Постанова 4824 № 759/6297/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 759/6297/21 Головуючий 1 інстанція - Сенько М.Ф. Провадження № 22-ц/824/11581/2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М. П О С Т А Н О В А іменем України 21 грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді: Суханової Є.М., суддів: Сушко Л.П., Олійника В.І. за участю секретаря: Лободи Д.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,- ВСТАНОВИВ: Генеральний директор ТОВ «Вердикт Капітал» Їжаковський Олег Валерійовичзвернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № 014/2499/72/59068 від 10.08.2007 рокуу розмірі у розмірі 465 404,19 грн., також просить стягнути понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 6 981,06 грн. та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» 3% річних за невиконання грошового зобов`язання та розмір інфляційних втрат у розмірі 62 212,11 грн. та судовий збір у розмірі 933, 00 грн., а всього 63145 (шістдесят три тисячи сто сорок п`ять) грн. 11 коп. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 28100 (двадцять вісім тисяч сто) грн. 00 коп. В частині стягнення витрат на правову допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» -відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариством з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» подано апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт просить скасувати рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20.09.2021 року, та прийняти нову постанову, якою позовн вимоги задоволити в повному обсязі, стягнути з відповідача витрати на правоу допомогу та відмовити відповідачу у стягненні витрат на правничу допомогу у розмірі 28 100,00 грн. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. У відповідності до ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Судом встановлено, що між позичальником ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», 10.08.2007 р. був укладений кредитний договір № 014/2499/72/59068 за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 18 000,00 Дол. США зі сплатою 9,0% річних. 20.11.2012 р. Святошинським районним судом м. Києва прийнято рішення у справі № 2-145/11 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором у розмірі 227 638,95 грн.,а також 1 699,98 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Вказане рішення суду ніким не оскаржувалось та набрало законної чинності 03.12.2012 р. 01.08.2013 р. на виконання вищевказаного судового рішення Святошинським районним судом м. Києва видано Виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за Кредитним договором у розмірі 227 638,95 грн., 1 699,98 грн. судового збору та 120,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. 05.04.2019 р. Святошинським районним судом м. Києва прийнято ухвалу про видачу дублікату Виконавчого листа та поновлено строк на його пред`явлення до виконання. 10.02.2020 р. Святошинським районним судом м. Києва прийнято ухвалу про заміну сторони виконавчого провадження згідно якої замінено вибулого Стягувача Публічне акціонерне товариство ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» на його правонаступника - ТОВ «Вердикт Капітал» у справі № 2-145/11 за позовом ПАТ «Райфайзен Банк Аваль» до відповідача ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором №014/2499/72/59068. 16.02.2021 р. приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Маляром Я.А. прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження на виконання Виконавчого листа (дублікату). Сума стягнення за виконавчим провадженням з урахуванням основної винагороди приватного виконавця, мінімальних витрат виконавчого провадження зазначено як 252 873,82 грн. 26.02.2021 р. ОСОБА_1 виплатив заборгованість по виконавчому провадженню в повному обсязі, а саме в розмірі 252 875,00 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.2032653692.1 від 26.02.2021 р. 01.03.2021 р. приватним виконавцем Маляром Я.А., у зв`язку з фактичним виконанням рішення в повному обсязі прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження. Виконавчий лист надіслано до Святошинського районного суду з відміткою про його повне виконання. Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Таким чином 26.02.2021 р. відповідач в повному обсязі виконав зобов`язання перед позивачем за Кредитним договором № 014/2499/72/59068 від 10.08.2007 р. та рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 20.11.2012 р. у справі № 2-145/11, а отже 26 лютого 2021 року зобов`язання Відповідача перед ТОВ «Вердикт капітал» (та ВАТ «Райфайзен Банк Аваль») за кредитним договором та рішенням Святошинського районного суду м. Києва - припинились. Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Оскільки глава 19 ЦК України не міститься окремих посилань та спеціальних норм, щодо позовної давності що застосовується до зобов`язань за ст. 625 ЦК України - до зобов`язань, що виникають на підставі цієї статті застосовується загальна позовна давність у три роки. Відповідно до ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку. Отже, так-як внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення - таке прострочення є триваючим правопорушенням та право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць окремо з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його виконання. Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2019 р. у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) (https://reyestr.court.gov.ua/Review/85743708). Отже, позивач має право вимагати за цим позовом з урахуванням позовної давності (3 роки) складає: 62 212,11 грн., з яких:19 939,56 грн. - 3% річних за невиконання грошового зобов`язання з 25.03.2018 р. (3 календарні роки до подачі позову) по 25.02.2021 року (дата що передує даті виконання зобов`язання); 42 272,55 грн. - інфляційні втрати з 25.03.2018 року (3 календарні роки до подачі позову) по 25.02.2021 р. Щодо заявлених апелянтом судових витрат, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що зявлена сума таких витрт є завищеною та такою, що не підтверджується належними доказами. Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Частиною 2, 3 та 4ст 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.1 та п. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати, на професійну правничу допомогу. Попередня (орієнтовна) вартість витрат на професійну правову допомогу, які поніс відповідач відповідно до Договору № Ю-09-04/21 про надання правової допомоги від 23.04.2021 р. складається з гонорару адвоката та плата за участь в судових засіданнях в розмірі 28 100,00 грн. У наданому платіжному дорученні не зазначено, що ці кошти були сплачені за надання правової допомоги саме за дану позовну заяву, а тому в даній частині позов задоволенню не підлягає. У попередньому розрахунку судових витрат сторони відповідача заявлено витрати у розмірі 27 400, 00 грн. з яких 26 000, 00 гонорар та 1400,00 грн за участь у 2х судових засіданнях (1 попереднє та 1 по суті). В зв`язку з тим, що у даній справі було 3 судових засідання (2 попередніх та одне по суті) судові витрати сторони відповідача зрослі на 700, 00 грн. та склали 28 100, 00 грн. докази сплати суми гонорару у розмірі 26 000, 00 грн. (2 платежа по 13 000, 00 грн.) долучені до івідзиву. Докази останнього платежу у розмірі 2100. 00 грн. подавались у останньому судовому засіданні. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268). Аналогічна правова позиція викладена в постанові Велика Палата Верховного Суду від 07 липня 2021 року в справі № 910/12876/19. Як вказала колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2019 року по справі № 905/1795/18, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі № 922/2685/19. Отже, суд першої інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення вимоги представника відповідача щодо стягнення з ТОВ «Вердикт Капітал» на користь ОСОБА_1 витрат понесених на професійну правничу допомогу в розмірі 28 000, 00 грн. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтівз висновком суду щодо їх оцінки. Рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» - залишити без задоволення. Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 20 вересня 2021 рокузалишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повна постанова складена 26.12.2022. Головуючий: Є.М. Суханова Судді: Л.П. Сушко В.І. Олійник