Постанова 4874 № 924/126/26

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 липня 2026 року Справа № 924/126/26 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Саврій В.А. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційні скарги Приватного підприємства "Ангара Кампані" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 квітня 2026 року (повний текст складено 27.04.2026) та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року у справі № 924/126/26 (суддя Музика М.В.) за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" до Приватного підприємства "Ангара Кампані" про стягнення 244 065,58 грн заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території Апеляційні скарги розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270 та частини 13 статті 8 ГПК України ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 у справі №924/126/26 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" до Приватного підприємства "Ангара Кампані" про стягнення 244 065,58 грн заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Ангара Кампані" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 17.12.2021 по 31.01.2026 в розмірі 204 061,85 грн, 30 152,28 грн втрат від інфляції, 9 717,79 грн 3% річних, 3 658,99 грн витрат зі сплати судового збору. В стягненні 133,34 грн заборгованості зі сплати внесків та 0,32 грн 3% річних відмовлено. Додатковим рішенням Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2026 у справі № 924/126/26 заяву представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу від 28.04.2026 у справі № 924/126/26, задоволено частково. Присуджено до стягнення із Приватного підприємства "Ангара Кампані" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" 5 996,71 грн витрат на професійну правничу допомогу. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Приватне підприємство "Ангара Кампані" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" у задоволенні позову повністю. Також не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції додатковим рішенням, Приватне підприємство "Ангара Кампані" звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення місцевого господарського суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення Господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2026 апеляційну скаргу Приватного підприємства "Ангара Кампані" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2026 у справі № 924/126/26 залишено без руху. Запропоновано скаржнику протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки шляхом подання окремих апеляційних скарг на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2026 у справі № 924/126/26. 26.05.2026 на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків, встановлених при поданні апеляційної скарги. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ангара Кампані" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 у справі № 924/126/26. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня отримання даної ухвали, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Ангара Кампані" на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2026 у справі № 924/126/26. Об`єднано апеляційні скарги Приватного підприємства "Ангара Кампані" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2026 року у справі № 924/126/26 в одне апеляційне провадження для спільного розгляду. Встановлено позивачу строк для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 10 (десяти) днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження, з урахуванням положень статті 263 Господарського процесуального кодексу України. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційних скарг відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України). Враховуючи те, що ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд апеляційних скарг підлягає здійсненню у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Позивач у відзивах на апеляційні скарги вважає оскаржувані рішення місцевого господарського суду законними та обгрунтованими, а тому просить залишити їх без змін, а апеляційні скарги - без задоволення. Колегія суддів враховує, що одночасно з поданням відзивів на апеляційні скарги позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на їх подання. В обґрунтування клопотань про поновлення строку на подання відзивів представник позивача посилається на те, що про подання Приватним підприємством "Ангара Кампані" апеляційних скарг на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2026 йому стало відомо лише після надання апеляційним судом доступу до електронної справи за відповідною заявою, тоді як примірники апеляційних скарг разом із доданими до них документами представнику позивача не надсилались. Ознайомившись з матеріалами електронної справи, представник позивача підготував та подав відзиви на апеляційні скарги. Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача про поновлення строку на подання відзивів на апеляційні скарги, зазначає наступне. Відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Згідно з ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом або судом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому інститут поновлення процесуальних строків спрямований на забезпечення реалізації гарантованого учасникам справи права на судовий захист та покликаний запобігати надмірному формалізму при застосуванні процесуальних норм. Вирішуючи питання щодо поновлення процесуального строку, суд повинен виходити не лише з формального дотримання процесуальних вимог, а й з необхідності забезпечення справедливого судового розгляду, дотримання принципів рівності учасників процесу, змагальності сторін та пропорційності між застосованими процесуальними обмеженнями і завданнями господарського судочинства. Відповідно до ст.2 ГПК України, основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та пропорційність. Згідно зі ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, а кожному учаснику справи має бути забезпечена можливість реалізувати свої процесуальні права, надати пояснення та викласти власну правову позицію щодо предмета спору. Крім того, відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий судовий розгляд, складовою якого є принцип рівності сторін та реальна можливість кожної зі сторін бути почутою судом. Як вбачається з матеріалів справи, ухвалами Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.05.2026 відкрито апеляційні провадження за апеляційними скаргами Приватного підприємства "Ангара Кампані" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 та на додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2026 у справі №924/126/26 та встановлено позивачу строк для подання відзивів на апеляційні скарги протягом десяти днів з дня вручення відповідних ухвал про відкриття апеляційного провадження. Разом з тим відзиви на апеляційні скарги подані позивачем 17.06.2026 одночасно з клопотаннями про поновлення строку на їх подання. У поданих клопотаннях представник позивача зазначив, що про подання Приватним підприємством "Ангара Кампані" апеляційних скарг на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06.05.2026 йому стало відомо лише після надання апеляційним судом доступу до електронної справи за його заявою, оскільки примірники апеляційних скарг разом із доданими до них документами представнику позивача не надсилалися. Оцінюючи наведені позивачем обставини у сукупності з матеріалами справи, колегія суддів враховує, що відзиви були подані після ознайомлення представника позивача з матеріалами електронної справи та містять виклад правової позиції позивача щодо доводів апеляційних скарг, а неприйняття таких відзивів за наведених обставин призвело б до обмеження права позивача на подання своїх заперечень щодо доводів апеляційних скарг, що не відповідало б засадам змагальності сторін та завданню господарського судочинства. З огляду на викладене, беручи до уваги необхідність забезпечення сторонам рівних процесуальних можливостей, повного та всебічного з`ясування обставин справи, а також відсутність підстав вважати, що подання відзивів після спливу встановленого строку спрямоване на затягування розгляду справи чи свідчить про зловживання процесуальними правами, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для поновлення позивачу строку на подання відзивів на апеляційні скарги та прийняття таких відзивів до розгляду. Колегія суддів, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. При цьому колегія суддів виходила з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Приватному підприємству "Ангара Кампані" на праві приватної власності з 18.01.2017 належить приміщення магазину продовольчих та непродовольчих товарів загальною площею 825,3 кв. м, розташоване у багатоквартирному будинку №26 по вул. Старокостянтинівське шосе у м. Хмельницькому, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек та Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. 27.05.2020 проведено державну реєстрацію Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019", місцезнаходженням якого є: 29000, м.Хмельницький, вул. Старокостянтинівське шосе, 26, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Рішенням загальних зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" від 20.03.2020 затверджено статут об`єднання, відповідно до якого, останнє створене власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 . Статутом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" визначено, що об`єднання створене з метою забезпечення та захисту прав співвласників, належного утримання та використання спільного майна багатоквартирного будинку, а також забезпечення своєчасного надходження коштів для здійснення передбачених законодавством та Статутом платежів (пункт 1 розділу II Статуту). Одним із завдань об`єднання є забезпечення належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та забезпечення виконання ними зобов`язань, пов`язаних із діяльністю об`єднання (пункт 3 розділу II Статуту). Водночас Статутом передбачено, що визначення порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників належить до виключної компетенції загальних зборів ОСББ (пункт 3 розділу III Статуту). Відповідно до пункту 2 розділу IV Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019", сплата встановлених загальними зборами об`єднання внесків та платежів, у тому числі відрахувань до ремонтного та резервного фондів, у визначених розмірах і строках є обов`язковою для всіх співвласників. При цьому частка співвласника у загальному обсязі витрат на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічне переоснащення спільного майна визначається пропорційно до загальної площі квартир та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності. Вказаним положенням Статуту також передбачено, що порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників встановлюються загальними зборами об`єднання відповідно до вимог законодавства, а питання списання заборгованості співвласників у разі виконання ними робіт, необхідних для утримання спільного майна, вирішуються виключно загальними зборами ОСББ. Крім того, пунктом 2 розділу V Статуту визначено обов`язок співвласника виконувати вимоги Статуту об`єднання та своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі. 17.12.2021 відбулися загальні збори співвласників багатоквартирного будинку Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019", рішення яких оформлено протоколом №17/12. Вказаними зборами затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 5 грн за 1 кв. м загальної площі квартири чи нежитлового приміщення, який підлягає сплаті кожним співвласником без додаткового повідомлення до 15 числа поточного місяця. Крім того, загальними зборами затверджено кошторис Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" на 2021 рік. Як встановлено судом першої інстанції, відповідно до відомості про сплату внесків на утримання будинку та спільного майна Приватному підприємству "Ангара Кампані", як власнику нежитлового приміщення загальною площею 825,3 кв.м, здійснювалося щомісячне нарахування внесків у розмірі 4 126,50 грн. Звертаючись до суду з позовом, Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" посилалося на те, що Приватне підприємство "Ангара Кампані", будучи власником нежитлового приміщення загальною площею 825,3 кв.м у багатоквартирному будинку по вул. Старокостянтинівське шосе, 26 у м. Хмельницькому, всупереч вимогам законодавства, Статуту ОСББ та рішенню загальних зборів співвласників від 17.12.2021 не здійснювало сплату внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 17.12.2021 по 31.01.2026, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 204 195,19 грн, а тому позивач просив стягнути з відповідача 204 195,19 грн основного боргу, 30 152,28 грн інфляційних втрат та 9 718,11 грн трьох відсотків річних. Місцевий господарський суд, розглянувши подані позивачем документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. За змістом статті 11 ЦК України, виникнення цивільних прав та обов`язків закон пов`язує з настанням певних юридичних фактів, у тому числі з вчиненням особами дій, передбачених актами цивільного законодавства. Водночас стаття 15 ЦК України гарантує кожній особі право на захист належного їй цивільного права чи інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів реалізації такого права є звернення до суду, що передбачено статтею 16 ЦК України, якою також визначено можливість застосування судом встановлених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Із матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір майнового характеру, пов`язаний із виконанням відповідачем, як власником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, обов`язків співвласника щодо участі у витратах на утримання та управління спільним майном будинку, а також сплати встановлених об`єднанням співвласників внесків та платежів. Відповідно до ст.316 ЦК України, право власності є гарантованим законом правом особи на належне їй майно, яке здійснюється нею самостійно, відповідно до закону та незалежно від волі інших осіб. Водночас за змістом статті 319 ЦК України власник наділений правомочностями володіння, користування та розпорядження належним йому майном на власний розсуд, однак здійснення права власності нерозривно пов`язане з необхідністю дотримання вимог закону та виконанням покладених на власника обов`язків, оскільки власність не лише надає особі певні правомочності, а й зобов`язує її до належної поведінки щодо належного їй майна. Одним із таких обов`язків є передбачений статтею 322 ЦК України обов`язок власника утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. У випадку багатоквартирного будинку зазначений обов`язок поширюється також на участь співвласників у витратах, пов`язаних із забезпеченням належного утримання, експлуатації та управління спільним майном такого будинку. Таким чином, зі змісту статті 322 ЦК України вбачається, що здійснення права власності нерозривно пов`язане з покладенням на власника тягаря утримання належного йому майна та обов`язку нести витрати, необхідні для забезпечення його збереження, належного технічного стану та безпечної експлуатації. При цьому виконання зазначеного обов`язку не ставиться у залежність від фактичного використання власником належного йому майна чи від обсягу такого використання, оскільки обов`язок щодо його утримання є закономірним наслідком набуття та здійснення права власності. Подібний підхід до застосування положень статті 322 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду від 02.12.2020 у справі №761/48615/18-ц. Водночас особливості реалізації правомочностей власників квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, а також порядок виконання ними обов`язків щодо утримання спільного майна врегульовані спеціальним законодавством, зокрема Законом України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку". Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, створеною власниками квартир та/або нежитлових приміщень для забезпечення управління, належного утримання та використання спільного майна багатоквартирного будинку. За змістом ч.4 ст.4 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку", діяльність об`єднання спрямована на забезпечення реалізації співвласниками прав на володіння та користування спільним майном, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, створення умов для отримання співвласниками житлово-комунальних та інших послуг належної якості, а також забезпечення виконання ними обов`язків, пов`язаних із діяльністю об`єднання. Положеннями статті 10 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" визначено, що вирішення питань, пов`язаних із затвердженням кошторису об`єднання, визначенням порядку сплати, переліку та розміру внесків і платежів співвласників, належить до виключної компетенції загальних зборів співвласників як вищого органу управління об`єднання. Ухвалені у межах наданих законом та статутом повноважень рішення загальних зборів є обов`язковими для всіх співвласників багатоквартирного будинку незалежно від їх участі у голосуванні чи ставлення до прийнятих рішень. Із системного аналізу положень ст.ст. 15 та 20 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" вбачається, що набуття особою права власності на квартиру чи нежитлове приміщення у багатоквартирному будинку одночасно зумовлює виникнення у неї комплексу обов`язків щодо утримання належного їй майна та спільного майна будинку, дотримання рішень органів управління об`єднання, а також обов`язку своєчасно та у повному обсязі здійснювати сплату встановлених внесків і платежів. Водночас законодавець пов`язує розмір участі кожного співвласника у фінансуванні витрат на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного та капітального ремонтів, технічне переоснащення спільного майна із належною йому часткою у праві власності на об`єкт нерухомого майна. Саме тому частка співвласника у загальному обсязі внесків та платежів визначається пропорційно до загальної площі квартири та/або нежитлового приміщення, що перебуває у його власності. Таким чином, обов`язок співвласника брати участь у витратах на утримання та управління спільним майном багатоквартирного будинку виникає безпосередньо із закону та факту набуття права власності на відповідне приміщення і не ставиться у залежність від укладення окремих договорів з об`єднанням, фактичного користування приміщенням чи волевиявлення співвласника щодо участі у діяльності об`єднання. Аналіз положень ст. 12 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" свідчить, що до витрат на управління багатоквартирним будинком належать, зокрема, витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного та капітального ремонтів, технічне переоснащення спільного майна, оплату комунальних послуг, пов`язаних із таким майном, а також інші витрати, визначені законом або рішенням співвласників. При цьому законодавець встановив загальний принцип розподілу витрат на управління багатоквартирним будинком, відповідно до якого, такі витрати покладаються на співвласників пропорційно належним їм часткам у праві спільної власності, якщо інший порядок не встановлений законом або рішенням зборів співвласників. Водночас ч.3 ст.23 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" передбачено, що розмір внесків на утримання та ремонт спільного майна визначається статутом об`єднання та/або рішенням загальних зборів співвласників. Положення ч.2 ст.10 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" відносять до повноважень зборів співвласників прийняття рішень з усіх питань управління багатоквартирним будинком, у тому числі щодо визначення переліку та розміру витрат на його управління. Отже, визначення переліку витрат, необхідних для належного утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, а також встановлення розміру внесків, за рахунок яких здійснюється їх фінансування, віднесено законодавством до компетенції співвласників, які реалізують відповідні повноваження шляхом прийняття рішень на загальних зборах, обов`язкових для виконання усіма співвласниками будинку. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019", оформленим протоколом №17/12 від 17.12.2021, затверджено розмір внеску на утримання будинку та прибудинкової території у сумі 5 грн за 1 кв.м загальної площі квартири чи нежитлового приміщення. Із відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Приватному підприємству "Ангара Кампані" належить на праві приватної власності нежитлове приміщення загальною площею 825,3 кв.м, розташоване у багатоквартирному будинку №26 по вул. Старокостянтинівське шосе у м. Хмельницькому, співвласниками якого створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019". Враховуючи, що визначення порядку участі співвласників у фінансуванні витрат на утримання та управління спільним майном віднесено законодавцем до компетенції загальних зборів, а розмір внесків поставлено у залежність від площі належного співвласнику приміщення, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про виникнення у Приватного підприємства "Ангара Кампані" обов`язку зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 4 126,50 грн щомісячно. Надаючи оцінку доводам відповідача про неповідомлення його щодо прийнятого загальними зборами рішення, апеляційний господарський суд виходить із того, що рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" від 17.12.2021 є чинним, у передбаченому законом порядку недійсним не визнавалося та не скасовувалося, а відтак є таким, що породжує відповідні юридичні наслідки та підлягає виконанню усіма співвласниками багатоквартирного будинку. Посилання ж відповідача на необізнаність про прийняття зазначеного рішення не спростовує факту існування покладеного на нього законом обов`язку брати участь у витратах на утримання спільного майна та не може бути розцінене як належне правове обґрунтування звільнення від виконання такого обов`язку, оскільки здійснення права власності передбачає не лише можливість реалізації власником належних йому правомочностей, але й необхідність належного виконання обов`язків, невід`ємно пов`язаних із набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна у багатоквартирному будинку. Протилежний підхід фактично допускав би покладення негативних наслідків бездіяльності окремого співвласника на інших співвласників, які сумлінно виконують свої обов`язки щодо фінансування витрат, пов`язаних з утриманням, управлінням та забезпеченням належного функціонування спільного майна, що, в свою чергу, не узгоджувалося б із засадами добросовісності, розумності та справедливості, закріпленими цивільним законодавством. Не заслуговують на увагу і доводи відповідача про самостійне утримання належного йому нежитлового приміщення та самостійну оплату комунальних послуг. Відповідно до ст.5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", послуга з управління багатоквартирним будинком є самостійним видом житлової послуги та охоплює комплекс заходів, спрямованих на забезпечення належного утримання та експлуатації спільного майна багатоквартирного будинку, проведення його поточного ремонту, обслуговування внутрішньобудинкових систем, утримання прибудинкової території, а також інші заходи, необхідні для забезпечення належного функціонування будинку. Натомість комунальні послуги пов`язані із забезпеченням потреб конкретного споживача у постачанні природного газу, електричної енергії, теплової енергії, водопостачанні, водовідведенні та поводженні з побутовими відходами, а тому за своєю правовою природою не є тотожними витратам на управління та утримання спільного майна багатоквартирного будинку. Дослідивши подані відповідачем договори, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що Приватне підприємство "Ангара Кампані" та орендар належного йому приміщення - Приватне підприємство "Таврія Плюс" здійснюють оплату комунальних послуг та забезпечують поточне утримання приміщення, яке перебуває у приватній власності відповідача. Водночас здійснення співвласником витрат, пов`язаних із утриманням власного нежитлового приміщення, так само як і укладення договорів із постачальниками комунальних послуг, не звільняє його від встановленого законом та рішеннями загальних зборів обов`язку брати участь у фінансуванні витрат на утримання, експлуатацію та управління спільним майном багатоквартирного будинку. Фактично наведені відповідачем обставини підтверджують виконання ним обов`язків власника щодо належного утримання індивідуально визначеного майна, однак жодним чином не спростовують існування самостійного та відмінного за своїм змістом обов`язку співвласника багатоквартирного будинку нести витрати, пов`язані з утриманням спільного майна, пропорційно належній йому частці у праві власності. Оцінюючи доводи відповідача щодо виконання ним робіт з ремонту покрівлі за власний рахунок, колегія суддів зазначає, що відповідно до пункту 2 розділу 4 Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019", загальні збори об`єднання наділені правом прийняти рішення про списання заборгованості співвласника у разі виконання ним робіт, необхідних для утримання спільного майна, у межах вартості таких робіт, а відтак можливість зарахування вартості виконаних співвласником робіт у рахунок погашення заборгованості зі сплати внесків поставлена Статутом об`єднання у залежність від прийняття відповідного рішення загальними зборами співвласників. Водночас матеріали справи не містять належних та допустимих доказів прийняття загальними зборами Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" рішення про списання чи зменшення заборгованості Приватного підприємства "Ангара Кампані" у зв`язку із проведенням ним ремонту покрівлі, у зв`язку з чим наведені відповідачем обставини самі по собі не можуть бути підставою для звільнення його від виконання обов`язку зі сплати встановлених внесків. При цьому колегія суддів враховує сформовану практику Верховного Суду, відповідно до якої, обов`язок співвласника багатоквартирного будинку зі сплати внесків на утримання спільного майна виникає безпосередньо із закону та рішень загальних зборів об`єднання, має недоговірний характер та не ставиться у залежність від факту користування приміщенням, членства в Об`єднанні співвласників багатоквартирного будинку чи суб`єктивного ставлення співвласника до прийнятих загальними зборами рішень (постанови Верховного Суду від 22.02.2018 у справі №910/11312/17, від 29.03.2018 у справі №911/4261/16, від 02.09.2020 у справі №906/884/19). Більше того, незгода співвласника із рішенням загальних зборів щодо встановлення розміру внесків не звільняє його від обов`язку виконання такого рішення, оскільки останній не позбавлений права оскаржити його у встановленому законом порядку, однак до моменту визнання відповідного рішення недійсним воно зберігає юридичну силу та є обов`язковим для усіх співвласників багатоквартирного будинку. Враховуючи наведене, встановивши факт належності відповідачу на праві приватної власності нежитлового приміщення загальною площею 825,3 кв.