Постанова 4813 № 521/16639/22

Номер провадження: 33/813/1447/22 Номер справи місцевого суду: 521/16639/22 Головуючий у першій інстанції Бобуйок І.А. Доповідач Полікарпова О. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20.12.2022 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Полікарпова О.М., за участю секретаря судового засідання Кузьміч Г.Р., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП, ВСТАНОВИВ Оскаржуваною постановою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на підставі санкції цієї статті призначено йому адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 17 000.00 гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 358521 від 15.10.2022 року в цей день о 22.16 год., ОСОБА_1 у м. Одесі по вул.4-та Заводська, буд. 2, керував транспортним засобом «Opel Astra», держаний номер НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306, відповідальність за що передбачено ч.1 ст.130 КУпАП. Не погоджуючись із вказаною постановою, 25 листопада 2022 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, направив до суду апеляційну скаргу, доповнену 14 грудня 2022 року (після ознайомлення із матеріалами справи 24 листопада 2022 року), в якій просить скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог зазначає, що: - судом безпідставно не прийнято його клопотання про відкладення розгляду справи та ознайомлення із матеріалами справи; - матеріали справи не містять доказів факту керування ним транспортним засобом, на наявному у матеріалах справи відеозаписі переслідування працівниками поліції автомобілю, вочевидь, зафіксовано інший транспортний засіб; - свідків до огляду працівниками поліції залучено не було; - після складання протоколу за ч.1 ст. 130 КУпАП його не було відсторонено від керування транспортним засобом. Вивчивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні апелянта, апеляційний суд вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - залишити без змін, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що вона відповідає приписам наведених норм закону, оскільки в ній є посилання на положення матеріального та процесуального права, якими керувався суддя при її ухваленні, а також мотиви прийнятого рішення і його обґрунтування. Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд не має підстав погодитись із доводами апелянта щодо відсутності його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, за кваліфікуючою ознакою відмова від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, оскільки вона повністю доведена та підтверджується доказами. Матеріали справи містять протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 358521 від 15.10.2022 року, зміст якого наведено вище. Також до протоколу долучений відеозапис, з якого вбачається, як працівниками поліції було зупинено транспортний засіб «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 , у якого були ще увімкнені гальмівні вогні, під керуванням ОСОБА_1 , який вийшов з-за керма зазначеного автомобілю та, заперечуючи факт втечі від переслідування працівниками поліції, зазначив, що не відреагував на звуковий сигнал та проблискові маячки, оскільки на дорозі було багато машин. У подальшому на пропозицію працівників поліції пройти огляд на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відповів відмовою. Таким чином, посилання ОСОБА_1 на те, що він не керував автомобілем, апеляційний суд відхиляє, виходячи зі змісту досліджених у судовому засідання відеозаписів. Частиною 2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Вищенаведений порядок також узгоджується із вимогами, викладеними у Розід Х п.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853 (далі - Інструкція). Так, на виконання вимог Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України 18 грудня 2018 року №1026 (Інструкції №1026), інспекторами поліції велася відеозйомка під час виконання службових обов`язків та складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 , яка дозволяє встановити обставини справи, що є основною їх функцією. Апеляційний суд вважає, що зафіксовані відеозаписом обставини надають можливість повно та об`єктивно дослідити їх, конкретизувати поведінку поліцейських (діяли в межах своєї компетенції та виконували свої професійні обов`язки у відповідності до Закону України «Про Національну поліцію») та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Відеозапис фіксує реальні дані, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи та має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб`єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі. Оглянутий під час перегляду в суді апеляційної інстанції даної справи відеозапис дає можливість встановити його узгодженість з відомостями, що містяться в протоколі. Апеляційний суд знаходить слушними доводи апелянта щодо невідповідності автомобілю, зафіксованого на відеозаписі, який міститься на іншому файлі, відомостям з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 . Поряд з цим, з огляду на те, що перший файл відеозапису підтверджує факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 та його відмову від проходження огляду на стан сп`яніння, суд апеляційної інстанції вважає, що вкладення до відеозапису неналежного файлу (на якому зафіксована погоня за стороннім автомобілем)не може бути підставою для скасування оскаржуваної постанови, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у рішення ЄСПЛ у справі «Сутяжник проти Росії» . Так, у рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" від 23.07.2009 (№ 8269/02) ЄСПЛ зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки. Викладені у апеляційній скарзі зауваження щодо незалучення до огляду працівниками поліції свідків, апеляційний суд відхиляє, звертаючи увагу на те, що у даному випадку працівниками полії, на виконання вимог ч.2 ст.266 КУпАП було застосовано технічні засоби відеозапису. Залучення ж свідків, відповідно до вимог наведеної статті, відбувається лише в разі неможливості застосування таких технічних засобів. Наведений порядок також узгоджується із вимогами, викладеними у Розід Х п.4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 № 1395, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за № 1408/27853. Зміст відеозапису спростовує також і посилання ОСОБА_1 на те, що його не було відсторонено від керування. Так, з відеозапису вбачається, що протягом складання працівниками поліцій на місце події приїхав знайомий ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , особа якого була встановлено працівниками поліції за допомогою його водійського посвідчення, якому і було передано керування т.з. «Opel Astra», д.н.з. НОМЕР_1 . Посилання апелянта на обов`язковість затримання транспортного засобу у випадку відсторонення водія від керування ним є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на законі. Щодо тверджень апелянта на безпідставність залишення поза увагою надісланого ним на електрону адресу суду першої інстанції клопотання про ознайомлення із матеріалами справи та відкладення судового розгляду, з огляду на наявність на відсканованих документах його фізичного підпису та можливість перевірки його особи судом за допомогою телефонного дзвінка, апеляційний суд завертає увагу на таке. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Згідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги». Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Частинами першою-третьою статті 4 Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі. Враховуючи наведене, будь-які заяви та клопотання, направлені до суду засобами електронного зв`язку, що не підписані особою електронним цифровим підписом, унеможливлюють прийняття їх до розгляду. Аналогічні висновки викладено в ухвалі Верховного Суду від 12 вересня 2022 року у справі № 824/49/22, провадження № 61-5223ав22. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та вважає, що наявними у справі доказами підтверджена винуватість ОСОБА_1 у правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 130 КУпАП. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні, ухваленому 29.06.2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Позиція ОСОБА_1 , висловлена в апеляційній скарзі та у судовому засіданні щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності, обґрунтованості, а викладених у ній висновків - матеріалам справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. Враховуючи наведені обставини, апеляційний суд вважає, що не вбачається підстав для скасування або зміни постанови суду. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 15 листопада 2022 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.М. Полікарпова