Ухвала КАС ВС № 200/4020/21

УХВАЛА 21 грудня 2022 року м. Київ справа № 200/4020/21 адміністративне провадження № К/990/34730/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Радишевської О.Р. (далі - Суд), перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі №200/4020/21 за позовом ОСОБА_1 до Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення дев`ятої кадрової комісії, створеної наказом Генерального прокурора "Про створення дев`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)" від 17 листопада 2020 року №541 про неуспішне проходження атестації прокурором Лиманського відділу Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 від 09 грудня 2020 року №1; - визнати протиправним та скасувати наказ Донецької обласної прокуратури від 15 березня 2021 року №497к про звільнення позивача з 17 березня 2021 року з посади прокурора Лиманського відділу Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"; - поновити його на посаді прокурора Лиманського відділу Слов`янської окружної прокуратури Донецької області; - стягнути з Донецької обласної прокуратури на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 березня 2021 року по день поновлення на роботі. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення дев`ятої кадрової комісії, створеної наказом Генерального прокурора "Про створення дев`ятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих)" від 17 листопада 2020 року №541 про неуспішне проходження атестації прокурором Лиманського відділу Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області ОСОБА_1 від 09 грудня 2020 року №1; - визнано протиправним та скасовано наказ Донецької обласної прокуратури від 15 березня 2021 року №497к про звільнення позивача з 17 березня 2021 року з посади прокурора Лиманського відділу Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру"; - поновлено позивача на посаді прокурора Лиманського відділу Слов`янської місцевої прокуратури Донецької області з 17 березня 2021 року; - стягнуто з Донецької обласної прокуратури на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17 березня 2021 року по 08 листопада 2021 в сумі 170386,74 грн; - в іншій частині позову відмовлено. Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року апеляційні скарги Донецької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора задоволено частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року змінено в мотивувальній частині щодо дати поновлення позивача на посаді, періоду вимушеного прогулу та суми заробітної плати, яка підлягає стягненню за час вимушеного прогулу: - в абзаці четвертому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №200/4020/21 замість дати " 17 березня" зазначено дату " 18 березня"; - в абзаці п`ятому резолютивної частини рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року у справі №200/4020/21 замість дати " 17 березня" зазначено дату " 18 березня", замість суми " 170386,74 грн" зазначено суму " 169334,97 грн"; - в іншій частині рішення суду залишено без змін. Ухвалами Верховного Суду від 03 та 19 жовтня, а також 22 листопада 2022 року касаційні скарги Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі №200/4020/21 були повернуті скаржнику. 09 грудня 2022 року до Суду вчергове надійшла касаційна скарга Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі №200/4020/21. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У касаційній скарзі Офіс Генерального прокурора посилається на наявність підстави для відкриття касаційного провадження, визначеної пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Зокрема скаржник указує, що на цей час відсутні позиції Верховного Суду у справах вищенаведеної категорії з урахуванням обставин наявності процедурного рішення кадрової комісії, яке передбачене пунктом 11 Порядку № 233, стосовно відкликання членом кадрової комісії голосу про продовження проходження іспиту у формі співбесіди та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення про неуспішне проходження ОСОБА_1 , яке передбачене Законом № 113-ІХ, Порядком №

221. При цьому скаржник зазначає про необхідність надання Верховним Судом правової оцінки і тлумачення особливостей застосування: - пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ в контексті підставності і правомірності ухвалення кадровою комісією за результатами атестації прокурора рішення про неуспішне проходження атестації у випадку наявності особливостей співбесіди позивача; - пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ в контексті правової оцінки і тлумачення правомірності визначення кадровою комісією результатів співбесіди, а саме наявності процедурного рішення кадрової комісії стосовно відкликання голосу члена кадрової комісії за продовження співбесіди та в подальшому пізнішою датою прийнятого рішення кадровою комісією про неуспішне проходження прокурором атестації ухваленого за результатами співбесіди; - пункту 7 розділу І Порядку № 221 (редакції чинній на момент виникнення правовідносин) щодо застосування положення про заборону повторного проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, а також застосування пункту 7 розділу І Порядку № 221 про можливість продовження складання співбесіди для прокурора виключно у випадку, якщо його попереднє складення було перервано чи не відбулося з причин, незалежних від членів комісії та прокурора. Разом з цим, скаржник указує, що неправильне застосування пункту 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону №113-ІХ полягає у тому, що за умови непроходження співбесіди та відсутності обставин, передбачених пунктом 7 розділу І Порядку № 221 (якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних абро інших причин, незалежних від членів комісії та прокурора, комісія призначає новий час (дату) складання відповідного іспиту для прокурора), судом скасовано правомірне рішення кадрової комісії щодо неуспішного проходження атестації , яке за наведених обставин було єдиним легітимним варіантом. Суд зазначає, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на такий підпункт, необхідно указати конкретну норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, підстави необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Проте, всупереч зазначених вимог, заявником не указано у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування конкретної норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. При цьому, у касаційній скарзі скаржник самостійно зазначає, що необхідність висновку Верховного Суду зумовлена наявністю обставин установлених саме у цій справі, помилковістю правової оцінки судами попередніх інстанцій особливостей оцінювання результатів іспиту та атестації позивача. Також, у касаційній скарзі скаржник самостійно посилається на постанови Верховного Суду, у яких викладено правові висновки щодо застосування норм права, зокрема, Закону №113-ІХ та Порядку № 221 у подібних правовідносинах. Отже, Судом установлено, що зміст касаційної скарги зводиться до викладу фактичних обставин справи із посиланням на нормативно-правові акти, однак без належного обґрунтування підпункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України. Таким чином, правильно пославшись у касаційній скарзі на положення частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не виклав передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржуване судове рішення може бути переглянуте судом касаційної інстанції. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Ураховуючи те, що скаржником не викладено передбачених цим Кодексом підстав для оскарження судових рішень у касаційному порядку, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. З урахуванням викладеного, клопотання про поновлення процесуального строку та зупинення виконання судових рішень не підлягає вирішенню. Керуючись статтями 248, 328, 332, 359 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 15 серпня 2022 року у справі №200/4020/21 повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя: О.Р. Радишевська