Ухвала КГС ВС № 910/147/22

УХВАЛА 27 грудня 2022 року м. Київ cправа № 910/147/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Малашенкової Т.М. (головуючий), Бенедисюка І.М., Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", скаржник) на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цунамі" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 2 808 243,34 грн, ВСТАНОВИВ: АТ "Українська залізниця" 13.12.2022 (згідно з поштовими відмітками на конверті) звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Крім того, скаржником в прохальній частині касаційної скарги заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень. Товариство з обмеженою відповідальністю "Цунамі" (далі - позивач) 22.12.2022, через систему "Електронний cуд", подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження у справі №910/147/22, яке обґрунтоване тим, що судами попередніх інстанцій правильно встановлено всі обставини справи та винесено законні та обґрунтовані рішення, правильно застосовано норми матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Перевіривши матеріали касаційної скарги та враховуючи заперечення позивача, колегія суддів вбачає наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху, з огляду на таке. Перевіривши дотримання форми та змісту касаційної скарги на відповідність вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Верховний Суд встановив таке. Згідно з пунктом 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, на обґрунтування своєї правової позиції у поданій касаційній скарзі АТ "Українська залізниця" із посиланням на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України вказує, що оскаржувані судові рішення є незаконними та необґрунтованими, оскільки ухвалені без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18, від 02.07.2019 у справі №48/340, від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 24.05.2018 у справі №922/2391/16, від 17.02.2021 у справі №914/1257/18, від 14.12.2021 у справі №910/7841/20, від 08.08.2019 у справі №922/2013/18. При цьому скаржник посилається на застосування норм частини четвертої статті 75 ГПК України. Також скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо розгляду судами спорів про відшкодування шкоди на підставі статті 55 Закону України "Про захист економічної конкуренції". З огляду на викладене касаційна скарга АТ "Українська залізниця" подана із додержанням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України. Крім того, положенням пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно із частиною другою статті 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". За приписами підпункту 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання касаційної скарги на рішення господарського суду встановлено в розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Підпунктом 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру було встановлено: 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. На час подання позову статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 було встановлено у розмірі 2 481,00 грн. Як вбачається з тексту касаційної скарги скаржник оскаржує рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 у справі №910/147/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022, яким позов задоволено повністю. Стягнуто з АТ "Українська залізниця" на користь ТОВ "Цунамі" грошові кошти у розмірі 2 808 243,34 грн. Звертаючись з касаційною скаргою у даній справі, АТ "Українська залізниця" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22, ухвалити нове рішення суду, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Отже, з урахуванням викладеного та беручи до уваги майновий характер спору, при поданні касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір у сумі 84 247,30 грн [2 808 243,34 грн х 1,5% х 200%]. Всупереч зазначеним вимогам до касаційної скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі. Виходячи з вищевикладеного, Верховний Суд зазначає, що з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги скаржнику слід надати докази сплати судового збору у розмірі 84 247,30 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Верховний Суд роз`яснює, що у разі не усунення вищевказаного недоліку касаційної скарги у встановлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України. Окрім цього, статтею 288 ГПК України визначено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Згідно зі статтею 284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень повний текст оскаржуваної постанови апеляційного господарського суду у даній справі складено 21.11.2022, а тому строк на її оскарження закінчився 12.12.2022 (з урахуванням вихідних днів), відповідно до частини першої статті 288 ГПК України. Касаційну скаргу подано скаржником до Верховного Суду 13.12.2022, підтвердженням чого є поштова відмітка на конверті, в якому касаційна скарга надсилалася на адресу Суду, тобто з пропуском строку на касаційне оскарження зазначеної постанови апеляційного господарського суду від 16.11.2022. Звертаючись з клопотанням про поновлення строку на подання касаційної скарги, АТ "Українська залізниця" посилається на те, що повний текст оскаржуваного рішення скаржником отримано засобами електронного зв`язку на офіційну електронну адресу 23.11.2022 та додає докази на підтвердження вказаного, а саме електронне відображення Реєстраційно-контрольної картки вхідного документа від 23.11.2022 №Ц-15548/0/73-22. Колегія суддів, розглянувши наведені обґрунтування