитини» затверджено висновок органу опіки та піклування щодо визначення способу участі батька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вихованні малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Згідно висновку органу опіки та піклування Вишгородської міської ради рекомендовано батьку - ОСОБА_2 , брати участь у вихованні дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до графіку спілкування: перша та третя субота з 11-00 до 18-00 години без присутності матері; перша та третя неділя з 11-00 до 18-00 години без присутності матері; день народження дитини святкується в непарні роки з батьком з 12-00 до 16-00 години, непарні - з мамою; спільний відпочинок: першу половину зимових та літніх канікул дитина проводить з батьком; необмежене спілкування батька з дочкою засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та дочкою. Рекомендовано батьку ОСОБА_2 не порушувати графік побачень, виконувати свої батьківські обов`язки, приділяти дитині увагу і турботу, виховувати її. Рекомендовано матері ОСОБА_1 поважати батьківські права ОСОБА_2 , не чинити перешкод у спілкуванні батька з дитиною. ОСОБА_2 забирає дитину від місця проживання її матері ОСОБА_1 та привозить дочку до місця проживання матері. Між сторонами у цій справі склалися спірні правовідносини щодо участі у вихованні та спілкуванні батька зі своєю дочкою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом, так як у добровільному порядку визначити порядок участі позивача у спілкуванні та вихованні своєї дочки досягнуто не було. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Відповідно до статей 3, 18 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладно у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Статтею 141 СК України встановлено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до частин другої, четвертої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину. Частинами першою, другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. За вимогами статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. За змістом статті 159 СК України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні, побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Відповідно до статті 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків. Європейський суд з прав людини» (далі - ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року § 54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року). У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України» ЄСПЛ зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§ 76). Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд зобов`язаний виходити, передусім, з найкращих інтересів дитини, визначення яких здійснюється на підставі оцінки обставин кожної справи. Положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а визначений порядок спілкування батька з дитиною, що передбачає певні дні та часи такого спілкування, не може беззаперечно свідчити про позбавлення його передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Водночас, при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі № 461/138/18. Згідно із частинами четвертою, п`ятою статті 19 СК України при розгляді судом справ даної категорії обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Одним із найважливіших прав дитини є право на сімейне виховання. Суд апеляційної інстанції вважав достатньо обґрунтованим висновок органу опіки та піклування у якому надано рекомендації щодо способу участі позивача у вихованні дочки і підстав для відступу від нього відповідно до частини шостої статті 19 СК України не знайшов, із чим Верховний Суд погоджується. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення, апеляційний суд, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку відповідно до вимог статей 12, 81, 89 ЦПК України, врахувавши заявлені позовні вимоги та підстави, на які сторони посилалися в обґрунтування своїх вимог, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи, дійшов обґрунтованого висновку про зміну рішення суду першої інстанції. Визначений судом порядок участі батька у побаченнях з дочкою, з урахуванням її незначного віку, буде відповідати інтересам дитини, при цьому врахувавши постійне проживання дитини разом із матір`ю, тісний психоемоційний зв`язок саме з нею, обумовлення побачень батька з дитиною виключно бажанням дитини призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та побаченні з дитиною. Ані органом опіки та піклування, ані відповідачем у справі не надано доказів на підтвердження висновку про те, що участь батька у спілкуванні та вихованні дитини можлива лише за бажанням дитини. Наведені висновки узгоджуються з правовими висновками щодо застосування статей 141, 153, 157, 159 СК України, викладеними в постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 127/4017/20, про те, що суд при встановленні способу спілкування, має дотримуватись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, що не суперечить правовим висновкам Верховного Суду від 13 жовтня 2021 року у справі № 522/2593/19, про те, що визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини. Посилання в касаційній скарзі на судову практику як на обґрунтування своєї позиції, а саме постанову Верховного Суду від 28 квітня 2022 року № 359/6726/20 не підлягає врахуванню судом при виборі і застосуванні норм права у цій справі, оскільки фактичні обставини у цих справах різні. На предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Викладене узгоджується із правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказано, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів. Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (рішення у справі «Пономарьов проти України» та ін.) повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Наведені норми закону та

позиція Верховного Суду дають підстави для висновку про законність оскаржуваного судового рішення. Згідно з положеннями пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 необхідно відмовити, оскільки доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження. На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що правильність застосування судами попередніх інстанцій вищевказаних норм матеріального та процесуального права не викликає розумних сумнівів, а касаційна скарга є необґрунтованою. Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 23 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Орган опіки та піклування Вишгородської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та визначення способів участі у вихованні, спілкуванні з неповнолітньою дитиною. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров