Ухвала КАС ВС № 280/11609/21

УХВАЛА 19 грудня 2022 року м. Київ справа № 280/11609/21 адміністративне провадження № К/990/33219/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №280/11609/21 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора про скасування рішень, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку, в с т а н о в и в: У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Запорізької обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора, в якому просив суд: визнати протиправним і визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (далі - П`ятнадцята кадрова комісія) від 19 серпня 2021 року у протоколі №3 щодо невключення його до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки і не призначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту; визнати протиправним та скасувати рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №248 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, з використанням комп`ютерної техніки»; скасувати наказ Запорізької обласної прокуратури від 22 жовтня 2021 року №1453к про його звільнення його з посади прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури з 22 жовтня 2021 року; поновити його на посаді прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області та в органах Запорізької обласної прокуратури або на посаді із рівнозначними умовами, функціями та повноваженнями в органах Запорізької обласної прокуратури з 22 жовтня 2021 року; визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора та Першої кадрової комісії щодо невиконання рішення цієї кадрової комісії від 20 листопада 2020 року №12 про невключення його до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки і непризначення нового часу (дати) складання відповідного іспиту; зобов`язати Офіс Генерального прокурора шляхом створення кадрової комісії Генеральним прокурором, включити його до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використання комп`ютерної техніки і призначити новий час (дату) складання відповідного іспиту; стягнути з Запорізької обласної прокуратури на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення П`ятнадцятої кадрової комісії від 13 вересня 2021 року №248 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп`ютерної техніки». Визнано протиправним та скасовано наказ Запорізької обласної прокуратури №1453к від 22 жовтня 2021 року про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області та з органів Запорізької обласної прокуратури з 22 жовтня 2021 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді прокурора Мелітопольської місцевої прокуратури Запорізької області та в органах Запорізької обласної прокуратури з 23 жовтня 2021 року. Стягнуто з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 23 жовтня 2021 року до 10 червня 2022 року в сумі: 56716,20 грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, Запорізька обласна прокуратура звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 25 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Перевіркою змісту касаційної скарги встановлено, що скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на відсутність висновку Верховного Суду з приводу порядку застосування норм матеріального права, а саме: - пунктів 9, 16, 17 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19 вересня 2019 року №113-IX (надалі - «Закон №113-IX»); - пункту 7 розділу І Порядку №221 щодо застосування положення про заборону повторного проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів, а також застосування пункту 7 розділу І Порядку №221 в частині можливості призначення нового часу (дати складання відповідного іспиту для прокурора виключно у випадку, якщо його попереднє складення було перервано чи не відбулося з причин, незалежних від членів комісії та прокурора. Пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України встановлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України обов`язковим є зазначення конкретної норми права щодо застосування якої відсутній такий висновок. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися. Суд зауважує, що положеннями пунктів, на які скаржник посилається у касаційній скарзі, урегульовані питання організації проходження прокурорами атестації. Ці норми є загальними, а касаційна скарга не містить об`єктивних мотивів щодо їхнього неправильного застосування судами та необхідність висновку Верховного Суду, за обставин установлених саме у цій справі. Саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. З огляду на викладене, Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Також скаржник посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує про те, що судами не враховано позиції Верховного Суду стосовно проходження процедури прокурорами відповідно до положень Закону №113-ІХ, викладені у постановах Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі №280/25298/19, від 31 травня 2022 року у справі №280/3615/20, від 24 вересня 2021 року у справі №280/4314/20, від 20 жовтня 2021 року у справі № 420/4196/20. Суд звертає увагу на те, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду. Скаржник повинен зазначити висновок щодо застосування якої норми права в ній викладено, а також обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. У разі посилання на висновки Верховного Суду, які на думку скаржника не були враховані судами першої та апеляційної інстанцій, необхідно посилатися на ті висновки, які були зроблені на підставі дослідження норм, що підлягають застосуванню у спірних правовідносинах за однакових умов. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин. Касаційна скарга не містить належного обґрунтування у чому саме полягає неправильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, які саме норми процесуального права порушенні, висновок Верховного Суду щодо питання застосування яких саме норм права та подібність правовідносин. З огляду на викладене, Суд уважає безпідставним посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Аргументи касаційної скарги зводяться до викладення обставин справи, цитування нормативно правових актів, зазначення, що судами судові рішення ухвалено із неправильним застосуванням норм матеріального права, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що заявник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути скаржнику, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі наведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в: Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 червня 2022 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року у справі №280/11609/21 повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.А. Губська