Постанова 4824 № 757/18588/20-ц

Головуючий у І інстанції Григоренко І.В. Провадження №22-ц/824/12657/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15грудня2022 року Київський апеляційний суд ускладі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Матвієнко Ю.О., суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В., при секретарі: Ковтун М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного судусправу за апеляційною скаргою Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , обслуговуючий банк - Акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», В С Т А Н О В И В : У травні 2020 року Головне управління Державної податкової служби у м. Києві звернулося до суду із заявою про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, та просило про її задоволення, посилаючись на те, що на обліку в ГУ ДПС у м. Києві перебуває ФОП ОСОБА_1 . В ході прийнятих у лютому 2020 року заходів з метою проведення документальної планової виїзної перевірки на підставі наказу № 2336 від 27.02.2020 року було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 за адресою реєстрації: АДРЕСА_1 відмовив у допуску посадових осіб ГУ ДПС в м. Києві до проведення планової перевірки. Отже з метою встановлення явних (відомих) кредиторів та дебіторів, які здійснювали фінансово-господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 на підставі цивільно-правових угод, а також з метою встановлення фактичного обігу грошових коштів, які пройшли по розрахункових рахунках ФОП ОСОБА_1 , законності здійснення їх перерахувань іншими господарюючими суб`єктами підприємницької діяльності, повноти декларування дохідної частини підприємницької діяльності, необхідно провести аналіз інформації про рух грошових коштів по рахунках ФОП ОСОБА_1 , відкритих у АТ «Райффайзен Банк Аваль». Згідно ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність» інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, може розкриватися за рішенням суду. Відповідно до п.20.1.5 п.20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків, а також від установ Національного банку України, банків та інших фінансових установ довідки у порядку, встановленому Законом України "Про банки і банківську діяльність" та цим Кодексом, довідки та/або копії документів про наявність банківських рахунків, а на підставі рішення суду - інформацію про обсяг та обіг коштів на рахунках, у тому числі про ненадходження в установлені строки валютної виручки від суб`єктів господарювання, інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком. Враховуючи викладене, заявник просив суд прийняти рішення про зобов`язання АТ «Райффайзен Банк Аваль» розкрити банківську таємницю по рахунках: IBAN НОМЕР_1 (980 - українська гривня), який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, із зазначенням руху коштів, їх відправника і одержувача та призначенням платежу (розшифровкою контрагентів та призначення платежу); IBAN НОМЕР_2 (643 - російський рубль), який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, із зазначенням руху коштів, їх відправника і одержувача та призначенням платежу (розшифровкою контрагентів та призначення платежу); IВАN UA НОМЕР_7 (840-долар США), який належить фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 , за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, із зазначенням руху коштів, їх відправника і одержувача та призначенням платежу (розшифровкою контрагентів та призначення платежу). Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 23 листопада 2020 року заяву Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задоволено. Зобов`язано АТ «Райффайзен Банк Аваль» надати Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві інформацію, що містить банківську таємницю, щодо Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а саме інформацію із зазначенням руху коштів, їх відправника та одержувача, призначення платежу за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року по рахунках: IBAN НОМЕР_1 (980 - українська гривня); IBAN НОМЕР_2 (643 - російський рубль); ІВАN НОМЕР_3 (840-долар США). Не погоджуючись з рішенням суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 через представника - адвоката Коломійця І.С. подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про закриття провадження у справі. Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилався на те, що судом помилково справу розглянуто в порядку ЦПК, з порушенням предметної підсудності, оскільки ГУ ДПС України у м. Києві у правовідносинах, що виникли, є суб`єктом владних повноважень та звернулося до суду з метою отримання необхідної інформації в рамках проведення планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 . При цьому, частиною 1 статті 19 ЦПК передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Частиною 7 статті 19 ЦПК також закріплено, що окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Однак, вимога ГУ ДПС України у м. Києві про розкриття банківської таємниці щодо фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 не направлена на захист особистих немайнових чи майнових прав особи, права заявника не можуть бути віднесені до категорії неоспорюваних. Більше того, провадження у справах за зверненням податкових та митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень прямо врегульовано статтею 283 Кодексу адміністративного судочинства України, тобто їх розгляд здійснюється в порядку іншого судочинства. Крім цього, судом при ухваленні оскаржуваного рішення не враховано дію мораторію на проведення перевірок. Так, заява ГУ ДПС України у м. Києві обґрунтовувалась проведенням планової виїзної податкової перевірки. Однак, пунктом 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Як відомо, постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22 липня 2020 р. «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» в Україні встановлено карантин в період з 22 травня по 31 грудня 2020 року. Отже, здійснення ГУ ДПС України у м. Києві будь-яких дій, направлених на проведення податкової перевірки, в умовах мораторію на проведення такої перевірки суперечить закону. За таких умов, задоволення заяви ГУ ДПС України у м. Києві в рамках окремого провадження суперечило п. 52-2 Податкового кодексу, а тому рішення від 23.11.2020 року підлягає скасуванню. В судовому засіданні представник Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - адвокат Тригуб А.Ю. апеляційну скаргу підтримав та просив про її задоволення з викладених у ній підстав. Представник заявника ГУ ДПС України у м. Києві в апеляційний суд не з`явився; колегія суддів вважає за можливе справу розглянути за його відсутності, за наявними у справі матеріалами. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що ФОП ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у ГУ ДПС у м. Києві. Підпунктами 16.1.2-16.1.6 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що платник податків зобов`язаний, зокрема, стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України; вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи; подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних із визначенням об`єктів оподаткування (податкових зобов`язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов`язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання; подавати контролюючим органам інформацію, відомості про суми коштів, не сплачених до бюджету в зв`язку з отриманням податкових пільг (суми отриманих пільг) та напрями їх використання (щодо умовних податкових пільг - пільг, що надаються за умови використання коштів, вивільнених у суб`єкта господарювання внаслідок надання пільги, у визначеному державою порядку). Для виконання покладених на них функцій податкові органи наділені правами, передбаченими у ст. 20 ПК України. Так, згідно із пп.пп.пп. 20.1.2, 20.1.3, 20.1.4. п. 20.1 ст. 20 ПК України, для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом; отримувати безоплатно від державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, у тому числі від органів, які забезпечують ведення відповідних державних реєстрів (кадастрів), інформацію, документи і матеріали; проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення; контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Як визначено у пп. 75.1.2. п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Відповідно до п. 77.1 ст. 77 ПК України, документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок. План-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Згідно із п. 77.4 ст. 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки. У пункті 77.6 ст. 77 ПК України визначено, що допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. Документальна планова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому статтею 79 цього Кодексу. Так, згідно із п. 81.1 ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. Як визначено у ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, на підставі затвердженого Державною податковою службою України плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік, 27.02.2020 року ГУ ДПС у м. Києві було прийнято наказ № 2336 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 )». Зокрема, на підставі ст. ст. 20, 77, 82 ПК України, п. 2 ч. 1 ст. 13 розділу IV Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з метою дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, валютного - за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року та іншого законодавства за відповідний період наказано провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з 17.03.2020 року по дату завершення перевірки тривалістю 10 робочих днів. Копія вказаного наказу та повідомлення № 10276/ФОП/26-15-42-04-27 від 27.02.2020 року були направлені ФОП ОСОБА_1 28.02.2020 року, що підтверджується фіскальним чеком, копія якого наявна в матеріалах справи, та, відповідно до роздруківки із сайту Укрпошти одержані останнім 05.03.2020 року. На підставі наказу № 2336 від 27.02.2020 року ГУ ДПС у м. Києві були оформлені направлення на перевірку № 519/26-15-42-04 від 17.03.2020 року та № 520/26-15-42-04 від 17.03.2020 року на ім`я головного державного ревізора-інспектора відділу планових перевірок самозайнятих осіб управління податкових перевірок фізичних осіб Тібанкова В.С. та головного державного ревізора-інспектора відділу планових перевірок самозайнятих осіб управління податкових перевірок фізичних осіб Кияниці В.В. Вказані направлення були пред`явлені ФОП ОСОБА_1 17.03.2020 року та останньому вручено копію наказу № 2336 від 27.02.2020 року, проте, ФОП ОСОБА_1 відмовив у допуску до проведення документальної планової виїзної перевірки у зв`язку із оскарженням дій державної податкової служби щодо включення його у план-графік та наказу ГУ ДПС у м. Києві № 2336 від 27.02.2020 року в судовому порядку. Наказом № 3098 від 17.03.2020 року внесено зміни до п. 1 Наказу № 2336 від 27.02.2020 року, а саме, зазначено адресу ФОП ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ). Згідно Наказу № 3099 від 17.03.2020 року «Про зупинення проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 )», проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) зупинено. Встановлено, що ФОП ОСОБА_1 оскаржив наказ ГУ ДПС у м. Києві від 27.02.2020 року № 2336 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )» до Окружного адміністративного суду м. Києва. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2020 року у справі № 640/5904/20 в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до ГУ ДПС у м. Києві, ДПС України про визнання дій протиправними, визнання протиправним та скасування наказу № 2336 від 27.02.2020 року відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2020 року рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.05.2020 року у справі № 640/5904/20 залишено без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення. Отже, оскільки документальна планова виїзна перевірка була включена до плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2020 рік, ГУ ДПС у м. Києві було прийнято наказ № 2336 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 )», копія якого разом із повідомленням № 10276/ФОП/26-15-42-04-27 від 27.02.2020 року були направлені ФОП ОСОБА_1 , а на підставі наказу № 2336 від 27.02.2020 року ГУ ДПС у м. Києві були оформлені направлення на перевірку, які були пред`явлені ФОП ОСОБА_1 із врученням останньому копії наказу, то ГУ ДПС у м. Києві діяла в межах наданих їй повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства. При цьому, ГУ ДПС у м. Києві позбавлено можливості провести документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 , оскільки ФОП ОСОБА_1 не допущено посадових осіб податкового органу до проведення перевірки та не надано ГУ ДПС у м. Києві інформацію про рух коштів по рахункам ФОП ОСОБА_1 , відкритим у АТ «Райффайзен Банк Аваль», з метою встановлення явних (відомих) кредиторів та дебіторів, які здійснювали фінансово-господарські взаємовідносини з ФОП ОСОБА_1 на підставі цивільно-правових угод, а також встановлення фактичного обігу грошових коштів, які пройшли по розрахункових рахунках ФОП ОСОБА_1 , законності здійснення їх перерахувань іншими господарюючими суб`єктами підприємницької діяльності, повноти декларування дохідної частини підприємницької діяльності. Частиною 1 ст. 1076 ЦК України встановлено, що банк гарантує таємницю банківського рахунка, операцій за рахунком і відомостей про клієнта. Відомості про операції та рахунки можуть бути надані тільки самим клієнтам або їхнім представникам. Іншим особам, у тому числі органам державної влади, їхнім посадовим і службовим особам, такі відомості можуть бути надані виключно у випадках та в порядку, встановлених законом про банки і банківську діяльність. Як визначено у частинах 1-3 ст. 60 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею. Банківською таємницею, зокрема, є: 1) відомості про банківські рахунки клієнтів, у тому числі кореспондентські рахунки банків у Національному банку України; 2) операції, які були проведені на користь чи за дорученням клієнта, здійснені ним угоди; 3) фінансово-економічний стан клієнтів; 4) системи охорони банку та клієнтів; 5) інформація про організаційно-правову структуру юридичної особи - клієнта, її керівників, напрями діяльності; 6) відомості стосовно комерційної діяльності клієнтів чи комерційної таємниці, будь-якого проекту, винаходів, зразків продукції та інша комерційна інформація; 7) інформація щодо звітності по окремому банку, за винятком тієї, що підлягає опублікуванню; 8) коди, що використовуються банками для захисту інформації; 9) інформація про фізичну особу, яка має намір укласти договір про споживчий кредит, отримана під час оцінки її кредитоспроможності. Інформація про банки чи клієнтів, що збирається під час проведення банківського та валютного нагляду, становить банківську таємницю. Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банки зобов`язані забезпечити збереження банківської таємниці шляхом: 1) обмеження кола осіб, що мають доступ до інформації, яка становить банківську таємницю; 2) організації спеціального діловодства з документами, що містять банківську таємницю; 3) застосування технічних засобів для запобігання несанкціонованому доступу до електронних та інших носіїв інформації; 4) застосування застережень щодо збереження банківської таємниці та відповідальності за її розголошення у договорах і угодах між банком і клієнтом. Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, за рішенням суду. Відповідно до ст. 347 ЦПК України заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу. Відповідно до п. 11 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Пунктами 4, 5 ст. 348 ЦПК України встановлено, що заява про розкриття банківської таємниці має містити, поміж іншого, обґрунтування необхідності та обставини, за яких вимагається розкрити інформацію, що містить банківську таємницю, щодо особи, із зазначенням положень законів, які надають відповідні повноваження, або прав та інтересів, які порушено; обсяги (межі розкриття) інформації, яка містить банківську таємницю, щодо особи та мету її використання. Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» до завдань органів державної податкової служби відноситься здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов`язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством. Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 30.09.2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» зазначив, що банківська таємниця за своїм правовим режимом відноситься до таємної інформації з обмеженим доступом, розголошення якої може завдати шкоди особі, суспільству й державі. У зв`язку із цим вона суворо оберігається законодавством України. Проте встановлений законом режим банківської таємниці не має абсолютного характеру, оскільки передбачено правомірні правові дії щодо розкриття такого виду інформації. Саме на суд як орган державної влади покладено обов`язок у кожному конкретному випадку оцінити нагальну потребу в розкритті такої інформації. В п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» зазначено, що правовий режим банківської таємниці визначається, зокрема, ст.ст. 1058, 1076 ЦК України, ст.ст. 60-62 Закону України «Про банки і банківську діяльність». Оскільки розкриття банківської таємниці може здійснюватись безпосередньо банками або на підставі рішення суду та виключно на підставах і у порядку, передбаченими законом, суд повинен розмежовувати ці підстави, кола суб`єктів, уповноважених на отримання відповідної інформації та її обсягу, у зв`язку із цим при розгляді справи слід ураховувати положення ПК України та спеціальних законів, зокрема: «Про Національний банк України», «Про державну податкову службу в Україні», «Про міліцію», «Про прокуратуру», «Про Службу безпеки України», «Про Антимонопольний комітет України», «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю», «Про виконавче провадження» та інших. Коло суб`єктів, які мають право вимагати безпосередньо від банку розкриття інформації, яка містить банківську таємницю, визначається законом (ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність») і може змінюватися тільки на підставі закону. При цьому вказані суб`єкти мають право на отримання лише обмеженої інформації з урахуванням виконуваних ними функцій та з питань, зазначених у відповідному законі стосовно визначених суб`єктів (п. 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб»). Відповідно до п. 12 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У зв`язку із цим у разі, якщо підставою звернення до суду, зокрема, органу державної податкової служби із заявою про розкриття банківської таємниці, є дії порушника податкового законодавства і стосовно таких дій для цих органів відповідними спеціальними законами передбачений спосіб реагування, то суд не має підстав для задоволення заяви. Винятком є обґрунтовані посилання заявника на неможливість вчинення ним дій відповідно до способів реагування, передбачених зазначеними законами. Зокрема, це можуть бути обґрунтовані посилання з поданням відповідних доказів про те, що особа, щодо якої вимагається розкриття банківської таємниці, не знаходиться за місцем своєї реєстрації; підтверджена неможливість вручення повідомлення з копією наказу про проведення документальної перевірки тощо. Згідно із п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.09.2011 року № 10 «Про судову практику в цивільних справах про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб» при розгляді справ про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, за заявою органу державної податкової служби суду слід звертати увагу, зокрема, на таке. Відсутність у справі рішення (наказу) керівника відповідного органу державної податкової служби про проведення документальної планової або позапланової, виїзної або невиїзної перевірки платника податку не є безумовною підставою для відмови в задоволенні заяви (за винятком випадків, коли за обставинами справи це є необхідним і є підставою заяви), оскільки ці документи, як докази у справі, оцінюються судом за правилами статті 212 ЦПК поряд з іншими наданими суду доказами. Саме по собі неподання у встановлений строк податкової декларації або їх розрахунків, необхідність перевірки достовірності, повноти нарахування та сплати усіх передбачених ПК України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства тощо є підставою для ініціювання органами державної податкової служби перевірок, згідно з процедурою, визначеною главою 8 ПК України. У цьому випадку розкриття банківської таємниці можливе в разі доведення органом державної податкової служби обставин, за яких перевірки є неможливими або є інша об`єктивна потреба в розкритті такої таємниці. Враховуючи вищевикладене, зважаючи на доведеність заявником неможливості отримання необхідної йому для проведення перевірки інформації, що становить банківську таємницю, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заяви ГУ ДПС у м. Києві про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, відносно ФОП ОСОБА_1 про обсяг та обіг коштів по рахунках, відкритих в АТ «Райффайзен Банк Аваль», а саме: - IBAN НОМЕР_5 (980 - українська гривня), - IBAN НОМЕР_6 (643 - російський рубль), - IBAN НОМЕР_3 (840 - долар США). Доводи апеляційної скарги про те, що справу судом розглянуто з порушенням предметної підсудності, оскільки провадження у справах за зверненнями податкових і митних органів при здійсненні ними визначених законом повноважень прямо врегульовано ст. 238 КАС України, тобто їх розгляд здійснюється в порядку адміністративного судочинства, апеляційним судом відхиляються, оскільки за приписами ст. 347 ЦПК України заява про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичної або фізичної особи у випадках, встановлених законом, подається до суду за місцезнаходженням банку, що обслуговує таку юридичну або фізичну особу. Тобто, справи про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, розглядаються судами в порядку цивільного судочинства, що свідчить про дотримання судом норм процесуального закону в цій частині. Необгрунтованими є і доводи скарги ФОП ОСОБА_1 про неврахування судом мораторію на проведення перевірок, що, зокрема, вбачається з наступного. Пунктом 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» Податкового кодексу України установлено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок на період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), крім: - документальних позапланових перевірок, що проводяться на звернення платника податків; - документальних позапланових перевірок з підстав, визначених підпунктами 78.1.7 та 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу; - фактичних перевірок в частині порушення вимог законодавства в частині: - обліку, ліцензування, виробництва, зберігання, транспортування та обігу пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів; - цільового використання пального та спирту етилового платниками податків; - обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; - здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, з підстав, визначених підпунктами 80.2.2, 80.2.3 та 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 цього Кодексу. Інформація про перенесення документальних планових перевірок, які відповідно до плану-графіку проведення планових документальних перевірок мали розпочатися у період з 18.03.2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та на день набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» не були розпочаті, включається до оновленого плану-графіку, який оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, протягом 10 календарних днів з дня завершення дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Документальні та фактичні перевірки, що були розпочаті до 18.03.2020 року та не були завершеними, тимчасово зупиняються на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19). Таке зупинення перериває термін проведення перевірки та не потребує прийняття будь-яких додаткових рішень контролюючим органом. На виконання вказаної норми заявником було прийнято наказ № 3099 від 17.03.2020 року «Про зупинення проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 )», яким наказано зупинити з 17.03.2020 року проведення документальної планової виїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, валютного - за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2018 року по 31.12.2019 року та іншого законодавства за відповідний період, призначеної наказом ГУ ДПС у м. Києві від 27.02.2020 року № 2336 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 )» із змінами. Таким чином, недопуск ФОП ОСОБА_1 посадових осіб ГУ ДПС у м. Києві до перевірки мав місце 17.03.2020 року, тобто до початку дії мораторію, крім того, документальна перевірка ФОП ОСОБА_1 була зупинена, як того вимагає п. 52-2 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, що свідчить про дотримання ГУ ДПС у м. Києві, як контролюючим органом, встановленого законом порядку проведення перевірок з урахуванням діючого мораторію на їх проведення. Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 не містить. Враховуючи вищенаведене, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що висновок суду про наявність правових підстав для задоволення заяви про розкриття банківської таємниці є обґрунтованим, оскільки ГУ ДПС у м. Києві належним чином обґрунтувало необхідність розкриття інформації, що містить банківську таємницю, стосовно ФОП ОСОБА_1 , довело існування обставин, за яких перевірка є неможливою, а здійснені представниками ДПС заходи дають правові підстави для висновку про умисне ухилення ФОП ОСОБА_1 від допуску посадових осіб ДПС до перевірки, у зв`язку із чим висновок суду про задоволення заяви ДПС ґрунтується на зібраних у справі доказах, які дають належні і достатні правові підстави для її задоволення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, а скарги ФОП ОСОБА_1 - без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: