Постанова 4818 № 629/400/21

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 січня 2022 року м. Харків справа № 629/400/21 провадження № 22-ц/ 818/794/22 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач - ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення заочне Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 травня 2021 року, ухвалене у складі судді Каращука Т.О., УСТАНОВИВ: У січні 2021 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі АТ «А-Банк», Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № б/н від 02.09.2019 в розмірі 22684,33 грн та судових витрат. Позов мотивований тим, що 02 вересня 2019 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил банківських послуг відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 44,40% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором. Відповідач взятих на себе за договором зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 10.12.2020 має заборгованість у розмірі 22684,33 грн, яка складається з: 18987,93 грн - заборгованість за кредитом; 3696,40 грн - заборгованість за відсотками. Заочним рішенням Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 травня 2021 року в задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «А-БАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з умовами банківських послуг та зобов`язалась і в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до цих Правил. Також вказує, що боржник активно користувався цим кредитом, а тому ознайомлений з умовами договору.Крім того, зазначає, що до матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, процентна ставка, тощо. Цей паспорт підписано боржником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. 29 грудня 2021 року до Харківського апеляційного суду надійшов розрахунок заборгованості з фіксованої відсоткової ставки у розмірі 44,40%, з якого вбачається, що станом на 02.12.2020 у відповідача виникла заборгованість, яка складається з: 18987,93 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3560,28 грн - заборгованість за відсотками. Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень до неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів. Проте, судова колегія погодитися з зазначеним висновком суду не може. Судовим розглядом установлено, що 02.09.2019 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у А-Банку (а.с.5 зворот). До анкети-заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті http://а-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с.6-11). Зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконував та згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором № б/н від 02.09.2019 станом на 10.12.2020 складає 22684,33 грн, яка складається з: 18987,93 грн - заборгованість за кредитом; 3696,40 грн- заборгованість за відсотками (а.с. 5). Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за пенею і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Матеріалами справи було встановлено, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, визнавши факту отримання кредитних коштів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем. За таких підстав позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» в частині стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів підлягають задоволенню, в розмірі 18987,93 грн. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 02.09.2019 року ОСОБА_1 був підписаний паспорт споживчого кредиту. Відповідно до статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VIII договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов`язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором. Згідно зі частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. З паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» вбачається, що в розділі «підпис споживача» зазначено: «Підпис клієнта: ОСОБА_1 , 02-09-2019 10:29 Підписано простим електронним підписом шляхом підтвердження ОТП 57 з номера телефону НОМЕР_1 у відповідності з Умовами та правилами надання банківських послуг, Дата, ПІБ, підпис». Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст.638 ЦК України. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що паспорт споживчого кредиту «Кредитна карта» не містить підпису відповідача, а тому не може розцінюватися як складовою кредитного договору, оскільки між сторонами було укладено договір в електронній формі шляхом його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах: від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18 (провадження № 61-8449 св 19); від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19 (провадження № 61-7203 св 20). Підписавши паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» електронним підписом одноразовим ідентифікатором ОСОБА_2 добровільно погодилася на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання, відсотків за користування кредитом та застосування неустойки у разі порушення грошового зобов`язання. Зазначене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц. Згідно з наданим 29.12.2021 додатковим розрахунком заборгованості за договором № б/н від 02.09.2019 станом на 02.12.2020 складає 22548,21 грн, яка складається з: 18987,93 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3560,28 грн - заборгованість за відсотками. З додаткового розрахунку вбачається, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентною ставкою, що відповідає процентній ставці, яка зазначена в паспорті споживчого кредиту. Висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача за кредитним договором процентів за користування кредитом у зазначеному у Паспорті кредиту розмірі, не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України). За таких обставин, апеляційна скарга АТ «А-Банк» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нової постанови про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 22548,21 грн, яка складається з: 18987,93 грн - заборгованість за тілом кредиту, 3560,28 грн - заборгованість за відсотками. Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позов АТ "А-Банк" та апеляційна скарга задоволені на 100%, тому з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути 2102,00 грн судового збору, сплачених при подачі позовної заяви (а.с. 1) та 3405,00 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги (а.с. 51). Заочне рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру судового збору, що підлягає стягненню з відповідача, також підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нової постанови. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», задовольнити. Заочне рішення Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 12 травня 2021 року скасувати. Ухвалити нову постанову. Позов Акціонерного товариства «Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 02.09.2019 у розмірі 22548 (двадцять дві тисячі п`ятсот сорок вісім) гривень 21 (двадцять одна) копійка, який складається з: 18987,93 грн - заборгованість за кредитом; 3560,28 грн - заборгованість за відсотками. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2102 (дві тисячісто дві) гривні судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви. Стягнути з ОСОБА_1 користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 3405 (три тисячі чотириста п`ять) гривень судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 24 січня 2022 року. Головуючий - О.Ю.Тичкова Судді - О.В.Маміна Н.П.Пилипчук