Ухвала Велика Палата ВС № 1-81/2000

УХВАЛА 14грудня 2022 року м. Київ Справа № 1-81/2000 Провадження № 13-67зво22 Велика Палата Верховного Суду у складі: судді-доповідача ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_4 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_15 , ОСОБА_18 перевірила заяву ОСОБА_19 про перегляд судових рішень за виключною обставиною і ВСТАНОВИЛА: За вироком Київського міського суду від 18 серпня 2000 року, залишеним без зміни ухвалою Верховного Суду України від 15 лютого 2001 року, ОСОБА_19 було визнано винним і засуджено за пунктами «а», «ж», «з», «і» статті 93, частиною 2 статті 143, частиною 3 статті 193, частиною 3 статті 194 Кримінального кодексу України (далі - КК) 1960 року із застосуванням статті 42 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі. 18 листопада 2021 року Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) ухвалив остаточне рішення у справі «Токар та інші проти України», яким констатував порушення і щодо ОСОБА_19 (заява 23423/20) статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) стосовно покарання у виді довічного позбавлення волі без перспективи звільнення. ЄСПЛ також постановив, що встановлення порушення само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією. У лютому 2022 року засуджений ОСОБА_19 вже звертався до Великої Палати Верховного Суду (далі - Велика Палата) з заявою про перегляд судових рішень щодо нього за виключними обставинами, в якій, посилаючись на зазначене рішення ЄСПЛ, просив їх скасувати та постановити нове рішення, яким звільнити від подальшого відбування покарання або визначити конкретний строк його відбуття. Ухвалою Великої Палати від 08 лютого 2022 року у відкритті провадження за цією заявою було відмовлено (провадження №13-8зво22). 13 грудня 2022 року на адресу Верховного Суду надійшла повторна заява ОСОБА_19 про перегляд тих самих судових рішень щодо нього з аналогічної підстави. В обґрунтування своїх вимог заявник вказує на вищезазначене рішення ЄСПЛ, а також на Закони України № 2689-ІХ від 18 жовтня 2022 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо виконання рішень ЄСПЛ» (далі - Закон № 2689-ІХ) та № 2690-ІХ «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення, Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо виконання рішень ЄСПЛ» (далі - Закон № 2690-ІХ). На думку заявника, цими Законами було усунуто прогалини законодавства України щодо довічного ув`язнення без перспективи звільнення, у зв`язку з чим він просить скасувати постановлені щодо нього судові рішення в частині призначеного покарання та призначити покарання на певний строк. Крім того, просить поновити строк на подачу заяви, оскільки про внесення змін до законодавства України щодо виконання рішень ЄСПЛ йому стало відомо лише 25 листопада 2022 року. Перевіряючи доводи, наведені у заяві та доданих до неї матеріалах, Велика Палата виходить з такого. Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 459, частиною 3 статті 463 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні даної справи судом є виключною обставиною і заяви про перегляд судового рішення за такою обставиною розглядаються Великою Палатою. Як убачається зі змісту заяви ОСОБА_19 , у ній містяться аргументи, за наслідками перевірки яких Велика Палата вже приймала рішення про відмову у відкритті провадження про перегляд судових рішень щодо нього за виключною обставиною і в своїй ухвалі навела мотиви відмови та надала відповіді на всі аргументи заявника, які стосуються питань покарання. КПК не передбачено процедури повторної перевірки Великою Палатою аналогічних за змістом заяв про перегляд судового рішення за правилами глави 34 цього Кодексу, а постановлені раніше ухвали Великої Палати про відмову у відкритті провадження є остаточними й оскарженню не підлягають. Згідно зі статтями 82 КК, 537, 539 КПК (зі змінами, внесеними Законом № 2690-ІХ) питання про заміну покарання у виді довічного позбавлення волі більш м`яким під час виконання вироку вирішується місцевим судом, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання. Велика Палата не наділена повноваженнями вирішувати зазначене питання. Отже, підстави для відкриття провадження за заявою ОСОБА_19 про перегляд судових рішень щодо нього за виключною обставиною відсутні. У зв`язку з вищевикладеним, Велика Палата не вважає за доцільне розглядати клопотання заявника про поновлення строку на подачу заяви. Керуючись статтями 459, 463, 464 Кримінального процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду ПОСТАНОВИЛА: Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_19 про перегляд за виключною обставиною вироку Київського міського суду від 18 серпня 2000 року та ухвали Верховного Суду України від 15 лютого 2001 року. Заяву ОСОБА_19 з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка їх подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає. Суддя-доповідачОСОБА_1 Судді:ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ОСОБА_14 ОСОБА_15 ОСОБА_8 ОСОБА_18 ОСОБА_6 ОСОБА_20