Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/25735/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 січня 2023 року м. Хмельницький Справа № 686/25735/21 Провадження № 22-ц/4820/97/23 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 686/25735/21 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 серпня 2022 року (суддя Стефанишин С.Л.). Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У жовтня 2021 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначалось, що 12 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, про що підписала заяву №б/н від 12.02.2018. Вона підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Банк вказував, що заявою відповідачки підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані їй у письмовій формі, що також підтверджується копією Паспорту споживчого кредиту. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме відкрив відповідачу кредитний рахунок та надав можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Разом з тим, в порушення умов договору ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 29.09.2021 має заборгованість в розмірі 117 228 грн 16 коп, а саме: 96341 грн 71 коп заборгованість за тілом кредиту, 20 886 грн 45 коп заборгованість за простроченими відсотками. Враховуючи наведене, позивач просив суд стягнути з відповідачки вказану заборгованість за кредитом, а також судові витрати по справі. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 серпня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 12.02.2018 у розмірі 117 228 грн 16 коп та судові витрати у розмірі 2270 грн, а всього 119 498 грн 16 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його змінити та стягнути з неї заборгованість в сумі 45 947 грн 76 коп. При цьому, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що з 14.09.2019 банк не мав права нараховувати та знімати відсотки та комісію, тому з 14.09.2019 по 01.12.2020 з відповідачки неправомірно стягнуто 50 393 грн 95 коп. Таким чином, оскільки заборгованість за простроченим тілом становила 96 341 грн 71 коп, то з вирахуванням незаконно списаних відсотків (50 393 грн 95 коп) слід стягнути 45 947 грн 76 коп. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до положень ст. 369 ЦПК України, за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволення з таких підстав. Відповідно до пунктів 3 і 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог, з урахуванням того, що станом на 29.09.2021 заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 117 228 грн 16 коп. Проте, такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи та вимогам закону. Судом першої інстанції встановлено, що 12.02.2018 з метою отримання банківських послуг ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 22). Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.02.2018 станом на 29.09.2021 заборгованість становить 117 228 грн 16 коп, з яких: 96341 грн 71 коп заборгованість за тілом кредиту, 20 886 грн 45 коп заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 11-12). Відповідно до банківської виписки за договором № б/н за період 12.02.2018-01.10.2021 вбачається, що відповідачка використовувала кредитні кошти та здійснювала погашення кредиту (а.с. 13-19). Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Із анкети-заяви ОСОБА_1 від 12.02.2018 вбачається, що в ній процентна ставка не зазначена, не визначено умови кредитування, строки повернення кредиту тощо. Банк, пред`являючи вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути заборгованість за простроченими відсотками. Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг і витяг з Тарифів, Паспорт споживчого кредиту як невід`ємні частини укладеного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов та Правил надання банківських послуг і витяг з Тарифів розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними при підписанні анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання ним кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. До вказаних правовідносин неможливо застосовувати правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої договором приєднання є договір, умови якої встановлені однією сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювались банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду, а тому кредитор міг додати до позову витяг з Умов у будь-якій редакції, яка найбільш сприятлива для задоволення позову. За таких обставин, та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, наданий банком Витяг з Умов та Правил не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. При цьому, згідно з частиною 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Спірні договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування». При застосуванні до спірних правовідносин слід врахувати висновок щодо застосування відповідних норм права, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Крім того, не заслуговують на увагу посилання позивача на підписання відповідачкою паспорту споживчого кредиту та ознайомлення її таким чином з умовами кредитування, оскільки підписання споживачем паспорту споживчого кредиту є способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Відповідна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року (справа № 393/126/20). За змістом ч. 2 ст. 9 Закону №1734-VIII «Про споживче кредитування», до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. На підставі викладеного слід дійти висновку, що паспорт споживчого кредиту не є складовою частиною кредитного договору, а є лише письмовою формою ознайомлення споживача до укладення договору з умовами різних видів кредитування для забезпечення йому можливості вибору серед альтернативних умов кредитування. Окрім того, паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачкою 30.08.2019, містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 14.09.2019. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Тому, паспорт споживчого кредиту не може бути визнаний належним і достатнім доказом на підтвердження обставин погодження сторонами умов кредитування, в тому числі щодо сплати відсотків за користування кредитом. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена і у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за простроченими відсотками задоволенню не підлягають. І з цього приводу, є підставними доводи апеляційної скарги щодо неправомірності нарахування та списання банком відсотків за користування кредитними коштами. Разом з тим, колегія суддів приймає визнання ОСОБА_1 позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитом (тілом кредиту) в розмірі 45 947 грн 76 коп. При цьому, враховує, що право відповідача на визнання позову повністю або частково є виявом принципів диспозитивності і змагальності. У разі визнання відповідачем позову, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи. В решті позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту є недоведеними, оскільки банком не надано суду доказів наявності заборгованості за тілом кредиту в більшому розмірі, з врахуванням суми коштів отриманих та повернутих відповідачкою. З огляду на викладене вище, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції - зміні, розмір стягнутої заборгованості з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає зменшенню до 45 947 грн 76 коп. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та часткове задоволення позовних вимог (39,2%), з урахуванням положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір визначений рішенням суду першої інстанції підлягає зменшенню до 889 грн 84 коп, та на користь відповідача слід стягнути з позивача судовий збір в розмірі 2070 грн 24 коп, сплачений при подачі апеляційної скарги, пропорційно розміру позовних вимог у задоволенні яких відмовлено (60,80%). Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04 серпня 2022 року змінити, зменшивши розмір стягнутої з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за тілом кредиту до 45 947 грн 76 коп та судового збору до 889 грн 84 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: вул. Грушевського, буд. 1Д, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 2070 грн 24 коп судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 10 січня 2023 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай