Постанова 4874 № 903/403/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 грудня 2022 року Справа № 903/403/22 Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Павлюк І.Ю., суддя Дужич С.П. , суддя Савченко Г.І. секретар судового засідання Кушнірук Р.В. за участю представників сторін: від скаржника: Пирога С.С. від стягувача: не з`явився від боржника: Пасічник Н.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича на ухвалу Господарського суду Волинської області, постановлену 09.11.22р. суддею Кравчук А. М. о 15:05 год. у м.Луцьку, повний текст складено 14.11.22р. у справі № 903/403/22 за скаргою Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" до Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" про стягнення 7 975 435,09грн. ВСТАНОВИВ: Ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" до Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" про стягнення 7 975 435,09грн. скаргу Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича задоволено частково. Визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича щодо винесення постанов від 17.10.2022р. про відкриття виконавчого провадження №70101521, стягнення з боржника основної винагороди; розмір мінімальних витрат виконавчого провадження; арешт коштів боржника неправомірними. Скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесені у межах виконавчого провадження №70101521, а саме: - постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2022р.; - постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 17.10.2022р.; - постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.10.2022р.; - постанову про арешт коштів боржника від 17.10.2022р.. Зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пирогу Сергія Степановича повернути Дочірньому підприємству "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" незаконно стягнуті в межах виконавчого провадження №70101521 грошові кошти в сумі 617637,59грн.. У решті вимог скарги відмовлено. Не погоджуючись з винесеною ухвалою, приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича відмовити у повному обсязі. Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне: - вважає ухвалу місцевого господарського суду такою, що постановлена з порушенням норм чинного законодавства; - зазначає те, що при винесенні оскаржуваної ухвали суду, господарський суд першої інстанції не здійснив тлумачення п.2 ч.2 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" у взаємозв`язку із нормами Господарського кодексу, зокрема ст.78, що призвело до його неправильного застосування; - вказує на те, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали суд першої інстанції послався на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду №904/1146/18 від 27.01.2020р., однак остання не могла бути застосованою у зв`язку з тим, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у цій постанові, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами, що склалися у даній справі; - покликається на те, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали не надано оцінки аргументам, якими приватний виконавець заперечував проти позову, зокрема не враховано наступне: 1) засновником Дочірнього підприємства "Евода Трейд" є Комунальне підприємство "Луцькводоканал" (а не відповідний орган місцевого самоврядування); 2) документом , на підставі якого створено очірнє підприємство є наказ КП "Луцькводоканал" №7/3-05 від 15.01.2019р. (а не відповідний розпорядчий акт органу місцевого самоврядування); 3) статутний капітал дочірнього підприємства утворений за рішенням засновника - КП "Луцькводоканал" (а не відповідним органом місцевого самоврядування); 4) керівник дочірнього підприємства призначений КП "Луцькводоканал" на підставі укладеного із його керівником контракту (а не відповідним органом місцевого самоврядування); 5) організаційно-правовою формою Дочірнього підприємства "Евода Трейд" є дочірнє підприємство (а не комунальне підприємство); 6) Дочірнє підприємство "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" відсутнє у переліку комунальних підприємств та закладів міста Луцька, що розміщений у відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Луцької міської ради; - також вважає, що під час розгляду справи у суді першої інстанції приватного виконавця Пирогу С.С. було позбавлено гарантованих ст.42 ГПК України прав брати участь у дослідженні доказів та висловлювати свої доводи і міркування під час їх дослідження. Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №903/403/22/6311/22 від 23.11.2022р. матеріали справи №903/403/22 витребувано з Господарського суду Волинської області. 02.11.2022р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №903/403/22. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2022р. апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 залишено без руху та встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги та надання суду відповідні докази, зокрема, доказів сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. 08.12.2022р. на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду на виконання ухвали суду від 05.12.2022р. про залишення апеляційної скарги без руху від приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги С.С. надійшов лист від 07.12.2022р. №11686 з додатком, зокрема, платіжною інструкцією від 07.12.2022р. №2 про сплату судового збору в сумі 2481,00грн.. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича на ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 та призначено справу №903/403/22 до розгляду на 26.12.2022р. об 11:00год., тощо. 22.12.2022р. на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду від Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" надійшов письмовий відзив від 20.12.2022р. №597 на апеляційну скаргу. Учасники справи були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, про що свідчать наявні в матеріалах справи докази. Однак, стягувач наданим йому процесуальним правом не скористався та в судове засідання 26.12.2022р. не з`явився, своїх повноважних представників не направив. Враховуючи положення ч.12 ст.270 ГПК України, відповідно до яких неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, судова колегія вважає за можливе розглянути подану апеляційну скаргу за відсутністю стягувача у справі. Стягувач у справі не скористався своїм правом згідно ч.1 ст.263 ГПК України та не надав суду відзиву на апеляційну скаргу, що згідно ч.3 ст.263 ГПК не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. В судовому засіданні 26.12.2022р. скаржник підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні скарги Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича відмовити у повному обсязі. Представник боржника у письмовому відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні 26.12.2022р. заперечив проти її доводів, вважаючи їх безпідставною та необґрунтованою. Просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 - без змін. Згідно із ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників скаржника та боржника, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 07.09.2022р., зокрема стягнуто з Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергостратегія 6 125 435,09грн. основного боргу та 45 940,77грн. витрат по сплаті судового збору, а всього: 6 171 375,86грн.. На виконання рішення суду видано наказ №903/403/22-1 від 12.10.2022р.. Постановами приватного виконавця Пироги С.С. від 17.10.2022р. відкрито виконавче провадження №70101521 по виконанню наказу Господарського суду Волинської області №903/403/22-1 від 12.10.2022р.; накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом; стягнуто з боржника на користь приватного виконавця мінімальні витрати виконавця в сумі 500,00грн., основної винагороди в сумі 617 137,59грн. (а.с.123-130). Боржником направлено на адресу приватного виконавця заяву від 19.10.2022р. №459 з вимогою скасувати постанову про відкриття провадження, зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунках підприємства та повернути на рахунки підприємства кошти, які були стягнуті (а.с.162-163). Заява обґрунтована тим, що Закону України "Про виконавче провадження" позбавляє приватного виконавця можливості здійснювати примусове виконання рішень якщо боржником є комунальне підприємство. Приватний виконавець у листі від 19.10.2022 №10359 зазначає, що оскільки ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал" за своєю організаційно-правовою формою не є комунальним підприємством, то до нього не можуть бути застосовані положення п.2 ч.2 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" (а.с.166). В подальшому 19.10.2022р. до Господарського суду Волинської області надійшла скарга Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, в якій просить визнати дії приватного виконавця неправомірними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, арешт коштів боржника від 17.10.2022р.. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 19.10.2022р. розгляд скарги Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича призначено у судовому засіданні на 26.10.2022р.. Також, запропоновано приватному виконавцю, стягувачу подати суду пояснення по суті скарги. Приватний виконавець у відзиві від 25.10.2022р. №10702 скаргу заперечує та вказує на те, що боржник не є комунальним підприємством, оскільки створений КП "Луцькводоканал", а не відповідним органом місцевого самоврядування. Документом, на підставі якого створено дочірнє підприємство, є наказ КП "Луцькводоканал" від 15.01.2019р., а не відповідний розпорядчий акт органу місцевого самоврядування. Статутний капітал боржника утворений за рішенням засновника КП "Луцькводоканал", а не відповідного органу місцевого самоврядування. За своєю організаційно-правовою формою боржник не є комунальним підприємством. У поданій скарзі не обґрунтовано, які саме та чиї права порушено. Боржник у доповненнях до скарги від 25.10.2022р., крім заявлених вимог, просить також зобов`язати приватного виконавця повернути на рахунок боржника кошти в сумі 6789013,45грн., які незаконно стягнуті в межах спірного виконавчого провадження. Ухвалою Господарського суду Волинської області від 26.10.2022р. розгляд скарги відкладено на 09.11.2022р.. Як вже зазначалося, ухвалою Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 скаргу Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича задоволено частково. Колегія суддів апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Здійснюючи правосуддя, суд забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Гарантуючи судовий захист з боку держави, Конституція України, водночас, визнає право кожного будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань і це конституційне право не може бути скасоване або обмежене (ч.5 ст.55 Конституції України). Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України визначає Україну як правову державу, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Одним з основних фундаментальних елементів цього принципу є юридична визначеність (legal certainty). Юридичні норми мають бути чіткими, ясними і недвозначними, оскільки інше не може забезпечити їх однакове застосування. Водночас, ст.9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13). Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20.07.2006р. (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.ст.6, 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ратифікованої Верховною Радою України Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997р.. У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини" від 12.07.2001р. зазначено, що право на доступ до суду, гарантоване п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Як вказано у рішенні Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004р., верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об`єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України. Таке розуміння права не дає підстав для його ототожнення із законом, який іноді може бути й несправедливим, у тому числі обмежувати свободу та рівність особи. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). У відповідності до ст.7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції. Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Статтею 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду. Водночас, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. В силу ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України "Про виконавче провадження". Згідно ст.1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч.1 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження"). У відповідності до ч.1 ст.13 Закону України "Про виконавче провадження" під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. За приписами до ч.1 ст.18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Права виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені ч.3 вказаної статті, зокрема накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (ч.4 вказаної статті). Частиною 5 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до ч.7 ст.26 Закону України "Про виконавче провадження", у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника. У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону. Статтею 56 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення. Про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. Підстави знаття арешту визначені ст.59 Закону України "Про виконавче провадження". Частиною 4 ст.19 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Волинської області від 07.09.2022р., зокрема стягнуто з Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" 6 125 435,09грн. основного боргу та 45 940,77грн. витрат по сплаті судового збору, а всього: 6 171 375,86грн.. На виконання рішення суду видано наказ №903/403/22-1 від 12.10.2022р.. Постановами приватного виконавця Пироги С.С. від 17.10.2022р. відкрито виконавче провадження №70101521 по виконанню наказу Господарського суду Волинської області №903/403/22-1 від 12.10.2022р.; накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом; стягнуто з боржника на користь приватного виконавця мінімальні витрати виконавця в сумі 500,00грн., основної винагороди в сумі 617 137,59грн.. Боржником направлено на адресу приватного виконавця заяву від 19.10.2022р. №459 з вимогою скасувати постанову про відкриття провадження, зняти арешт з грошових коштів, що містяться на рахунках підприємства та повернути на рахунки підприємства кошти, які були стягнуті. Заява обґрунтована тим, що Закону України "Про виконавче провадження" позбавляє приватного виконавця можливості здійснювати примусове виконання рішень якщо боржником є комунальне підприємство. Приватний виконавець у листі від 19.10.2022р. №10359 зазначає, що оскільки ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал" за своєю організаційно-правовою формою не є комунальним підприємством, то до нього не можуть бути застосовані положення п.2 ч.2 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження". Також, 19.10.2022р. до Господарського суду Волинської області надійшла скарга Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, в якій просить визнати дії приватного виконавця неправомірними та скасувати постанови про відкриття виконавчого провадження, стягнення з боржника основної винагороди, розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, арешт коштів боржника від 17.10.2022р.. В подальшому, як свідчать матеріали справи, 24.10.2022р. приватним виконавцем Пирогою С.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з погашенням боргу (а.с.154). При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу не те, що визначення судом правової природи спірних правовідносин, як і їх кваліфікація та застосування норми права, яка регулює відповідні відносини - є повноваженнями суду, які реалізуються з метою дотримання засад господарського судочинства, закріплених у ст.2 ГПК України. За положеннями ч.2 ст.5 ГПК України, у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен з`ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Слід зауважити, що надаючи правову оцінку належності обраного заінтересованою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У пункті 145 рішення від 15.11.1996р. у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд вказав на те, що за деяких обставин вимоги ст.13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п.75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005р. (заява №38722/02)). З огляду на викладене, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору. Отже, держава несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема, через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Таким чином, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тому ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам. Як свідчать матеріали справи Дочірньє підприємство "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" звернулося до Господарського суду Волинської області із скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича , в якій між іншим просить визнати дії приватного виконавця неправомірними та скасувати постанови приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесених у межах виконавчого провадження №70101521, зокрема, постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2022р. та постанову про арешт коштів боржника від 17.10.2022р.. Водночас, як вже зазначалось вище, 24.10.2022р. приватним виконавцем Пирогою С.С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з погашенням боргу боржником. Таким чином, слід дійти висновку, що відповідачем фактично було виконане рішення Господарського суду Волинської області від 07.09.2022р. у справі 903/403/22. Водночас, проаналізувавши обставини у справі, враховуючи виконання боржником рішенням Господарського суду Волинської області від 07.09.2022р. у справі №903/403/22 та за наслідками такого виконання винесення приватним виконавцем 24.10.2022р. Пирогою С.С. постанови про закінчення виконавчого провадження, вимоги боржника про визнання дій приватного виконавця неправомірними та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесених у межах виконавчого провадження №70101521, зокрема, постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2022р. та постанови про арешт коштів боржника від 17.10.2022р., є неефективним та не є належним способом захисту права та охоронюваного законом інтересу, оскільки, розглядаючи таку вимогу, суд не здійснює жодного захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських відносин, в даному випадку сторін спору, за виконаним боржником рішенням суду. Поряд із зазначеним колегія суддів апеляційної інстанції вважає передчасним висновки суду першої інстанції про те, що засновник ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал" є комунальним підприємством, а тому "Евода Трейд", як його дочірнє підприємство, за своєю сутністю також є комунальним підприємством, а тому приватний виконавець в силу приписів п.2 ч.2 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" не мав права здійснювати виконавче провадження стосовно ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал", з огляду на наступне. Як свідчать матеріали справи та встановлено судом, згідно п.1.1 статуту КП "Луцьководоканал" підприємство засноване на комунальній власності територіальної громади міста Луцька та зареєстроване 28.05.1992р. виконавчим комітетом Луцької міської ради. Засновником є територіальна громада міста Луцька в особі Луцької міської ради Волинської області (п.1.2). Згідно п.4.3 до компетенції засновника належить, зокрема прийняття рішень про створення філій, представництв, відділень та інших відокремлених підрозділів підприємства. Рішенням Луцької міської ради від 30.01.2019р. №52/97 погоджено КП "Луцькводоканал" створення ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал" у встановленому законодавством порядку. Погоджено статут ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал" (а.с.109). Згідно п.1.1 статуту ДП "Евода Трейд" КП "Луцькводоканал" підприємство створене на комунальній власності територіальної громади міста Луцьк відповідно до наказу КП "Луцькводоканал" №7-3-05 від 15.01.2019р. та рішення сесії Луцької міської ради. Засновником підприємства є КП "Луцькводоканал" (п.1.2). Власником майна дочірнього підприємства є територіальна громада міста Луцька в особі Луцької міської ради (п.1.3). Організаційно-правова форма дочірнє підприємство (п.1.8). Дочірнє підприємство створюється з метою задоволення потреб територіальної громади міста Луцька, підприємств, установ, організацій та інших фізичних та юридичних осіб у його послугах (п.3.1). Майно дочірнього підприємства є власністю територіальної громади міста Луцька (п.4.2) (а.с.110-120). За припасами п.2 ч.2 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження", приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету. Таким чином, п.2 ч.2 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" виділяє 3 категорії суб`єктів за відповідними критеріями, виконання рішень щодо яких не підвідомче приватному виконавцю: - держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи (критерій - за видом суб`єктів правовідносин): - державні та комунальні підприємства (критерій - за організаційно-правовою формою юридичної особи): - установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету (критерій - за формою власності суб`єкта правовідносин). Також, Закон України "Про виконавче провадження" не містить визначень понять "державне підприємство" та "комунальне підприємство", а відтак конструкція п.2 ч.2 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" носить бланкетний характер та відсилає до іншого нормативно-правового акту. Зокрема, визначення поняття "комунальне підприємство", а також його правовий статус міститься у Господарському кодексі Україні. Так, згідно ст.78 Господарського кодексу, комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. Орган, до сфери управління якого входить комунальне унітарне підприємство, є представником власника - відповідної територіальної громади і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Статутний капітал комунального унітарного підприємства утворюється органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу комунального 1 унітарного підприємства визначається відповідною місцевою радою. Органами управління комунального унітарного підприємства є керівник підприємства, який призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав) Аналогічне положення щодо комунального підприємства містить Державний класифікатор "Класифікація організаційно-правових форм господарювання", затверджений наказом Державного комітету з питань технічного регулювання та споживчої політики №97 від 28.05.2004р. (далі - Класифікатор). У п.3.1.6 Класифікатора визначено, що комунальне унітарне підприємство - підприємство утворене компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління. З огляду на викладене слід дійти висновку, що для віднесення юридичної особи до комунального підприємства остання повинна бути: - утворена компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку; - статутний капітал такої особи повинен бути утвореним органом, до сфери управління якого воно належить; - керівник такого підприємства призначається (обирається) органом, до сфери управління якого належить підприємство, або наглядовою радою цього підприємства (у разі її утворення) і є підзвітним органу, який його призначив (обрав). Як вбачається з матеріалів справи та доданих заявником документів, а також з витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що засновником Дочірнього підприємства "Евода Трейд" (ідентифікаційний код 42803794) є Комунальне підприємство "Луцькводоканал" (ідентифікаційний код 03339489), а не відповідний орган місцевого самоврядування. Також, документом, на підставі якого створено дочірнє підприємство є наказ КП "Луцькводоканал" №7/3-05 від 15.01.2019р., а не відповідний розпорядчий акт органу місцевого самоврядування. Крім того, статутний капітал дочірнього підприємства утворений за рішенням засновника - КП "Луцькводоканал", а не відповідним органом місцевого самоврядування. Водночас, керівник дочірнього підприємства призначений КП "Луцькводоканал" на підставі укладеного із його керівником контракту, а не відповідним органом місцевого самоврядування. При цьому, організаційно-правовою формою Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" є дочірнє підприємство, а не комунальне підприємство. Крім того, Дочірнє підприємство "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" відсутнє у переліку комунальних підприємств та закладів міста Луцька, що розміщений у відкритому доступі в мережі Інтернет на офіційному веб-сайті Луцької міської ради. Враховуючи вище викладене, а також те, що Дочірнє підприємство "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" за своєю організаційно-правовою формою не є комунальним підприємством, а тому то до нього не застосовуються положення п.2 ч.2 ст.5 Закону України "Про виконавче провадження" щодо неможливості виконання рішення відносно останнього приватним виконавцем. Стосовно вимог боржника про визнання дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича щодо винесення постанов від 17.10.2022 про стягнення з боржника основної винагороди; розміру мінімальних витрат виконавчого провадження та скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесені у межах виконавчого провадження №70101521, а саме: постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 17.10.2022р. та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.10.2022р., колегія суддів зазначає наступне. Як свідчать матеріали справи, за результатами розгляду скарги боржника місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з задоволенням вимоги про скасування постанов приватного виконавця, винесених у виконавчому провадженні №70101521, стягнуті основна винагорода приватного виконавця в сумі 617137,59грн., мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 500,00грн. підлягають поверненню на рахунок боржника. Водночас, за результатами розгляду скарги боржника місцевим господарським судом, зокрема, було визнано дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича щодо винесення постанов від 17.10.2022р. про стягнення з боржника основної винагороди; розмір мінімальних витрат виконавчого провадження неправомірними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесені у межах виконавчого провадження №70101521, а саме: постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 17.10.2022р. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.10.2022р.. Також, зобов`язано приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пирогу Сергія Степановича повернути Дочірньому підприємству "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" незаконно стягнуті в межах виконавчого провадження №70101521 грошові кошти в сумі 617 637,59грн.. Згідно п.1 ч.1 ст.19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. За змістом п.5 ч.1 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди. Тобто примусовому виконанню підлягають не лише виконавчі документи, видані судами в передбачених законом випадках на виконання судових рішень, але й постанови приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу та про стягнення основної винагороди. Отже, постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди є самостійним виконавчим документом, який підлягає примусовому виконанню. Гарантією прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні є можливість оскарження дій або бездіяльності державних виконавців чи приватних виконавців. Особливості провадження у справах з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця урегульовано статтею 287 КАС України, частиною першою якої передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначених нормами процесуального законодавства, відповідні спеціальні норми встановлені Законом України "Про виконавче провадження". Частинами 1 та 2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів ДВС щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Імперативною нормою - ч.2 ст.74 Закону України "Про виконавче провадження" закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження, зокрема, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018р. у справі №921/16/14-г/15, у справі №127/9870/16-ц та у справі №2-01575/11, від 28.11.2018р. у справі №2-01575/11, від 13.03.2019р. у справі №545/2246/15-ц, від 03 та 10.04.2019р. року у справах №370/1288/15 та №766/740/17-ц відповідно, від 29.05.2019р. у справі №758/8095/15-ц, від 02.10.2019р. у справі №766/10138/17-ц, від 16.10.2019р. у справі №1940/1957/18, від 15.01.2020р. у справі №1.380.2019.001073 та від 29.09.2020р. у справі №295/6656/14-ц. Також, схожі спори як адміністративні було розглянуто Верховним Судом у складі суддів Касаційного адміністративного суду постановами від 11.06.2020р. у справі №160/10713/19, від 26.03.2020р. у справі №814/1506/17. Враховуючи вище викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що місцевим господарським судом безпідставно було розглянуто вимоги боржника про визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича щодо винесення постанов від 17.10.2022р. про стягнення з боржника основної винагороди; мінімальних витрат виконавчого провадження, а тому провадження щодо розгляду скарги Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича в частині вимог щодо скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесених у межах виконавчого провадження №70101521, а саме: постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 17.10.2022р.; постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.10.2022р. і як наслідок повернення приватним виконавцем грошових коштів основної винагороди та розміру мінімальних витрат виконавчого провадження, підлягає закриттю. При цьому, слід роз`яснити, що боржник не позбавлений права на звернення до суду відповідної юрисдикції з відповідною заявою про скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесених у межах виконавчого провадження №70101521, а саме: постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 17.10.2022р.; постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.10.2022р., про що зазначалось вище. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції, вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що вимога скаржника про зобов`язання приватного виконавця Пироги С.С. перерахувати на рахунок скаржника грошові кошті в сумі 6 171 375,86грн., стягнуті на виконання наказу суду №903/403/22-10 від 12.10.2022р., не підлягає до задоволення, оскільки кошти обліковуються на рахунку стягувача ТОВ "Енергостратегія" та перераховані згідно платіжних доручень від 24.10.2022р.. При цьому, звернення з такою вимогою до приватного виконавця скаржник не обґрунтував. Отже, доводи апеляційної скарги частково отримали своє підтвердження під час апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 і спростовують висновки суду першої інстанцій про наявність підстав для задоволення скарги Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича у відповідних частинах. За вказаних обставин, виходячи із системного аналізу обставин встановлених при розгляді даної справи у їх сукупності та наданих доказів, виходячи із загальних засад, встановлених у ст.3 ЦК України, а саме справедливості, добросовісності та розумності, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята з порушеннями норм права при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права частково знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак наявні правові підстави для її часткового задоволення. Слід також зазначити, що відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010р. у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29). Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. В силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно до ч.1 ст.277 ГПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів Північно - західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича слід задовольнити частково, в свою чергу, керуючись п.3 ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 слід скасувати в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича щодо винесення постанов від 17.10.2022р. про відкриття виконавчого провадження №70101521, арешт коштів боржника та прийняти в цих частинах нове судове рішення, яким у задоволенні скарги Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича в частині вимог щодо скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесених у межах виконавчого провадження №70101521, а саме: постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2022р. та постанови про арешт коштів боржника від 17.10.2022р., відмовити, а також слід скасувати ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича щодо винесення постанов від 17.10.2022р. про стягнення з боржника основної винагороди; мінімальних витрат виконавчого провадження, прийнявши в цих частинах нове судове рішення, яким провадження щодо розгляду скарги Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича в частині вимог щодо скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесених у межах виконавчого провадження №70101521, а саме: постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 17.10.2022р. та постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.10.2022р., та зобов`язання повернути незаконно стягнуті в межах виконавчого провадження №70101521 грошові кошти в сумі 617637,59грн., закрити. В решті ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 слід залишити без змін. Керуючись ст.ст.129, 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 скасувати в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича щодо винесення постанов від 17.10.2022р. про стягнення з боржника основної винагороди; мінімальних витрат виконавчого провадження. Прийняти в цих частинах нове судове рішення. Провадження щодо розгляду скарги Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича в частині вимог щодо скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесених у межах виконавчого провадження №70101521, а саме: - постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 17.10.2022р.; - постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 17.10.2022р., та зобов`язання повернути незаконно стягнуті в межах виконавчого провадження №70101521 грошові кошти в сумі 617637,59грн., закрити. Ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 скасувати в частині визнання неправомірними дій приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича щодо винесення постанов від 17.10.2022р. про відкриття виконавчого провадження №70101521; арешт коштів боржника. Прийняти в цих частинах нове судове рішення. У задоволенні скарги Дочірнього підприємства "Евода Трейд" Комунального підприємства "Луцькводоканал" на дії приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича в частині вимог щодо скасування постанов приватного виконавця виконавчого округу Волинської області Пироги Сергія Степановича, винесених у межах виконавчого провадження №70101521, а саме: - постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2022р.; - постанови про арешт коштів боржника від 17.10.2022р., відмовити. В решті ухвалу Господарського суду Волинської області від 09.11.2022р. у справі №903/403/22 залишити без змін.

3. Справу №903/403/22 повернути до Господарського суду Волинської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку встановленому ст.ст.287-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складений "29" грудня 2022 р. Головуючий суддя Павлюк І.Ю. Суддя Дужич С.П. Суддя Савченко Г.І.