Постанова Західний апеляційний господарський суд № 914/3294/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 79010, м.Львів, вул.Личаківська,81 _________________________________________________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "20" грудня 2022 р. Справа №914/3294/21 Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючого - судді Кравчук Н.М. суддів Кордюк Г.Т. Плотніцький Б.Д. секретар судового засідання Гавриляк І.В. розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", за №119-07-4701 від 28.09.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/2430/22 від 03.10.2022) на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 (суддя Галамай О.З., повний текст ухвали складено 12.09.2022) у справі № 914/3294/21 за позовом: Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (надалі ПрАТ "Львівобленерго"), м. Львів до відповідача: Фізичної особи-підприємця Приймич Роксолани Зіновіївни (надалі ФОП Приймич Р.З.), м. Львів про стягнення 47 413,57 грн за участю учасників справи: від позивача: Левицька І.В. - адвокат від відповідача: не з`явився ВСТАНОВИВ: ПрАТ "Львівобленерго" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до ФОП Приймич Р.З. про стягнення 47 413,57 грн заборгованості за необліковану електричну енергію. Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 закрито провадження у справі № 914/3294/21. Стягнуто з ФОП Приймич Р.З. на користь ПрАТ "Львівобленерго" 1 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Повернуто з державного бюджету України на користь ПрАТ "Львівобленерго" 2 270,00 грн судового збору. Приймаючи дану ухвалу в частині закриття провадження, суд виходив з того, що в процесі розгляду справи ФОП Приймич Р.З. сплатила 20 040,71 грн заборгованості за необліковану електричну енергію, яка є предметом спору, що підтверджується платіжним дорученням № @2PL339451, відтак, наявні правові підстави для закриття провадження у справі відповідно п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. В частині розгляду заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу судом встановлено, що позивач довів фактичне надання послуг на професійну правничу допомогу. Однак, беручи до уваги суть спірних правовідносин, поведінку учасників справи, у тому числі і добровільну сплату вартості необлікованої електричної енергії, заперечення відповідача щодо забільшеного розміру витрат на професійну правничу допомогу, твердження про домовленості сторін щодо незаявлення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку про необхідність зменшення витрат до 1 000,00 грн. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду в частині відмови у стягненні 7800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, ПрАТ "Львівобленерго" подало апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом першої інстанції було порушено норми процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, судове рішення винесено з неповним з`ясуванням усіх обставин справи, просить його скасувати в цій частині, прийняти нове судове рішення, яким стягнути з ФОП Приймич Р.З. на його користь позивача 8800,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, апелянт стверджує що відповідачем при розгляді заяви не було подано жодних доказів того, що заявлені витрати є неспівмірними. Тому вважає, що судом першої інстанції необґрунтовано зменшено розмір витрат на професійну правничу допомогу. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2022 справу № 914/3294/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. - головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Плотніцький Б.Д. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.10.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Львівобленерго" на ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 у справі № 914/3294/21 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Ухвалою від 30.11.2022 суд апеляційної інстанції ухвалив перейти зі спрощеного позовного провадження до загального позовного провадження, призначив розгляд справи № 914/3294/21 в судовому засіданні на 20.12.2022/ Представник скаржника в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав повністю. Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив. У відзиві на апеляційну скаргу (зареєстрований в канцелярії суду за вх №01-04/6510/22 від 18.11.2022) проти доводів скаржника заперечив, ухвалу суду першої інстанції вважає законною та обґрунтованою, а відтак просить суд залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. 20.12.2022 на адресу суду від представника відповідача надійшло клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх№ 01-04/7297/22 від 20.12.2022) про відкладення розгляду справи на іншу дату, в зв`язку з перебуванням представника (адвоката) ФОП Приймич Р.З. у відрядженні до міста Києва для розгляду справи № 909/1154/21 у Верховному Суді. Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку, що дане клопотання про відкладення розгляду справи до задоволення не підлягає з огляду на таке. За змістом ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу № 914/3294/21 за відсутності представника відповідача, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права. Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Встановивши обставини справи, вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасника справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке. На розгляді в Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/3294/21 за позовом ПрАТ "Львівобленерго" до ФОП Приймич Р.З. про стягнення 47 413, 57 грн заборгованості за необліковану електричну енергію. В процесі розгляду справи, ФОП Приймич Р.З. було оплачено 20 040,71 грн за необліковану електричну енергію (дана сума є предметом спору з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с. 254 том І), в зв`язку з чим суд першої інстанції закрив провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України. Представником позивача до позовної заяви було подано попередній розрахунок суми судових витрат ПрАТ "Львівобленерго" на день подання позовної заяви в розмірі 11070 грн, що включає суму судового збору в розмірі 2270 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8800,00 грн, які просив покласти на відповідача (а.