Постанова Київський апеляційний суд № 359/511/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №359/511/21 Постанова винесена суддею Левченко А.В. Справа № 33/824/1256/2021 Категорія: ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 вересня 2021 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Павленко О.П., за участю ОСОБА_1 , потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційні скарги потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Борисполі Київської області, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення за ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, в с т а н о в и в: Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року об`єднано в одне провадження справи про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 КУпАП та ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді громадських робіт: за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП - на строк 40 годин, за ст. 185 КУпАП - на строк 60 годин, а відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточне стягнення - у виді громадських робіт на строк 60 годин. Крім того, стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 454 грн. Суддя місцевого суду встановив, що ОСОБА_1 22 січня 2021 року о 18 год 42 хв, в АДРЕСА_1, не виконував неодноразово повторені законні вимоги поліцейських ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про припинення правопорушення, а саме вчинення насильства стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також хапав за елементи однострою інспектора ОСОБА_4 , штовхав та намагався його вдарити, чим вчинив злісну непокору законним вимогам поліцейських. Крім того, ОСОБА_1 22 січня 2021 року о 18 год 42 хв, в АДРЕСА_1 , вчиняв відносно матері ОСОБА_2 та вітчима ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме наносив побої ОСОБА_3 , а також психологічне насильство - ображав нецензурною лайкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , погрожував їм фізичною розправою. Не погодившись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 , потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали апеляційні скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування матеріального закону, відсутність у справі належних та допустимих доказів його вини у вчиненні адміністративних правопорушень, просить скасувати постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року та прийняти нову постанову, якою провадження в справі про адміністративні правопорушення за ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно нього закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу цих правопорушень. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, ОСОБА_1 вказує на те, що суд формально підійшов до розгляду справи; проігнорував його пояснення і не дослідив докази, на які він посилався, зокрема показання потерпілої ОСОБА_2 про те, що сварку вчинив ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, що в свою чергу підтверджується відеозаписом з нагрудних камер поліцейських; в порушення вимог ст. 245, 280 КУпАП допустив однобічність та неповноту дослідження фактичних обставин справи, залишивши без уваги те, що відомості в протоколах ґрунтуються лише на первинних показаннях потерпілого ОСОБА_3 , від яких він відмовився, та упереджених показаннях працівників патрульної поліції, які не узгоджуються з відеозаписом; не надав оцінку обставинам складання та змісту протоколів про адміністративні правопорушення, опис подій в яких не відповідає дійсності та в протоколі за ст. 185 КУпАП не розкриває суті цього правопорушення. Що стосується подій, які відбувалися увечері 22 січня 2021 року, то ОСОБА_1 зазначає, що прийшов до належного йому на праві власності будинку АДРЕСА_1 з метою проведення ремонту в одній із кімнат. У цьому будинку проживають та в той час знаходилися мати ОСОБА_2 та вітчим ОСОБА_3 . Вітчим перебував у стані алкогольного сп`яніння, спровокував та розпочав з ним ( ОСОБА_1 ) сварку, яка перейшла в бійку, погрожував йому розправою, намагався душити, але він зміг вирватися та вибігти на вулицю, а ОСОБА_2 викликала поліцію. Він знову зайшов до будинку забрати свої речі, ОСОБА_3 знову повалив його на підлогу ударом у груді і в цей час зайшли працівники поліції, які бачили, що він відбивався він ОСОБА_3 та вимагав, щоб останній залишив його будинок. Проте поліцейські без будь-якого попередження стали хапати його за руки, шарпати за одяг та штовхати, тому він намагався викрутитися від їхніх шарпань. Далі один із поліцейських накинувся на нього, викручував руки, а потім бризнув газом із балончика в обличчя. Коли він ( ОСОБА_1 ) впав на підлогу, поліцейські стягнули його по східцях вниз та викинули надвір без верхнього одягу, насміхалися над ним та не намагались надати допомогу, а в подальшому безпідставно склали щодо нього два протоколи про адміністративні правопорушення, які він не вчиняв. Крім того, звертає увагу на те, що ОСОБА_3 неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення насильства в сім`ї. В апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_2 просить скасувати постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року та прийняти нову постанову, якою провадження в справі про адміністративні правопорушення за ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. ОСОБА_2 в апеляційній скарзі заперечує свій статус потерпілої від домашнього насильства з боку ОСОБА_1 та посилається на те, що поліцію 22 січня 2021 року викликала тому, що її чоловік ОСОБА_3 завдавав побоїв її сину ОСОБА_1 , що відбувалося і раніше, у зв`язку з чим вона також зверталася до поліції. Але 22 січня 2021 року поліцейські, прибувши за місцем її проживання, не розібравшись у тому, що сталося, відразу почали заламувати руки ОСОБА_1 , застосували до нього газ із балончика, штовхали, били та витягнули на вулицю, тобто поводилися з ним жорстоко та агресивно, хоча ОСОБА_1 опору не чинив та загрозливих рухів у бік поліцейських не робив. Не чула вона і будь-яких наказів або вимог поліцейських до ОСОБА_1 , хоча постійно знаходилась поруч з ним. Потерпіла також зазначає, що проставлені нею підписи в протоколах про адміністративні правопорушення не відповідають її волі та отримані поліцейськими шляхом маніпулятивного впливу, оскільки вона не бачила, що підписувала та була впевнена, що протоколи про адміністративні правопорушення складені стосовно її чоловіка ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 також просить постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП стосовно ОСОБА_1 закрити у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень. Як зазначає ОСОБА_3 в апеляційній скарзі, 22 січня 2021 року увечері він перебував вдома за адресою: АДРЕСА_1 та вживав алкогольні напої. ОСОБА_1 (власник), зайшовши до будинку, мовчки пройшов до кімнаті, в якій робить ремонт, що йому ( ОСОБА_3 ) не дуже сподобалось, тому він зайшов у кімнату до ОСОБА_1 , почав чіплятися до нього та ображати, чим вчинив сварку, а дали застосував до ОСОБА_1 і фізичне насильство. Також потерпілий посилається на те, що не пам`ятає, щоб ОСОБА_1 чинив злісну непокору працівникам поліції та заперечує, що останній намагався вдарити поліцейського; не пам`ятає він обставин складання протоколів про адміністративні правопорушення та їх підписання у зв`язку з тим, що в той вечір був на підпитку, без окулярів не може читати і дуже погано чує, тому й не може пригадати що саме підписував і розповідав працівникам патрульної поліції. Вислухавши пояснення ОСОБА_1 та потерпілої ОСОБА_2 , які підтримали апеляційні скарги та просили їх задовольнити; повторно дослідивши докази у справі та перевіривши доводи апеляційних скарг, вважаю, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. В силу ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку відповідним органом встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для вирішення справи. Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Отже, з огляду на положення ст. ст. 251, 252 КУпАП суддя в постанові повинен навести докази наявності чи відсутності адміністративного правопорушення, винності особи у його вчиненні, а також дати належну оцінку цим доказам у їх сукупності. Цих вимог закону суддя місцевого суду не дотримав, а за результатами апеляційного розгляду справи про адміністративні правопорушення слід визнати обґрунтованими доводи ОСОБА_1 та потерпілих про те, що висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, за обставин, наведених у постанові, не відповідає фактичним обставинам справи. Як убачається з матеріалів провадження та змісту постанови, обґрунтовуючи свої висновки, суддя місцевого суду послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, окрім наданих в судовому засіданні пояснень свідком ОСОБА_2 , яка підтвердила факт сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , а також конфлікт між ОСОБА_1 та поліцейськими, підтверджується: протоколами про адміністративні правопорушення, рапортами інспектора взводу 2 роти 4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_4 та інспектора взводу 1 роти 4 БПП в м. Бориспіль УПП у Київській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_7 копією протоколу про прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, копією письмових пояснень ОСОБА_3 та відеозаписами з нагрудних камер поліцейських, на яких зафіксовано обставини вчинення адміністративних правопорушень. Вказаними доказами, як зазначив суддя місцевого суду, повністю спростовуються обставини, повідомлені ОСОБА_1 про те, що він не бив ОСОБА_6 та не вчиняв злісної непокори поліцейським; сварку вчинив ОСОБА_6 , а він лише захищався від нього. Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного. Диспозицією ст. 185 КУпАП передбачено відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків, а також вчинення таких же дій проти члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв`язку з їх участю в охороні громадського порядку. Умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність в її діях складу адміністративного правопорушення. Склад адміністративного правопорушення - це сукупність встановлених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак, що характеризують діяння як адміністративне правопорушення (проступок). До складу адміністративного правопорушення входять ознаки, які характеризують об`єкт, об`єктивну і суб`єктивну сторони та суб`єкта правопорушення. Об`єктом адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління. Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, проявляється у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов`язків. Аналіз указаної правової норми дає підстави стверджувати те, що непокора повинна бути злісною. Злісність непокори проявляється у відмові від виконання наполегливих, неодноразових законних вимог чи розпоряджень поліцейського при виконання ним службових обов`язків, або відмова, яка виражена в зухвалій формі, що може свідчити про явну зневагу до поліцейського. Іншою обов`язковою ознакою об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, є законність розпорядження/вимоги поліцейського. Суд вважає, що цією ознакою охоплюється обов`язок поліцейського проінформувати особу у доступний для неї спосіб про те, що указане розпорядження/вимога надходить саме від поліцейського, що вимагає від особи особливого ставлення до такого розпорядження/вимоги та необхідності його виконання. Розпорядження/вимога поліцейського повинні бути законними, тобто можливість поліцейського зробити таке розпорядження чи вимогу, що породжує в подальшому у особи обов`язок вчинити певні дії, утриматись від їх вчинення, усвідомити, передбачити та спрогнозувати свою подальшу поведінку повинна передбачатись Законом України «Про національну поліцію» або іншими нормативними документами, що регламентують службову та професійну діяльність поліцейського. Таке розпорядження чи вимога повинні бути зрозумілі особі, обов`язок забезпечити зрозумілість цього розпорядження чи вимоги лежить на поліцейському. Відтак, відповідно до ст. 185 Кодексу про адміністративні правопорушення (злісна непокора), таке правопорушення повинно проявлятись у відмові від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівників поліції при виконанні службових обов`язків, або у відмові, вираженій в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок. Саме на таке тлумачення посилається і Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 11.10.2011 №10-рп/2011. Варто також розрізняти поняття непокори законному розпорядженню або вимозі, зокрема поліцейського та опору представникові влади, працівникові правоохоронного органу. Критерій розмежування опору і непокори наступний: при опорі мають місце активні дії, спрямовані безпосередньо на поліцейського, непокора ж - це відмова від виконання законних вимог згаданих осіб і вона не тягне за собою кримінальної відповідальності. При цьому слід також мати на увазі, що адміністративна відповідальність за ст. 185 КУпАП настає при відсутності застосування фізичної сили з боку винної особи. Як убачається з матеріалів справи, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА №014905 від 22 січня 2021 року ОСОБА_1 22 січня 2021 року о 18 год 42 хв, в АДРЕСА_1, не виконував неодноразово повторені законні вимоги поліцейських ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про припинення правопорушення, а саме вчинення насильства стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , а також хапав за елементи однострою інспектора ОСОБА_4 , штовхав та намагався його вдарити, чим вчинив злісну непокору законним вимогам поліцейських. Проте, при перегляді долученого до протоколу відеозапису апеляційним судом встановлено, що обставини, викладені у протоколі, не відповідають дійсності, оскільки з відеозапису з нагрудних камер поліцейських вбачається, що о 18 год 42 хв 22 січня 2021 року поліцейські зайшли до будинку АДРЕСА_1, де відбувалася сварка між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а коли останній підійшов впритул до ОСОБА_3 поліцейський став між ними, намагаючись відштовхнути ОСОБА_1 , та в цей час, з огляду на розмову між поліцейськими, оскільки ці події не видно у відеозаписі, ОСОБА_1 намагався або вдарив поліцейського, тому працівниками поліції було застосовано спецзасіб, споряджений сльозогінним газом, а ОСОБА_1 спочатку повалили на підлогу, а в подальшому вивели на подвір`я. В той же час з відеозапису не вбачається, що поліцейські висували будь-які вимоги ОСОБА_1 з огляду на те, що події відбувалися досить швидко, а дії останнього неможливо визнати такими, які підпадають під ознаки об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, оскільки вони містять певні ознаки опору працівникові правоохоронного органу, що виключає можливість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вищевказаною статтею. Неврахування цих обставин суддею місцевого суду призвело до ухвалення необґрунтованого рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185 КУпАП. При цьому апеляційний суд зауважує, що в рамках цього провадження не вправі давати оцінку діям ОСОБА_1 та працівників поліції в контексті вчинення кримінально-караних діянь. Згідно з диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктом 14 статті 1 вказаного Закону передбачено, що психологічне насильство -це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи. Окрім того, обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання чи настання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Згідно з даними протоколу серії АА №014906 від 22 січня 2021 року ОСОБА_1 22 січня 2021 року о 18 год 42 хв, в АДРЕСА_1 , вчиняв відносно матері ОСОБА_2 та вітчима ОСОБА_3 домашнє насильство, а саме наносив побої ОСОБА_3 , а також психологічне насильство - ображав нецензурною лайкою ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , погрожував їм фізичною розправою. Потерпілими від домашнього насильства за цим протоколом визнані ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказаний протокол про адміністративне правопорушення, який є процесуальним документом, внаслідок якого проводиться подальше провадження у справі, не містить посилання на наявність обов`язкових наслідків, зазначених у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Суддя місцевого суду визнав доведеними викладені в протоколі обставини, а відтак і доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, поклавши в основу своїх висновків, у тому числі показання в суді ОСОБА_2 , яка, за висновком суду, підтвердила факт сварки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 . Однак в постанові суддя не навів детальні показання ОСОБА_2 щодо фактичних обставин, які відбулися 22 січня 2021 року, а в суді апеляційної інстанції потерпіла наполягала на тому, що сварка між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 того дня відбулася і була спровокована останнім, який перебував у стані алкогольного сп`яніння та став чіплятися до ОСОБА_1 , що і призвело до конфлікту, тому вона вимушена була викликати поліцію. Потерпіла заперечувала, що її син ОСОБА_2 вчинив відносно неї та вітчима психологічне насильство, а що стосується нанесення побоїв ОСОБА_3 , як про це зазначено в судовому рішення, то зауважила, що першим розпочав бійку з ОСОБА_1 саме ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 лише захищався. Оцінюючи дані долученого до протоколу відеозапису з нагрудних камер поліцейських, де зафіксовано опитування працівниками поліції ОСОБА_2 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, можна зробити висновок про те, що і на той час потерпіла заперечувала факт вчинення ОСОБА_1 домашнього насильства, пояснювала, що того дня ОСОБА_3 перебував у стані алкогольного сп`яніння, а коли прийшов її син та пішов до своєї кімнати ОСОБА_3 зайшов до нього і став чіплятися, внаслідок чого виникла сварка, а потім і бійка між ними, тому вона викликала поліцію. Такі пояснення ОСОБА_2 фіксувалися працівником поліції з її слів у протоколі, але до протоколу про адміністративне правопорушення вони не долучені. Більш того, із відеозапису також слідує, що ОСОБА_2 , коли їй повідомили про складання протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , зауважила, що до адміністративної відповідальності необхідно притягнути ОСОБА_3 , оскільки саме він розпочав конфлікт, бо перебував у стані алкогольного сп`яніння, і такі ситуації виникали раніше, він притягувався за це до адміністративної відповідальності. До протоколу про адміністративне правопорушення долучені письмові пояснення ОСОБА_3 від 22 січня 2021 року, згідно з якими 22 січня 2021 року о 18 год 30 хв за місцем проживання пасинок ОСОБА_1 вчинив конфлікт та бійку, виражався нецензурною лайкою, погрожував йому та матері, а після приїзду наряду поліції штовхав поліцейських, кричав, вчинив бійку, погрожував наряду поліції. Зазначені пояснення не узгоджуються з поясненнями потерпілої ОСОБА_2 , суперечать поясненням ОСОБА_1 та не підтверджуються жодними іншими доказами у справі. Частиною третьою ст. 62 Конституції України визначено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у низці рішень ЄСПЛ, а саме про те, що доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом. Згідно з вимогами ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення. З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини, вважаю, що висновки судді місцевого суду про наявність достатніх підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП не ґрунтується на сукупності ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б дали можливість констатувати, що його винуватість доведено поза розумним сумнівом. А тому постанова судді місцевого суду від 25 січня 2021 року підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Таким чином, апеляційні скарги підлягають задоволенню. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, суддя, П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 , потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити. Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 25 січня 2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накладено відповідно до ч. 2 ст. 36 КУпАП остаточне стягнення у виді громадських робіт на строк 60 годин - скасувати, а провадження в справі щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ст. 185, ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Київського апеляційного суду О.П. Павленко