LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4818953/18813/20

від 28.12.2021 ·

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 грудня 2021 року м. Харків справа № 953/18813/20 провадження № 22-ц/ 818/4176/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Тичкової О.Ю., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., сторони справи: позивач Акціонерне товариство «Акцент-Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заочне на рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Садовського К.С., УСТАНОВИВ: У листопаді 2020 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (надалі АТ «А-Банк», Банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № SAMABWFC00001472923 від 05.03.2018 в розмірі 22049,62 грн та судових витрат. Позов мотивований тим, що 05 березня 2018 року між Банком та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. На підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил банківських послуг відповідачу було надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Банк в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором. Відповідач взятих на себе за договором зобов`язань належним чином не виконав, у зв`язку з чим станом на 09.10.2020 має заборгованість у розмірі 22049,62 грн, яка складається з: 10051,32 грн - заборгованість за кредитом; 11998,30 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. Заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року в задоволенні позовних вимог АТ «Акцент-Банк» відмовлено. В апеляційній скарзі АТ «А-БАНК» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що відповідач в анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Акцент-Банку підтвердив під підпис факт ознайомлення з умовами банківських послуг та зобов`язалась і в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до цих Правил. Також вказує, що боржник активно користувався цим кредитом, а тому ознайомлений з умовами договору. Крім того, зазначає, що до матеріалів справи додано Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» в якому чітко зазначені всі оговорені умови кредитування, процентна ставка, тощо. Цей паспорт підписано боржником власноручно. Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК України). Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, письмових пояснень до неї в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до п.п. 3,4 ч.1, ч.2 ст. 376 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту отримання відповідачем кредитних коштів. Проте, судова колегія погодитися з зазначеним висновком суду не може. Судовим розглядом установлено, що 05.03.2018 ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг у А-Банку (а.с.5). До анкети-заяви банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», розміщених на сайті http://а-bank.com.ua/terms в розділі «Умови та правила», Паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та Тарифи користування кредитною карткою «Зелена» (а.с.5 оборот-11). Зобов`язання за кредитним договором відповідач не виконував та згідно з наданим Банком розрахунком заборгованість ОСОБА_1 за договором № SAMABWFC00001472923 від 05.03.2018станом на 09.10.2020 складає 22049,62 грн, яка складається з: 10051,32 грн - заборгованість за кредитом; 11998,30 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с. 4). Відповідно до частин першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за пенею і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Матеріалами справи було встановлено, що ОСОБА_1 підписав анкету-заяву на отримання кредиту у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, визнавши факт отримання кредитних коштів, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості, який не спростований відповідачем. За таких підстав позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» в частині стягнення з відповідача фактично отриманої суми кредитних коштів підлягають задоволенню, в розмірі 10051,32 грн. Крім того, матеріали справи свідчать про те, що 05.03.2018 року ОСОБА_1 був підписаний паспорт споживчого кредиту. Обґрунтовуючи свої вимоги в частині стягнення прострочених відсотків, банк посилався на Паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені умови кредитування та який підписаний відповідачем. Оскільки в указаних вище документах, підписаних відповідачем, визначений розмір процентної ставки за користування кредитом, також встановлена інші складові договору, судова колегія вважає, що сторони погодили умови договору кредиту в частині розміру процентів за користування кредитом. З паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна карта» вбачається, що в розділі «підпис споживача» зазначено: «05.03.18 ОСОБА_1 та його особистий підпис». Вказані докази свідчить про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору, як того вимагають положення ст.638 ЦК України. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що паспорт споживчого кредиту «Кредитна карта» не містить підпису відповідача, а тому не може розцінюватися як складовою кредитного договору, оскільки між сторонами було укладено договір шляхом його підписання відповідачем. Підписавши паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» особовим підписом ОСОБА_1 добровільно погодився на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання, відсотків за користування кредитом та застосування неустойки у разі порушення грошового зобов`язання. Згідно з розрахунком заборгованості за договором № SAMABWFC00001472923 від 05.03.2018станом на 09.10.2020 складає 22049,62 грн, яка складається з: 10051,32 грн - заборгованість за кредитом; 11998,30 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. З вказаного розрахунку вбачається, що проценти за користування грошовими коштами банк нараховував за процентною ставкою, що відповідає процентній ставці, яка зазначена в паспорті споживчого кредиту. Висновок суду першої інстанції щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача за кредитним договором процентів за користування кредитом у зазначеному у Паспорті кредиту розмірі, не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам у справі. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. За таких обставин, апеляційна скарга АТ «А-Банк» підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нової постанови про стягнення з відповідача на користь Банку заборгованості за кредитним договором у розмірі 22049,62 грн, який складається з: 10051,32 грн - заборгованість за кредитом; 11998,30 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Позов АТ "А-Банк" та апеляційна скарга задоволені на 100%, тому з ОСОБА_1 на користь позивача належить стягнути 2102,00 грн судового збору, сплачених при подачі позовної заяви (а.с. 19) та 3153,00 грн судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги (а.с. 37). Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк», задовольнити. Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 19 квітня 2021 року скасувати. Ухвалити нову постанову. Позов Акціонерного товариства «Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» заборгованість за кредитним договором № SAMABWFC00001472923 від 05.03.2018 у розмірі 22049 (двадцять дві тисячі сорок дев`ять) гривень 62 (шістдесят дві) копійки, який складається з: 10051,32 грн - заборгованість за кредитом; 11998,30 грн заборгованість за відсотками за користування кредитом. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 2102 (дві тисячі сто дві) гривні судового збору, сплаченого при подачі позовної заяви. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 3153 (три тисячі сто п`ятдесят три) гривні судового збору, сплаченого при подачі апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 28 грудня 2021 року. Головуючий - О.Ю.Тичкова Судді - О.В.Маміна Н.П.Пилипчук

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»