Ухвала КЦС ВС № 329/593/19

Ухвала Іменем України 19 жовтня 2020 року м. Київ справа № 329/593/19 провадження № 61-14401ск20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Крата В. І. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року у складі судді: Богослова А. В., та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С., у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, ВСТАНОВИВ: У 2019 році ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Позовна заява мотивована тим, що з 23 вересня 2017 року сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син - ОСОБА_4 . З жовтня 2018 року подружжя не проживає однією сім`єю, син проживає разом з відповідачем у смт Чернігівка Запорізької області. Після припинення спільного проживання дружина ізолювала дитину від спілкування з позивачем, відмовляється приймати речі та іграшки, які він передає для дитини. Згідно розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області № 98 від 04 червня 2019 року визначено дні для його спілкування з сином, а саме: щосуботи з 09.00 год. до 17.00 год., щовівторка з 09.00 год. до 13.00 год., щочетверга з 09.00 год. до 13.00 год. Проте відповідач перешкоджає позивачу спілкуватися із сином. Оскільки конфлікт щодо участі ОСОБА_3 як батька, що проживає окремо, у вихованні та спілкуванні з дитиною не можливо вирішити мирним шляхом, позивач змушений звернутися до суду за захистом свого права. ОСОБА_3 просив: встановити час та дні для зустрічей з сином: щовівторка, щосереди, щосуботи та щонеділі з 09.00 год. до 18.00 год., щочетверга та щопонеділка з 09.00 год. до 13.00 год. без присутності матері або третіх осіб; кожної першої неділі місяця зобов`язати дозволити провести три дні з ним у АДРЕСА_1 , у його матері - ОСОБА_4 , яка є бабусею ОСОБА_5 ; поважною причиною для відкладання зустрічі вважати хворобу дитини тільки за довідкою лікаря та не перешкоджати доступу до дитини та інформації про хворобу; не вважати сон, погане самопочуття, капризи дитини причиною відмови у доступі до житла, де перебуває син ОСОБА_4 , та заборони на правах господаря тещі ОСОБА_6 та тестя ОСОБА_7 або рідного брата дружини ОСОБА_8 . Рішенням Чернігівського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Визначено ОСОБА_3 спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у виді систематичних побачень щосуботи з 09.00 год. до 18.00 год., щовівторка з 09.00 год. до 18.00 год., щочетверга з 09.00 год. до 18.00 год. за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 , без присутності інших осіб. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що сторони у справі зобов`язані здійснювати свої батьківські обов`язки щодо дитини, мають право на спілкування з дитиною, її виховання. Під час судового розгляду встановлено, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо участі позивача у вихованні дитини. Тому, беручи до уваги, зокрема розпорядження голови Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області № 98 від 04 червня 2019 року, яким визначено дні для спілкування ОСОБА_3 з сином ОСОБА_4 , а саме: щосуботи з 09 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., щовівторка з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., щочетверга з 09 год. 00 хв. до 13 год. 00 хв., суд зробив висновок, що позовні вимоги в частині встановлення часу та днів для зустрічей з сином підлягають задоволенню повністю, а саме шляхом визначення позивачу способу участі у спілкуванні та вихованні сина, у виді систематичних побачень з останнім щосуботи з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., щовівторка з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв., щочетверга з 09 год. 00 хв. до 18 год. 00 хв. за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 , без присутності інших осіб. При відмові у задоволенні інших позовних вимог, суд, ураховуючи вік дитини (2 роки), певний режим дня, турботу, догляд та харчування, які потребує дитина в такому віці, не вважав доцільним визначати порядок спілкування та побачень з дитиною, як цього просить позивач, а саме забирати її від матері на три дні в м. Запоріжжя. Щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині не вважати поважною причиною для відкладання зустрічі вважати хворобу дитини тільки за довідкою лікаря та не перешкоджати доступу до дитини та інформації про хворобу та не вважати сон, погане самопочуття, капризи дитини причиною відмови у доступі до житла, де перебуває син ОСОБА_4 та заборони на правах господаря тещі ОСОБА_6 та тестя ОСОБА_7 або рідного брата дружини ОСОБА_8 , суд виходив з того, що ці вимоги не є способом участі одного з батьків у вихованні дитини. Тому у задоволенні позовних вимог в цій частині відмовив. Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року залишено без змін. Постанова суду апеляційної інстанції, в частині задоволених позовних вимог мотивована тим, що встановлюючи порядок побачень батька з сином, врахувавши інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, активне бажання батька ОСОБА_3 брати участь у вихованні та спілкуванні зі своїм сином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість визначення порядку, запропонованого органом опіки та піклування у вигляді періодичних побачень батька з сином, оскільки право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, та загалом спілкування малолітніх дітей з батьком, який не проживає з ними, відповідає їх інтересам. При цьому, батько не позбавлений того права, що в іншій час дитина може спілкуватися та проводити час з ним за домовленістю із матір`ю. Апеляційний суд вказав, що сімейні спори, не дивлячись на те, що з першого погляду, є простими, насправді є одними із самих важких спорів із психологічної точки зору. У цій справі сторони весь час конфліктують та скаржаться до правоохоронних органів один на одного. У даній справі судом розглядалося питання про усунення перешкод у спілкуванні батька з сином, який не досягнув трирічного віку. За матеріалами справи встановлено, що як батько, так і матір, весь час звертались із заявами один на одного до поліції, до служби у справах дітей, а зміст скарги відповідача свідчить про те, що ці конфліктні ситуації не припиняються. Тому суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що відповідач має право на усунення йому перешкод у спілкуванні з дитиною шляхом визначення часу побачень, незалежно від наявності розпорядження органу опіки та піклування. Відповідач вказувала, що згодна із визначеним розпорядженням Чернігівської РДА № 98 від 04 червня 2019 року графіком побачень батька з сином, але наразі встановлено, що це розпорядження вже є скасованим. Отже, з огляду на конфліктні відносини сторін залишити позовні вимоги без задоволення не можна, оскільки в такому разі залишається не врегульованим графік побачень батька з сином. Крім того, фактично суд повторив ті дні побачень, які визначались органом опіки та піклування, та з якими погоджувалась відповідач, але збільшив їх тривалість. Тому вважати, що висновки суду кардинально відійшли від розпорядження, не вбачається підстав. Відповідач зазначає, що за визначеним її місцем проживання з дитиною, проживають її батьки, з якими позивач також постійно конфліктує, та здебільшого з її матір`ю ОСОБА_6 . Наголошує на тому, що це унеможливлює проведення побачень з дитиною без її присутності або присутності її близьких родичів. Частково заперечуючи проти скарги в цій частині, позивач ОСОБА_3 вказував, що присутність матері не перешкоджає йому у спілкуванні с сином, в той час як присутність батьків або брата відповідача відволікає дитину від спілкування з ним, а йому приходиться значний час відвідування втрачати на з`ясування стосунків з ними. З цього приводу колегія зазначає, що в окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Орган опіки та піклування, як вказує ОСОБА_1 , зазначав про необхідність при спілкуванні позивача з сином присутність матері або інших близьких осіб, з огляду на поведінку батька. Але колегія в цій частині погодилася з судом першої інстанції, який визначив побачення без присутності інших осіб, оскільки присутність таких осіб не впливає позитивно на спілкування батька з сином, а, навпаки, провокує конфлікти і сварки, що негативно впливає і на саму дитину. Аргументи апеляційної скарги про те, що суд визначив місцем побачень - місце проживання відповідача з дитиною, указавши конкретну адресу, яка буде змінюватись в подальшому, що унеможливить виконання такого рішення суду, апеляційний суд відхилив, оскільки на час ухвалення рішення дитина проживала з матір`ю саме за цією адресою, тому не має будь-якої помилки у визначенні судом конкретної адреси місця побачень. У разі ж зміни місця проживання матері, а відтак і дитини, відповідач має обов`язок проінформувати батька про нову адресу місця проживання тому, що зміна адреси не може бути перешкодою для дотримання в подальшому визначеного судом графіку побачень батька з дитиною. Не зазначення ж цієї адреси матері, з якою мешкає дитина, зробить неможливим примусове виконання рішення. При цьому суд зазначив, що аргументи апеляційної скарги щодо звільнення позивача з роботи, направлення дитини на комплексну психолого-педагогічну оцінку її розвитку, листа з поліції про порушення кримінального провадження за фактом побиття відповідача позивачем; закінчення її декретної відпустки через рік, звернення сторін до поліції після ухвалення рішення, конфлікт позивача з її батьками, виникли після ухвалення оскаржуваного рішення, а тому за положеннями статті 367 ЦПК України вони не можуть ураховуватись апеляційним судом при перегляді рішення суду першої інстанції, ухваленого до настання цих обставин. 