Ухвала КАС ВС № 280/7842/20

УХВАЛА 11 січня 2023 року м. Київ справа №280/7842/20 адміністративне провадження № К/990/33094/22 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Данилевич Н.А., суддів: Мацедонської В.Е., Шевцової Н.В., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року у справі №280/7842/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 пред`явила позов до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, в якому просила суд: - визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування і виплати позивачці суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року (за виключенням днів відпустки) із застосуванням обмеження нарахування 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року; - зобов`язати відповідача провести нарахування і виплату суддівської винагороди позивачу на підставі частин другої, третьої статті 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, з утриманням з цих сум передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті за період з 18 квітня 2020 року до 28 серпня 2020 року (за виключенням днів відпустки); - звернути до негайного виконання рішення в межах суми стягнення суддівської винагороди за один місяць та зобов`язати відповідача подати у десятиденний строк звіт про виконання судового рішення. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року, позов задоволено частково: визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області щодо виплати судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року до 27 серпня 2020 року включно із застосуванням обмежень, передбачених статтею 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік"; стягнуто з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену суддівську винагороду, за період з квітня 2020 року до серпня 2020 року в розмірі: 163 569,30 грн (сто шістдесят три тисячі п`ятсот шістдесят дев`ять гривень 30 коп) з утриманням з цієї суми передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті; рішення суду допущено до негайного виконання в частині стягнення з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на користь судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області ОСОБА_1 нарахованої, але не виплаченої суддівської винагороди в межах суми стягнення за один місяць в розмірі: 32 713,86 грн (тридцять дві тисячі сімсот тринадцять гривень 86 коп). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 09 червня 2022 року касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області задоволено частково. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2021 року у справі №280/7842/20 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року апеляційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області - залишено без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року в адміністративній справі №280/7842/20 залишено без змін. 28 листопада 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року касаційну скаргу залишено без руху. Так, скаржнику необхідно було надати до суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору в установленому законом розмірі, а також клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження. На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 14 грудня 2022 року скаржник надіслав клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження та про відстрочення сплати судового збору, яке надійшло до Верховного Суду 27 грудня 2022 року. Верховний Суд констатує, що ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2022 року відмовлено у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору у справі №280/7842/20, проте відповідач повторно подав клопотання про відстрочення сплати судового збору, посилаючись на недофінансування судової системи. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням звільнити, відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права. Колегія суддів зазначає, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною для звільнення від сплати судового збору. При прийнятті таких висновків суд враховує положення пункту 1 частини другої статті 129 Конституції України, згідно з яким однією із основних засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. У зв`язку із цим обставини, пов`язані з небажанням сторони сплатити судовий збір, у тому числі, обставини пов`язані з відсутністю у скаржника коштів не можуть вважатися достатньою підставою для звільнення від сплати судового збору. Вивчивши клопотання про звільнення від сплати судового збору, Суд дійшов висновку про відмову у його задоволенні, оскільки вказана скаржником обставина не є поважною підставою для звільнення від сплати судового збору та не підтверджена жодними належними та допустимим доказами. Отже, скаржник не виконав ухвалу Верховного Суду від 14 грудня 2022 року в частині необхідності сплати судового збору в установленому законом розмірі. З приводу поновлення строку на касаційне оскарження відповідач обґрунтовує тим, що внаслідок потреби в часі для підготовки процесуального документа, який відповідає вимогам Кодексу адміністративного судочинства України, виправлені касаційні скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року складалися та направлялися у середньому протягом двох тижнів з дати отримання відповідних ухвал Верховного Суду. У той же час, враховуючи те, що місто Запоріжжя перебуває у безпосередній близькості до зони активних бойових дій та, як наслідок, у місті систематично оголошуються повітряні тривоги, під час яких зупиняється робота підприємств, установ та організацій, працівники територіального управління перебувають в укритті та позбавлені можливості у повному обсязі виконувати покладені на них завдання. Також, внаслідок дії оголошення повітряних тривог та стабілізаційних погодинних відключень електроенергії, що застосовуються у разі виникнення загрози розбалансування єдиної енергосистеми України та аварійних відключень електроенергії, виникають ускладнення із відправкою поштової кореспонденції. Насамкінець відповідач вказує, що Верховний Суд в ухвалі від 08 листопада 2022 року не заперечує права територіального управління на повторне звернення до Верховного Суду після повернення касаційної скарги, а також те, що чинне законодавство України не передбачає зупинення процесуального строку та можливість поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення у разі звернення учасника справи до Верховного Суду з касаційною скаргою на вказане судове рішення на підставі частини 2 статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, ТУ ДСА України в Запорізькій області доходить висновку про наявність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року. Перевіривши доводи скаржника щодо пропуску строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає наступне. Касаційну скаргу на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року у справі №280/7842/20 засобами поштового зв`язку подано 22 листопада 2022 року, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження. Відповідно до частин першої-третьої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу. Судом установлено, що скаржник не погоджуючись із судовими рішеннями, вчетверте звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, в частині строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. В клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження відповідач зазначає, що внаслідок війни місто Запоріжжя перебуває у безпосередній близькості до зони активних бойових дій. Верховний Суд не заперечує про цього факту, проте колегія суддів наголошує, що відповідачем не викладені обґрунтовані обставини щодо неможливості оформити касаційні скарги, які подавилися до суду касаційної інстанції неодноразово, а саме три рази, відповідно до вимог КАС України. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Слід наголосити, що ухвалою Верховного Суду від 06 вересня 2022 року касаційну скаргу повернуто скаржникові на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 332 КАС України (касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо касаційна скарга подана особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписана або підписана особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не зазначено). Ухвалами Верховного Суду від 11 жовтня 2022 року та від 08 листопада 2022 року касаційні скарги повернуті скаржникові на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, оскільки у касаційних скарг не були викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Невиконання відповідачем вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Слід зазначити, що право на касаційний перегляд судових рішень кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін. Суд наголошує, що подання касаційної скарги більше ніж через 3 місяці після ухвалення оскаржуваної постанови судом апеляційної інстанції не може бути визнано Судом як своєчасне та належне виконання скаржником його процесуальних обов`язків. Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що учасники справи, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк. Учасники справи, мають право оскаржити судові рішення у встановлений Кодексом строк та у передбаченому процесуальним законом порядку. Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин. Встановлення процесуальних строків процесуальним законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства процесуальних обов`язків. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Отже, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Інші підстави для поновлення строку скаржником не зазначені. Пунктом 4 частини першої статті 333 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи, що скаржником не доведено поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження, зазначена причина пропуску строку не може бути визнана поважною, тому у відкритті касаційного провадження за цією скаргою необхідно відмовити. На підставі викладеного, керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд. УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № №280/7842/20.

2. Відмовити у задоволенні клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору у справі №280/7842/20.

3. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14 травня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 02 серпня 2022 року у справі №280/7842/20 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддіН.А. Данилевич В.Е. Мацедонська Н.В. Шевцова