Постанова 4813 № 496/5561/22

Номер провадження: 33/813/459/23 Номер справи місцевого суду: 496/5561/22 Головуючий у першій інстанції Пендюра Л. О. Доповідач Воронцова Л. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31.03.2023 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Воронцова Л.П., за участю: секретаря судового засідання Кузьміч Г.Р., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Біляївського районного суду Одеської області від 03 лютого 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП , ВСТАНОВИВ Оскаржуваною постановою визнано винним ОСОБА_1 у скоєнні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 КУпАП та піддано його адміністративному стягненню у виді штрафу на користь держави у розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами терміном 1 рік, стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 536, 80 грн. Згідно постанови 28.10.2022 року о 04 год. 10 хв. ОСОБА_1 на 452 км шосе М-05 Одеського району Одеської області керував автомобілем «MAN TGX 18.440» д.н.з НОМЕР_1 з напівпричепом «Inter cars» д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, почервоніння обличчя). Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці за допомогою алкотестеру марки «Драгер» та у медичній установі відмовився під відеозапис, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України. Він же, 28.10.2022 року о 10.36 годині на 425 км автодороги Київ-Одеса в с. Дачне Одеського району Одеської області керував автомобілем «MAN TGX 18.440» д.н.з НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння 0,83 %. Не погоджуючись із наведеною постановою, ОСОБА_1 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Біляївського районного суду Одеської області від 03 лютого 2023 року та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування своїх вимог про скасування постанови зазначає, що: - матеріали справи не містять доказів порушення водієм ПДР, а отже і наявності підстав у працівників поліції здійснити зупинку транспортного засобу, а відтак їх подальші дії, зокрема, щодо огляду на стан сп`яніння, були не обов`язковими для виконання, а документи, у яких вони були зафіксовані не можуть вважатись належними та допустимим доказами; - судом першої інстанції було порушено право ОСОБА_1 на професійну правничу допомогу у суді через неналежне його повідомлення про дату та час судового засідання. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про його дату, час та місце. Перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, апеляційний суд, не погоджуючись із доводами апелянта щодо відсутності в йог діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного. Відповідно до положень ч. ч. 1 та 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Стаття 252 КУпАП передбачає, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до п. 2.5 ПДР - водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пп. а п. 2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Апеляційний суд не погоджується із доводами скаржтнка щодо відсутності йог вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, за кваліфікуючими ознаками: керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння. Аналіз матеріалів провадження свідчить про те, що провина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП України, повністю доведена та підтверджується наступними доказами: - протоколами про адміністративне правопорушення серії ААД № 098300 та серії ААД №221677 від 28.10.2022 року; - направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; - відеозаписом, на якому зафіксовано відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння. - результатом огляду із застосуванням приладу газоаналізатора алкотестера марки «Драгер» № 966, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлено 0,83% алкоголю, що підтверджує, факт керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Зібрані у справі докази є достатніми та сумніви у їх достовірності у апеляційного суду відсутні. Посилання апелянта на порушення його права на участь у судовому засіданні через неналежне його повідомлення про дату та час судового засідання, апеляційний суд до уваги не приймає, оскільки вважає, що правами, передбаченими ч.1 ст. 268 КУпАП, зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, апелянт скористався, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 був повідомлений про дату та час судового засідання належним чином, шляхом направлення йому засобами поштового зв`язку судових повісток, про що свідчить підпис останнього на поштовому повідомлені про вручення судової повістки (а.с.16,17). Відтак ,апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про можливість розгляду справи про адміністративне правопорушення у відсутності ОСОБА_1 , належним чином сповіщеного про дату, час та місце судового засідання. На переконання апеляційного суду, ОСОБА_1 був обізнаний про розгляд справи у суді першої інстанції, а також про дати судових засідань, не був позбавлений прав, передбачених ст. 268 КУпАП, та міг скористися ними на власний розсуд. Окрім того, апеляційний суд зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД №221677 від 28.10.2022 року ОСОБА_1 також власним підписом засвідчив, що ознайомлений з місцем та часом розгляду судової справи в суді. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторони мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Шевченко проти України» (AleksandrShevchenko v. Ukraine), заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України» (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). Отже, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. З матеріалів справи не вбачається, що ОСОБА_1 був позбавлений права отримувати інформацію про рух справи, тощо. Також, слід звернути увагу на те, що право ОСОБА_1 на особисту участь у судовому засіданні було забезпечене шляхом прийняття апеляційної скарги до розгляду та наданням права особистої присутності у суді апеляційної інстанції з метою надання останнім пояснень та доказів на підтримання вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд звертає увагу, що скаржника було сповіщено належним чином про час та місце розгляду справи судом апеляційної інстанції, що дозволяло апелянту скористатись правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, а зокрема, знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, однак і в суді апеляційної інстанції він ними не скористався. Посилання скаржника на те, що зупинка транспортного засобу була здійснена протиправно через відсутність доказів порушення водієм ПДР, апеляційний суд відхиляє та звертає увагу на наступне. Відповідно до п.7 ч.1 ст. 35 КУпАП поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі, якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху. Розпорядженням начальника Одеської обласної військової адміністрації встановлена комендантська година на території міста Одеси та Одеської області з 25.05.2022 року в період часу з 23 год 00 хв. по 05 год 00 хв. та однією з її вимог є заборона перебування у визначений період доби на вулицях та в інших громадських місцях осіб без спеціальних перепусток і посвідчень, а також рух транспортних засобів. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 28.10.2022 року серії ААД № 098300, наявного у справі відеозапису та не заперечуєься апелянтом, автомобіль під його керуванням було зупинено 28.10.2022 року о 04 год. 23 хв., тобто під час дії комендантської години, що вказує на законність зупинки поліцейськими цього транспортного засобу. Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов`язки, які пов`язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до ст. 53 Закону України «Про дорожній рух» юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України. Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні, ухваленому 29.06.2007 року у справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства», Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати, постановив, що будь яка особа яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є такими, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодилися нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Позиція ОСОБА_1 висловлена в апеляційній скарзі щодо невідповідності оскаржуваної постанови вимогам законності, обґрунтованості, а викладених у ній висновків матеріалам справи, розцінюється апеляційним судом як спосіб самозахисту та ухилення від відповідальності за вчинене правопорушення. З постанови суду вбачається, що при визначенні виду та міри адміністративного стягнення у вигляді штрафу та позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, як єдиного адміністративного стягнення, передбаченого для водіїв санкцією ч.1 ст. 130 КУпАП, судом першої інстанції були додержані вимоги ст. 33 КУпАП. Враховуючи наведені обставини, вважаю, що підстави для скасування або змінення постанови суду відсутній. У відповідності до п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя апеляційного суду ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Біляївського районного суду Одеської області від 03 лютого 2023 року у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду Л.П.Воронцова