Постанова 4811 № 462/1268/17

Справа № 462/1268/17 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д. Провадження № 22-ц/811/2665/22 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 січня 2023 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання - Юзефович Ю.І., з участю представника апелянта Пазиняк Г.Я, скаржника ОСОБА_1 , представника скаржника адвоката Іваницького Я.О., стягувача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), яка підписана начальником Анною Стасишин, на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 вересня 2022 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), заінтересована особа: ОСОБА_2 , В С Т А Н О В И В: в серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася в суд із скаргою на дії державного виконавця відділу державної виконавчої служби, у якій просила визнати незаконними дії головного державного виконавця Залізничного відділу ДВС у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) /надалі Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів)/ - Пазиняк Галини Ярославівни у виконавчому провадженні № 66968410 щодо накладення арешту на грошові кошти на рахунку, відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , який призначений для виплати їй пенсії; визнати протиправною та скасувати постанову від 19 травня 2022 року про арешт коштів боржника в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку, відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , який призначений для виплати їй пенсії; визнати незаконними дії головного державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Галини Ярославівни щодо списання з карткового рахунку, відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , суми пенсії та інших доходів боржника в розмірі 16852,42 грн. у виконавчому провадженні №66968410 з примусового виконання виконавчого листа №462/1268/17 від 22.09.2021 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова та зобов?язати керівника Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) та головного державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Г. Я. вчинити дії щодо повернення ОСОБА_1 незаконно стягнутих коштів у сумі 16852,42 грн. Свої вимоги мотивує тим, що постановою Львівського апеляційного суду від 09.09.2020 року у справі №462/1268/17 вирішено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19500 грн. майнових збитків. Постановою головного державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Г.Я. від 28.09.2021 року на підставі виконавчого листа №462/1268/17 від 22.09.2021 року, виданого Залізничним районним судом м.Львова, відкрито виконавче провадження з виконання вказаного рішення суду. У відповідності до постанови про відкриття виконавчого провадження нею надана Декларація про доходи та майно боржника, у якій вказано, що єдиною активною карткою є її карта в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , яка призначена для виплати їй пенсії. Відповідно до статті 70 Закону України «Про виконавче провадження» з пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках, а за іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. З листопада 2021 року із її картки регулярно відраховувались кошти у сумі 20 % її пенсії, однак 26.03.2022 року набрав чинності Закон України 2129-ІХ від 15.03.2022 року, яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, згідно із яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Незважаючи на це 12.08.2022 року з картки на ім`я ОСОБА_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк, яка призначена для виплати їй пенсії, було списано кошти у сумі 16 852,42 грн. 12.08.2022 року на її звернення працівники Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) нічого їй не пояснили, але водночас вона дізналась, що постановою головного державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Г. Я. від 19.05.2022 року накладено арешт на всі її грошові кошти, в тому числі і на кошти на пенсійному рахунку. Пенсія є єдиним доходом, за який вона живе, а тому вважає такі дії головного державного виконавця Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Г. Я. незаконними та просить скаргу задовольнити. Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 23 вересня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано дії головного державного виконавця Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Галини Ярославівни щодо списання з карткового рахунку, відкритого в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , суми пенсії та інших доходів боржника в розмірі 16 852,42 грн. у виконавчому провадженні №66968410 з примусового виконання виконавчого листа № 462/1268/17 від 22 вересня 2021 року, виданого Залізничним районним судом м. Львова - незаконними. В задоволенні решти вимог відмовити. 14 жовтня 2022 року Залізничний відділ державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) скерував безпосередньо до Львівського апеляційного суду апеляційну скаргу на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 вересня 2022 року, в якій міститься прохання ухвалу суду першої інстанції скасувати, постановити нову постанову, якою відмовити у задоволенні скарги повністю. Апеляційна скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Залізничному відділі державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) перебуває виконавче провадження АСВП № 66968410 з примусового виконання виконавчого листа № 462/1268/17 від 22 вересня 2021 року виданого Залізничним районним судом м. Львова про стягнення ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 19 500,00 грн. матеріальних збитків. 28 вересня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, про що повідомлено боржника, а саме скеровано рекомендованою кореспонденцією, одночасно скеровано виклик боржнику до відділу, а також винесена постанова про стягнення з боржника виконавчого збору. 04 жовтня 2021 року у Відділ надійшла заява боржника ОСОБА_1 про скерування виконавчого документу на стягнення з доходів, оскільки отримує пенсію в Залізничному відділі обслуговування громадян в м. Львові (сервісний центр) ГУПФУ у Львівській області. 