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції і ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Підставою, на якій подається касаційна скарга року ОСОБА_1 зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення судами норм процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17, суд не дослідив зібрані у справі докази. ОСОБА_1 зазначає, що Верховний Суд у постанові наголосив, що визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров`я, психоемоційного стану. У цій справі суди не урахували право дитини на дошкільну освіту, психоемоційний стан дитини, постійні конфлікти батьків, які негативно впливають на дитину, право матері на працю, право власності на квартиру, у якій батько може спілкуватися з дитиною. Окрім цього, ОСОБА_1 зазначає про те, що суд прийняв рішення про права осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме: суд визначив місцем систематичних зустрічей батька з сином квартиру, яка належить ОСОБА_6 , яку не залучено до участі у справі. У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 суд роз`яснив, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Однак, судами не надано оцінку тій обставині, що дитина досі не розмовляє. У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів. Суди встановили, що сторони з 23 вересня 2017 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син - ОСОБА_4 . Згідно довідок Чернігівського центру первинної медико-санітарної допомоги Чернігівської селищної ради Чернігівського району Запорізької області № 216 від 15 травня 2019 року та № 283 від 29 липня 2019 року ОСОБА_4 перебуває на змішаному вигодовуванні, знаходиться на диспансерному обліку як дитина, що часто хворіє та потребує щадного режиму до 25 листопада 2020 року. ОСОБА_3 з вересня 2018 працює старшим інспектором з особливих доручень відділу активних заходів ОУ ГУ ДФС у Запорізькій області, за місцем роботи характеризується позитивно як ініціативний працівник, ставиться сумлінно до виконання посадових обов`язків; за характером спокійний, урівноважений; за місцем проживання також характеризується з позитивного боку, як доброзичливий батько та голова сім`ї, до адміністративної чи кримінальної відповідальності не притягувався. Згідно копії акту обстеження умов проживання ОСОБА_3 , наданого відділом по Хортицькому району служби (управління) у справах дітей від 23 січня 2019 року у позивача у житловому приміщенні - у кв. АДРЕСА_3 встановлені задовільні умови проживання. Відповідно копії характеристики від 16 травня 2019 року з місця роботи ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року працює головним державним ревізором - інспектором відділу перевірок у сфері торгівлі управління аудиту Головного управління ДФС у Запорізькій області, з 12 лютого 2018 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною, за місцем роботи характеризується позитивно як неконфліктна, відповідальна, чуйна та добра людина. ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває. ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Згідно копій актів обстежень від 14 листопада 2018 року та від 13 червня 2019 року встановили, що умов проживання сім`ї ОСОБА_1 є задовільними. Згідно листів Хортицького відділення поліції Дніпровського відділу поліції Головного управління Національної поліції у Запорізькій області від 16 листопада 2018 року, 27 листопада 2018 року, ОСОБА_1 зверталася до поліції з приводу виникнення конфлікту у подружніх стосунках. Відповідно до копії листа районної адміністрації по Хортицькому району Запорізької міської ради від 06 грудня 2018 року ОСОБА_1 зверталася з приводу вчинення психологічного та економічного тиску в сім`ї, у зв`язку з чим ОСОБА_3 надано відповідне пояснення, питання залишається на контролі. Згідно копії листа Чернігівського відділення поліції Бердянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 15 січня 2019 року позивач в грудні 2018 року звертався з приводу перешкод з боку відповідача у спілкуванні з сином, зокрема, звернення від 14 грудня 2018 року було пов`язане з тим, що він приїхав до своєї дружини та сина, але дружина не дозволяє бачити сина, а за місцем мешкання дружини нікого немає. У квітні 2019 року ОСОБА_3 до служби у справах дітей Запорізької обласної державної адміністрації було надіслано звернення щодо перешкод у спілкуванні з сином ОСОБА_4 з боку дружини. За результатами розгляду звернення проведено роз`яснювальну роботу з ОСОБА_1 щодо необхідності вільного спілкування дитини з батьком та рекомендовано встановити