Постанова 4854 № 420/2845/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 січня 2023 р.м. ОдесаСправа № 420/2845/22 Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса; Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції: 19.09.2022 року; Головуючий в 1 інстанції: Тарасишина О.М. П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді - Єщенка О.В. суддів - Крусяна А.В. - Яковлєва О.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації, Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області про зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив зобов`язати Управління соціальної політики Чорноморської ради Одеського району Одеської області провести перерахунок та виплатити невиплачену частину одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірі 10246 грн., що складає 8 (вісім) мінімальних пенсій за віком станом на 01.01.2021 року відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року №3-р/2020, яким визнано не конституційним окреме положення пункту 26 розділу УІ «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України в частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 12, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» (відомості Верховної Ради України 1993 року №45 ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загально обов`язкового державного соціального страхування. В обґрунтування позову зазначено, що позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи та наділений правом на одержання одноразової грошової допомоги до 5 травня у розмірах та порядку, визначених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». З огляду на те, що розмір виплаченої у 2021 році грошової допомоги не відповідає чинному законодавству, відповідач не вчиняє дії по донарахуванню одноразової грошової допомоги, позивач вимушений звернутись до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправною бездіяльність Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік у розмірі, визначеному частиною п`ятою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ. Зобов`язав Департамент соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше проведених виплат) ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 05 травня за 2021 рік, як особі з інвалідністю другої групи внаслідок війни відповідно до частини п`ятої статті 13 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ, у розмірі 8 (восьми) мінімальних пенсій за віком. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) у позивача виникло право на соціальне забезпечення у порядку Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який передбачає розмір допомоги до 5 травня особі з інвалідністю внаслідок війни 2 групи у сумі восьми мінімальних пенсій за віком. З огляду на те, що під час розгляду справи підтвердженою є протиправність бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання Департаменту здійснити нарахування та виплату разової грошової допомоги, виходячи з положень Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплачених сум. В апеляційній скарзі Департамент праці та соціальної політики Одеської міської ради, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду в частині визнання протиправною бездіяльність Департаменту і його зобов`язання здійснити перерахунок та виплату щорічної разової грошової допомоги та ухвалити в цій частині нове судове рішення, поклавши відповідні зобов`язання на належного відповідача - Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст. 17-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і помилково не враховано, що щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Посилаючись на положення постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 08.04.2021 року №325, та те, що виплату оспорюваної разової грошової допомоги проведено Управління соціальної політики Чорноморської міської ради Одеського району Одеської області, де позивач перебуває на обліку, апелянт вказує на необґрунтоване покладення обов`язку щодо донарахування цих виплат на Департамент. Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, відповідно до посвідчення Серії НОМЕР_1 , виданого 27.07.2009 року, позивач є особою з інвалідністю внаслідок війни 2 групи та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - осіб з інвалідністю внаслідок війни. Позивачу у 2021 році було виплачено разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 3906 грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 08.04.2021 року №325. У зв`язку із прийняттям рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) №3-р/2020 та визнанням неконституційними положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України позивач звертався в Управління із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням виплачених сум. Розглянувши заяву позивача, Управління у листі від 12.01.2022 року №149 повідомило, що виплату разової грошової допомоги проведено позивачу відповідно до положень Порядку від 08.04.2021 року №325, тобто з дотриманням правових норм, що регулюють питання виплати такої допомоги на 2021 рік. Не погоджуючись із розміром виплаченої разової грошової допомоги, зазначивши, що відповідно до ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 05 травня особам з інвалідністю внаслідок війни виплачується разова грошова допомога, зокрема, у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів. Дослідивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Пунктом 3 ст. 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування. Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII. Згідно із ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 року №3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються відповідні пільги. Відповідно до ч. 5 вказаної статті Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII (в редакції Закону №107-VI від 28.12.2007 року) щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Протягом 2012-2014 років на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положення ст. 13 Закону № 3551-XII застосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України від 22.10.1993 року №3551-XII фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів. Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаються Бюджетним кодексом України. Згідно із п.п. 5 п. 63 розділу І Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено п. 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Конституційний Суд України Рішенням від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. При цьому, Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини вказаного Рішення, посилаючись на положення свого Рішення від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України. Таким чином, на час виникнення спірних відносин Рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020 відновлено дію ч. 5 ст. 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-XIV від 25.12.1998 року, згідно з якою щорічно до 5 травня особам з інвалідністю внаслідок війни II групи виплачується разова грошова допомога у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком. Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 08.04.2021 року №325 установлено, що у 2021 році, зокрема, особам з інвалідністю внаслідок війни II групи виплачується разова грошова допомога до 5 травня, передбачена Законом №3551-XII, у розмірі 3906 грн., тобто у розмірі меншому, ніж це передбачено ч. 5 ст. 13 цього Закону. Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, на час виплати позивачу у 2021 року щорічної разової грошової допомоги до 5 травня одночасно діяли положення Закону №3551-XII та Постанови №325. Виходячи із визначених у ч. 4 ст. 7 КАС України загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2021 році слід застосовувати не Постанову №325, а Закон №3551-XII, який має вищу юридичну силу. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що разова грошова допомога до 5 травня у 2021 році повинна виплачуватися особам з інвалідністю внаслідок війни у розмірі, встановленому ч. 5 ст. 13 Закону №3551-XII у редакції Закону №367-ХІV. Разом з цим, апеляційний суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 17-1 Закону №3551-XII щорічну виплату разової грошової допомоги до 5 травня в розмірах, передбачених ст.ст. 12-16 цього Закону, здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, через відділення зв`язку або через установи банків (шляхом перерахування на особовий рахунок отримувача) пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання. Згідно із п. 1 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №423, Мінсоцполітики є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері соціальної політики, загальнообов`язкового державного соціального та пенсійного страхування, соціального захисту, волонтерської діяльності, з питань сім`ї та дітей, оздоровлення та відпочинку дітей, усиновлення та захисту прав дітей, запобігання насильству в сім`ї, протидії торгівлі людьми, відновлення прав осіб, депортованих за національною ознакою, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики щодо пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, соціального захисту ветеранів війни та осіб, на яких поширюється дія Закону №3551-XII в частині організації виплати їм разової грошової допомоги, соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, які звільняються, осіб, звільнених з військової служби, у сфері здійснення державного нагляду та контролю за додержанням вимог законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб, у сфері здійснення державного контролю за додержанням вимог законодавства під час надання соціальної підтримки та з питань захисту прав дітей. Підпунктом 4.1 п. 4 вказаного Положення визначено, що Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги ветеранам війни, особам, на яких поширюється дія Закону №3551-XII. За змістом приписів п. 4 Положення про Міністерство соціальної політики України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2015 року №423, та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 19.02.2020 року №112, на чому наголошує і апелянт, Мінсоцполітики відповідно до покладених на нього завдань організовує виплату до 5 травня разової грошової допомоги шляхом перерахування коштів структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат; районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії. Виходячи з наведеного порядку організації виплат, Мінсоцполітики перераховує кошти регіональним органам соціального захисту населення, які розподіляють їх між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат, які здійснюють безпосередню виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 учасникам бойових дій. На переконання апеляційного суду, подальший розподіл коштів між районними органами соціального захисту населення, центрами по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат безумовно не впливає на право особи на одержання цієї виплати. Оскільки Департамент праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи відноситься до переліку органів, уповноважених здійснювати виплату грошової допомоги, колегія суддів не вбачає порушень норм процесуального законодавства, що можуть бути підставою для скасування судового рішення і відмови у задоволенні адміністративного позову чи зміни покладеного судом обов`язку на цей орган. Рішення суду першої інстанції викладено достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено. Відповідно до приписів ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення. Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Департаменту соціальної та сімейної політики Одеської обласної державної адміністрації - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2022 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий-суддя: О.В. Єщенко Судді: А.В. Крусян О.В. Яковлєв