Постанова Київський апеляційний суд № 758/16908/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а,inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 758/16908/17 Головуючий у суді першої інстанції - Ларіонова Н.М. Номер провадження № 22-ц/824/9904/2022 Доповідач в суді апеляційної інстанції - Яворський М.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15грудня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Яворського М.А. (судді-доповідача), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) до ОСОБА_1 , третя особа: ОСОБА_2 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних із виплатою страхового відшкодування, - ВСТАНОВИВ: У грудні 2017 року Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , про відшкодування в порядку регресу витрат, пов`язаних з виплатою страхового відшкодування. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що 10 грудня 2015 року на перехресті вулиць Верховинна та Петрицького в м. Києві сталася ДТП між автомобілем «Mазда», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідачки ОСОБА_1 та автомобілем «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . Під час керування транспортним засобом, в момент скоєння ДТП - автомобілем «Mазда», д.н.з. НОМЕР_1 , відповідачка ОСОБА_1 не мала чинного договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Згідно постанови Апеляційного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року постанова Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року залишена без змін. У результаті ДТП з вини відповідачки автомобіль «Фольксваген», д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Згідно зі звітом № 15/12-А5 від 15 січня 2016 року про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля, складеного спеціалістом ТОВ «Незалежна експертна компанія», вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ склала 42 980 грн. 29 коп. та яка була перерахована позивачем на рахунок третьої особи 05 жовтня 2016 року. З урахуванням викладеного позивач - Моторне (транспортне) страхове бюро України просило стягнути із відповідачки на їх користь 42 980,29 грн виплаченого страхового відшкодування, 572,20 грн витрат на послуги аварійного комісара та сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн. Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) в порядку регресу суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 42 980,29 грн, витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 572,20 грн, а всього - 43 552,49 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) судовий збір у розмірі 1 600,00 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить апеляційний суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову повністю. Так, апелянт вказує, що на її думку судом першої інстанції було неправильно застосовано норми ЦК України, оскільки під час розгляду справи не було встановлено реальний розмір заподіяної шкоди, а наданий позивачем та прийнятий судом в якості доказу - Звіт №15/2-А5 про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan від 15 січня 2016 року не таким доказом, оскільки огляд вказаного транспортного засобу було проведено без її участі, що свідчить про упередженість експерта. А призначена судом судова товарознавча експертиза не була проведена у зв`язку з відчуженням ОСОБА_2 вказаного авто та не наданням його у розпорядження експерта. Апелянт наголошує, що при розгляді вказаної справи в суді першої інстанції представником третьої особи ОСОБА_2 , адвокатом Недашківським О.В., було подано в якості доказу Заказ - наряд № 33490 від 29 лютого 2016 року, в якому зазначено про виконання робіт, які не перебувають в причинному зв`язку із вказаною вище ДТП. Так, до вказаного наряду замовлення включені роботи по поліруванню автомобіля - 1500 грн, заправка кондиціонера - 1000 грн, антифриз - 5л. - 750 грн, які не зазначені у вище вказаному звіті. Тому вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість перерахування ОСОБА_2 суми страхового відшкодування. Просила рішення суду скасувати та ухвалити у вказаній справи нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. 22 вересня 2022 року на адресу апеляційного суду надійшов відзив представника позивача у справі Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) адвоката Патрик Г.Г. в якому остання повністю погоджується із рішення суду першої інстанції та вважає його законним та обґрунтованим, а доводи апелянта такими, що не спростовують зазначений висновок. Доводи апелянта про не вірне визначення страховиком суми відшкодування потерпілому та посилання на неналежність доказу у вигляді Звіту про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля VOLKSWAGEN TIGUAN, вважає безпідставним, оскільки належними та допустимими доказами вказаний розмір виплаченої страховиком шкоди не спростований. Даний Звіт обґрунтовано врахований судом відповідно до положень ст. 76,81,95 ЦПК України як один із наданих позивачем доказів. Обґрунтованість заявленої страховиком суми відшкодування в порядку регресу підтверджується на її дімку також і платіжним дорученням №7507рв від 05 жовтня 2016 року про перерахування ОСОБА_2 страхового відшкодування в розмірі 42 980,29 грн, а крім того підтверджується і наданим третьої особи- ОСОБА_2 заказом- нарядом від 29 лютого 2016 року на виконання відновлювального ремонту в розмірі 103950 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Так, суд першої інстанції при розгляді вказаної справи встановив, що 10 грудня 2015 року на вулиці Верховинна та Петрицького в м. Києві сталася ДТП між автомобілем «Mазда», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням відповідачки ОСОБА_1 , та автомобілем «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 . 03 червня 2016 року постановою Святошинського районного суду міста Києва відповідачку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення та закрито провадження у зв`язку із закінченням на момент розгляду адміністративного правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП (справа № 759/1550/16-п). Згідно постанови Апеляційного суду міста Києва від 02 листопада 2016 року постанова Святошинського районного суду міста Києва від 03 червня 2016 року залишена без змін. У результаті ДТП автомобіль «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_2 отримав механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність третьої особи була застрахована в ПрАТ СТ «Іллічівське» згідно Полісу АІ/7926208, строк дії якого з 30 квітня 2015 року по 29 квітня 2016 року, тобто поліс третьої особи був діючим на момент ДТП. В той же час, цивільно-правова відповідальність відповідача - ОСОБА_1 на момент ДТП застрахована не була, а відтак, власник пошкодженого автомобіля - третя особа 14 грудня 2015 року звернувся до позивача із повідомленням про ДТП та 23 червня 2016 року із заявою про відшкодування шкоди, заподіяної власнику автомобілю «Фольцваген», д.н.з. НОМЕР_2 . Згідно зі звітом № 15/12-А5 від 15 січня 2016 року про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля, складеного спеціалістом ТОВ «Незалежна експертна компанія», вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу без ПДВ склала 42 980 грн. 29 коп. На підставі вказаного звіту позивач прийняв рішення про виплату страхового відшкодування у розмірі 42 980 грн. 29 коп., які виплатив 05 жовтня 2016 року третій особі, що підтверджується платіжним дорученням № 7507рв. Вирішуючи вказаний спір та задовольняючи позовні вимоги у повному розмірі, суд першої інстанції мотивував свій висновок тим, що позивач надав суду належні та допустимі докази щодо виконання ним своїх зобов`язань визначених п.п."а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому має право на стягнення вказаних коштів із відповідачки, яка не виконала вимоги ст. 3 вище вказаного Закону та не застрахувала свою відповідальність як власника джерела підвищеної небезпеки, та заподіяла шкоду транспортному засобу третьої особи. Апеляційний суд погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції в частині стягнення із відповідачки на користь позивача виплаченої суми страхового відшкодування. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК Українимайнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК Українишкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Відповідно до ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою. Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК Українипередбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено заборону експлуатації транспортного засобу на території України без чинного поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до ч. 33.1.4. ст.33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Відповідно до п. п. "в" п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив ДТП, якщо він, зокрема, після дорожньо-транспортної пригоди за його участю самовільно залишив місце пригоди. Так, із матеріалів справи вбачається, що у зв`язку із пошкодженням в результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобіля Volkswagen Tiguan, 2008 року випуску та відсутністю у заподіювача шкоди - ОСОБА_1 полісу обов`язкового страхування власників наземних транспортних засобів, ОСОБА_2 як власник автомобіля, 14 грудня 2015 року звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про проведення страхового відшкодування в порядку визначеному ст. 33 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (а.с.7). 17 грудня 2015 року МТСБУ звернулося до ТОВ «Незалежна експертна компанія» із заявою про проведення дослідження з оцінки вартості відновлювального ремонту транспортного засобу Volkswagen Tiguan, 2008 року випуску державний номерний знак НОМЕР_2 . 12 січня 2016 року оцінювачем ТОВ «Незалежна експертна компанія»ОСОБА_3 проведено огляду вище вказаного транспортного засобу та 15 січня 2016 року складено Звіт №15/12-А5 про оцінку вартості відновлювального ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan, 2008 року випуску ДНЗ НОМЕР_2 . Згідно до висновку вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля без врахування ПДВ склала 42 980,29 грн (а.с.17-25). 05 жовтня 2016 року позивачем у справі МТСБУ в порядку визначеному ч. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» здійснило перерахування ОСОБА_2 суми страхового відшкодування в розмірі 42 980,29 грн, що підтверджується платіжним дорученням №7507рв (а.с. 26). Таким чином у позивача виникло право на зворотнє відшкодування вище вказаної суми із заподіювача шкоди - ОСОБА_1 , яка не застрахувала свою відповідальність як власника джерела підвищеної небезпеки, що передбачено п. п. "в" п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким, чином висновок суду першої інстанції про стягнення в порядку регресу із відповідачки суми виплаченого страхового відшкодування в розмірі 42 980,29 грн є законним та обґрунтованим і таким, що відповідає нормам матеріального права, зокрема, ч. 1 ст. 1191 ЦК України та п. "в" п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Перевіряючи доводи апелянта в частині не відповідності визначеної страховиком суми страхового відшкодування розміру дійсної заподіяної шкоди, колегія суддів враховує наступні обставини. Відповідно до ст. 15 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» кваліфікаційне свідоцтво оцінювача є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України. Право на отримання кваліфікаційного свідоцтва набувають фізичні особи, які мають закінчену вищу освіту, пройшли навчання за програмою базової підготовки та стажування протягом одного року у складі суб`єкта оціночної діяльності разом з оцінювачем, який має не менше ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, отримали його позитивну рекомендацію та успішно склали кваліфікаційний іспит. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності. Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна). Відповідно до п. 63 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» рецензування полягає у неупередженому об`єктивному розгляді оцінки майна особою, яка не має особистої матеріальної або іншої заінтересованості в результатах такої оцінки, відповідно до напряму та спеціалізації її кваліфікаційного свідоцтва. Згідно п. 67 Національного стандарту №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМУ від 10.09.2003 року №1440, рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: - звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; - звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; - звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; - звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний. З матеріалів справи вбачається, що оцінка заподіяної ОСОБА_2 матеріальної шкоди проведена експертом оцінювачем ОСОБА_3 який має відповідне кваліфікаційне свідоцтво видане Фондом державного майна із оцінки колісних транспортних засобів та сертифікат суб`єкта оціночної діяльності (а.с.23 зв.б.). Доводи апелянта про те, що вказаний огляд проводився оцінювачем у її відсутність не впливає на правильність висновків оцінювача. Крім того, із наданої позивачем копії листа, адресованого керівнику ТОВ «Незалежна Е.К.». від 05 січня 2016 року вбачається, що ОСОБА_1 була належним чином повідомлена про дату? місце та час огляду пошкодженого автомобіля Volkswagen, який отримав пошкодження під час ДТП, що мала місце 10 грудня 2015 року за її участю (а.с.208). Доводи апелянта про безпідставне включення в обсяг виконаних робіт по ремонту автомобіля Volkswagen Tiguan, 2008 року випуску ДНЗ НОМЕР_2 згідно до заказу-наряду 33490 від 29 лютого 2016 року наданого представником третьої особи при розгляді справи : полірування автомобіля - 1500 грн, заправка кондиціонера - 1000 грн, вартість антифризу - 750 грн, не можу бути підставою для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення, оскільки вартість фактично проведеного ремонту власником ОСОБА_2 29 лютого 2016 року складає 103950 грн. (а.с.87), що значно перевищує визначену оцінювачем вартість відновлювального ремонту пов`язаного із пошкодженнями, отриманими внаслідок ДТП, яка становить без врахування ПДВ 42 980,29 грн. Про вище вказані роботи та матеріали у висновку оцінювача не зазначалося та були проведені за рахунок коштів власника при здійсненні ремонту автомобіля. Перевіривши наявні у матеріалах справи докази в сукупності із переліченими нормами, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині стягнення в порядку регресу страхового відшкодування у розмірі 42 980,29 грн, оскільки позивачем доведено факт завдання шкоди саме з вини відповідача, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції, призначивши у справі судову авто товарознавчу експертизу та отримавши відповідь КНДІСЕ про неможливість проведення експертизи у зв`язку з ненаданням третьою особою на огляд КТЗ безпідставно погодився із розміром відновлювального ремонту зазначеному у Звіті №15/12-А5 від 15 січня 2016 року, складеного оцінювачем ТОВ «Незалежна експертна компанія» ОСОБА_3, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки відповідач у справі, за обставин коли третьою особою було реалізовано пошкоджений автомобіль не була позбавлена можливості заявити клопотання про проведення відповідно до ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна, однак вказаних процесуальних дій не вчиняла в суді першої інстанції, та не подавала такого клопотання і в апеляційній інстанції. Відповідно до положень статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст.13 ЦПК України). Частиною 4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції доказів, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення сплаченого позивачем страхового відшкодування в розмірі 42 980,29 грн, є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального закону, тому рішення повинно бути залишено без змін. Рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає. Відповідно до положень статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції, вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволенні позовних вимог та вірно застосував до правовідносин що виникли між сторонами положення ст. 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України та Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Києва від 24 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, за виключенням випадків, визначених ст. 389 ч.3 ЦПК України. Постанова виготовлена 15 грудня 2022 року. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О. Фінагеєв