с. 1-6, 90-94 том І). Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач заперечив щодо наявності підстав для стягнення витрат на професійну допомогу. Так, звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Водночас, на думку відповідача, заявлена позивачем до стягнення сума витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8800 грн не відповідає таким критеріям. Зокрема виставлений рахунок і договір не підтверджують факт надання послуг, позовна заява підписана не адвокатом, тому не можна стверджувати про надану позивачу будь-яку правову допомогу. При винесенні постанови колегія суддів керувалася таким. Виходячи із змісту ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України). Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. На підтвердження понесених витрат позивач долучив договір про надання правничої допомоги № 21/8-4 від 12.08.2021, укладений позивачем та Адвокатським об`єднанням "Юріс Консультус"; рахунок на оплату № 21/105 від 18.08.2021 на суму 8 800,00 грн та платіжне доручення № 17511 від 19.08.2021 на суму 8 800,00 грн (а.с. 90-94 том І). У пункті 4.1 договору погоджено, що вартість правничої допомоги становить: авансова оплата - 8 800,00 грн. Згідно з підпунктом 4.2 договору оплата здійснюється: авансова оплата - протягом 30 днів з часу підписання цього договору. В рахунку на оплату відображено надання таких послуг: - вивчення та аналіз матеріалів справи - 3 год вартістю 2 400,00 грн; - аналіз законодавства та судової практики в справі - 2 год вартістю 1 600,00 грн; - складання клопотань, заяв, заперечень та інших процесуальних документів - 3 год вартістю 2 400, 00 грн; - участь в судовому засіданні - 3 год вартістю 2 400,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що представник позивача представляла інтереси на підставі ордера на надання правничої (правової) допомоги № ВС 1088082 від 20.10.2021; подавала суду клопотання, заяви та брала участь у судових засіданнях. Тобто, позивач довів фактичне надання послуг на професійну правничу допомогу. Згідно з ч.4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом , витраченим адвокатом; 3) обсягом наданих послуг; 4) ціною позову та значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи. Частиною 5 вказаної статті визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну прав6ничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У частині 5 статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.6, .7 та ч.9 ст. 129 ГПК України. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.5 та ч.6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись ч.ч.5-7,9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду України від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постановах Верховного Суду від 13.12.2022 у справах № 910/429/21, № 921/221/21. Виходячи з суті спірних правовідносин, беручи до уваги поведінку учасників справи, у тому числі і добровільну сплату вартості необлікованої електричної енергії, та те, що місцевий господарський суд не переходив до стадії судового процесу щодо розгляду позовних вимог по суті, а ухвалою суду від 08.09.2022 закрив провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, а також, враховуючи наведений обсяг складових правової допомоги, наданої адвокатом позивача, заперечення відповідача, категорію та складність справи, колегія суддів зазначає, що заявлені позивачем до відшкодування судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8800 грн не відповідають критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч.4 ст.126 та ч. 5 ст. 129 ГПК України. Окрім того, суд апеляційної інстанції врахує обставини, які склалися між сторонами при розгляді цивільної справи № 464/2406/ 22 за позовом Приймич Р.З. до ПАТ «Львівобленерго» про скасування рішення комісії Львівської МЕМ з розгляду акта про порушення від 17.05.2021 . З матеріалів вбачається, що між сторонами була досягнута усна домовленість, що витрати на професійну правничу допомогу стягуватись не будуть. Водночас, у разі визнання судом достатніми доказів для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, відповідач просив зменшити їх розмір (а.с. 179-183 том І). Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що стягнення з відповідача витрат у заявленій сумі (8800 грн) буде суперечити принципу справедливому розподілу таких витрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем, в розмірі 1000 грн, який, на думку суду, відповідає критеріям розумності та пропорційності. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо часткового зменшення розміру витрат на адвокатські послуги. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006) та у справі "Трофимчук проти України" (Рішення ЄСПЛ від 28.10.2010), в яких зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права. Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні. Приписами ст. 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами. Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів. Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції. Оскільки, апеляційна скарга до задоволення не підлягає, то відповідно понесені судові витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги залишаються за скаржником. Керуючись, ст.ст.255, 269, 271, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд - ПОСТАНОВИВ :

1. Апеляційну скаргу ПрАТ "Львівобленерго" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.09.2022 у справі № 914/3294/21 залишити без змін.

3. Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області. Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/. Головуючий суддя Н.М. Кравчук судді Г.Т. Кордюк Б.Д. Плотніцький