Постанова 4854 № 522/12359/22

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 522/12359/22 Головуючий в 1 інстанції: Косіцина В.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Бітова А.І., Танасогло Т.М. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 жовтня 2022р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по накладення адміністративного стягнення,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2022р. ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до ДПП, в якому просив скасувати постанову по накладення адміністративного стягнення серії 1АВ №02048838 від 31.07.2021р.. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 31.07.2021р. інспектором ДПП Гарезіною Г.В. складено постанову по справі про адміністративне правопорушення серії 1АВ № 02048838. Позивач не погоджується із зазначеною постановою та вважає її протиправною та такою, що підлягає скасуванню. Позивач вказує на те, що вказана постанова йому не направлялась, а про її існування дізнався лише у державного виконавця. При цьому, позивач зауважив, що оскаржувана постанова відсутня на сайті МВС, у зв`язку із чим неможливо ознайомитись із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, зокрема, з метою ідентифікації транспортного засобу та місця «вчинення адміністративного правопорушення». Тому, враховуючи викладене, просив поновити строк на оскарження постанови та скасувати її, а провадження по справі закрити. Посилаючись на вказане просив позов задовольнити. Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 18 жовтня 2022р. адміністративний позов задоволено. Скасовано постанову Серія 1АВ №02048838 від 31.07.2021р. у справі про адміністративне правопорушення, якою на ОСОБА_1 накладене стягнення передбачене ч.1 ст.122 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 340грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 - закрито. В апеляційній скарзі ДПП посилаючись на порушення норм права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки у справі немає беззаперечних доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, то склад цього правопорушення відсутній, а тому постанова серії 1АВ №039800722048838 від 31.07.2021р. підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду справи, що 31.07.2021р. інспектором ДПП Гарезіною Г.В. було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серія 1АВ №02048838 у вигляді адміністративного штрафу у розмірі 340грн. (а.с.12). Як зазначено у вказаній постанові, 31.07.2021р. об 11 год. 01 хв., за адресою М05 Київ-Одеса 248+169, особа, яка керувала транспортним засобом Toyota Prado, д/н НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 27км/год, чим порушила п.12.9.(б) Правил дорожнього руху України. Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАПта, та на нього накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340грн.. Не погоджуючись із вказаною постановою, позивач звернувся в суд із даним позовом. Перевіряючи правомірність та законність рішень та дій ДПП у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП, ст.7 якого визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності. Положеннями ст.245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Приписами ч.1 ст.122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до ЗУ «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою КМУ від 10.10.2001р. за №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. У відповідності до ч.5 ст.14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху. За правилами п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. Згідно п.12.9 (б) ПДР, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.12.4 - 12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту "и" пункту 30.3цих Правил. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 77КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, з врахуванням процесуальних особливостей адміністративного судочинства, доведення факту неправомірності дій позивача покладається на відповідача. У відповідності до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з ч.1ст.14-2 КУпАП, адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, або за порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису) (за допомогою технічних засобів, що дають змогу здійснювати фотозйомку або відеозапис та функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу, - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відсутні на момент запиту відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи. За правилами ст.279-1 КУпАП, у разі якщо адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху зафіксовано в автоматичному режимі або якщо порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування за даними Єдиного державного реєстру транспортних засобів, а також у разі необхідності - за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань встановлює відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу. Якщо адміністративне правопорушення, передбачене частинами першою, третьою та шостою статті 122 (в частині порушення правил зупинки, стоянки),частинами першою, другою та восьмою статті 152-1цього Кодексу, зафіксовано в режимі фотозйомки (відеозапису), посадова особа уповноваженого підрозділу Національної поліції або інспектор з паркування зобов`язані розмістити на лобовому склі транспортного засобу копію постанови про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення) або повідомлення про притягнення до адміністративної відповідальності (якщо технічні можливості не дозволяють встановити відповідальну особу, зазначену у частині першій статті 14-2 цього Кодексу, на місці вчинення правопорушення). Аналізуючи вказане, судова колегія зазначає, що вказаними нормами встановлено спеціальний та чіткий порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руку, зафіксованих в автоматичному режимі. Як вбачається із матеріалів справи, що позивача притягнуто до відповідальності у відповідності до положень ст.14-2 КУпАП, як власника транспортного засобу. Стаття 279-1 КУпАП не передбачає процесуальних прав та гарантій, визначених у ч.2 ст.254 та ч.1 ст.268 КУпАП, а ч.3 ст.279-1 КУпАП передбачає обов`язок посадової особи уповноваженого на розгляд справи винести постанову про накладення адміністративного стягнення безпосередньо на місці виявлення вчиненого правопорушення. Справа про адміністративне правопорушення розглянута у відсутності позивача, що відповідає правилам розгляду справи щодо правопорушень перевищення швидкості, визначеному ст.279-1 КУпАП. При цьому, на сайті МВС неможливо ознайомитись із зображенням чи відеозаписом транспортного засобу в момент вчинення даного адміністративного правопорушення. Окрім того, з наданих копій оскаржуваних постанов не вбачається номерний знак транспортного засобу, який допустив перевищення обмеженої швидкості. При цьому, номерний знак, у даному випадку є ідентифікуючою ознакою для встановлення винуватця у вчиненому правопорушенні. При дослідженні матеріалів справи та самої спірної постанови під час апеляційного розгляду, судовою колегією встановлено, що на сайті МВС за посиланням - https://bdr.mvs.gov.ua/user/resolution/a/1%D0%90%D0%92/02048838/ на Сервісі перевірки адміністративних правопорушень в галузі безпеки дорожнього руху зафіксованих в автоматичному режимі відсутня фото чи відеофіксація вчиненого ОСОБА_1 правопорушення. У відповідності до ч.2 ст.62 Конституції України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Водночас, положеннями ч.5 ст.242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, постановою Верховного Суду від 14.03.2018р. у справі за №760/2846/17 зроблено висновок, що відповідно до ч.1 ст.71 КАС України (у редакції до 15.12.2017р.), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу (в редакції до 15.12.2017р.). Приписами ч.2 ст.71 КАС України (у редакції до 15.12.2017р.) визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто, обов`язок доказування в адміністративному судочинстві визначений ст.71 КАС України (у редакції до 15.12.2017р.) розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову. Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду ВС/КАС від 8.07.2020р. у справі за №463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачяться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Крім того, Верховний Суд у своїй постанові від 26 квітня 2018р. у справі №338/1/17 вказав, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не може бути беззаперечним доказом вчинення цією особою адміністративного проступку, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення. Апеляційний суд зазначає, що будь-яких належних доказів, які б свідчили про вчинення позивачем порушення правил дорожнього руху при винесенні оскаржуваної постанови матеріали справи не містять. Наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про котрий наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978р. у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту». Так, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, в якій зафіксовано порушення водієм правил дорожнього руху. Проте, апеляційний суд вважає, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатись як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові. Відповідно до п. 3 ч.3ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Враховуючи вищевказане, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення вимог позивача та скасування спірної постанови, оскільки у справі немає беззаперечних доказів вчинення саме позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, а тому відсутній склад цього правопорушення. В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. Отже, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалена з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 18 жовтня 2022р. залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: А.І. Бітов Т.М. Танасогло