м у багатоквартирному будинку по вул. Старокостянтинівське шосе, 26 у м. Хмельницькому, а також беручи до уваги чинність рішення загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019", оформленого протоколом №17/12 від 17.12.2021, яким затверджено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність у Приватного підприємства "Ангара Кампані" передбаченого законом та статутними документами обов`язку зі сплати відповідних внесків, розмір яких, з урахуванням площі належного відповідачу нежитлового приміщення, становить 4 126,50 грн щомісячно. Положеннями статей 525, 526 ЦК України закріплено принцип належного та своєчасного виконання зобов`язань, який виключає можливість односторонньої відмови від їх виконання або зміни умов зобов`язання, якщо інше не встановлено договором чи законом. За змістом статей 599, 612 ЦК України, зобов`язання припиняється його належним виконанням, тоді як невиконання або несвоєчасне виконання боржником покладеного на нього обов`язку свідчить про прострочення виконання зобов`язання та тягне застосування передбачених законом правових наслідків. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано відповідачем під час апеляційного перегляду справи, Приватне підприємство "Ангара Кампані" обов`язок зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у визначені рішенням загальних зборів строки не виконало, у зв`язку із чим є таким, що прострочило виконання грошового зобов`язання. Разом з тим колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про безпідставність нарахування позивачем внесків за 17.12.2021, оскільки рішення загальних зборів прийнято 17.12.2021, а обов`язок зі сплати внеску встановлено до 15 числа поточного місяця, місцевий господарський суд обґрунтовано здійснив перерахунок внеску за грудень 2021 року пропорційно кількості днів, протягом яких рішення діяло у відповідному розрахунковому періоді. Відтак сума внесків за грудень 2021 року становить 1 863,25 грн, тоді як 133,34 грн нараховано безпідставно. Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення 30 152,28 грн інфляційних втрат та 9 718,11 грн трьох процентів річних, суд виходить з наступного. Надаючи оцінку запереченням відповідача щодо відсутності детального розрахунку заборгованості, колегія суддів зазначає, що поданий позивачем розрахунок містить відомості про розмір заборгованості, періоди її виникнення та нарахування відповідних сум, тоді як відповідачем, всупереч вимогам ст.ст. 13, 74 ГПК України, контррозрахунку не подано та арифметичну правильність здійснених позивачем нарахувань не спростовано. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, зобов`язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних. Колегія суддів враховує усталену практику Верховного Суду, відповідно до якої інфляційні втрати та три проценти річних не мають штрафного характеру, а виступають способом захисту майнового права кредитора, спрямованим на компенсацію знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання плати за користування боржником належними кредиторові коштами, а тому підлягають стягненню незалежно від наявності вини боржника. Перевіривши здійснений місцевим господарським судом перерахунок, колегія суддів погоджується із його висновком про те, що у зв`язку із коригуванням суми внесків за грудень 2021 року три проценти річних за вказаний період підлягають зменшенню на 0,32 грн, тоді як нарахування інфляційних втрат за період із січня 2022 року по січень 2026 року та решти трьох процентів річних здійснено правомірно та в межах сум, допустимих до стягнення. Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності, колегія суддів зазначає наступне. Інститут позовної давності спрямований на забезпечення стабільності цивільного обороту та визначає межі у часі, протягом яких особа вправі звернутися до суду за захистом порушеного права чи інтересу. Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (ст.ст. 256, 257 ЦК України), а її перебіг за зобов`язаннями з визначеним строком виконання розпочинається зі спливом такого строку (ч. 5 ст. 261 ЦК України). Разом з тим судом враховано, що пунктом 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було передбачено автоматичне продовження строків позовної давності, визначених ст.ст. 257, 258 ЦК України, на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), який тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023. Крім того, Законом України від 15.03.2022 №2120-IX розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України було доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії воєнного стану строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257-259 ЦК України, продовжувалися на строк його дії. Водночас Законом України від 18.06.2025 №4506-IX, який набрав чинності 04.09.2025, пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України виключено, у зв`язку із чим з 04.09.2025 перебіг позовної давності був поновлений. При цьому Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі №920/724/21 дійшов висновку, що продовження строків позовної давності на період дії карантину здійснюється безумовно та без необхідності доведення особою поважності причин неможливості своєчасного звернення до суду. Доводи відповідача про необхідність доведення поважності причин пропуску строку звернення до суду колегія суддів відхиляє, оскільки наведені ним правові висновки стосуються процесуальних строків звернення до адміністративного суду, тоді як у даному випадку спір виник щодо застосування інституту позовної давності, який регулюється нормами матеріального права. Оскільки спірна заборгованість виникла 18.12.2021, тобто у період дії карантинних обмежень, а у подальшому перебіг позовної давності був продовжений і на час дії воєнного стану, час з 18.12.2021 по 03.09.2025 включно не підлягає зарахуванню до загального строку позовної давності. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що станом на момент звернення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" до суду з даним позовом встановлений ст.ст. 256, 257 ЦК України строк позовної давності не сплив, а відтак підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у зв`язку із пропуском позовної давності відсутні. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про недоведеність позивачем фактичного надання послуг, виконання робіт та понесення витрат на утримання будинку. Обов`язок співвласника щодо сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку виникає безпосередньо із закону, статуту об`єднання та чинного рішення загальних зборів співвласників про встановлення їх розміру, а не з факту надання ОСББ окремих послуг конкретному співвласнику чи підтвердження первинними бухгалтерськими документами понесення витрат у кожному окремому періоді. Предметом доказування у даній справі є наявність у відповідача статусу співвласника багатоквартирного будинку, чинність рішення загальних зборів від 17.12.2021 про встановлення внесків, визначення їх розміру та факт невиконання відповідачем обов`язку зі сплати таких внесків. При цьому рішення загальних зборів співвласників від 17.12.2021 є чинним, у встановленому законом порядку недійсним не визнавалося та не скасовувалося. Доводи апеляційної скарги щодо врахування судом першої інстанції листа Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" від 16.06.2022 не впливають на правильність вирішення спору, оскільки обов`язок відповідача зі сплати внесків виникає безпосередньо із закону, статуту об`єднання та рішення загальних зборів співвласників і не ставиться у залежність від направлення співвласнику листів, вимог чи повідомлень про наявність заборгованості. Крім того, матеріали справи містять адвокатський запит від 07.10.2024 з доказами його поштового направлення на адресу відповідача, що також спростовує твердження апелянта про повну необізнаність щодо існування спірних правовідносин. Посилання апелянта на те, що рішення загальних зборів від 17.12.2021 не може поширюватися на правовідносини, які виникли до його прийняття, колегія суддів відхиляє, оскільки місцевим господарським судом здійснено відповідний перерахунок заборгованості, виключено нарахування внесків за 17.12.2021 та зменшено суму трьох процентів річних на 0,32 грн, чим усунуто наслідки передчасного нарахування. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги Приватного підприємства "Ангара Кампані" зводяться переважно до незгоди відповідача із чинним рішенням загальних зборів співвласників Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019", власного тлумачення норм законодавства, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирного будинку та переоцінки обставин справи, яким місцевим господарським судом уже надано належну правову оцінку, однак не спростовують встановлених судом першої інстанції обставин, не містять належних та допустимих доказів неправильного застосування судом норм матеріального чи процесуального права, а відтак не дають підстав для скасування або зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 у справі №924/126/26. Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення, то колегія суддів зазначає наступне. Так, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 у справі №924/126/26 позов Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" до Приватного підприємства "Ангара Кампані" про стягнення 244 065,58 грн заборгованості з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, задоволено частково. Присуджено до стягнення з Приватного підприємства "Ангара Кампані" на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" заборгованість з оплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території за період з 17.12.2021 по 31.01.2026 в розмірі 204 061,85 грн, 30 152,28 грн втрат від інфляції, 9 717,79 грн 3% річних, 3 658,99 грн витрат зі сплати судового збору. В стягненні 133,34 грн заборгованості зі сплати внесків та 0,32 грн 3% річних відмовлено. 28.04.2026 до Господарського суду Хмельницької області від представника позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій останній просить стягнути з відповідача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Місцевий господарський суд, розглянувши заяву представника представника позивача про ухвалення додаткового рішення, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються дані вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду даної заяви, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для її часткового задоволення. При цьому, суд першої інстанції, розподіляючи витрати, понесені Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" на професійну правничу допомогу адвоката, зазначив у додатковому рішенні, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00 грн є доведеним, документально підтвердженим та відповідає критеріям реальності й розумності, у зв`язку з чим поклав на відповідача обов`язок з відшкодування 5 996,71 грн таких витрат пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно зі ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо. Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України). Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 ГПК України). Згідно зі ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України). Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 ГПК України). Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України). Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі №927/237/20). Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Разом з тим у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу. Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Верховного суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18. Як вбачається, позивачем на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи надано копії договору про надання правничої допомоги від 16.01.2026, розрахунку вартості послуг за договором про надання правничої допомоги від 16.01.2026, акта №1 приймання-передачі послуг від 27.04.2026, а також платіжних інструкцій від 21.01.2026 та від 27.04.2026, які підтверджують оплату професійної правничої допомоги на загальну суму 6 000,00 грн. Так, 16.01.2026 між Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" (клієнт) та адвокатом Богачем Анатолієм Анатолійовичем (адвокат) укладено договір про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого адвокат зобов`язався надавати клієнту юридичну допомогу у справі про стягнення з Приватного підприємства "Ангара Кампані" заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та спільного майна, а клієнт - оплатити таку допомогу. Пунктами 3.1, 3.2 договору сторони погодили, що за надання правничої допомоги адвокат отримує гонорар у фіксованому розмірі 6 000,00 грн, до складу якого входять вивчення наданих клієнтом документів, отримання додаткових документів, здійснення правового аналізу, складання та подання позовної заяви з додатками, представництво інтересів клієнта у Господарському суді Хмельницької області та подання процесуальних документів у справі. Згідно з розрахунком вартості послуг та актом №1 приймання-передачі послуг від 27.04.2026, адвокатом надано клієнту послуги з попереднього консультування, опрацювання та аналізу документів, аналізу судової практики, підготовки позовної заяви, формування пакету додатків, підготовки заяви про зміну позовних вимог, відповіді на відзив, а також здійснено представництво інтересів позивача у чотирьох судових засіданнях. Платіжними інструкціями від 21.01.2026 та від 27.04.2026 підтверджується сплата Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Меблевий 2019" адвокату Богачу А.А. 6 000,00 грн за надання професійної правничої допомоги. Крім того, у позовній заяві позивачем зазначено орієнтовний розмір витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн, а до закінчення судових дебатів представником позивача заявлено про подання доказів понесення таких витрат після ухвалення рішення суду. Заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу разом із відповідними доказами подано 28.04.2026, тобто в межах п`ятиденного строку, встановленого ч. 8 ст. 129 ГПК України, у зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для залишення зазначеної заяви без розгляду та правомірно відхилив відповідні заперечення відповідача. При цьому колегія суддів зазначає, що заперечення відповідача на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не містили доводів та доказів недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Так само в апеляційній скарзі Приватне підприємство "Ангара Кампані" не наведено самостійних доводів щодо недоведеності, неспівмірності чи необґрунтованості витрат на професійну правничу допомогу, а її доводи зводяться виключно до похідного характеру додаткового рішення від рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026. Оскільки за результатами апеляційного перегляду колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.04.2026 у справі №924/126/26, доводи апелянта про відсутність правових підстав для стягнення витрат на професійну правничу допомогу як похідних від основного рішення є безпідставними. Проаналізувавши надані позивачем на підтвердження розміру адвокатських витрат документи, врахувавши характер спірних правовідносин, обсяг виконаних адвокатом робіт, зокрема здійснення розрахунків інфляційних втрат та трьох відсотків річних, підготовку відповіді на відзив, подання додаткових доказів та участь представника позивача у чотирьох судових засіданнях, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача 5 996,71 грн витрат на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно приписів ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Приватного підприємства "Ангара Кампані" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 24 квітня 2026 року та додаткове рішення Господарського суду Хмельницької області від 06 травня 2026 року у справі №924/126/26 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуюча суддя Коломис В.В. Суддя Миханюк М.В. Суддя Саврій В.А.