Ухвала КЦС ВС № 128/214/21

УХВАЛА 22 травня 2026 року м. Київ справа № 128/214/21 провадження № 61-5990ск26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, ВСТАНОВИВ: У січні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. У травні 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зупинення провадження у справі до розгляду Вінницьким районним судом Вінницької області кримінальної справи № 128/1770/25. Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 10 червня 2025 року провадження у справі зупинив до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 128/1770/25 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК України), яка перебуває на розгляді у Вінницькому районному суді Вінницької області. Вінницький апеляційний суд постановою від 31 липня 2025 року апеляційну скаргу адвокатки Сахарової М. А. в інтересах ОСОБА_2 задовольнив частково, ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 червня 2025 року скасував, справу № 128/214/21 направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. Ухвалою від 08 вересня 2025 року Верховний Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 31 липня 2025 року у цій справі. У грудні 2025 року ОСОБА_1 подала до суду заяву про зупинення провадження у справі до розгляду Вінницьким районним судом Вінницької області кримінальної справи № 128/1770/25. Вінницький районний суд Вінницької області ухвалою від 13 січня 2026 року провадження у справі зупинив до набрання законної сили судовим рішенням у кримінальному провадженні № 128/1770/25 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України, яка перебуває на розгляді у Вінницькому районному суді Вінницької області. Вінницький апеляційний суд постановою від 30 березня 2026 року апеляційну скаргу адвокатки Сахарової М. А. в інтересах ОСОБА_2 задовольнив частково, ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 10 червня 2025 року скасував, справу № 128/214/21 направив до суду першої інстанції для продовження розгляду. 29 квітня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2026 року у цій справі. Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Пункт 14 частини першої статті 353 ЦПК України визначає, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі. Стаття 389 ЦПК України визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку. Відповідно до частини першої статті 406 ЦПК України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 389 цього Кодексу. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Отже, зміст пункту 14 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвал суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі після їх перегляду в апеляційному суді, у касаційному порядку не передбачено. Постанова апеляційного суду, прийнята за наслідками апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про зупинення провадження у справі, також не може бути предметом перегляду у касаційному порядку. Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута. Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення у справі «Дія 97» проти України», заява № 19164/04, рішення від 21 жовтня 2010 року). Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на оскарження таких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки постанова Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2026 року не підлягає оскарженню в касаційному порядку відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на це судове рішення. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Відтак, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення у справі «Пелевін проти України», заява № 24402/02, від 20 травня 2010 року). Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у пункті 1 частини другої статті 394 ЦПК України, і це повністю узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами цивільного судочинства. Із наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України. Одночасно суд роз`яснює вимоги пункту 3 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. Керуючись статтями 394, 389 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 30 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , за участю третьої особи - Служби у справах дітей Вінницької міської ради, про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська