Постанова 4873 № 910/16140/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "06" грудня 2022 р. Справа№ 910/16140/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Майданевича А.Г. суддів: Ткаченка Б.О. Суліма В.В. при секретарі судового засідання: Шевченко Н.А. за участю представників сторін: від повзивача: Голубок С.В.; від відповідача 1: Подольский А.Ю.; від відповідача 2: не з`явився; від третьої особи 1: не з`явився; від третьої особи 2: не з`явився; від третьої особи 3: не з`явився; від третьої особи 4: не з`явився; від третьої особи 5: Мельничук І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 (повний текст ухвали складено 20.07.2022) у справі №910/16140/21 (суддя Маринченко Я.В.) за позовом ОСОБА_1 до

1. Державної іпотечної установи

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ліберо" треті особи:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Груп"

2. Комунальне підприємство "Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу",

3. Державний реєстратор Прошкін Олександр Васильович,

4. ОСОБА_2 ,

5. ОСОБА_3 , про визнання незаконним набуття права власності та витребування майна, - ВСТАНОВИВ: Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви її прийняття Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 провадження у справі №910/16140/21 закрито. Ухвала місцевого господарського суду обґрунтована тим, що оскільки предметом спору у цій справі є визнання незаконним набуття ТОВ «Фінансова компанія «Ліберо» права власності на квартиру та витребування з незаконного володіння Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 квартири, а позивачем у цій справі є фізична особа - іпотекодавець за договором іпотеки №53/15-І.1 від 01.12.2015, такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, незважаючи на те, що відповідачами спору є юридичні особи. Після зміни позовних вимог позивачем у суду відсутні підстави вважати, що вказаний спір пов`язаний з правочином, укладеним на забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятою ухвалою, ОСОБА_1 звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі № 910/16140/21 скасувати та направити справу № 910/16140/21 для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, порушенням, неправильним застосуванням норм процесуального права. Апелянт зазначає, що спір у даній справі, з огляду на положення п.1 ч.1 ст.20 ГПК України має вирішуватися судами за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки спірні правовідносини стосуються виконання кредитного договору № 53/15-к від 01.12.2015 за основним зобов`язанням та виникли у зв`язку з незаконним набуттям 20.03.2019 ТОВ «Фінансова компанія «Ліберо», як новим кредитором за кредитним договором права власності на спірну квартиру, яка була передана ОСОБА_1 в іпотеку за договором іпотеки № 53/15-1.1 від 01.12.2015 в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 53/15-к від 01.12.2015, укладеним між двома юридичними особами ПАТ «Банку Народний Капітал» та ТОВ «Ю.С.А.» (ТОВ «Гарант Ойл Групп»). Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Представники відповідача 2, та третіх осіб 1,2,3,4 не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.263 ГПК відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.08.2022 справу №910/16140/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Ходаківська І.П. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.08.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/16140/21. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2022, у зв`язку з перебуванням судді Ходаківської І.П., яка неє головуючим суддею, справу №910/16140/21 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Майданевич А.Г., суддів Ткаченко Б.О., Сулім В.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.09.2022 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі № 910/16140/21 залишено без руху. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.09.2022 поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі №910/16140/21, відкрито апеляційне провадження та призначено до розгляду на 17.10.2022. Судове засідання 17.10.2022 не відбулось через загрозу ракетних обстрілів, справу було знято з розгляду. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на 15.11.2022. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.11.2022 відкладено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі №910/16140/21на 06.12.2022. Явка представників сторін Відповідач 2 та треті особи -1, -2, -3, -4 у судове засідання, призначене на 16.12.2022, не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується відповідним поштовими та електронними повідомленнями, наявними в матеріалах справи. Враховуючи положення частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, зважаючи на те, що явка відповідача та третіх осіб обов`язковою в судове засідання не визнавалась, судова колегія вважає за можливе розглянути справу у відсутність зазначених представників та за наявними у справі матеріалами. Позиції учасників справи Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.12.2022 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив її задовольнити, оскаржувану ухвалу скасувати та направити справу до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду. Представник відповідача 1 та представник третьої особи 5 в судовому засіданні апеляційної інстанції 16.12.2022 заперечували проти доводів апеляційної скарги, просили її відхилити, а оскаржувану ухвалу залишити без змін. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Державної іпотечної установи, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ліберо», треті особи - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Ойл Груп», Комунальне підприємство «Реєстраційний центр реєстрації нерухомості та бізнесу», державний реєстратор Прошкін Олександр Васильович, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання зобов`язання припиненим та витребування майна. В обґрунтування позовної заяви, позивач зазначив, що 01.12.2015 між ПАТ «Банк народний капітал» та ТОВ «Ю.С.А» (після зміни найменування - ТОВ «Гарант Ойл Групп»), як позичальником було укладено кредитний договір №53/15-к. В забезпечення виконання вказаного кредитного договору було укладено договір іпотеки №53/15-І.1 від 01.12.2015, відповідно до якого ОСОБА_1 передано в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_1 з реєстраційним номером 144302180000 вартістю 1 598 000 грн та договір іпотеки №53/15-І.2 від 01.12.2015, відповідно до якого ОСОБА_4 передано в іпотеку належну їй квартиру АДРЕСА_2 з реєстраційним номером 331359280000 вартістю 2 152 000 грн. Так, ТОВ «Гарант Ойл Групп» було надано кредит у загальному розмірі 2 500 000 грн. Відповідно до повідомлення-вимоги від 28.08.2018 заборгованість за вказаним кредитним договором визначена ТОВ «Фінансова компанія «Ліберо» у розмірі 1 862 402,49 грн. Як зазначає позивач, 07.11.2018 ТОВ «Фінансова компанія «Ліберо» як новий кредитор за кредитним договором №53/15-к та іпотекодержатель за договорами іпотеки набуло право власності на квартиру АДРЕСА_3 , а тому квартиру АДРЕСА_4 підлягала припиненню у строк до 21.11.2018, проте ТОВ «Фінансова компанія «Ліберо» в порушення вимог законодавства набуло право власності на квартиру АДРЕСА_4 . На підставі викладеного, позивач просив суд визнати припиненими з 07.11.2018 всі зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ліберо», які виникли з договору іпотеки №53/15-І.1 від 01.15.2015, укладено в забезпечення виконання зобов`язань по кредитним договором №53/15-І.1 від 01.15.2015, а іпотеку такою, що припинена 07.11.2018 та витребувати з незаконного володіння Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 144302180000. В подальшому позивач своєю заявою про зміну предмету позову від 04.05.2022 відмовився від вимоги про визнання припиненими з 07.11.2018 всіх зобов`язань ОСОБА_1 перед ТОВ «Фінансова компанія «Ліберо», які виники з договору іпотеки №53/15-І.1 від 01.15.2015, укладеного в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №53/15-І.1 від 01.15.2015, а іпотеку такою що припинена 07.11.2018 та виклав позовні вимоги в новій редакції, в якій просить суд визнати незаконним набуття 20.03.2019 ТОВ «Фінансова компанія «Ліберо» права власності на квартиру АДРЕСА_1 , з реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 144302180000 та витребувати з незаконного володіння Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 з реєстраційним номером об`єкту нерухомого майна 144302180000. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 провадження у справі №910/16140/21 закрито. Ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що предметом спору у цій справі є визнання незаконним набуття ТОВ «Фінансова компанія «Ліберо» права власності на квартиру та витребування з незаконного володіння Державної іпотечної установи на користь ОСОБА_1 квартири, а позивачем у цій справі є фізична особа - іпотекодавець за договором іпотеки №53/15-І.1 від 01.12.2015, тому такий спір має розглядатися за правилами цивільного судочинства, незважаючи на те, що відповідачами спору є юридичні особи. Проте, Північний апеляційний господарський суд не погоджується із висновками суду першої інстанції щодо закриття провадження у справі, з огляду на наступне. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Можна зробити висновок, що юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Предметом спору у цій справі є вимоги позивача, які виникли з договору іпотеки № 53/15-І.1 від 01.12.2015 укладеного для забезпечення виконання основного зобов`язання кредитного договору № 53/15-к від 01.12.2015 сторонами якого є юридичні особи: позикодавець-ПАТ «Банк Народний Капітал» та позичальник - ТОВ «Ю.С.А.». Як вбачається з метеріалів справи, ТОВ «Фінансова компанія «Ліберо», як новий кредитор за кредитним договором №53/15-к від 01.12.2015 та як новий іпотекодежатель за договором іпотеки №53/15-І.1 від 01.12.2015 набуло право власності на квартиру, яку апелянтом було передано в іпотеку в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором №53/15-к від 01.12.2015, з чим позивач не погодилась та звернулась до суду. Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України. Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. За змістом частини першої статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 ЦК України). Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання (стаття 546 ЦК України). Отже, для забезпечення виконання основного зобов`язання сторони можуть передбачати як визначені у статті 546 цього Кодексу види забезпечення зобов`язань, так й інші види, встановлені договором або законом. Законодавство України не розрізняє види забезпечення основного зобов`язання для визначення юрисдикції суду з розгляду спорів щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання. Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України). Тобто іпотека - це різновид такого виду забезпечення зобов`язання, як застава. Іпотека регулюється, зокрема, ЦК України та Законом України від 2 жовтня 1992 року № 2654-XII «Про заставу». Для цілей застосування Закону № 898-IV основне зобов`язання - це зобов`язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов`язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою. Іпотекодавцем може бути боржник за основним зобов`язанням або майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов`язання іншої особи - боржника (абзаци сьомий і восьмий статті 1 Закону № 898-IV). Законодавство України не передбачає солідарного обов`язку боржника (зокрема, позичальника за кредитним договором) та майнового поручителя, який відповідає перед іпотекодержателем за виконання боржником основного зобов`язання в межах вартості предмета іпотеки (частина перша статті 11 Закону № 898-IV). Іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника Відповідно до частини першої статті 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) (пункт 3 частини першої статті 512 ЦК України). У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням (частина друга статті 11 Закону № 898-IV). Тобто, за загальним правилом, саме позичальник як боржник у зобов`язанні за кредитним договором має виконати свій обов`язок перед кредитодавцем. Втім, якщо таке зобов`язання майновий поручитель забезпечив іпотекою, він може виконати обов`язок боржника, однак у межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки правовідносини з боржником за основним зобов`язанням не припиняються, оскільки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням. Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування. За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, у тому числі й фізичні особи, які не є підприємцями. Випадки, коли справи у спорах, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, підвідомчі господарському суду, визначені статтею 20 ГПК України. Отже, до юрисдикції господарських судів належать справи у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи. При цьому колегія суддів звертає увагу, що положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Як вбачається з матеріалів справи, спір у цій справі стосується звернення стягнення на майно, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, тобто, стосується правовідносин, які є похідними від кредитних правовідносин господарюючих суб`єктів. Таким чином, виходячи зі змісту та підстав позову, характеру спірних правовідносин, враховуючи наведені положення законодавства, спір у цій праві між позивачем та відповідачем виник з правовідносин, що стосуються правочину , укладеного на виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з вищенаведеними нормами ГПК України. З огляду на що, висновки суду першої інстанції про закриття провадження у справі є необґрунтованими та не відповідають наведеним вище нормам матеріального та процесуального права. Частиною 4 статті 236 ГПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18, від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18, від 20.11.2019 у справі № 910/9362/19. На переконання колегії суддів, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі № 910/16140/21 підлягає скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Згідно з частиною 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції. Враховуючи викладене, ухвала Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі № 910/16140/21 підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Судові витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу судом першої інстанції за результатами вирішення спору по суті. Керуючись статтями 129, 255, 269, 270, 271, пунктом 6 частини 1 статті 275, статтями 280, 282, 283 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі № 910/16140/21 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.07.2022 у справі № 910/16140/21 скасувати.

3. Матеріали справи №910/16140/21 направити для продовження розгляду до Господарського суду міста Києва. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови підписано 20.12.2022. Головуючий суддя А.Г. Майданевич Судді Б.О. Ткаченко В.В. Сулім