Ухвала КАС ВС № 280/7811/20

УХВАЛА 06 грудня 2022 року м. Київ справа № 280/7811/20 адміністративне провадження № К/990/32743/22 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Губської О.А., перевіривши касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №280/7811/20 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької обласної прокуратури про визнання протиправним та скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, в с т а н о в и в: У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запорізької обласної прокуратури, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 29 вересня 2020 року №1950к про звільнення позивача з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України «Про прокуратуру»; - поновити позивача в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді начальника відділу кадрової роботи та державної служби, рівнозначній посаді, яку він обіймав станом на день звільнення з органів прокуратури області та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ керівника Запорізької обласної прокуратури від 29 вересня 2020 року № 1950к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та з органів прокуратури Запорізької області. Поновлено ОСОБА_1 в Запорізькій обласній прокуратурі на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області з 01 жовтня 2020 року. Стягнуто із Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2020 року по 26 жовтня 2021 року у розмірі 419878, 28 грн. В іншій частині позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року змінено рішення суду першої інстанції, шляхом викладення абзаців 3 та 4 його резолютивної частини у такій редакції: «Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області та органах прокуратури Запорізької області з 30 вересня 2020 року. Стягнути з Запорізької обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2020 року по 26 жовтня 2021 року у розмірі 418311,57 грн». В іншій частині судове рішення залишено без змін. Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, Запорізька обласна прокуратура учетверте звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), надіславши її 21 листопада 2022 року засобами поштового зв`язку. Відповідно до частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Дослідивши зміст касаційної скарги, Суд вважає за потрібне повернути її скаржнику з таких підстав. Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 351 цього Кодексу. Згідно з пунктом четвертим частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Аналогічно попередньо поданій касаційній скарзі, скаржник, на виконання вимог статті 330 КАС України, як на підставу звернення до Суду посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України й покликається на те, що суди попередніх інстанцій застосовали норму права без врахування висновку, викладеного у справах №№280/3615/20, 280/5174/20, 160/6596/20, 140/3790/19, 280/4314/20, 280/3705/20, 200/5038/20-а, 160/6596/20, 140/3790/19 та 480/5544/20 щодо застосування положень абзацу 1 пункту 19 розділу II "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ). Верховний Суд зазначає, що відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України можливе за умови зазначення у касаційній скарзі норми права щодо якої Верховним Судом висловлена правова позиція, подібність правовідносин та обґрунтування у чому саме полягає неправильне застосування судами цієї норми, з урахуванням обставин, установлених судами у цій справі. З приводу таких посилань скаржника, Суд зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 11 листопада 2022 року (провадження № К/990/29635/22) було перевірено доводи заявника щодо неврахування висновків Верховного Суду щодо застосування окремих положень Закону №113-IX та роз`яснено, що такий висновок сформовано за обставин, що не є подібними до спірних правовідносин, оскільки відсутні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. Так, у зазначених заявником справах вирішувалися спори, в яких прокурори одночасно оскаржували як рішення кадрової комісії так і наказ про звільнення. Суд зазначив, що у цій справі, вирішуючи спір та задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, зокрема, виходив з того, рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 13 січня 2021 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 27 липня 2021 року, у справі №280/5045/20 позов ОСОБА_1 до Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Чотирнадцятої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур Офісу Генерального прокурора від 08 липня 2020 року №2 про неуспішне проходження атестації начальника відділу роботи з кадрами прокуратури Запорізької області. Отже, попереднім судовим рішенням встановлена відсутність обставин, з якими Закон пов`язує підстави звільнення, за якої видано оскаржуваний у цій справі наказ про звільнення. Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Тому суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції, який при вирішенні спору врахував ці обставини. Підсумовуючи, Суд у вказаній вище ухвалі констатував відсутність у касаційній скарзі вмотивованих доводів на спростування зазначених висновків судів першої та апеляційної інстанції, оскільки заявник лише наводить низку нормативно-правових актів щодо проходження прокурорами атестації, без належної аргументації щодо їхнього неправильного застосування судами у цій справі у системному зв`язку з положеннями статті 328 КАС України. Вмотивовані обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник так і не виклав подаючи касаційну скаргу учетверте. З огляду на викладене, за такого правового обґрунтування касаційної скарги, Суд вважає безпідставними посилання скаржника на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження. Також, є необґрунтованими доводи скаржника щодо порушення судами процесуальних норм, оскільки положення статей 2, 6, 242, 246, 322 КАС України, на які скаржник посилається, є загальними і не відносяться до виключних підстав, за яких судове рішення може бути оскаржене в касаційному порядку відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України. Решта доводів касаційної скарги щодо наявності підстав касаційного оскарження наведено без взаємозв`язку із підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині четвертій статті 328 КАС України та зводиться до переоцінки доказів у справі та незгоди з висновками судів попередніх інстанцій щодо застосування норм законодавства. Зазначене свідчить, що скаржник формально підійшов до питання належного оформлення касаційної скарги, зокрема, в частині зазначення підстав касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із урахуванням вимог частини четвертої статті 328 КАС України. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. З огляду на те, що скаржник не виклав передбачених КАС України обґрунтованих підстав для оскарження у касаційному порядку судових рішень, зазначених у частині 1 статті 328 КАС України, касаційну скаргу слід повернути особі, яка її подала, з огляду на вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, у х в а л и в: Касаційну скаргу Запорізької обласної прокуратури на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2021 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2022 року у справі №280/7811/20 повернути скаржнику. Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України. Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. СуддяО.А. Губська