Постанова 4854 № 523/18995/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2021 р.м.ОдесаСправа № 523/18995/20 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Крусяна А.В., Яковлєва О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, Першого Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 про скасування постанов,- В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2020р. ОСОБА_1 звернулася в суд із адміністративним позовом до ДПП, Першого Суворовського ВДВС у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа на стороні позивача - ОСОБА_2 , в якому, з урахуванням уточнень, просила: - визнати дії ДПП щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, протиправними; - скасувати постанову серія 1АВ №00754416 про накладення адміністративного стягнення; - скасувати постанову Першого Суворовського ВДВС про відкриття виконавчого провадження ВП №63525459; - зобов`язати ДПП відшкодувати завдану моральну шкоду у розмірі 5 000грн.. В обґрунтування своїх позовних вимог позивачка зазначила, що у відповідності до оскаржуваної постанови її визнано винною у тому, що вона, як особа, яка керувала транспортним засобом, перевищила встановлені обмеження швидкості руху на 29км/год чим порушила п.12.9 (б) Правил дорожнього руху. Позивачка зазначає, що у вересні 2020р. вона зверталась із заявою до ДПП, в якій вказала, що вона є особою з інвалідністю другої групи, у зв`язку із чим не має прав керування автомобілем. Автомобілем керує її чоловік ОСОБА_2 , який має право користування автомобілем. Так, 23.08.2020р. автомобілем керував її чоловік, і якщо він порушив правила дорожнього руху то і відповідальність має нести він. Проте, відповідь від ДПП на вказану заяву так і не надходила позивачці. Позивачка вважає, що її заява до Департаменту патрульної поліції не була розглянута. До адміністративної відповідальності притягнено не ту особу, яка керувала транспортним засобом. При цьому позивачка звертає увагу на те, що на фото, яке наведене у постанові немає показника населеного пункту або кілометрового знаку, що давало б можливість ідентифікувати місце знаходження автомобіля, а також немає знаку обмеження швидкості. На фото автомобіль рухається на автомобільній дорозі, з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою та парапетом, а тому швидкість руху повинна бути обмежена до 110км/год. Крім того, позивачка зазначає, що у постанові невірно вказано місце її проживання, відсутній опис обставин щодо того на якій ділянці дороги знаходився автомобіль, не вказано де був встановлений знак, що обмежує швидкість руху, не вказано яка була швидкість автомобіля, а отже неможливо встановити що водій автомобіля перевищив швидкість. Посилаючись на вказане просила позов задовольнити. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Інспектора Департаменту патрульної поліції Беднарського В.Л. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. Скасовано постанову серії 1АВ №00754416 від 24.08.2020 року, складену Інспектором Департаменту патрульної поліції Беднарським В.Л. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у розмірі 255грн. за порушення ч. 1 ст. 122 КУпАП по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого в автоматичному режимі. Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.122 КУпАП до адміністративної відповідальності закрито. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. В апеляційній скарзі Департамент патрульної поліції, просить рішення суду скасувати в частині визнання протиправних дій інспектора ДПП Беднарського В.Л. щодо притягнення позивачки до адміністративної відповідальності та скасування постанови про притягнення останньої до адміністративної відповідальності, та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в цій частині. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог апелянтом не оскаржується, то суд апеляційної інстанції розглядає справу в межах апеляційної скарги та надає йому правової оцінку в межах доводів апеляційної скарги. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова прийнята з грубим порушенням вимог законодавства, чим порушено конституційні права позивачки, у зв`язку із чим оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративні правопорушення закриттю. Що стосувалось позовних вимог щодо скасування постанови виконавчої служби про відкриття виконавчого провадження, то суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки державний виконавець діяв в межах та на підставі законодавства. Що стосувалось позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди у розмірі 5 000грн., то суд першої інстанції виходив з того, що відсутні законні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки позивачкою не надано жодних переконливих доказів на підтвердження причинного зв`язку між діями відповідача та завданим їй моральної шкоди. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 є власником автомобіля HYUNDAI ELANTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 . Інспектором ДПП Беднарським В.Л. за результатами розгляду даних, зафіксованих в автоматичному режимі за допомогою технічного засобу Каскад, 031-1219, прийнято постанову серії 1АВ №00754416 від 24.08.2020р., якою притягнуто ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255грн.. У відповідності до постанови серії 1АВ №00754416 від 24.08.2020р. встановлено, що 23.08.2020р. о 12:05год. за адресою М05 Київ-Одесса 2+450 зафіксовано що особа, яка керувала транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29км/год, чим порушила п.12.9 (б) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. В подальшому, Першим Суворовським ВДВС у м.Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрито виконавче провадження ВП №63525459 з виконання постанови серії 1АВ №00754416 від 24.08.2020р.. 26.11.2020р. в межах виконавчого провадження ВП №63525459, державним виконавцем було прийнято постанову про арешт коштів боржника, відповідно до якої накладено арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках ОСОБА_1 . Позивачка, вважає протиправною постанову про притягнення її до адміністративної відповідальності серії 1АВ №00754416 від 24.08.2020р. та постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови серії 1АВ №00754416 від 24.08.2020р., у зв`язку з чим звернулась в суд із відповідним позовом. Перевіряючи правомірність оскаржуваної постанови відповідача, з урахуванням підстав на які посилається позивач, а також висновків суду першої інстанції та доводів і вимог апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами п.11 ч.1 ст.23 ЗУ «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Положеннями ст.280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. У відповідності до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Приписами ст.252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об`єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Положеннями ст.283 КУпАП передбачено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова виконавчого органу сільської, селищної, міської ради по справі про адміністративне правопорушення приймається у формі рішення. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Постанова по справі повинна містити вирішення питання про вилучені речі і документи, а також вказівку про порядок, строк її оскарження, підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, або запис про відмову від підпису чи від отримання копії постанови. У відповідності до п.12.9 (б) ПДР України, водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в п.12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до пп. "и" п.30.3 цих Правил. Згідно п.12.4 ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50км/год. Відповідно до п.12.5 ПДР України, у житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20км/год. За правилами п.12.6 ПДР України, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух зі швидкістю: а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80км/год.; б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70км/год; в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, та мопедам, - не більше 60км/год; г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90км/год; ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90км/год. Приписами ч.1 ст.122 КУпАП визначено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Як вбачається із оскаржуваної постанови серії 1АВ №00754416 від 24.08.2020р., що 23.08.2020р. о 12:05год. за адресою М05 Київ-Одесса 2+450 зафіксовано що особа, яка керувала транспортним засобом HYUNDAI ELANTRA, реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевищила встановлені обмеження швидкості руху транспортних засобів на 29км/год, чим порушила п.12.9 (б) ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.122 КУпАП. При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що п.12.9 (б) ПДР України відсилає на п.12.4-12.7 ПДР України, а тому сам по собі не може розкривати зміст порушення правил ПДР України. Крім того, у постанові не зазначено будь яких інших порушень ПДР України. Також, судова колегія зазначає, що на фото, яке наведено у постанові немає показника населеного пункту або кілометрового знаку, що давало б можливість ідентифікувати місце знаходження автомобіля, а також немає знаку обмеження швидкості, відсутній опис обставин щодо того на якій ділянці дороги знаходився автомобіль, не вказано де був встановлений знак, що обмежує швидкість руху, не вказано яка була швидкість автомобіля, а отже неможливо встановити факт вчинення водієм автомобіля порушень ПДР України. Окрім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що позивачка зареєстрована за іншою адресою ( АДРЕСА_2 ) ніж та, яка зазначена у постанові ( АДРЕСА_1 ). При цьому судова колегія зазначає, що ДПП не взято до уваги доводи, викладені позивачем у заяві, яка була направлена 2.09.2020р. на адресу останнього, щодо того, що транспортним засобом керувала не вона, а її чоловік. Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що інспектором ДПП Беднарським В.Л. грубо порушені вимоги Закону щодо складання постанови серії 1АВ №00754416 від 24.08.2020р., у зв`язку із чим грубо порушені конституційні права ОСОБА_1 . Таким чином, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині скасування оскаржуваної постанови ДПП, оскільки інспектор при прийнятті постанови діяв з порушенням чинних норм законодавства України. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.272, 286, 311, 315, 316, 322 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2021р. залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту постановлення, остаточна та оскарженню не підлягає. Головуючий: Ю.М.Градовський Судді: А.В.Крусян О.В.Яковлєв