Постанова 4820 № 683/3336/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2026 року м. Хмельницький Справа № 683/3336/25 Провадження № 22-ц/820/891/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Гринчука Р.С., Янчук Т.О., Ярмолюка О.І. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2026 року, суддя Андрощук Є.М., у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, встановив: У листопаді 2025 року АТ «Акцент-Банк», надалі-Банк, звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по кредитному договору у розмірі 13994,97 грн. та судових витрат. В обґрунтування позову зазначено, що 10.03.2021 ОСОБА_1 приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, в подальшому отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Позичальник зобов`язання по кредитному договору не виконала, у зв`язку з чим станом на 01.11.2025 заборгованість за договором становила 13994,97 грн., з яких 9695,91 грн. заборгованості за кредитом та 4299,06 грн. заборгованості за процентами. Заочним рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21.01.2026 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість у розмірі 2757,17 грн. Вирішено питання судових витрат. У мотивувальній частині рішення суд зазначив, що оскільки справа не містить доказів щодо істотних умов кредитного договору, тому проценти за користування кредитом нараховувалися Банком безпідставно. Також Банком необґрунтовано нараховано комісію, розмір якої не був обумовлений в договорі. При визначенні розміру боргу, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача суд виходив з того, що ОСОБА_1 було використано та не повернуто Банку загалом 2757,17 грн. В апеляційній скарзі Банк просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. На обґрунтування скарги позивач вказав, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банк підтвердила ознайомлення з відповідними правилами надання банківських послуг, користувалася кредитними коштами Банку, тобто фактично прийняла пропозицію щодо укладення кредитного договору. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду у справі №284/157/20, позивач наголосив на помилковості висновку суду щодо недоведеності кредитних зобов`язань та недосягнення згоди щодо усіх умов кредитування, зокрема, щодо сплати процентів, з огляду на те, що ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредитування, виконувала умови кредитного договору, частково сплачувала заборгованість за кредитом. Розгляд справи проведено в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 підписала анкету-заяву б/н від 10.03.2021 про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», згідно з якою кошти отримала на картковий рахунок. В анкеті-заяві міститься підпис ОСОБА_1 із зазначенням про надання нею згоди на те, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та Банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку. 10.03.2021 ОСОБА_1 підписала паспорт споживчого кредиту «Кредитна картка» кредитодавця АТ «Акцент-банк». Зі змісту виписки по особовому рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором №SAMABWFC10073710448 вбачається, що вона користувалася кредитними коштами в період з 19.10.2023 по 27.08.2025. Як вбачається зі змісту проведеного позивачем розрахунку заборгованості за договором №б/н від 10.03.2021, станом на 01.11.2025 у позичальника існувала заборгованість в сумі 13994,97 грн., з яких 9695,91 грн. заборгованості за кредитом та 4299,06 грн. заборгованості за процентами. За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода. У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Ч. 2 ст. ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України). Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець, взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. У заяві ОСОБА_1 від 10.03.2021 згода останньої щодо встановлення процентної ставки не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, крім тіла кредиту просив стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за процентами, нарахованими на основний кредит. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті Банку, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Банку ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін тощо. В той же час, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла позичальник та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Банку а також те, що вказані документи на момент отримання боржником кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані Банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод принципу справедливості розгляду справи судом. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://a-bank.com.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису позичальника, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між Банком та ОСОБА_1 10.03.2021 шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що кредитор і боржник обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Вказане узгоджується з правовим висновком, наданим Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019, справа №342/180/17. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України Банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. З огляду на зазначене, відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ «Акцент-Банк» процентів за користування кредитними коштами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником умов і тарифів кредитування, а тому з ОСОБА_1 підлягає до стягнення лише сума отриманих та не повернутих грошових коштів. Як вбачається зі змісту банківської виписки по рахунку, ОСОБА_1 в період з 10.03.2021 по 19.10.2023 кредитними коштами не користувалася. Разом з тим, за період з 19.10.2023 по 01.11.2025 з її банківського рахунку списано витрат в сумі 51289,19 грн., в тому числі процентів в розмірі 4534,65 грн., комісій в розмірі 1171,27 грн., в той час як зараховано на рахунок у Банку на погашення боргу 37294,22 грн. (а.с. 11-15). Таким чином, всього за період користування ОСОБА_1 грошовими коштами, остання фактично використала та не повернула Банку 8289,05 грн. (51289,19-4534,65-1171,27-37294,22), на що суд першої інстанції уваги не звернув. Висновок суду про списання з ОСОБА_1 процентів за користування коштами в сумі 10066,53 грн. є помилковим та спростовується даними з банківської виписки. З огляду на вищенаведені обставини колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення та стягнення на користь позивача суми фактично отриманих та неповернутих кредитних коштів в розмірі 8289,05 грн. Посилання Банку на підписання ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили процентну ставку за користування кредитними грошима, оскільки зі змісту даного паспорту вбачається, що зазначена в ньому інформація зберігає чинність та є актуальною лише до 01.07.2021 (а.с. 10). Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Як встановлено вище, заява-анкета від 10.03.2021, підписана ОСОБА_1 , не містить домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами та посилання на паспорт споживчого кредиту, як складову договору. Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (паспорт споживчого кредиту), є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою) та не заміняє собою відповідні умови договору кредиту (постанова Верховного Суду від 23.05.2022 у справі №393/126/20). Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з огляду на те, що позов задоволено на 59,23% (8289,05 грн./13994,97 грн.*100%), з ОСОБА_1 на користь Банку підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору в суді першої інстанції в розмірі 1434,78 грн. (2422,40 грн.*59,23%). Оскільки апеляційна скарга Банку задоволена на 49,22% (5531,88 грн./11237,80 грн.*100%), тому з ОСОБА_1 на користь Банку підлягають до стягнення витрати по сплаті судового збору в суді апеляційної інстанції в розмірі 1788,45 грн. (3633,60 грн.*49,22%). Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково. Заочне рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 21 січня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 8289,05 грн. заборгованості. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 1434,78 грн. витрат зі сплати судового збору в суді першої інстанції та 1 788,45 грн. витрат зі сплати судового збору в суді апеляційної інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: Р.С. Гринчук Т.О. Янчук О.І. Ярмолюк