причин пропуску процесуального строку на касаційне оскарження, дійшла висновку, що підстави, наведені скаржником у клопотанні, не можуть вважитися поважними з огляду на таке. Верховний Суд звертає увагу, що як вбачається з тексту оскаржуваної постанови, розміщеного в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в судовому засіданні 16.11.2022 був присутній представник скаржника - адвокат Лапій Аліна Вікторівна. Отже скаржник безумовно був обізнаний, як про ухвалення постанови в даному судовому засіданні, так і про результат розгляду його апеляційної скарги судом. Щодо тверджень скаржника про те, що повний текст оскаржуваного рішення скаржником отримано засобами електронного зв`язку на офіційну електронну адресу саме 23.11.2022, на підтвердження цього надано електронне відображення Реєстраційно-контрольної картки вхідного документа від 23.11.2022 №Ц-15548/0/73-22, Суд зазначає наступне. Верховний Суд звертає увагу, що саме по собі посилання скаржника на електронне відображення Реєстраційно-контрольної картки вхідного документа від 23.11.2022 №Ц-15548/0/73-22 (далі - Реєстраційно-контрольна картка), в силу приписів статей 76, 77 ГПК України, не є належним і допустимим доказом поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, оскільки вищезазначена Реєстраційно-контрольна картка є внутрішнім документом скаржника, який не свідчить про дату отримання АТ "Українська залізниця" оскаржуваної постанови саме 23.11.2022, зокрема, електронною поштою. Водночас на підтвердження істинності твердження про дату отримання копії оскаржуваного рішення не надано належних і допустимих доказів, щоб свідчило про наявність поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, а саме доказів отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови та направлення/не направлення її судом апеляційної інстанції засобами поштового або електронного зв`язку. Звернення з касаційною скаргою є суб`єктивною дією скаржника, який зацікавлений у касаційному перегляді судового рішення та залежить від його волевиявлення. Згідно з частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню. З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на касаційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати касаційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, в тому числі спрямовані на своєчасне одержання судових рішень, а також якісну підготовку касаційної скарги, яка за своїм змістом і формою буде відповідати усім вимогам процесуального закону. Отже, можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується з наявністю поважних причин пропуску строку звернення зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків. Лише факт подання стороною заяви про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк, оскільки заява про поновлення строку для подання касаційної скарги з огляду на приписи статті 119 ГПК України повинна містити обґрунтування поважності причин пропуску цього строку. Відповідно до частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції. Верховний Суд відзначає, що матеріали справи у суду касаційної інстанції відсутні. За положеннями частини першої статті 294 ГПК України матеріали витребовуються судом касаційної інстанції лише у разі відкриття касаційного провадження. Таким чином, суд самостійно не може перевірити факт направлення сторонам судового рішення, а від так і таке отримання. Вказана обставина не звільняє скаржника від доведення тих обставин, на які він посилається у своїх доводах, та не перекладає на суд обов`язку встановлювати певні обставини. Отже, у суду касаційної інстанції відсутні правові підстави покладатися на істинність твердження скаржника про те, що копію оскаржуваної постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22 він отримав лише засобами електронного зв`язку на електронну адресу, за відсутності можливості перевірити зазначене твердження відповідним доказом за матеріалами справи щодо направлення/ненаправлення судом копії судового рішення учасникам справи за допомогою поштового зв`язку та/або електронною поштою, або вручення судового рішення учаснику справи саме 23.11.2022. Заявник, у свою чергу, наділений правом ознайомлюватися із матеріалами справи, отримувати із них витяги, копії (стаття 42 ГПК України), а також отримувати, в тому числі на офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України Колегія суддів звертає увагу на те, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду є обов`язком не тільки для держави, а й усіх осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" (Case of Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain) (заява №11681/85) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. В контексті викладеного суд зазначає, що згідно з положеннями статей 42, 43 ГПК України учасники справи мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; а також повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Згідно з частиною першою статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Крім того, інформація про стан судових справ є відкритою, і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення, як за допомогою контакт-центру суду, так і за допомогою ЄДРСР. Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, в кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює докази, що наведені в обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності/неповажності причин пропуску строку. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частина третя статті 13 ГПК України). Можливість поновлення судом касаційної інстанції пропущеного строку не є необмеженою, суд має вказати підстави поновлення строку, і такі підстави мають бути об`єктивними і не можуть залежати від суб`єктивних чинників, якими керувався скаржник, та які призвели до пропуску строку на касаційне оскарження в даному випадку. Частиною четвертою статті 13 ГПК України унормовано, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Саме по собі твердження скаржника про те, що оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції він отримав на електронну пошту, з огляду на вищевказане не розцінюється судом, як доказ отримання оскаржуваної постанови саме 23.11.2022. Тому істинність твердження має бути підтверджена належними і допустимими доказами, а в даному випадку відсутні підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на підставі частини першої статті 288 ГПК України. Верховний Суд зазначає, що скаржником не надано доказів ненаправлення йому судом через поштовий зв`язок копії повного тексту постанови апеляційного суду станом на день подання касаційної скарги, ані доказів надіслання апеляційним судом повного тексту оскаржуваної постанови на електронну пошту АТ "Українська залізниця", ані доказів отримання скаржником оскаржуваної постанови саме 23.11.2022 електронною поштою. При цьому суд касаційної інстанції враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні у справі Пономарьов проти України від 03.04.2008 №3236/03, згідно з якою сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Будь-яких належних та допустимих доказів отримання/неотримання повного тексту оскаржуваної постанови суду скаржник не надав, що унеможливлює перевірку судом обставин дотримання скаржником положень статті 288 ГПК України, у зв`язку з чим відповідне клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження може бути розглянуте після надання належного обґрунтування підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів. У справі "Устименко проти України" (Рішення від 29.10.2015) Європейський суд з прав людини зазначив, що задовольнивши клопотання про поновлення процесуального строку, не посилаючись при цьому на жодні конкретні обставини справи, і просто обмежившись вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, національним судом було порушено пункт 1 статті 6 Конвенції. Приписами частини третьої статті 288 ГПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу. Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що скаржником до клопотання не додано належних і допустимих доказів, які б свідчили про наявність поважних причин, що перешкоджали скаржнику звернутися до суду касаційної інстанції на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22 із дотриманням процесуальних строків на касаційне оскарження судового рішення. З огляду на викладене колегія суддів визнає неповажними підстави, наведені скаржником в обґрунтування поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22. Згідно з частиною третьою статті 292 ГПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 288 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнані неповажними. Таким чином, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вважає за необхідне надати скаржнику строк для можливості надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22 з наведенням інших підстав для поновлення строку та/або доданням відповідних доказів. Якщо заяву (клопотання) не буде подано особою в зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 цього Кодексу. З огляду на викладене, касаційна скарга АТ "Українська залізниця" підлягає залишенню без руху на підставі частин другої та третьої статті 292 ГПК України, із наданням скаржникові строку для усунення зазначених вище недоліків, шляхом: - надання документа на підтвердження сплати судового збору в розмірі 84 247,30 грн, який має бути перерахований за актуальними реквізитами рахунку для зарахування до Державного бюджету України судового збору за розгляд справ Верховним Судом; - надання клопотання (заяви) про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22 з наведенням інших підстав для поновлення строку та доданням відповідних доказів. Матеріали з усуненням недоліків касаційної скарги слід подати в Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у встановлений цією ухвалою строк, а також надати суду докази надіслання копії цих матеріалів іншим учасникам справи. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків або не в повному обсязі усунення недоліків протягом установленого строку матиме наслідком, або повернення касаційної скарги скаржнику або відмови у відкритті касаційного провадження, виходячи з вищенаведеного. Керуючись статтями 119, 123, 174, 234, 235, 287, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, статтею 4 Закону України "Про судовий збір", Верховний Суд, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 16.11.2022 у справі №910/147/22 - залишити без руху.

2. Надати Акціонерному товариству "Українська залізниця" строк для усунення недоліків касаційної скарги тривалістю 10 днів з дня вручення копії цієї ухвали. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка,6.

3. Роз`яснити Акціонерному товариству "Українська залізниця", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде або повернуто на підставі частини п`ятої статті 292 ГПК України, або відмовлено у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 293 ГПК України. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т. Малашенкова Суддя І. Бенедисюк Суддя І. Булгакова