Постанова 4802 № 157/1269/25

Справа № 157/1269/25 Головуючий у 1 інстанції: Ходачинський Р. О. Провадження № 22-ц/802/245/26 Доповідач: Бовчалюк З. А. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 лютого 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Бовчалюк З.А., суддів - Здрилюк О.І., Карпук А.К., з участю секретаря судового засідання Власюк О.С., представника відповідача Поперецького О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Волиньгаз Збут», приватний виконавець виконавчого округу Волинської області Пирога Сергій Степанович, про захист прав споживача, відшкодування майнової та моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26 листопада 2025 року, В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до суду з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» у якому просив стягнути з відповідача на його користь майнову шкоду у розмірі 1925,75 грн та моральну шкоду у розмірі 3000 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він є пенсіонером та отримує пенсію за віком, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Волинській області, яким і виплачується йому зазначена соціальна виплата в безготівковій формі на поточний картковий рахунок № НОМЕР_1 , що відкритий в Акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України». Судовим наказом Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 04.06.2024 наказано стягнути з нього на користь ТОВ «Твій Газзбут» 1079,21 грн заборгованості за спожитий природний газ та 302,80 грн судового збору. Зазначений судовий наказ було пред`явлено до примусового виконання приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. Цим виконавцем 02.08.2024 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження за № 75683570, а також постанови про стягнення з боржника основної винагороди, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про арешт коштів боржника, які позивачем не оскаржувалися. На підставі сформованої приватним виконавцем платіжної інструкції № 27406 про примусове списання з рахунку позивача НОМЕР_1 суми грошових коштів у розмірі 1925,75 грн, яка була ним надіслана відповідачу та виконана останнім 19.05.2025, із рахунку позивача на користь приватного виконавця списано 1925,75 грн. Таке списання коштів позивач вважає неправомірним, оскільки відбулося з рахунку, на який надходять його пенсійні виплати. Такими неправомірними діями відповідача йому також завдана моральна шкода, яку оцінює в розмірі 3000 грн. Рішенням Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26 листопада 2025 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення. Судом встановлено, що Камінь-Каширським районним судом Волинської області 04.06.2024 видано судовий наказ за заявою ТОВ «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожитий газ, яким стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТВІЙ ГАЗЗБУТ» 1079 гривень 21 копійку заборгованості за спожитий природний газ, а також 302 гривні 80 копійок судового збору (а.с. 7). За заявою директора ТОВ «ВОЛИНЬГАЗ ЗБУТ» Тищука М.М. про виконання судового наказу від 22.07.2024 № VLz-CK-5150 (а.с. 8, 88) приватним виконавцем виконавчого округу Волинської області Пирогою С.С. 02.08.2024 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 75683570 з виконання вказаного судового наказу (а.с. 9, 87). Постановами приватного виконавця від 02.08.2024 з ОСОБА_1 стягнуто основну винагороду приватного виконавця в сумі 138,20 грн (а.с. 10, 85), мінімальні витрати виконавчого провадження в сумі 405,54 грн (а.с. 11,83) та накладено арешт на грошові кошти/електронні кошти, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів, крім коштів/електронних грошей, що містяться на рахунках/електронних гаманцях, що мають спеціальний режим використання, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику ОСОБА_1 (а.с. 12, 45, 81). На виконання зазначеної постанови приватного виконавця про арешт коштів боржника АТ «Ощадбанк» було накладено арешт на рахунки, в тому числі і на рахунок № НОМЕР_1 , що вбачається з відповіді банку на електронну постанову (а.с. 46). Згідно з платіжною інструкцією № 27406 від 19.05.2025 (а.с. 13), випискою по картковому рахунку № НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 (а.с. 14), платіжною інструкціє № 1920919963804 від 19.05.2025 (а.с. 47), із арештованого рахунку філією Волинське обласне управління № 10002 АТ «Ощадбанк», як фінансовою установою, списано кошти у розмірі 1925,75 грн на користь приватного виконавця Пироги С.С. за виконання зазначеного вище судового наказу Камінь-Каширського районного суду Волинської області в межах виконавчого провадження № 75683570. У зв`язку з погашенням боргу за виконавчим провадженням приватним виконавцем Пирогою С.С. закрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу та припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, про що 04.06.2025 винесено відповідну постанову (а.с. 15, 75). Зазначені обставини підтверджуються також дослідженими в судовому засіданні копіями документів виконавчого провадження № 75683570 (а.с. 72-88), що надійшли від приватного виконавця Пироги С.С. на виконання ухвали суду від 05.09.2025. Судом також встановлено, що позивач 14.11.2022 підписав заяву про приєднання № 721935/230418 до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб та відкриття поточного рахунку з використанням електронного платіжного засобу (платіжної картки) на підставі чого йому було відкрито рахунок № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» (а.