графік побачень з сином. Відповідно до копії доповідної записки начальника СРПП № 2 Чернігівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області 02 травня 2019 року до Чернігівського ВП Бердянського ВП ГУНП в Запорізькій області надійшло звернення від ОСОБА_3 з приводу того, що протягом останніх двох місяців його дружина ОСОБА_1 не дозволяє йому бачитися з сином ОСОБА_4 , однак факти, викладені у зверненні не були ані підтверджені, ані спростовані, а ОСОБА_3 рекомендовано звернутися до комісії по захисту дітей Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області. Розпорядженням голови Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області № 98 від 04 червня 2019 року позивачу визначені дні для спілкування із сином, а саме: щосуботи з 09.00 год. до 17.00 год., щовівторка з 09.00 год. до 13.00 год., щочетверга з 09.00 год. до 13.00 год. Згідно висновку Чернігівської районної державної адміністрації Запорізької області від 22 листопада 2019 року, як органу опіки та піклування, є доцільним відмовити у задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та вільному спілкуванні з дитиною, оскільки розпорядженням голови Чернігівської районної державної адміністрації від 04 червня 2019 року № 98 «Про визначення способу спілкування із дитиною того з батьків, хто проживає окремо» вже визначені зручні дні та часи побачень батька з дитиною. Суди встановили, що між позивачем та відповідачем не досягнуто згоди щодо участі позивача у вихованні дитини. Як батько, так і матір, весь час звертались із заявами один на одного до поліції, до служби у справах дітей. Необхідно визначити побачення без присутності інших осіб, оскільки присутність таких осіб не впливає позитивно на спілкування батька с сином, а, навпаки, провокує конфлікти і сварки, що негативно впливає і на саму дитину. У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року). Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року). Тлумачення статті 159 СК України свідчить, що позов про усунення перешкод у вихованні дитини і спілкуванні з нею - є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування (частина друга статті 159 СК України). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 (провадження № 61-18994св19) вказано, що «відповідно до статті 159 СК України, якщо той з батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та її вихованні, зокрема він ухиляється від виконання рішення органу опіки і піклування, другий з батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування з урахуванням віку, стану здоров`я дитини, поведінки батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Суд першої інстанції, встановивши, що між сторонами склались стосунки, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дітьми, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з матір`ю, дійшов правильного висновку про доцільність спілкування батька з дітьми без присутності матері». Встановивши наявність перешкод у вільному спілкуванні між батьком та сином, суди, врахувавши інтереси дитини, які переважають над інтересами батьків, зробили обґрунтований висновок про часткове задоволення позову та визначення способу участі батька у вихованні і спілкуванні з дитиною шляхом встановлення графіка його систематичних побачень із сином без присутності інших осіб. Посилання у касаційній скарзі на висновки, зроблені в постанові Верховного Суду: від 01 липня 2020 року у справі № 138/96/17 необґрунтовані, оскільки висновки у справі № 138/96/17 зроблені за інших фактичних обставин; від 11 грудня 2019 року у справі № 753/15487/18 необґрунтовані, оскільки суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків. Колегія суддів відхиляє аргумент касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що спілкування з батьком має негативний вплив на розвиток дитини, оскільки таких обставин суди попередніх інстанцій не встановили. Аргумент касаційної скарги про те, що суд прийняв рішення про права осіб, які не були залучені до участі у справі, а саме: суд визначив місцем систематичних зустрічей батька з сином квартиру, яка належить ОСОБА_6 , яку не залучено до участі у справі, безпідставний, оскільки в цій справі спір виник між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 щодо способів участі одного з батьків у вихованні дитини. Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року). Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Відповідно до пункту 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Чернігівського районного суду Запорізької області від 26 листопада 2019 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 26 серпня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. І. Крат І. О. Дундар Є. В. Краснощоков