Ухвала КЦС ВС № 200/15881/17

Ухвала 19 грудня 2022 року м. Київ справа № 200/15881/17 провадження № 61-12004ск22 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області, третя особа - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, про стягнення суми збитків, ВСТАНОВИВ: Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року, позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДКС України у Дніпропетровській області), третя особа - Жовтневий відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції (далі - Жовтневий ВДВС Дніпропетровського МУЮ), про стягнення суми збитків задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування збитків у розмірі 472 931,10 грн, з урахуванням встановленого індексу інфляції. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. У грудні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ГУ ДКС України у Дніпропетровській області на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Подана касаційна скарга ГУ ДКС України у Дніпропетровській області не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі. У касаційній скарзі ГУ ДКС України у Дніпропетровській області, посилаючись на те, що в умовах воєнного стану видатки Державного бюджету першочергово спрямовуються на національну безпеку, оборону та на здійснення заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України, просить звільнити його від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Зазначає, що казначейство утримується за рахунок Державного бюджету України, є державним органом з відповідним обсягом фінансування та затвердженим кошторисом. Вказує, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 2021 року № 590 затверджено «Порядок виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану», відповідно до пункту 19 якого, сплата судового збору може бути здійснена лише у третю чергу, що унеможливлює своєчасну сплату заявником судового збору у повному обсязі. Згідно із частиною першою статті 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 січня 2021 року у справі № 0940/2276/18 зроблено правовий висновок про те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Також суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 640/3393/19 (провадження № 11-24апп21), в якій зазначено, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору. Ураховуючи викладене, у задоволенні клопотання ГУ ДКС України у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги слід відмовити. Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року. Станом на 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 1 600 грн. Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» (у редакції, чинній на час звернення до суду з позовом) визначено, що за подання до суду позовної заяви фізичною особою або фізичною особою - підприємцем ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вимоги касаційної скарги свідчать про те, що ГУ ДКС України у Дніпропетровській області оскаржує заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року в частині вирішення позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 відшкодування збитків у розмірі 472 931,10 грн. Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про судовий збір» якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). Отже, за вказану вимогу до сплати підлягала сума у розмірі 4 729,31 грн (472 931,10 грн * 1% = 4 729,31 грн). Згідно з підпунктом 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми та становить 9 458,62 грн (4 729,31 грн * 200% = 9 458,62 грн). Ураховуючи наведене, ГУ ДКС України у Дніпропетровській області необхідно надати суду касаційної інстанції докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у розмірі 9 458,62 грн. Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету: 22030102, найменування податку, збору, платежу «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно суду надати документ, що підтверджує його сплату. Також касаційна скарга ГУ ДКС України у Дніпропетровській області не може бути прийнята судом касаційної інстанції, оскільки вона не відповідає формі і змісту касаційної скарги, визначених статтею 392 ЦПК України. Частиною третьою статті 392 ЦПК України визначено, що касаційна скарга підписується особою, яка її подає, або представником такої особи. До касаційної скарги, поданої представником, повинна бути додана довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника. Частинами першою, третьою статті 58 ЦПК України передбачено, що сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника (частина четверта статті 58 ЦПК України). Відповідно до пункту 18 частини першої розділу XII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-1 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України. 30 вересня 2016 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 02 червня 2016 року № 1401-VIII. 02 червня 2016 року за № 1401-VIII Верховною Радою України було прийнято зміни до Конституції України, відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 01 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 01 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 01 січня 2019 року (абзац перший 11 пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюється з 01 січня 2020 року (абзац другий пункту 11). Пунктом 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовані питання представництва. Про «самопредставництво» в Конституції України не йдеться, воно передбачене лише відповідними положеннями процесуальних кодексів. Отже, процесуальний кодекс розмежовує такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво». Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. Для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (органу державної влади) без додаткового уповноваження (довіреності). Касаційну скаргу підписано головним спеціалістом юридичного відділу ГУ ДКС України у Дніпропетровській області Дерновським М. Є. та до касаційної скарги додано: довіреність у порядку передоручення від 21 жовтня 2021 року, копію витягу з положення про Юридичне управління ГУ ДКС України у Дніпропетровській області від 21 квітня 2020 року № 25 (не засвідчений належним чином) та копію витягу з наказу ГУ ДКС України у Дніпропетровській області «Про переведення працівників» від 04 травня 2020 року № 53-к. Проте до касаційної скарги заявником не долучено документів, визначених частиною четвертою статті 58 ЦПК України, які б підтверджували повноваження Дерновського М. Є. представляти у Верховному Суді інтереси ГУ ДКС України у Дніпропетровській області в порядку самопредставництва. Отже, заявнику необхідно надіслати на адресу суду належно оформлений документ, що підтверджує повноваження Дерновського М. Є., який підписав касаційну скаргу. Відповідно до частини сьомої статті 43 ЦПК України у разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів. Касаційна скарга ГУ ДКС України у Дніпропетровській області сформована у системі «Електронний суд», проте доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій касаційної скарги заявником не надано. Ураховуючи наведене, заявнику необхідно надати до суду касаційної інстанції докази надсилання листом з описом вкладення копій касаційної скарги та доданих до неї документів учасникам справи. Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення її недоліків. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України, статтями 4, 6 Закону України «Про судовий збір», Верховний Суд

УХВАЛИВ: У задоволенні клопотання Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги відмовити. Касаційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області на заочне рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 12 лютого 2018 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року залишити без руху та надати строк для виконання вимог ухвали протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя Р. А. Лідовець