с. 40-44). У пункті 3.6.1 Розділу Мій рахунок заявник звертається до Банку із формулюванням «Прошу відкрити поточний рахунок №…0021». Згідно з п. 3.7 заяви Банк відкриває Клієнту поточний рахунок на підставі цієї Заяви про приєднання. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях ( ст. ст. 12, 81 ЦПК України). Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказує про неправомірність дій відповідача щодо накладення арешту на банківський рахунок, на який надходять належні йому пенсійні виплати, та подальшого списання з цього рахунку коштів в сумі 1925,75 грн, оскільки на період до припинення або скасування воєнного стану в України, заборонено звернення стягнення, зокрема: на пенсію. Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За змістом статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що кошти, що складають заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, можуть бути об`єктом звернення стягнення за виконавчим документом, а виконавець має повноваження звернути стягнення на такі кошти боржника, однак лише за певних умов: якщо у боржника відсутні інші кошти та/або об`єкти для стягнення, якщо стягнення за виконавчим документом має характер періодичних платежів, якщо сума стягнення за виконавчим документом не перевищує п`яти мінімальних розмірів заробітної плати. Застосування такого порядку оформлюється виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. Стягнення здійснюється підприємствами, установами, організаціями фізичними особами, фізичними особами - підприємцями, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи. Відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника у межах звернення стягнення на ці кошти боржника здійснюються у межах дозволених законом розмірів. При цьому, під зверненням стягнення у розумінні положень розділу IX Закону України «Про виконавче провадження» слід розуміти саме списання (відрахування) коштів, що є заробітною платою, пенсією, стипендією та іншим доходами боржника. 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким вказаний розділ Закону України «Про виконавче провадження» був доповнений пунктом 10-2, який, зокрема передбачав, що тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України припиняється звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника (крім рішень про стягнення аліментів та рішень, боржниками за якими є громадяни Російської Федерації). За змістом пункту 1 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом є підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини. Відповідно до висновків Верховного суду, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 та від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом. При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі знаходження на рахунку коштів, накладення арешту на які заборонено, банк зобов`язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження». У разі, якщо банк не повідомив державного виконавця, що рахунок, на якому знаходяться кошти боржника, є рахунком зі спеціальним режимом використання, або боржник не довів належність арештованих коштів до пенсійних ( або інших соціальних виплат) то дії державного виконавця щодо накладення арешту на кошти на цьому банківському рахунку та їх подальше списання не можна вважати протиправними. Полковими є твердження правового режиму арештованого банківського рахунку, водночас, як роз`яснено Верховним Судом обов`язок державного виконавця полягає у зняття арешту з рахунку боржника саме за умови надання такої інформації про рахунок банком або боржником. Подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 14.08.2024 року у справі № 338/1125/23 та від 10.01.2025 року № 755/9274/23, від 19.06.2025 у справі № 922/2424/21. Враховуючи зазначене, саме на банку лежить обов`язок встановити, що такий рахунок є спеціальним, або ж чи існує законодавча заборона на стягнення коштів, які знаходяться на цьому рахунку та повідомити державного виконавця про заборону такого стягнення. Згідно з частиною 1 статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Відповідно до частини1 статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Частиною 2 статті 1071 ЦК України передбачено, що грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без і його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку. В силу статті 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на рахунку, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов`язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму та фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, замороження активів, що пов`язані з тероризмом та його фінансуванням, розповсюдженням зброї масового знищення та його фінансуванням, передбачених законом. Відповідно до пункту 12 Інструкції про порядок відкриття та закриття рахунків користувачам надавачами платіжних послуг з обслуговування рахунків, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 № 162, поточний рахунок - рахунок (уключаючи рахунок із спеціальним режимом використання), що відкривається банком клієнту для зберігання коштів і виконання платіжних операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України. Порядок виконання банками документів про арешт коштів та примусового списання коштів визначено положеннями глави V Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, яка затверджена постановою правлінням Національного банку України 29.07.2022 року №

163. Згідно з п.73 глави V Інструкції №163 надавач платіжних послуг платника виконує арешт коштів, що знаходяться на рахунку платника, згідно з постановою про арешт коштів державного виконавця / приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів). П. 75 глави V Інструкції №163 визначено, що арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках платника, без зазначення конкретної суми або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку платника, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках платника, відкритих у надавача платіжних послуг платника, або на кошти на одному/кількох рахунку/рахунках. Надавач платіжних послуг платника, у якому відкрито рахунок/рахунки (далі - рахунок) платника, уживає заходів щодо забезпечення виконання документа про арешт коштів, який надійшов у цей операційний день ( п.76 глави V Інструкції). Надавач платіжних послуг платника залежно від того, є кошти чи немає коштів на рахунку платника, на кошти якого накладено арешт, робить такі дії: якщо на рахунку є кошти в сумі, що визначена документом про арешт коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує їх на цьому рахунку та продовжує виконання операцій за рахунком платника; якщо на рахунку платника недостатньо визначеної документом про арешт коштів суми коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує на цьому рахунку наявну суму коштів; якщо на рахунку платника немає коштів, то надавач платіжних послуг платника арештовує кошти, які будуть зараховані на рахунок. Згідно з п.77 Інструкції, банк письмово повідомляє орган/виконавця, який надіслав документ про арешт коштів, про достатність/недостатність/відсутність коштів для виконання документа про арешт коштів з урахуванням нормативно-правового акта Національного банку з питань зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці. Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів. Кошти, арештовані на рахунку платника, забороняється використовувати до надходження платіжної інструкції стягувача за тим документом про арешт коштів, для забезпечення виконання якого накладався арешт, або до отримання передбачених законодавством України документів про зняття арешту з коштів. Надавач платіжних послуг має право відмовити в прийняття до виконання платіжної інструкції якщо: платіжну інструкцію подано до надавача платіжних послуг з порушенням законодавства України або не може бути виконано відповідно до законодавства України (п.12 Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг»). З наявних у справі письмових доказів, а також пояснень представника відповідача апеляційним судом встановлено, що на рахунок позивача, який відкритий у банку відповідача надходили лише пенсійні виплати. З врахуванням встановленої законодавством заборони щодо неможливості в період воєнного стану списання коштів боржника, які отримані ним як пенсія, при примусовому виконанні судових рішень, які не пов`язані зі стягненням аліментів, відшкодуванням шкоди заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю внаслідок кримінального правопорушення, банк не мав права вчиняти дії щодо відрахування коштів з такого рахунку повідомити про вказані обставини приватного виконавця, відмовивши в прийняті до виконання платіжної інструкції. З врахуванням наведеного колегія суддів констатує про неправомірність дій відповідача у зверненні стягнення на кошти ОСОБА_1 , які отримані ним як пенсія, про що достовірно було відомо банку. Відповідно до статті 1073 ЦК України у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом. Тобто банк зобов`язаний повернути кошти клієнту в разі їх безпідставного списання, втому числі відшкодувати завдані цим збитки. Відповідно до положень частин першої, другої статті 1166 ЦК України, на яку при зверненні до суду покликався позивач, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Оскільки банк неправомірно списав кошти з розмірі 1925, 75 гривень, які є пенсійними, то такі кошти підлягають відшкодуванню відповідачем позивачу. Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України). Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України). Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Тлумачення вказаних норм свідчить, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Суд вважає, що є доведеним факт спричинення ОСОБА_1 моральної шкоди у зв`язку з неправомірними діями відповідача, які полягали у списанні коштів, що ним отримані як пенсія. В судовому засіданні встановлено, що пенсія є єдиним джерелом доходу ОСОБА_1 , та єдиним засобом для існування. Списання вказаних коштів у період воєнного стану позбавило ОСОБА_1 засобів до існування чим спричинило йому моральну шкоду. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості колегія суддів вважає обґрунтованим розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню на користь позивача з відповідача в розмірі 300 гривень. Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з порушенням норм матеріального права то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Камінь-Каширського районного суду Волинської області від 26 листопада 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в користь ОСОБА_1 1925,75 гривень майнової шкоди та 300 гривень моральної шкоди. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий-суддя: Судді: