Постанова 4824 № 759/13519/21

Постанова Іменем України 20 грудня 2022 року м. Київ провадження №22-ц/824/12159/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Мазурик О. Ф. (суддя-доповідач), суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., за участю секретаря Ратушного А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року в складі судді Шум Л. М. у цивільній справі №759/13519/21 Святошинського районного суду м. Києва за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів У С Т А Н О В И В: В червні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення половини грошових коштів, внесених на погашення боргу, в розмірі 834 000,00 грн. Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_2 посилався на те, що він та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі з 02.03.2013, який рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27.10.2016 розірвано. Під час перебування у шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира). Купівля квартири була здійснена за грошові кошти, отримані ним у борг у ОСОБА_3 під розписку у розмірі 60 000 доларів США, що було еквівалентно 480 000,00 грн. Вказував, що 27.06.2013 ним було укладено попередній договір, за якими сторони зобов`язалися у термін до 27.01.2014 укласти договір купівлі-продажу квартири. Попередній договір було укладено за згодою дружини покупця - ОСОБА_1 , 31.03.2014 він придбав квартиру на підставі договору купівлі-продажу. Постановою Верховного Суду у цивільній справі №369/7576/16-ц залишено без змін рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.06.2018, яким, окрім іншого, визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину квартири та визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину квартири, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 . Також судовим рішенням було встановлено факт того, що квартира АДРЕСА_1 , була придбана в інтересах сім`ї та за кошти, отримані ОСОБА_2 у борг, що підтверджується розпискою від 27.06.2013. Також вказував, що у встановлений у розписці термін кошти, взяті ним в борг повернуті не були, тому ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом. Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.07.2018 у цивільній справі №759/3237/18 з нього стягнуто на користь ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 1 668 000,00 грн. Позивач, посилаючись на те, що грошові кошти бралися ним в борг у період перебування у шлюбі з ОСОБА_1 для придбання квартири, а повернуті ним одноособово у квітні 2021 року, вважав, що половину цих коштів повинна сплатити відповідачка. Заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року позов задоволено у повному обсязі. Вирішено питання про судові витрати. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 вересня 2022 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідачка звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій зазначила, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного з`ясування обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. Як на підставу скасування рішення суду посилалася на те, що судом не досліджувалися обставини того чи використано одержані за договором позики грошові кошти в інтересах сім`ї, враховуючи той факт, що позивач на власний розсуд за невідплатним договором відчужив спільне майно на користь матері. Також судом не досліджувалося та не надано правової оцінки тому факту, яка саме сума була використана в інтересах сім`ї та в якій валюті, оскільки оплата за квартиру здійснена в національній валюті. Представник відповідача - ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав та просив задовольнити з підстав, викладених в ній. Представник позивача - ОСОБА_5 в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду в межах апеляційного оскарження та вимог, що заявлялись у суді першої інстанції, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб, щодо підтвердження дошлюбного прізвища між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 02 березня 2013 року укладено шлюб, після шлюбу дружина отримала прізвище « ОСОБА_7 ». Шлюб зареєстровано у відділі реєстрації актів цивільного стану Святошинського районного управління юстиції у м. Києві, актовий №222 (а.с. 7). В постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у цивільній справі №369/7576/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю встановлено наступні обставини. Квартира АДРЕСА_1 , була придбана в інтересах сім`ї. Тобто не спростовано презумпцію спільності вказаного майна подружжя. Факт отримання коштів у борг не вказує, що ці кошти були отримані й використані у приватних інтересах, та не спростовують презумпцію спільності майна подружжя. Вказаною вище Постановою Верховного скасовано постанову Апеляційного суду Київської області від 25.09.2018 в частині визнання за ОСОБА_2 права особистої приватної власності на квартиру АДРЕСА_1 , та в частині розподілу судових витрат. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.06.2018 року у вказаній частині залишено в силі (а.с. 8-15). Також судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 09.07.2018 задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу. Стягнуто з ОСОБА_2 борг в розмірі 1 668 000,00 грн та суму сплаченого судового збору в розмірі 8810,00 грн (а.с. 16). Згідно розписки від 14.04.2021 ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_2 60 000 доларів США на виконання рішення Святошинського районного суду м. Києва від 08.08.2018 (а.с. 17). Суд першої інстанції, встановивши вищенаведені обставини, застосувавши норми матеріального права, які регулюють дані правовідносини, та врахувавши, що отримані позивачем в борг грошові кошти використані в інтересах сім'ї, а також те, що останній виплатив такі кошти самостійно, дійшов обґрунтованого висновку про набуття ним на підставі ч. 1 ст. 544 ЦК України права зворотної вимоги до відповідачки щодо стягнення половини цих коштів та у зв`язку з цим наявності правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції не досліджував обставин того чи використано одержані за договором позики кошти в інтересах сім'ї, оскільки як правильно зазначено судом в мотивувальній частині оскаржуваного рішення такі обставини встановлені постановою Верховного Суду від 03.06.2020 у цивільній справі №369/7576/16-ц за участю тих самих осіб, що й у даній справі. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №753/11000/14-ц зроблено наступний правовий висновок. Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08 червня 2018 року у справі №369/7576/16-ц встановлено, що отримані ОСОБА_2 в борг кошти були використані для придбання квартири, в якій мало проживтаи подружжя. Отже, обставини, встановлені у судовому рішенні у справі №369/7576/16-ц вказують на те, що кошти, отримані ОСОБА_2 за договором позики, були витрачені в інтересах сім'ї. Таким чином, оскільки існує судове рішення, яким встановлено преюдиційний факт отримання позивачем в борг коштів, які використано в інтересах сім'ї, і такому судовому рішенню судом першої інстанції в сукупності з іншими доказами надано правову оцінку, є безпідставними доводи скаржника, що суд вирішуючи спір не досліджував обставин отримання чи не отримання позивачем коштів в інтересах сім'ї. При цьому, слід враховувати, що відповідачка, заперечуючи факт витрачання позивачем отриманих в борг коштів на придбання квартири та не надання нею згоди на укладення договору позики, не подала до суду будь-яких доказів на підтвердження таких заперечень. Таким чином, оскільки судовим рішенням, яке набрало законної сили, встановлено обставини отримання позивачем в борг коштів та їх витрачання в інтересах сім'ї, то не мають правового значення і доводи апеляційної скарги, щодо не дослідження судом обставин того, яка саме сума боргу використана в інтересах сім'ї та в якій валюті. Доводи апеляційної скарги про відчуження ОСОБА_2 квартири не спростовують встановлених судом обставин того, що грошові кошти було отримано позивачем та використано в інтересах сім`ї. Більше того, наведені відповідачкою обставини відчуження позивачем квартири не є предметом розгляду у даній справі. Також слід враховувати, що на підставі рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.06.2018, яке набрало законної сили, в порядку поділу спільно набутого майна сторін, за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину квартири. Рішення суду про визнання права власності є правовстановлюючим документом, який у визначеному законом порядку підлягає державній реєстрації. Інших доводів апеляційна скарга не містить. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, суд першої інстанції в межах доводів позову повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про те, що позов підлягає задоволенню, про що ухвалив відповідне рішення. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. На підставі викладеного та керуючись ст. 268, 374, 375, 383, 384, 389 ЦПК України П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до цього суду. Повний текст постанови складено 20 грудня 2022 року. Головуючий О. Ф. Мазурик Судді О. В. Желепа В. А. Кравець