07 жовтня 2021 року на підставі статтей 68,69,70 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесена постанова про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, яку скеровано для виконання у Головне управління пенсійного фонду України. Останні відрахування з пенсії на виконання постанови були у квітні 2022р. Подальші відрахування були припинені у зв`язку із Законом України від 15 березня 2022 року № 2129-ІХ, яким внесено зміни до розділу XIII ЗУ «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII. Керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», 19 травня 2022 року державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника та постановлено: накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належить боржнику. Постанову скеровано до банківський установ шляхом накладення електронно - цифрового підпису, зокрема і до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк». Таким чином, зазначеною постановою державний виконавець визначив банківським установам порядок її виконання, із застереженням щодо накладення арешту на рахунки, звернення стягнення на які заборонено законом та які належать боржнику. АТ КБ «ПриватБанк», на якого нормами статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, постанову виконавця про накладення арешту на кошти боржника виконав. Зазначене свідчить про те, що банк не визнав цей рахунок та кошти на ньому такими, на які законом заборонено накладати арешт та звертати стягнення. За таких обставин, на думку заявника, вказаний рахунок не відноситься до рахунків зі спеціальним чи обмеженим режимом використання, накладення арешту на кошти на яких заборонено. Кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втрачають свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо), та набувають статусу вкладу. 28 липня 2022 року державним виконавцем було скеровано платіжну вимоги до установи банку - АТ КБ «Приватбанк». 12 серпня 2022 року на депозитний рахунок Відділу надійшли кошти в сумі 16 852,42 грн. Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що при постановленні оскаржуваної ухвали, поза увагою суду залишилась та обставина, що згідно виписки за рахунком, наданої АТ КБ «Приватбанк» на вимогу державного виконавця, кошти, які списані платіжною вимогою державного виконавця, надійшли на рахунок боржника від фізичних осіб, та не є пенсією, заробітною платою, іншим доходом боржника. Крім того, покликаючись в апеляційній скарзі на приписи статей 18, 48, 52, 56, 59 ЗУ «Про виконавче провадження» зазначає, що виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь - які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено Законом. Виконавець також може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (частина четверта статті 59 Закону № 1404-УІІІ). Звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені в постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц. Так, звертаючись до суду із скаргою, ОСОБА_1 не надала суду доказів того, що рахунок відкритий в АТ КБ «ПРИВАТБАНК» має спеціальний режим використання, звернення стягнення на кошти на якому заборонено, а також доказів того, які саме кошти надходили на арештований рахунок. АТ КБ «ПРИВАТБАНК», на яке нормами статті 52 Закону № 1404-VIII покладений обов`язок визначати статус рахунка та можливість накладення арешту на кошти на ньому, виконав постанову державного виконавця про накладення арешту на кошти, що також свідчить про те, що вказаний рахунок та кошти на ньому не є такими, на які законом заборонено накладення арешту та звернення стягнення. Відтак, вважають оскаржувану ухвалу такою, яка не відповідає критеріям законності та обґрунтованості. В листопаді 2022 року надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів). Аналіз змісту поданого відзиву зводиться до законності оскаржуваної ухвали. Відтак, просить апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) залишити без задоволення, ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 вересня 2022 року - без змін. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін, які з`явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що у Залізничному ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м.Львів) перебуває виконавчий лист, виданий Залізничним районним судом м.Львова від 22.09.2021 року на виконання постанови Львівського апеляційного суду від 09.09.2020 року у справі № 462/1268/17 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 майнових збитків у сумі 19500 грн. 28 вересня 2021 року головним державним виконавцем Залізничного ВДВС у м. Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Г.Я. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66968410. Постановою головного державного виконавця Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Г.Я. від 28 вересня 2021 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику, в межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця - 19500 грн. Постановою головного державного виконавця Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Г.Я. від 07 жовтня 2021 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_3 , а саме дохід у ГУПФУ у Львівській області в розмірі 20 % до виплати загальної суми боргу. Постановою головного державного виконавця Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Г.Я. від 19 травня 2022 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця у сумі 17 530,80 грн. (а.с. 74). Платіжна вимога від 28 липня 2022 року про стягнення грошових коштів в розмірі 16 530,80 грн скерована в Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", а із розпорядження № 66968410 від 15 серпня 2022 року вбачається, що кошти у сумі 16 854,42 грн надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 462/1268/17 від 22 вересня 2021 року (а.с. 75, 76). Окрім того, із виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , убачається, що на такий зараховуються кошти у вигляді пенсії, соціальні виплати (субсидія), а також 05 серпня 2022 року та 09 серпня 2022 року на такий надійшли кошти у сумі 2 985,00 грн. та 13019,79 грн від ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду. За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Згідно з частиною першою статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (Рішення ЄСПЛ від 19 березня 1997 року у справі «HORNSBY v. GREECE», § 40,). Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За змістом статей 1, 5 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»). На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до частин першої та другої статті 18 вказаного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Зокрема виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Питання організації, порядку та умов виконання судових рішень і рішень інших органів, що підлягають примусовому виконанню, зокрема звернення стягнення на кошти боржника на рахунках в банках, передбачені як Законом України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, так і Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року (далі - Інструкція). Відповідно до частин першої, другої статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на інших рахунках боржника, на накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Відповідно до частин першої - третьої статті 56 Закону № 1404-VIII до пункту 7 розділу VIII Інструкції № 512/5 від 02 квітня 2012 року, розпочинаючи арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а згідно із пунктом 1 частини другої статті 59 підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом. Відповідно до частин першої та другої статті 68 Закону № 1404-VIII стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається: 1) у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, 2) відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, 3)у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів. За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Частинами другою та третьою статті 70 Закону № 1404-VIII та частиною другою статті 50 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що із пенсії може бути відраховано не більш як 50 відсотків її розміру на утримання членів сім`ї (аліменти), на відшкодування збитків від розкрадання майна підприємств, установ і організацій, на відшкодування пенсіонером шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також у зв`язку із смертю потерпілого, на повернення переплачених сум заробітної плати в передбачених законом випадках. За іншими видами стягнень може бути відраховано не більш як 20 відсотків пенсії. Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України 2129-ІХ від 15.03.2022 року, яким розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" доповнено пунктом 10-2, згідно із яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України: припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). Таким чином, зі змісту вищевказаних норм права слідує, що арешт є початковою та окремою стадією провадження щодо звернення стягнення на майно боржника і являє собою сукупність заходів, що передбачають як наслідок обмеження в праві розпорядження майном, на яке накладається арешт. Водночас, пунктом 10-2 розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" встановлено тимчасову, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України заборону звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). При цьому на кошти, що знаходяться на рахунках та які не є коштами, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника таке обмеження не розповсюджується. Отже, виконуючи рішення суду, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. Наведене узгоджується із позицією, викладеною у постанові ВП ВС від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20, провадження № 14-218цс21 (п.67, 71). Із постанови головного державного виконавця Залізничного ВДВС у м.Львові ЗМУ МЮ (м. Львів) Пазиняк Г.Я. від 19.05.2022 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику у межах суми стягнення -17 530,80 грн. Таким чином, вказана постанова відповідає як вимогам Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII, так і Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року, а тому підстав для визнання дій державного виконавця при її винесенні, як і визнання самої постанови незаконною та її скасування суд не вбачає. Установивши, що на грошові кошти, які знаходились на картковому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому в Акціонерному товаристві Комерційний банк "ПриватБанк" на ім`я ОСОБА_1 , було звернуто стягнення та такі кошти у сумі 16 854,42 грн, які надійшли на рахунок з обліку депозитних сум при примусовому виконанні виконавчого документа № 462/1268/17 від 22 вересня 2021 року, державним виконавцем не вжито достатніх заходів для з`ясування статусу та цільового призначення коштів на рахунку, зокрема, чи відносяться такі кошти (частина із них) до заробітної плати, пенсії та іншого доходу боржника, а тому в силу пункту 10-2 розділ XIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" такі дії державного виконавця є незаконними. Тому місцевий суд дійшов до вірного висновку, що і у цій частині скаргу слід задовольнити. Разом з тим, відмовляючи в задоволенні вимоги скарги про зобов`язання приватного виконавця повернути ОСОБА_1 списані кошти, вірно врахував пункт 18 постанови № 6 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07 лютого 2014 року, якою визначено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав. При цьому суд не має права зобов`язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом про виконавче провадження можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц (провадження № 61-10611св20) (відповідно до якого кошти після зарахування на рахунок отримувача є його власністю, втратили свій цільовий статус (пенсії, соціальних виплат тощо) та набули статус вкладу), апеляційний суд відхиляє з таких підстав. У постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 (провадження № 14-218цс21) Велика Палата Верховного Суду переглянула наведений висновок, відступивши від нього, та зазначила, що у випадку, коли на стадії накладення арешту на грошові кошти боржника фізичної особи, що знаходяться на рахунку боржника та є заробітною платою боржника, виконавцю не вдалося виявити правову природу (статус) цих грошових коштів як коштів, на які накладення арешту заборонено законом, тоді арешт на такі грошові кошти підлягає зняттю на підставі відповідного повідомлення банку або заяви боржника з наданням ним відповідних документів на підтвердження цього та/або за результатами перевірки зазначених звітів. Отже, висновок, викладений у постанові Верховного Суду, на яку посилається заявник в апеляційній скарзі, не є актуальним, а тому не підлягає застосуванню цим судом. Апеляційний суд відхиляє також доводи апеляційної скарги про те, що при постановленні оскаржуваної ухвали, поза увагою суду залишилась та обставина, що згідно виписки за рахунком, наданої АТ КБ «Приватбанк» на вимогу державного виконавця, кошти, які списані платіжною вимогою державного виконавця, надійшли на рахунок боржника від фізичних осіб, та не є пенсією, заробітною платою, іншим доходом боржника. Як свідчить аналіз матеріалів справи, в таких виписка за рахунком № НОМЕР_2 відсутня, хоча зазначена в додатку до відповіді на запит державного виконавця від 01 вересня 2022 року ( а.с. 102). В розумінні приписів статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким чином, судом надано оцінку доказам, які містяться в матеріалах справи. З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, оскаржувану ухвалу слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Залізничного відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), яка підписана начальником Анною Стасишин залишити без задоволення. Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 23 вересня 2022 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, в касаційному порядку може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 13 січня 2023 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич