Постанова Полтавський апеляційний суд № 645/2892/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/2892/21 Номер провадження 33/814/359/23Головуючий у 1-й інстанції Шарко О.П. Доповідач ап. інст. Герасименко В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 року м. Полтава Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Герасименко В.М., з участю адвоката Мельніка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18 жовтня 2021 року, - В С Т А Н О В И В: Цією постановою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, не працюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 454 гривень. Згідно з постановою судді, ОСОБА_1 16 квітня 2021 року, приблизно о 00 год. 27 хв., керував автомобілем «Subaru Outback», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку 47А по вул. Рибалка, у м.Харкові, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини роту, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Drager Alkotest» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді та звільнити від адміністративної відповідальності. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на невідповідність даним протоколу про адміністративне правопорушення змісту постанову судді, зокрема в частині дати події, що не відповідає обставинам справи. Посилається на неповноту судового розгляду через не здійснення виклику та допиту свідків та інспектора патрульної поліції. Суд позбавив апелянта права на захист, через розгляд справи без урахування заяв про відкладення у зв`язку із неможливістю бути присутнім у засіданні. В подальшому його представника не повідомили про розгляд справи. Зазначає про складання протоколу працівниками патрульної поліції з порушенням чинного законодавства. Вказує про те, що не відмовлявся від проходження запропонованих оглядів, та недотримання працівниками патрульної поліції процедури фіксування оформлення відмови від проходження оглядів, без свідків. Одночасно апелянтом до апеляційної скарги подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді, посилаючись на тримання копії постанови судді за допомогою поштової кореспонденції лише 02.11.2021 року. З огляду на те, що у клопотанні апелянта наведені об`єктивні причини пропуску строку на апеляційне оскарження, вважаю за необхідне визнати їх поважними, задовольнити клопотання та поновити вказаний строк. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи адвоката Мельніка Р.В. в підтримку поданої апеляційної скарги, приходжу до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги по суті, виходячи з такого. Відповідно до положень ч. 7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП підтверджується зібраними по справі доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку. Диспозиція ч.1 ст.130 КпАП України передбачає відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Згідно з п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Вважаю, що судом першої інстанції належно встановлені обставини, які дають обґрунтоване право притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за ознаками вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР №144916 від 16 квітня 2021 року вбачається, що 20 травня 2021 року о 00 год. 27 хв., керував автомобілем «Subaru Outback», державний номерний знак НОМЕР_1 , в районі будинку 47А по вул. Рибалка, у м.Харкові, з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю порожнини роту, порушення координації рухів, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку, на місці зупинки транспортного засобу за допомогою технічного приладу «Drager Alkotest» та в закладі охорони здоров`я КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 26, відмовився в присутності двох свідків, чим порушив п. 2.5 ПДР України. Згідно з письмовими поясненнями свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , останні підтвердили, що ОСОБА_1 16 квітня 2021 року у їх присутності відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан сп`яніння на місці зупинки за допомогою технічного приладу «Drager Alkotest» у закладі охорони здоров`я. Наведене підтверджується й рапортом інспектора взводу 2 роти №4 батальйону 3 УПП в Харківській області ДПП Сафронової М. про зазначені вище обставини виявленого адміністративного правопорушення. Більше того, відповідно до відеозапису з нагрудної камери поліцейського, зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження запропонованих оглядів у присутності двох свідків. Крім того, із відеозапису вбачається, що на неодноразові уточнюючі запитання працівника поліції щодо проходження огляду, ОСОБА_1 жодної відповіді не надавав, що правильно було сприйнято посадовою особою поліції, як відмову від проходження запропонованих оглядів на місці, та в закладі охорони здоров`я, у присутності двох свідків. Разом з цим, ОСОБА_1 , особисто відмовився від отримання копії протоколу про що зроблено відповідний запис у самому протоколі про адміністративне правопорушення, однак ознайомлений працівниками поліції зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення за ст. ч.1 ст. 130 та ст. 122-2 КУпАП під відеозапис. При дослідженні матеріалів справи, у тому числі при перегляді відеозапису, порушень з боку поліцейських, які оформлювали адміністративний матеріал, не встановлено. Отже, здійснений поліцейським відеозапис є допустимим доказом. Таким чином, відеозапис у повній мірі узгоджується з протоколом про адміністративне правопорушення та іншими матеріалами справи. Таким чином, твердження ОСОБА_1 про відсутність його відмови від проходження запропонованого огляду є надуманими та спростовується вищенаведеними доказами по справі. Отже, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння належним чином зафіксована, підтверджується сукупністю доказів, які учасниками справи не спростовані, а дії поліцейських не суперечать вимогам ст. 266 КУпАП. Водночас, апеляційний суд приймає до уваги доводи ОСОБА_1 про допущені судом неточності в даті вчинення зазначеного вище адміністративного правопорушення, однак, зазначені вище обставини щодо наявних неточностей у даті вчинення адмінправопорушення жодним чином не впливає на правильність висновку суду про відмову у виконанні вимог працівника патрульної поліції пройти відповідний огляд на стан сп`яніння у ході керування транспортним засобом та, як наслідок, порушення визначених норм ПДР. Окрім того, зазначена неточність може бути усунена судом, шляхом виправлення описки. Доводи апеляційної скарги про те, що судом не здійснено допит свідків та працівника патрульної поліції є безпідставними, оскільки жодних обов`язкових вимог про виклик та допит свідків чи інших осіб по справі у суді положення КУпАП не передбачають. Виклик свідків є правом, а не обов`язком суду, та здійснюється лише на розсуд суду при необхідності встановлення додаткових обставин справи. Окрім того, ОСОБА_1 визнаний винуватим саме в тому, що останній відмовився від проходження запропонованих оглядів на виявлення стану сп`яніння. В свою чергу за змістом пояснень свідків останні підтверджували факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду поліцейськими на місці зупинки, так і в закладі охорони здоров`я, що додатково підтверджується матеріалами відеозапису з нагрудної камери працівника патрульної поліції . Інші доводи апелянта не впливають на правильність висновку суду про доведеність факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 Правил дорожнього руху України, та правильно кваліфікував його дії за ч.1 ст. 130 КУпАП. Розглядаючи справу по суті, суд першої інстанції в своїй постанові зазначив, що в судове засідання ОСОБА_1 викликався неодноразово та не з`явився, а правопорушення передбачене ч.1 ст. 130 КУпАП не входить до переліку справ передбачених ч.2 ст.268 КУпАП розгляд яких слід проводити з обов`язковою присутністю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Щодо доводів апеляційної скарги в частині ухвалення суддею рішення за відсутності ОСОБА_1 та його захисника, оскільки останніх належним чином не було повідомлено про дату та час проведення судового засідання, то ці доводи дійсно відповідають матеріалам справи із яких вбачається те, що справа була розглянута у відсутності особи, яка притягалась до відповідальності та його захисника за відсутності даних про їх належне повідомлення про час та місце розгляду справи. Цими діями дійсно були порушені права ОСОБА_1 та його адвоката Мельніка Р.В. на участь у розгляді справи та право на захист. Проте, ці права були повністю поновлені у суді апеляційної інстанції, оскільки останній був повідомлений про час та місце розгляду справи, приймав участь у суді апеляційної інстанції, що надало стороні захисту можливість навести усі доводи, та надати усі докази на свій захист та довести свою правову позицію. Між тим, надані стороною захисту докази та наведені доводи не спростовують висновки судді місцевого суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Переконливих доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції і були беззаперечними підставами для скасування постанови та закриття провадження в справі у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що судом першої інстанції прийнято законне рішення, а підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.293, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду, П О С Т А Н О В И В : Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18 жовтня 2021 року. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Фрунзенського районного суду м.Харкова від 18 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_1 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя Полтавського апеляційного суду В.М. Герасименко