Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/27299/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 грудня 2022 р.м.ОдесаСправа № 420/27299/21 Головуючий в 1 інстанції: Потоцька Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача Турецької І. О., суддів Стас Л. В., Шеметенко Л. П. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 адвоката Воронкова Володимира Олексійовича на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. У грудні 2021 року Головне управління ДПС в Одеській області (далі ГУ ДПС в Одеській області) звернулося до суду першої інстанції з позовом до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 , в якому просило стягнути, з останньої, податковий борг, що утворився у зв`язку з несплатою податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості. Сума, яка підлягає стягненню, як зазначив позивач, складає 22 595,22 грн. В обґрунтування позову ГУ ДПС в Одеській області покликається на норми Податкового кодексу України, які зобов`язують платника податків сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також встановлюють обов`язок органу державної податкової служби надсилати (вручати) податкову вимогу, у разі, коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки. У зв`язку з несплатою ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов`язань , як указує позивач, останньої направлена податкова вимога форми «Ф» №2640-52 від 19.10.2018. Дана вимога, за твердженням позивача, платником податків не виконана. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року, ухваленого за результатами розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), позов ГУ ДПС в Одеській області задоволено. Суд стягнув із ОСОБА_1 заборгованість зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості в сумі 22 595,22 грн. на бюджетний рахунок UА 198999980314090699000015744, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код 37607526, отримувач коштів ГУК в Од. обл./м. Ізмаїл/18010200. Задовольняючи вимоги щодо стягнення податкового боргу, суд першої інстанції погодився з доводами ГУ ДПС в Одеській області, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Суд зауважив про наявність у відповідачки обов`язку погасити узгоджені податкові зобов`язання зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, а у випадку незгоди з нарахуванням таких зобов`язань, їх оскаржити. Ураховуючи наведені обставини, суд першої інстанції зазначив, що зустрічний позов є одним із ефективних інструментів захисту відповідачки, який надає їй можливість не лише захиститися проти пред`явленого позову, а й відновити власне право у разі його порушення позивачем. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву. Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, представник фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 адвокат Воронков В. О., в апеляційній скарзі, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги адвоката Воронкова В. О. складаються з таких підстав. По-перше, скаржник указує, що ГУ ДПС в Одеській області не виконало вимоги частини 2 статті 161 КАС України, не надіславши його довірительки рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів. По-друге, за поясненнями адвоката Воронков В. О., суд першої інстанції відмовив йому в задоволенні заяви про ознайомлення з матеріалами справи, посилаючись на карантинні обмеження, які діяли на той період часу, у зв`язку із запобіганням поширенню коронавірусної інфекції COVID-19. Наведене, як наголошує адвокат, вплинуло на можливість підготовки та подання відзиву на позов. По-третє, за його підрахунками сума податкового боргу, становить 22 458,18 грн., а не 22 595,22 грн. Проте, суд першої інстанції не перевіривши дані обставини, помилково, на його думку, стягнув з ОСОБА_1 саме суму, вказану в податковій вимозі. По-четверте, як стверджує представник ОСОБА_1 , остання не отримувала податкові повідомлення-рішення на підставі яких контролюючий орган звернувся до суду про стягнення податкового боргу, а відтак відсутні підстави вважати про його існування. По-п`яте, адвокат вважає, що його довірителька не має сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за квартиру загальною площею 235,40 кв. м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , за листопад та грудень 2019 року, адже 28.11. 2019 року припинено її право власності на даний об`єкт нерухомості у зв`язку з відчуженням. У відзиві на апеляцію ГУ ДПС в Одеській області зазначає про необґрунтованість її доводів та про відсутність підстав для її задоволення. Так, позивач, обґрунтовуючи свою позицію, в контексті доводів апеляції, зазначає, що ним направлявся ОСОБА_1 позов разом із додатками за адресою, де вона зареєстрована, а саме: АДРЕСА_2 . Докази направлення містяться в матеріалах справи. Далі позивач стверджує, що адвокат, перевіряючи правильність розміру податкового боргу, не врахував пеню, що була нарахована його довірительці за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання в сумі 137 грн. Також контролюючий орган звертає увагу про дотримання вимог, встановлених пунктом 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, при надісланні ОСОБА_1 податкових повідомлень рішень. За його ствердженням податкові повідомлення рішення були надіслані за місцем реєстрації ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Ураховуючи, що апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розглянув справу в порядку письмового провадження. Фактичні обставини справи. Фізична особа ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як платник податків у ГУ ДПС в Одеській області. Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків ДПС України ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 з жовтня 2011 року є власником нерухомого майна, а саме: квартири АДРЕСА_3 . 16.04.2018 ГУ ДПС в Одеській області прийняло податкове повідомлення рішення №0164472-1312-1502 (форми «Ф»), відповідно до якого ОСОБА_1 нарахований податок на нерухоме майно в сумі 8 419,20 грн. Термін сплати даного податкового зобов`язання був визначений до 28.08.2018. 19.10.2018, у зв`язку з несплатою згаданого податку, контролюючий орган виставив ОСОБА_1 податкову вимогу форми «Ф» №2640-52 в сумі 8 419,20 грн та направив її за місцем реєстрації платника податків рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 6504408566312 (а.с.10). Далі, у зв`язку з несплатою ОСОБА_1 податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, ГУ ДПС в Одеській області прийняла податкові повідомлення рішення про нарахування такого податку, зокрема: - №0088403-5207-1502 (форми «Ф») від 16.05.2019 на суму 9 795,21 грн. (основний платіж); - №0085720-5206-1502 (форми «Ф») від 12.05.2020 на суму 10 979,16 грн. (основний платіж) (форми «Ф»). Також за несвоєчасну сплату нарахованих податкових зобов`язань податку зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_1 , за податковим повідомлення рішенням №0108565207 (форми «ПІ») від 19.07.2019, нарахована штрафна санкція на суму 1 683,84 грн. Також, ОСОБА_1 була нарахована пеня на загальну суму 137,01 грн. Усі податкові повідомлення-рішення направлялись ГУ ДПС в Одеській області рекомендованим листом з повідомленням про вручення на зареєстровану адресу відповідачки, але остання їх не отримувала та вони повертались за закінченням строку зберігання. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не оскаржила згадані вище податкові повідомлення- рішення вони набули статус узгоджених Наявні в матеріалах справи документи, а саме розрахунок податкового боргу, довідка про податкову заборгованість та інтегрована картка платника (ІКП) підтверджують, що податкова заборгованість ОСОБА_1 зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, становить 22 595,22 грн. 28.11.2019 об`єкт нерухомості, що належав на праві власності ОСОБА_1 був відчужений за договором купівлі продажу. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та оцінка суду апеляційної інстанції доводів апеляції і висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні підстави для задоволення апеляції, з огляду на таке. Стаття 67 Конституції України зобов`язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. З наведеною нормою Конституції кореспондує підпункт 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, яким встановлено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Підпунктом 14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України унормовано, що грошове зобов`язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов`язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Податковий борг, за приписами підпункту 14.1.175. пункту 14.1 ст.14 Податкового кодексу України, це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 59.4 статті 59 Податкового кодексу України, передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Стаття 266 Податкового кодексу України регулює порядок нарахування та сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості. Згідно підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка. Підпункти 266.3.1, 266.3.2, 266.3.3 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України унормовують, що базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності юридичних осіб, обчислюється такими особами самостійно виходячи із загальної площі кожного окремого об`єкта оподаткування на підставі документів, що підтверджують право власності на такий об`єкт. За приписами підпункту 266.9.1. пункту 266.9 статті 266 Податкового кодексу України податок сплачується за місцем розташування об`єкта/об`єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України. Фізичні особи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси сільських (селищних) рад або рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про прийняття податків. Оцінюючи довід апеляційної скарги адвоката Воронкова В. О. про те, що його довірителька не отримувала податкові повідомлення-рішення, на підставі яких податковий орган звернувся до суду про стягнення податкового боргу, колегія суддів виходить з такого. Як було вже вказано вище, Конституція України та Податковий кодекс України зобов`язує кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пунктів 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Пункт 70.7 статті 70 Податкового кодексу України унормовує, що фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну своїх даних, зокрема, у разі зміни місця податкової адреси (прописки). Ці зміни вносяться до облікової картки протягом місяця з дня їх виникнення шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. За приписами пункту 42.3. статті 42 Податкового кодексу України, якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата. Фактичними обставинами справи встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Тому, виконуючи викладені вище приписи податкового законодавства, контролюючий орган направляв ОСОБА_1 , саме на вказану адресу, податкові повідомлення-рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення. За такого правового регулювання, суд апеляційної інстанції не приймає довід адвоката Воронкова В. О. про неналежне вручення його довірительки спірних рішень, оскільки вважає, що вони належним чином надіслані за адресою платника податків, рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Відповідаючи на наступний довід скарги адвоката Волонтір І. В. про те, що за листопад та грудень 2019 року його довірителька не повинна сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки 28.11.2019 здійснила його відчуження, колегія суддів виходить з такого. Підпункт 266.7.3 пункт 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачає, що платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних, зокрема, щодо об`єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, а також розміру загальної площі об`єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за своєю податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Тобто, у платника податків є право інформувати податковий орган щодо об`єктів житлової нерухомості, що перебувають в його власності. Окрім того, у платника податків є право на оскарження рішень податкового органу про нарахування йому податкових зобов`язань. Проте, ОСОБА_1 не скористалася правами, встановленими Податковим кодексом України. Вирішуючи питання чи може суд при розгляді даної справи надавати оцінку податковим повідомленням-рішенням про нарахування ОСОБА_1 податкових зобов`язань, колегія суддів встановила таке. Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Проте, суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову (постанови Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 571/1306/16-ц, від 29.05.2019 у справі № 2-3632/11, від 15.07.2019 у справі № 235/499/17, від 17.07.2019 у справі № 523/3612/16-ц, від 24.07.2019 у справі № 760/23795/14-ц, від 25.09.2019 у справі № 642/6518/16-ц, від 30.10.2019 у справі № 390/131/18, від 01.04. 2020 у справі № 686/24003/18, від 01.07.2020 у справі № 287/575/16-ц, від 19.08.2020 у справі № 287/587/16-ц). Таким чином, принцип стабільності є визначальним щодо можливості виходу за межі позовних вимог, а принцип диспозитивності покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, за вирішенням яких позивач звернувся до адміністративного суду. Отже, суд зв`язаний предметом і обсягом заявлених вимог (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а). Переходячи до іншого доводу скарги адвоката Воронкова В. О. про те, що сума податкового боргу, за його підрахунками, становить 22 458,18 грн., а не 22 595,22 грн, колегія суддів зазначає, що скаржник не взяв до уваги пеню, яка нарахована ОСОБА_1 за невчасну сплату податкового зобов`язання, в сумі 137 грн. Наступним доводом апеляційної скарги адвоката Воронкова В. О. є те, що суд першої інстанції відмовив йому в задоволенні заяви про ознайомлення з матеріалами справи, посилаючись на карантинні обмеження, а це вплинуло на можливість підготовки та подання відзиву на позовну заяву. Колегія суддів, дослідивши даний довід, указує, що він не заснований на фактичних обставинах справи, оскільки в матеріалах справи міститься заява адвоката Воронкова В. О. про ознайомлення з матеріалами справи від 19.01.2022 та резолюція судді про надання такої згоди (а.с.31). Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, суд першої інстанції не відмовляв адвокату в ознайомленні з матеріалами справи. Останнє, на чому слід зупинити увагу, це зауваження скаржника про невиконання суб`єктом владних повноважень вимог частини 2 статті 161 КАС України, що виразилося у ненаправленні на його адресу позову з додатками. Колегія суддів вважає це зауваження справедливим, оскільки в матеріалах справи відсутній доказ виконання позивачем частини 2 статті 161 КАС України. Проте, невиконання цього обов`язку суб`єктом владних повноважень, не призвело до порушення такого фундаментального права учасника процесу як доступ до суду. До того ж, варто відзначити, що стаття 44 КАС України наділяє відповідача не тільки правами, а також і обов`язками, зокрема, сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленні обставин справи. Про наявність спору, що є предметом розгляду представнику відповідачки було відомо в січні 2022 року, що підтверджується його заявою про ознайомлення з матеріалами справи. Натомість судове рішення, у цій справі, було ухвалено 21.03.2022, а це свідчить про наявність у адвоката достатнього строку ознайомитися з матеріалами справи та підготувати відзив на позов. Обговорюючи питання, чи може даний довід бути підставою для скасування або зміни рішення, колегія суддів звертається до абзацу 2 частини 2 статті 317 КАС України, який встановлює, що це можливо, якщо це призвело до неправильного вирішення справи. Однак, дане процесуальне порушення не призвело до неправильного вирішення справи, а також не входить до переліку обов`язкових підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення. Є також обґрунтованим посилання адвоката Воронкова В. О. на те, що суд першої інстанції помилково вказав ОСОБА_1 як фізичну особу-підприємця, оскільки остання не має такого правового статусу. Однак, така помилка також не призвела до неправильного вирішення справи судом першої інстанції. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на результат апеляційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають. Стаття 328 КАС України встановлює право учасників справи, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки на касаційне оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас пункт 2 частини 5 вказаної статті встановлює, що не підлягають касаційному оскарженню, у тому числі судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Відповідно до вимог пункту 4 частини 1 статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо стягнення грошових сум, що ґрунтуються на рішеннях суб`єкта владних повноважень, щодо яких завершився встановлений цим Кодексом строк оскарження та сума яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ураховуючи, що дана справа правомірно була розглянута судом першої інстанції за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), після її перегляду в апеляційному порядку, відсутні підстави для касаційного оскарження. Керуючись статтями: 308, 311, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 адвоката Воронкова Володимира Олексійовича залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 березня 2022 року у справі за позовом Головного управління ДПС в Одеській області до фізичної особи-платника податків ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Доповідач - суддя І. О. Турецька суддя Л. В. Стас суддя Л. П. Шеметенко Повне судове рішення складено 20.12.2022.