Ухвала КАС ВС № 280/9704/21

УХВАЛА 29 листопада 2022 року м. Київ справа №280/9704/21 адміністративне провадження № К/990/26945/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Білак М.В., суддів - Губської О.А., Калашнікової О.В., перевіривши касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі №280/9704/21 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Державної судової адміністрації України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області, про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів, в с т а н о в и в : 04 жовтня 2022 року зазначена скарга надійшла до суду касаційної інстанції. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2022 року касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області у справі №280/9704/21 залишено без руху, визнано неповажними причини пропуску строку на касаційне оскарження та установлено скаржнику строку для подання заяви із зазначенням інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження та надання відповідних доказів. Крім того, вказаною ухвалою Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору. Копію зазначеної ухвали Верховного Суду про залишення касаційної скарги без руху надіслано на електронну адресу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області 06 жовтня 2022 року. 25 жовтня 2022 року на адресу Верховного Суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків. В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вперше касаційну скаргу було подано в межах встановленого законодавством строку, визначеного частинами першою-другою статті 329 КАС України. Ухвалою від 12 вересня 2022 року Верховний Суд повернув касаційну скаргу Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області у справі №280/9704/21, у зв`язку з не усуненням недоліків та несплатою судового збору. Зазначає, що наступного разу після повернення касаційної скарги, відповідач вживав заходи щодо усунення недоліків касаційних скарг, що слугували підставою для їх повернення, з огляду на це вважає, що строк пропущено з поважних причин. Зазначає, що підготування касаційних скарг потребують часу, крім того просить повторно відстрочити сплату судового збору через відсутність фінансування. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з такого. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, зазначає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення. Водночас, Суд касаційної інстанції зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку відповідальних осіб є суто суб`єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такою причиною є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. Щодо клопотання Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі №280/9704/21, Верховний Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Водночас положеннями частин першої, другої статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. На підставі положень частини другою цієї ж статті визначено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Враховуючи, що скаржник не є суб`єктом на якого розповсюджуються положення частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір", у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору слід відмовити. За змістом пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. Враховуючи вищевикладене, відсутність відповідних доказів щодо поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для застосування пункту 4 частини першої статті 333 КАС України за наслідками розгляду заяви скаржника щодо усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись пунктом 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Відмовити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Запорізькій області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі №280/9704/21. Визнати неповажними причини пропуску Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області строку на касаційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі №280/9704/21. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 07 лютого 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 27 червня 2022 року у справі №280/9704/21. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова