Постанова Вінницький апеляційний суд № 206/1909/21

Справа № 206/1909/21 Провадження № 22-ц/801/43/2023 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 04 січня 2023 рокуСправа № 206/1909/21м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Берегового О. Ю., Сала Т. Б., розглянувши у порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області у складі судді Бойка В. М. від 20 липня 2022 року, встановив: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, за яким просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь 53224 грн 12 к. безпідставно набутих коштів, з яких: 52875 грн 00 к. - основний борг; 244 грн 82 к. - проценти на рівні облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ); 104 грн 30 к. - три процента річних. В обґрунтовування вимог позову зазначав, що 01 лютого 2021 року він уклав з ОСОБА_3 договір про надання ексклюзивних консультаційних послуг. Для здійснення декількох проплат за умовами договору ОСОБА_4 через месенджери надіслав реквізити карткового рахунку для оплати послуг. 01 лютого 2021 року та 03 лютого 2021 року він здійснив дві операції з переказу власних коштів на картковий рахунок у загальному розмірі 57875 грн 00 к. та чекав від виконавця замовленої ним послуги. В подальшому з`ясувалося, що при переказі коштів він помилився у реквізитах карткового рахунку, на який повинен був сплатити кошти і кошти помилково надійшли ОСОБА_2 . Зв`язавшись з ОСОБА_2 вона погодилася повернути лише 5000 грн 00 к. із перерахованої суми і 04 квітня 2021 року здійснила переказ коштів на його картковий рахунок. Після цього ОСОБА_2 на контакт не виходила та залишок коштів не повернула. Зазначав, що раніше не був знайомий з ОСОБА_2 , договору дарування коштів чи будь-яких інших договорів чи угод ні в усній, ні в письмовій формі з нею не укладав. Вказував, що залишок коштів у розмірі 52875 грн 00 к. ОСОБА_2 було безпідставно набуто, тому вони підлягають поверненню. Також зазначав, що з ОСОБА_2 за користування грошовими коштами мають бути стягнуті проценти на рівні облікової ставки НБУ за період з 05 квітня 2021 року по день звернення до суду з цим позовом та три проценти річних. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 53224 грн 12 к. безпідставно набутих коштів, з яких: 52875 грн 00 к. - основний борг; 244 грн 82 к. - пеня; 104 грн 30 к. - три проценти річних. Вирішено питання про судові витрати у справі. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_5 без достатньої правової підстави отримала на свій картковий рахунок кошти в загальному розмірі 57875 грн 00 к., які частково у розмірі 5000 грн 00 к. повернула ОСОБА_1 , а тому залишок коштів у розмірі 52875 грн 00 к. підлягає поверненню ОСОБА_1 зі сплатою пені за час користування та три проценти річних. В апеляційній скарзі ОСОБА_5 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просила рішення скасувати і ухвалити нове - про відмову у позові. На обґрунтування доводів апеляційної скарги посилалася на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не надав жодної юридичної оцінки наявності договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який є тією правовою підставою, яка виключає можливість застосування до спірних правовідносин правил статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Дії ОСОБА_1 щодо сплати їй грошових коштів стосуються виконання обов`язку по оплаті отриманих послуг, які були надані ОСОБА_4 , порядок виконання якого визначено ОСОБА_1 самостійно. ОСОБА_1 був обізнаний про неодноразове перерахування ним суми грошових коштів саме на рахунок ОСОБА_2 , яке відбулось шляхом зазначення ідентифікаційних даних ОСОБА_2 та номера її банківського карткового рахунка. Вказувала, що при зверненні до суду з позовною заявою ОСОБА_1 не в повному обсязі визначив процесуальне коло відповідачів у відповідності з статтею 50 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а суд першої інстанції при розгляді справи не застосував та не виконав вимоги статті 51 ЦПК України. Суд на надав оцінки наявному у матеріалах справи договору про надання банківського карткового рахунку у користування від 20 січня 2021 року, укладеного між нею та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим дійшов помилкових висновків щодо набувача грошових коштів. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке. Частинами першою - третьою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Судом встановлено, що 01 лютого 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено Договір про надання ексклюзивних консультаційних послуг, відповідно до умов якого замовник в порядку та на умовах визначених цим договором доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати замовнику послуги консультаційного характеру щодо економічних параметрів і показників на американському ринку автомобілів, включаючи: щодо вказаних параметрів і показників: (1) по підбору такого, що був в користуванні (вживаного) та/або пошкодженого автомобіля на аукціонах США та країнах Європи, в тому числі ЄС (включаючи онлайн платформи); та/або (2) надання консультацій про умови роботи автомобільних аукціонів в США та країнах Європи та/або компаній (включаючи онлайн платформи), що здійснюють торгівлю такими, що були в користуванні (вживаними) та/або пошкодженими автомобілями на території США та країн ЄС (в тому числі через онлайн платформи); (3) можливе базове навчання або передача досвіду по роботі з онлайн аукціонами по торгівлі такими, що були в користуванні (вживаними) та/або пошкодженими автомобілямина території США та Європи, включаючи практичні заняття з наданням доступу до таких аукціонів через онлайн та/або демо-платформи або програми. Статтею другою визначений порядок та розмір оплати послуг. Відповідно до формуляру (заявки) до Договору б/н про надання ексклюзивних консультаційних послуг від 01 лютого 2021 року розмір завдатку складає 400 доларів США, що еквівалентно 11280 грн 00 к. (на карту АТ КБ «ПриватБанк»). 01 лютого 2021 року ОСОБА_1 здійснив грошовий переказ власних коштів ОСОБА_2 у розмірі 11280 грн 00 к., а 03 лютого 2021 року - у розмірі 46595 грн 00 к., що підтверджується дублікатами квитанцій № Р24А930218779С70960 від 01 лютого 2021 року та № Р24А935865456С52736 від 03 лютого 2021 року. Згідно з Випискою по картковому рахунку ОСОБА_2 01 лютого 2021 року від ОСОБА_1 надійшли кошти у розмірі 11280 грн 00 к. та 03 лютого 2021 року - у розмірі 46595 грн 00 к. Ухвалюючи рішення про задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_5 без достатньої правової підстави отримала на свій картковий рахунок кошти в загальному розмірі 57875 грн 00 к., а тому, з врахуванням часткового повернення, залишок коштів у розмірі 52875 грн 00 к. підлягає поверненню ОСОБА_1 зі сплатою пені за час користування та три проценти річних. З такими висновками погодитися не можна, з наступних підстав. Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок iншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбiльшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 13 ЦПК України установлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом передбачених цим Кодексом випадках. Як видно з матеріалів позовної заяви між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 виникли договірні правовідносини. Спірні кошти у загальному розмірі 57875 грн 00 к. були перераховані ОСОБА_1 на виконання умов Договору про надання ексклюзивних консультаційних послуг від 01 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Перерахунок коштів був здійснений двома операціями з переказу власних коштів на картковий рахунок ОСОБА_2 (матері ОСОБА_4 ) реквізити якого йому надав ОСОБА_4 саме для оплати за цим договором. При цьому у відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 зазначала, що дійсно є власником карткового рахунку АТ КБ «ПриватБанк» № НОМЕР_1 , але не користується ним з січня 2021 року, відколи передала в користування власну картку синові ОСОБА_4 за договором про надання банківського карткового рахунку у користування від 20 січня 2021 року. Твердження ОСОБА_1 у позовній заяві про помилковість перерахування на картковий рахунок ОСОБА_2 спростовується змістом наданих самим позивачем квитанцій, у яких отримувачем зазначено саме ОСОБА_2 (а. с. 6, 7), тобто ОСОБА_1 двічі 01 лютого 2021 року та 03 лютого 2021 року здійснював платіж саме на рахунок ОСОБА_2 , а також відзиву ОСОБА_2 та договору про надання банківського карткового рахунку у користування від 20 січня 2021 року, з яких видно, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_4 , вони проживають за однією адресою. Відповідно до статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. За змістом цих норм процесуального права з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та принципу змагальності сторін, саме на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому суд під час розгляду справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучити до участі у справі співвідповідачів та повинен вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і щодо тих відповідачів, які зазначені в ньому. Згідно з частиною п`ятою статті 12 ЦПК України, пунктом 1 частини 1 статті 189 ЦПК України, суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій. Разом із тим суд не може примушувати сторін до вчинення тих чи інших процесуальних дій, оскільки це суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства. Частиною четвертою статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно зі специфікою спірних правовідносин), суд відмовляє у задоволенні позову. Суд у силу покладених на нього процесуальним законом повноважень позбавлений можливості самостійно визначати суб`єктний склад учасників справи, проте встановивши, що у справі не залучено усіх суб`єктів, які мають відповідати за позовом у межах заявлених позовних вимог як відповідачі, суд відмовляє у позові з цих підстав. Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права. Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Кошти в сумі 57875 грн 00 к. були сплачені ОСОБА_1 на виконання умов договору від 01 лютого 2021 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , який і надав, як стверджує ОСОБА_2 , реквізити її карткового рахунку для перерахування цих коштів. Саме невиконання умов договору про надання ексклюзивних консультаційних послуг від 01 лютого 2021 року стало підставою для звернення ОСОБА_1 за судовим захистом. Сама по собі установлена пунктами 2.1.4.5.1. Умов та правил надання послуг АТ КБ «ПриватБанк» заборона на передачу власної картки іншим особам не змінює суті правовідносин, які виникли між ОСОБА_1 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 внаслідок перерахування позивачем коштів на рахунок відповідачки на виконання умов договору, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 . Частиною 4 статті 263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є виключним правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Відтак, оскільки позов пред`явлено не до усіх осіб, які мають за ним відповідати (тих, які порушили право позивача), вирішити спір відносно лише ОСОБА_2 , на картковий рахунок якої були перераховані кошти, без залучення до участі у справі ОСОБА_4 , на виконання умов договору, укладеного з яким ці кошти були перераховані, як співвідповідача, неможливо, то у позові необхідно відмовити. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскільки апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, то на підставі частини першої статті 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на її користь необхідно стягнути сплачений за подання апеляційної скарги судовий збір у розмірі 1362 грн 00 к. Керуючись статтями 367, 369, 374, 376, 382, 384, 389 ЦПК України апеляційний суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 липня 2022 року скасувати і постановити нове судове рішення. У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно набутих коштів відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 (одна тисяча триста шістдесят дві) грн 00 к. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 . Відповідач: ОСОБА_2 , АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 . Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. Ю. Береговий Т. Б. Сало