Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/21911/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/21911/21 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л.І. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги,- В С Т А Н О В И В: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області (далі ДПС) про визнання протиправною та скасування вимоги відповідача від 11 жовтня 2021 року № Ф-20453-51 «Про сплату боргу (недоїмки)». В обґрунтування позовних вимог було зазначено, що спірна вимога є необґрунтованою, протиправною, прийнята з порушення вимог чинного податкового законодавства та законодавства у сфері загальнообов`язкового державного соціального страхування, тому підлягає скасуванню повністю. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2022 року адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції прийнято з порушенням норм процессуального та матеріального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про задоволення позову повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач перебував на обліку ДПС. ДПС прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.10.2021 року №Ф-20453-51 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 37788,74 грн., що і стало підставою для звернення з даним позовом до суду. Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з того, що спірна вимога по формі та змісту сформована контролюючим органом з дотриманням вимог, передбачених Інструкцією №449. Також, з матеріалів справи не вбачалось віднесення позивача до жодної з категорій осіб, які відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI звільнені від сплати єдиного внеску, як і не підтверджується те, що позивач знаходився в трудових відносинах, як найманий працівник. Отже, судом першої інстанції не було встановлено наявності будь-яких інших підстав, які б могли утворити самостійну підставу для визнання протиправним спірного акту індивідуальної дії, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійов висновку, що оскаржувана вимога від 11.10.2021 року №Ф-20453-51 прийнята ДПС правомірно та у відповідності до приписів чинного законодавства. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду таке. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями статті 14 Податкового кодексу України (далі ПК України) передбачено, що самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою-підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб; працівник - це фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію згідно з укладеним з роботодавцем трудовим договором (контрактом) відповідно до закону. Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі Закон) єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до ст.2 Закону його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов`язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску. Пункту 4 ч.1 ст.4 Закону визначено, що платниками єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Відповідно до абз.1 п.2 ч.1 ст.7 Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску; З аналізу наведених норм у сукупності вбачається, що платниками єдиного соціального внеску, зокрема, є фізичні особи підприємці, а умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, підприємницької діяльності індивідуально та отримання доходу від такої діяльності, який і є базою для нарахування ЄСВ. Саме дохід особи від такої діяльності є базою для нарахування, проте за будь-яких умов розмір ЄСВ не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за місяць. При цьому, за відсутності бази для нарахування ЄСВ у відповідному звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, законодавство встановлює обов`язок особи самостійно визначити цю базу, але її розмір не може бути меншим за розмір мінімальної заробітної плати. Таким чином, метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов`язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. На підставі наведеного можливо зробити висновок, що з урахуванням особливостей форми діяльності самозайнятих осіб, саме для досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов`язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності. З матеріалів справи вбачається та не спростовано позивачем, що за даними інформаційної системи ДПС позивач в певний період часу здійснював підприємницьку діяльність та перебував на обліку ДПС (Суворовська ДПI), вид діяльності 51.17.0 - посередництво в торгівлі продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, стан платника припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті). Дата проведення державної реєстрації 24.05.2007 року, № 25560000000058508. ДПС зазначено, що позивач повинен був сплатити єдиний внесок у розмірі 8448 грн., нарахований за 2017 рік, в термін до 10 лютого 2018 року, як фізична особа - підприємець. Впродовж 2018 року повинен був сплачувати щоквартально єдиний внесок у розмірі 2457,18 грн., нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19.04.2018; 19.07.2018; 19.10.2018; 21.01.2019), за 2019 рік повинен був сплачувати поквартально єдиний внесок у розмірі 2754,18 грн., нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19.04.2019; 19.07.2019: 19.10.2019; 21.01.2020). Відповідач зазначає, що впродовж 2020 року позивач зобов`язаний був сплачувати щоквартально єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, в термін до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (19.04.2020; 19.07.2020: 19.10.2020; 21.01.2021). Згідно даних інформаційної системи в ІКП відбулись наступні нарахування за 2020 рік: 21.04.2020 рік - 2078,12 грн. за 1 квартал; 20.07.2020 рік - 1039,06 грн. за 2 квартал 19.10.2020 рік - 3178,12 грн.; за 3 квартал 19.01.2021 року - 2200,00грн. за 4 кв. 2020 року. Станом на 31.10.2020 року в інтегрованій картці платника рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у сумі 37788,74 гривень. Позивачем зазначено, що він не займався підприємницькою діяльністю у вказаний період, водночас відповідні зміни до ЄДР щодо припинення діяльності (станом на час виникнення спірних правовідносин) не вносив, інформацію, документи, що підтверджують державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, відомості щодо зняття з обліку платника єдиного внеску в органах Пенсійного фонду чи інші данні з ЄДР про припинення підприємницької діяльності до контролюючого органу не надсилав. При цьому, відповідна заява до державного реєстратора про припинення діяльності була подана позивачем лише 23.11.2021 року, № запису 2005560060001058508. З цього приводу суд зазначає, що згідно з підпунктом 65.10.8 пункту 65.10 статті 65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання. Отже, враховуючи все вищезазначене, з огляду на відсутність факту реєстрації позивачем припинення підприємницької діяльності в пероід часу, що передує спірному періоду та оскільки позивачем не було самостійно нараховано та сплачено єдиний внесок за відповідний період, колегія суддів приходить до висновку про обгрунтованість прийняття ДПС вимоги від 11.10.2021 року №Ф-20453-51 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 37788,74 грн.. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на п.9-15 Розділу VIII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону з огляду на таке. Відповідно до вимог вказаного пункту (в редакції станом на час прийняття спірної вимоги) підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на 1 грудня 2020 року з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки включно до дати подання заяви про списання недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання до 1 березня 2021 року: а) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше; б) особами, які станом на дату подання заяви про списання недоїмки є платниками, або у період з 1 січня 2017 року до дати подання заяви вважалися платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до 1 грудня 2020 року. Такі документи подаються платником (особою) виключно у випадку, якщо вони не були подані раніше. Суд зазначає, що вказані положення не можуть бути підставою для списання спірного боргу, оскільки позивачем не було подано до 01 березня 2021 року ні державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, ні до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску. Суд зазначає, що положення п.9-15 Розділу VIII ПРИКІНЦЕВІ ТА ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ Закону в первинній редакції передбачали, що підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників", а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників": а) платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше; б) платниками, зазначеними у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, - до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску та звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 1 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників". Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. Вказані положення також не є підставою для списання боргу, оскільки позивачем не було подано і протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо усунення дискримінації за колом платників" (01 січня 2021 року) ні державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності, ні до податкового органу за основним місцем обліку заяви про зняття з обліку як платника єдиного внеску. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що відповідач не повідомив позивача про наявність боргу в попередні періоди (2018-2019 роки), колегія суддів не приймає до уваги, оскільки відповідно до положень ст.7 Закону у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. З наведеного вбачається, що обов`язок щодо нарахування в першу чергу покладений на платника податку. Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною та скасування вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2021 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Шевчук О.А.