Постанова 4824 № 359/8547/20

Справа № 359/8547/20 Головуючий 1 інстанція- Муранова-Лесів І.В. Провадження № 22-ц/824/10997/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 15 грудня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Савченка С.І., суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В., за участю секретаря Малашевського О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини за законом, в с т а н о в и в: У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернувсядо суду із вказаним позовом,який мотивував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина на належний померлій житловий будинок у селі Дударків Бориспільського району Київської області та інше майно. Заповіту мати не залишила, а тому має місце спадкування за законом. Спадкоємцями першої черги за законом після смерті матері крім нього є її син - ОСОБА_3 та дочка ОСОБА_5 . Вказував, що після смерті матері, він не зміг своєчасно звернутися до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, у встановлений законом шестимісячний строк, який закінчився 16 лютого 2020 року. Пропуск строку, встановленого для прийняття спадщини, стався внаслідок незадовільного стану його здоров`я. Протягом тривалого часу він страждав на низку захворювань опорно-рухового апарату, в тому числі полінейропатію. Наскільки йому відомо відповідачі звернулись до нотаріуса, спадкова справа після смерті їх матері заведена державним нотаріусом Бориспільської районної державної нотаріальної контори Київської області, однак свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 спадкоємцям не видавалося. У зв`язку з наведеним просив визначити йому додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом одного місяця з дня набрання чинності рішенням суду. Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року позов задоволено. Визначено ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини за законом, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_4 , протягом одного місяця з дня набрання чинності рішенням суду. Не погодившись із рішенням, відповідачка ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у - 2 - задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про наявність поважних причин пропуску позивачем строку подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері. Суд не врахував, що позивач звернувся до лікаря-травматолога лише 10 лютого 2020 року і за результатами огляду встановлено діагноз - деформаційний артроз двох колінних суглобів ІІ ступеня, больовий синдром та призначено лікуавання, рекомендовано постільний режим та пересування на ходунках. У довідці відсутні дані про дату її скаладння, що унеможливлює встановлення достовірного часу огляду позивача. Окрім того як у довідці, так і у амбулаторній картці позивача відсутні дані про медичний заклад від імені якого діяв лікар чи про приватну медичну практику лікаря Штимака А.І. , який провів повторний огляд позивача 21 лютого 2020 року. В подальшому позивач до лікаря не звертався і у справі відсутні будь-які дані про подальший перебіг захворювання, його виявлення чи загострення. Тобто позивач перебуував на лікарняному 11 днів із 10 по 21 лютого 2020 року, з яких лише шість днів стосуються строку прийняття спадщини та не свідчить про тривалу хворобу і не є поважною причиною пропуску строку. Вважає, що в даному випадку має місце недобросовісна поведінка позивача, а його бездіяльність свідчить про відсутність наміру прийняти спадщину, оскільки намір звернутися до суду виник лише після повідомлення нотаріуса 07 жовтня 2020 року про видачу свідоцтв іншим спадкоємцям і його право звернутися до суду з позовом про встановлення додаткового строку. Судом не врахована практика Верховного Суду з цього приводу. Позивач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно задоволив його позов, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. В суді апеляційної інстанції представник відповідачки ОСОБА_1 адвокат Ковальчук С.М. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримав, просив задоволити та скасувати оскаржуване рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області як незаконне. Представник позивача ОСОБА_2 адвокат Соколов С.В. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечував, посилаючись на законність і обгрунтованість судового рішення та відсутність підстав для його скасування. Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлявся про час розгляду справи, до суду не з`явився, причин неявки не повідомив, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін - 3 - випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає. Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін у справі ОСОБА_4 , після смерті якої відкрилася спадщина за законом на належний померлій на праві власності житловий будинок. Відповідно до довідки № 83 від 24 січня 2020 року спадкодавиця ОСОБА_4 проживала та була зареєстрована в будинку на АДРЕСА_1 . На день смерті з померлою на АДРЕСА_1 був зареєстрований і проживав її сини відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкоємцями першої черги за законом померлої ОСОБА_4 є її діти: позивач ОСОБА_2 та відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_7 . Спадщину у встановлений законом шестимісячний строк прийняли її діти відповідачі ОСОБА_3 і ОСОБА_1 , які подали заяви про прийняття спадщини до Бориспількської районної державної нотаріальної контори Київської області. Позивач у встановлений законом шестимісячний строк спадщину не прийняв, поскільки на момент смерті матері з нею не проживав, заяви нотаріусу про прийняття спадщини не подав. Також судом встановлено, що листом від 07 жовтня 2020 року Бориспільська районна державна нотаріальна контора повідомила позивача про видачу свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 спадкоємцям, які прийняли спадщину, та роз`яснила позивачу зміст ст.1270 ЦК України та просила повідомити в строк до 28 жовтня 2020 року, якщо він має намір звернутися до суду для встановлення додаткового строку для прийняття спадщини. В цей же день позивач подав до Бориспільської районної державної нотаріальної контори заяву з проханням не видавати відповідачам свідоцтва про право на спадщину та його намір звернутися до суду. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Задовольняючи позов, суд першої інтанції обгрунтовував свої висновки тим, що позивач, як спадкоємець за законом першої черги після смерті матері ОСОБА_4 пропустив установлений законом шестимісячний строк для прийняття спадщини з поважних причин, оскільки мав захворювання опорно-рухового апарату та був оглянути лікарем за місцем проживання, який призначав йому лікування. При цьому суд виходив з того, що хвороба позивача об`єктивно позбавила його можливості у визначений законом шестимісячний строк звернутися із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини, в тому числі в останні дні шестимісячного строку. Проте, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону. Згідно ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час її відкриття не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюєься строк у шість місяців з часу відкриття спадщини. Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що підставою для визначення судом додаткового строку для подання заяви є виключно наявність поважних причин, тобто таких, які безумовно унеможливлювали вчинення особою дій по прийняттю спадщини. Дані причини та обставини мають існувати об`єктивно, тобто незалежно від особистих уявлень - 4 - спадкоємця чи сприйняття ним певних фактів. Це по-перше. По-друге, встановлений законом шестимісячний строк є цілком розумним та достатнім для вчинення спадкоємцем юридично значимих дій щодо прийняття спадщини, а відтак причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення дій щодо прийняття спадщини мають існувати протягом усього цього строку, або принаймі його істотної частини з такими наслідками, щоб протягом решти строку спадкоємець об`єктивно не мав змоги реалізувати своє право на прийняття спадщини. Аналогічні роз`яснення містить п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України року «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, де зазначено, що, вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Вирішуючи позов, суд не врахував, що мати сторін померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно шестимісячний строк на прийняття спадщини після її смерті сплив 16 лютого 2020 року, а відтак позивач мав довести суду, що протягом всього вказаного строку чи його істотної частини існували причини, які об`єктивно унеможливлювали вчинення ним дій по прийняттю спадщини. З наданих позивачем доказів на підтвердження своїх доводів вбачається, що позивач був оглянутий 10 лютого 2020 року лікарем-травматологом, який встановив йому діагноз - деформаційний артроз двох колінних суглобів ІІ ступеня, больовий синдром та призначив лікування, рекомендував постільний режим та пересування на ходунках. В подальшому позивач до лікаря не звертався і у справі відсутні будь-які дані про подальший перебіг захворювання, його виявлення чи загострення. Отже, надані позивачем докази можуть свідчити про існування обставин щодо неможливості звернення до нотаріуса лише протягом останніх шести днів шестимісячного строку для прийняття спадщини. В решті, а саме 5 місяців і 24 дні позивач не надав доказів про наявність будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали його звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, як і не надав доказів про неможливість направлення ним нотаріусу такої заяви поштою відповідно до п.п.2.1, 3.5 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮ України № 296/5 від 22 лютого 2012 року (з послідуючими змінами). Наведене у свою чергу свідчить про відсутність поважних поважних причин пропуску позивачем строку для прийняття спадщини після смерті матері та помилковість висновків суду про їх наявність. У постанові від 30 вересня 2020 року у справі № 736/586/16-ц Верховний Суд, залишаючи без змін судові рішення про відмову у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, погодився з висновками суду про те, що надання позивачем кількох медичних довідок щодо наявності короткочасної хвороби, на підтвердження поважності пропуску строку не є тими поважними причинами, що пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Верховний Суд зазначив: «судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови. Схожі висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року № 6-85цс12 та від 04 листопада 2015 року № 6-1486цс15. Короткочасна хвороба, тяжкий матеріальний стан спадкоємця як причини - 5 - пропуску строку для прийняття спадщини не можуть бути визнані поважними, оскільки самі по собі ці обставини без встановлення інших об`єктивних, непереборних, істотних труднощів на вчинення дій щодо прийняття спадщини не свідчить про поважність пропуску зазначеного строку». Аналогічні висновки про те, що факт захворювання не може вважатися поважною (безумовною) підставою для визначення додаткового строку для прийняття спадщини сформовані у цілому ряді постанов Верховного Суду та є усталеними, зокрема у постановах Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 757/51328/18-ц, від 20 жовтня 2021 року у справах № 405/7111/19 та № 940/1187/20 та інших. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України). Суд наведеного не врахував, дав неправильну оцінку встановленим по справі обставинам та прийшов до помилкового висновку про наявність поважних причин пропуску позиваем строку для прийняття спадщини. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення (п.п.113,114 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 522/9893/17). З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не грунтуються на матеріалах справи та вимогах закону і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення. Відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Вирішуючи спір в межах заявлених вимог, апеляційний суд вважає, що позов не підлягає до задоволення, оскільки позивачем очевидно та поза всяким розумним сумнівом не доведено наявність поважних причин пропуску ним шестимісячного строку, що тривав із 17 серпня 2019 року по 16 лютого 2020 року,для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, а наведені ним причини, які існували в 6 днів цього строку не є такими, що унеможливлювали звернення позивача до нотаріуса протягом решти строку. Даючи оцінку доводам сторін, викладеним у апеляційній скарзі і відзиві, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук - 6 - проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування єдостатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити. Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 30 червня 2022 року скасувати і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовуОСОБА_2 до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визначення додаткового строку дляподання заяви про прийняття спадщини за законом. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: