Постанова 4824 № 756/14549/19

від 02.04.2021 ·

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/2777/2021 справа №756/14549/19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 квітня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" на рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року, ухваленого під головуванням судді Луценка О.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за кредитним договором,- встановив: В листопаді 2019 року ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" звернулось до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 148941,48 грн. заборгованості за кредитним договором. Вимоги обґрунтовує тим, що 26 квітня 2007 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11148667000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 21041 доларів США, за користування якими зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 12% річних. На підставі договору про відступлення прав вимоги від 20 квітня 2012 року банк відступив права кредитора на користь ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ". Позивач вказує, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань заборгованість станом на 16 жовтня 2019 року становить 769266,78 грн., що складається із: - заборгованості за тілом кредиту - 336366,19 грн.; - заборгованістю за відсотками на дату відступлення вимоги - 126050,72 грн.; - заборгованістю за відсотками з дати відступлення вимоги - 306849,87 грн. Позивачем у відповідності до статті 625 ЦК України станом на 16 жовтня 2019 року здійснено нарахування 3% річних у сумі 30301 грн. та відповідно до статті 1048 ЦК України пені за подвійною обліковою ставкою НБУ у розмірі 118640,48 грн., виключно які позивач і просить стягнути. Рішенням Оболонського районного суду мста Києва від 03 листопада 2020 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" подано апеляційну скаргу, у якій просить рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити. В апеляційній скарзі посилається на те, що товариством надані належні докази наявності грошового зобов`язання та його невиконання. Просить долучити виписку по рахунку та витяг з додатку до договору про відступлення прав вимоги, вказуючи, що такі не були подані з поважних причин. Зокрема вказує, що ТОВ "Вердикт Капітал" дізналось про не підтвердження суми відступленого боргу саме з рішення суду. Посилається на висновки Верховного Суду у справах №161/2565/18, №922/3782/17, №910/10254/18, №914/1126/14, а також висновки Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12. Відповідачем ОСОБА_1 01 лютого 2021 року подано відзив на апеляційну скаргу, у якій посилається на законність висновків суду про відсутність первинних бухгалтерських документів. У відзиві відповідачем підтверджено факт укладення кредитного договору та зазначено про сплату відповідачем протягом певного часу кредиту та процентів. Одночасно відповідач вказує на те, що у зв`язку із скрутним матеріальним становищем в певний час не зміг продовжувати виконувати кредитні зобов`язання, на пропозицію працівника банку передав автомобіль третій особі, яка і взяла на себе зобов`язання погасити борг. Позивачем ТОВ "Вердикт Капітал" 17 лютого 2021 року подано відповідь на відзив ОСОБА_1 , в якому вказується, що в додатку до позовної заяви подано Витяг з Додатку №1 до Договору про відступлення права вимоги, що відображає суму заборгованості у валюті платежу, яка була відступлена ТОВ "Вердикт Капітал". 15 березня 2021 року відповідачем ОСОБА_1 подано заяву про неприйняття доказів, у якій просить не приймати до розгляду докази, подані з апеляційної скаргою, посилаючись на вимоги частини 3 статті 367 ЦПК України та на порушення порядку подання доказів. Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України справа розглядається без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм, матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено наявність прав кредитора за кредитним договором, не доведено факту наявності заборгованості відповідача у визначеному позивачем розмірі. Проте з таким висновком суд апеляційної інстанції не погоджується з огляду на таке. Як установлено судом першої інстанції та убачається з матеріалів справи, 26 квітня 2007 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком "УкрСиббанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №11148667000, відповідно до умов якого позичальник отримав кредитні кошти у розмірі 21041 доларів США, за користування якими зобов`язався сплачувати проценти у розмірі 12% річних (за методом: факт/360) в перші 30 днів, а в подальшому передбачалась можливість перегляду процентної ставки. Кошти позичальник зобов`язався повертати частинами та остаточно погасити заборгованість не пізніше 26 квітня 2014 року. Виконання зобов`язання здійснюється у валюті кредиту. Згідно із умовами договору надання кредиту здійснюється шляхом його зарахування на поточний рахунок позичальника (номер зазначено у договорі). 20 квітня 2012 року між ПАТ "УкрСиббанк" та ТОВ "Кредекс Фінанс" (згідно із даними статуту, свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, протоколу загальних зборів учасників підтверджується обставина про перейменування ТОВ "Кредекс Фінанс" у ТОВ "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ") укладено Договір факторингу №05/12. Відповідно до умов цього договору, він містить визначення термінів, зокрема: - акт приймання-передачі - документ, наведений у додатку 2; - боржники - фізичні або юридичні особи, в залежності від випадку, які отримали кредити від клієнта і мають зобов`язання перед клієнтом у зв`язку з такими кредитами, у тому числі зобов`язаннь за погашення заборгованості за такими кредитами; - права вимоги за кредитами - право грошової вимоги клієнта стосовно погашення заборгованості боржником, що виникає за кредитним(и) договором(ами), а також особами, що надають забезпечення, за відповідними договорами забезпечення, в залежності від випадку; - реєстр заборгованості боржників - перелік прав вимоги за кредитами, що відступаються за цим договором, який наведений у додатку 1 до цього договору (зі змінами, внесеними на дату передачі згідно з пунктом 2.5). Окрім того, матеріали справи містять Витяг з Реєстру договорів, права вимоги за яким відступаються, та боржників за такими договорами, якому зазначено, що він є додатком №1 до договору про відступлення прав вимоги від 20 квітня 2012 року. Витяг містить інформацію про ОСОБА_1 , реквізити кредитного договору, суму боргу за ним, а саме залишок по тілу кредиту у валюті кредиту - 13526,30, залишок по відсотках у валюті кредиту - 5068,88. З матеріалів справи убачається, що відповідач не спростовує виникнення кредитних зобов`язань, підтверджує факт отримання ним кредитних коштів та часткове виконання кредитних зобов`язань. Факт кредитних правовідносин підтверджено також даними Договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11148667000 від 26 квітня 2007 року, а відступлення права вимоги за договором і розмір заборгованості відповідача даними Договору факторингу №05/12 від 20 квітня 2012 року із Додатком №1. Окрім того, належними доказами відсутності заборгованості є докази, які підтверджують виконання зобов`язання. Так, у цій справі позивач має довести факт надання коштів та невиконання зобов`язання, а відповідач, якщо він заперечує проти суми боргу, має надати докази про здійснене виконання. Вказуючи на часткове погашення кредитної заборгованості, факт передачі автомобіля в рахунок погашення боргу, відповідач належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин не надає. З огляду на установлені обставини суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність кредитної заборгованості, оскільки установлено факт отримання кредитних коштів та відповідачем не доведено відсутність заборгованості . Разом з тим, апеляційний суд вказує, що долучену до апеляційної скарги Виписку по кредитному договору на ім`я ОСОБА_1 судом апеляційної інстанції як доказ не приймається з огляду на положення частини 3 статті 367 ЦПК України, оскільки скаржником не доведено неможливості цього доказу подання до суду першої інстанції та не зазначено причин не вчинення цієї процесуальної дії. Вирішуючи заявлені позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходить з такого. Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України). Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту частини 1 статті 638 та статті 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін. Щодо стягнення процентів на рівні облікової ставки НБУ, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Частиною 1 статті 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. В цій частині вимог позивач керується постановою Верховного Суду України від 07 вересня 2016 року у справі №6-1412цс16, у якій наведено такий правовий висновок про те, що у випадку не встановлення договором розміру процентів після спливу визначеного у договорі строку їх повернення, слід дійти висновку про визначення розміру процентів на рівні облікової ставки Національного банку України. Окрім того, підлягають застосуванню положення статті 625 ЦК України із поєднанням зі статтею 1048 ЦК України у разі прострочення виконання боржником грошового зобов`язання. Слід зазначити, що від висновків Верховного Суду України, викладених у постанові від 07 вересня 2016 року (провадження №6-1412цс16) відступила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц. Так, у постанові від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на таке: Велика Палата Верховного Суду вважає, що наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні, а отже, строк дії договору змінився з тридцятого дня з дати, зазначеної на квитанції, яка надається банку відділенням зв`язку при відправленні позичальнику листа з вимогою про дострокове повернення кредиту, сплату процентів за користування ним з повідомленням про вручення, і вважається таким, що має бути виконаним у повному обсязі. У такому разі положення абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України, за яким проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики, не підлягають застосуванню, оскільки між сторонами немає домовленості про порядок повернення позики поза межами строку дії договору. У постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду зазначила:

90. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

1. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

2. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до статті 625 ЦК України:

1. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

2. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 вказала на таке:

91. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду в постанові від 16 січня 2019 року у справі №464/3790/16-ц нарахування 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України на зобов`язання, що виникли в іноземній валюті, є допустимим. Отже вимоги позивача про стягнення 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України є підставними. При цьому, з рішення суду убачається, що відповідачем зроблена заява про застосування наслідків пропуску позовної давності у зв`язку із закінченням строку кредитування 26 квітня 2014 року. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Відповідного частин 3 та 4 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі №127/15672/16-ц зазначено: Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення. Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку із чим таке зобов`язання є триваючим. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками Касаційного господарського суду про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. З обставин цієї справи убачається, що зобов`язання між сторонами не припинено, відтак, зважаючи на те, що порушення грошового зобов`язання триває, кредитор вправі розраховувати на компенсацію відповідно до статті 625 ЦК України в межах трьох років, що передували зверненню до суду. З розрахунку заборгованості убачається, що 3% річних відповідно до статті 625 ЦК України розраховані виходячи з суми боргу за тілом кредиту 336366,19 грн. за період з 15 жовтня 2016 року по 16 жовтня 2019 року. Відповідно до даних конверту, позовна заява направлена до суду 30 жовтня 2019 року. З урахуванням викладеного, вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню за період з 30 жовтня 2016 року по 16 жовтня 2019 року, що становить суму 29908,79 грн. Відповідно до частин 1 та 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. При зверненні до суду першої інстанції підлягав сплаті судовий збір у розмірі 2234,12 грн., а до суду апеляційної інстанції 3351,18 грн., які фактично були сплачені позивачем. За наслідками розгляду справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в розмірі 29908,79 грн., що становить 20,08% від ціни позову 148941,48 грн. Відтак, загальний розмір суми, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору становить 1121,53 грн. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕРДИКТ КАПІТАЛ" задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 03 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Позовні вимоги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" 3% річних за період з 30 жовтня 2016 року по 16 жовтня 2019 року в сумі 29908,79 грн. В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 1121,53 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 02 квітня 2021 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»