Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 826/7565/16

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/7565/16 Суддя (судді) суду 1-ї інстанції: Мазур А.С. ПОСТАНОВА Іменем України 15 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Командувача військ оперативного командування «ІНФОРМАЦІЯ_1» про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 », в якому просить: - визнати протиправним і скасувати наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.12.2015 №117 в частині увільнення позивача від посади заступника командира батальйону в/частини пп НОМЕР_2 і призначення на нижчу посаду - командира роти резерву рядового складу батальйону резерву в/частини пп НОМЕР_3 ; - зобов`язати Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » видати наказ про здійснення перерахунку позивачу грошового забезпечення за період з 21 січня 2016 року до 17 травня 2016 року і здійснити виплату втрачених в результаті переведення на нижчу посаду коштів; - визнати протиправними дії щодо складання характеристики, на підставі якої було видано наказ Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26 грудня 2015 року №117 про призначення позивача на нижчу посаду. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача не було підстав для переведення позивача на нижчу посаду, службова характеристика, на підставі якої прийнято оскаржуваний наказ, є необґрунтованою, безпідставною, необ`єктивною і не відповідає дійсним обставинам, оскільки кваліфікація позивача відповідає посаді заступника командира батальйону і за весь період служби він не мав жодного дисциплінарного стягнення. Крім того, позивача не було ознайомлено ані з оскаржуваним наказом від 26 грудня 2015 року №117, ані зі службовою характеристикою, на підставі якої позивача перевели на нижчу посаду. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017, у задоволені адміністративного позову відмовлено. Постановою Верховного Суду від 28.04.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.04.2017 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.08.2017 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Верховний Суд вказав на те, що у справі, яка розглядається, суди попередніх інстанцій не дослідили обставини, що мали вплив на прийняття негативної службової характеристики стосовно позивача. Зокрема, залишились поза увагою твердження позивача про відсутність дисциплінарних стягнень застосованих до нього за період проходження служби, які б могли стати підставою для висновку про невідповідність позивача займаній посаді. Також судами першої й апеляційної інстанцій не досліджено і не надано жодної оцінки листу Солом`янського районного у місті Києві Військового комісаріату від 04 серпня 2016 року №16/1621 (який позивач подав до суду першої інстанції у якості доказу своїх тверджень). Водночас, Верховний Суд звернув увагу на те, що судами першої й апеляційної інстанції не надано жодної оцінки твердженням позивача щодо порушень відповідачем положень Методичних рекомендацій в частині не ознайомлення позивача зі службовою характеристикою, що є порушенням вимог чинного законодавства та охоронюваних законом прав та інтересів позивача. Крім того, судами попередніх інстанцій це питання не досліджувалось взагалі. Більш того, позивач разом із позовною заявою подав клопотання про витребування письмових доказів у справі, які у нього відсутні, зокрема, копій особової справи і службової картки, в яких міститься інформація про заохочення і дисциплінарні стягнення позивача. Проте, як вбачається з матеріалів справи, зазначене клопотання не було розглянуто і вирішено судом першої інстанції в порушення вимог частини другої статті 69 КАС України (у редакції, чинний на момент розгляду справи у суді першої інстанції). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовнао наказ командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.12.2015 №117 в частині увільнення позивача від посади заступника командира батальйону в/частини пп НОМЕР_2 і призначення на нижчу посаду - командира роти резерву рядового складу батальйону резерву в/частини пп НОМЕР_3 . Зобов`язано відповідача - Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » видати наказ про здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 21.01.2016 по 17.05.2016 і здійснити виплату втрачених в результаті переведення на нижчу посаду коштів. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт вказує, що рішення про переміщення позивача прийнято на підставі подання та службової характеристики у відповідності до Положення та Інструкції, які врегульовують порядок переміщення позивача і не ставлять в залежність переміщення на нижчу посаду за службовою характеристикою з терміном військової служби, наявністю дисциплінарних стягнень, участю в антитерористичній операції, наявністю статусу учасника бойових дій. Згідно п.3 ч.1 ст.311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено і підтверджується матеріалами справи, що підполковник ОСОБА_1 07.04.2015 в добровільному порядку під час четвертої черги часткової мобілізації був призваний до лав Збройних Сил України. Після проходження перепідготовки наказом командувача Сухопутних військ Збройних Сил України від 30.04.2015 №349 позивача було призначено на посаду заступника командира батальйону в/частини пп НОМЕР_2 за штатною посадовою категорією «майор» з посадовим окладом 1052 грн на місяць. 07.05.2015 позивач прийняв зазначену посаду і приступив до виконання службових обов`язків. Наказом Командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » від 26.12.2015 №117 позивача було увільнено від займаної посади і призначено на посаду командира роти резерву рядового складу батальйону резерву в/частини пп НОМЕР_3 . У наказі зазначено, що позивача призначено на нижчу посаду з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку службової характеристики з шпк «майор» на «капітан» від 04.12.2015. Вказана характеристика містить висновок про невідповідність позивача займаній посаді і доцільність призначення його на нижчу посаду з меншим обсягом роботи. Характеристика складена безпосереднім начальником ТВО командиром 13 окремого мотопіхотного батальйону і командиром 58 окремої мотопіхотної бригади. Відповідно до наказу командира в/частини польова пошта НОМЕР_2 від 20.01.2016 №20 позивач вибув із зазначеної військової частини і 21.01.2016 згідно наказу командира в/частини НОМЕР_3 від 21.01.2016 №15 приступив до виконання службових обов`язків за посадою командира роти резерву рядового складу батальйону резерву в/частини пп НОМЕР_3 за шпк «капітан» з посадовим окладом 1030 грн на місяць. Наказом командира військової частини №108 від 17.05.2016 позивача звільнено з військової служби в запас. Позивач не погоджуючись із наказом про переведення його на посаду роти резерву рядового складу батальйону резерву в/частини пп НОМЕР_3 за шпк «капітан», посилаючись на порушення процедури оцінювання військовослужбовця, звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що відповідачем не було доведено належними доказами правомірність вчинення своїх дій. Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого. Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Згідно з частинами першою і четвертою статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Відповідно до Указу Президента України «Про часткову мобілізацію», затвердженого Законом України від 17 березня 2014 року №1126-VII, оголошено проведення часткової мобілізації. Також Президентом України були прийняті Укази «Про часткову мобілізацію» від 06 травня 2014 року №454/2014, від 21 липня 2014 року №607/2014, від 14 січня 2015 року №15/2015. За змістом статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період продовжується з моменту оголошення рішення про мобілізацію та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (надалі також - «Положення №1153»), яким визначено порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України та регулюються питання, пов`язані з проходженням такої служби під час виконання громадянами військового обов`язку в запасі. Це Положення застосовується також до відносин, що виникають у зв`язку з проходженням у Збройних Силах України кадрової військової служби особами офіцерського складу до їх переходу в установленому порядку на військову службу за контрактом або звільнення з військової служби. Відповідно до пункту 12 Положення №1153 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання підполковника (капітана 2 рангу) і вище. У підпункті 1 пункту 81 Положення №1153 зазначено, що призначення на посади здійснюється: військовослужбовців, які проходять військову службу (крім військовослужбовців строкової військової служби) - посадовими особами відповідно до номенклатури посад для призначення військовослужбовців (далі - номенклатура посад), яка затверджується Міністром оборони України. Відповідно до абзацу третього підпункту 3 пункту 82 Положення №1153 призначення військовослужбовців на нижчі посади здійснюється з урахуванням професійних, ділових і моральних якостей - на підставі висновку атестації, а в особливий період - на підставі висновку службової характеристики. Згідно з пунктом 83 Положення №1153 військовослужбовці призначаються на посади і переміщуються по службі за основною або спорідненою спеціальністю та набутим досвідом служби. У разі коли є потреба призначення військовослужбовців на посади за новою спеціальністю, їх призначенню на ці посади має передувати відповідна підготовка (перепідготовка). Переміщення військовослужбовців по службі проводиться, як правило, без зарахування в розпорядження відповідних командирів. Водночас пунктом 257 Положення №1153 передбачено, що атестування військовослужбовців в особливий період не проводиться. У разі подання документів з питань призначення їх на посади нагородження чи присвоєння чергових військових звань складаються службові характеристики в порядку, визначеному Міністерством оборони України. Інструкція про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затверджена наказом Міністерства оборони України від 10 квітня 2009 року №170 (далі - «Інструкція №170») визначає механізм реалізації та порядок організації у Збройних Силах України виконання вимог Положення №1153 (пункт 1.1 Інструкції №170). Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №170 військовослужбовці Збройних Сил України призначаються на військові посади, передбачені штатами (штатними розписами) військових частин. Призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються за результатами оцінювання, крім іншого, на підставі подань. Згідно з пунктом 4.9 Інструкції №170 підставами для видання наказів по особовому складу про призначення і переміщення військовослужбовців є на нижчі посади - витяг із Плану переміщення на посади або в разі здійснення незапланованого переміщення - Подання. Подання підписується командиром військової частини й надсилається до посадової особи, яка має право видавати наказ по особовому складу щодо призначення або переміщення військовослужбовця. Крім вказаних документів, залежно від підстав призначення і переміщення, для видання наказів по особовому складу подаються копії атестацій і оцінних карток, а в особливий період - службові характеристики. Відповідно до пункту 7.17 Інструкції №170 залежно від результатів оцінювання службової діяльності військовослужбовців за рік посадові особи, які складають на військовослужбовців оцінні картки, роблять висновки щодо відповідності посадам, які вони займають, а також надають рекомендації стосовно їх подальшого службового використання, а саме: зарахування до Резерву для просування по службі; залишення на займаній посаді; переміщення на рівнозначну посаду із зазначенням причин, визначених підпунктом 2 пункту 82 Положення; розгляду на атестаційній комісії на предмет відповідності займаній посаді. Під час особливого періоду у разі подання документів з питань призначення військовослужбовців на посади, нагородження чи присвоєння чергових військових звань, залежно від результатів службової діяльності та отриманого бойового досвіду військовослужбовців, посадові особи, які складають на військовослужбовців службові характеристики, роблять висновки щодо відповідності посадам, які вони займають, а також надають рекомендації стосовно дальшого службового використання або їх заохочення, а саме: призначення на вищі посади; нагородження державними нагородами або відзнаками Міністерства оборони України; присвоєння військових звань; переміщення на рівнозначну посаду із зазначенням причин, визначених підпунктом 2 пункту 82 Положення; переміщення на нижчу посаду із зазначенням причин, визначених підпунктом 3 пункту 82 Положення. У разі розбіжності висновків і рекомендацій безпосереднього і прямого начальників, які здійснювали щорічне оцінювання, посадової особи, яка здійснювала незалежне оцінювання у випадках, визначених пунктом 7.6 цього розділу, оцінна картка розглядається на засіданні атестаційної комісії, підзвітної посадовій особі, до повноважень якої належить право реалізації висновків комплексного оцінювання військовослужбовця. Висновок цієї комісії заноситься до розділу 7 оцінної картки і є остаточним. В особливий період у разі розбіжності висновків та рекомендацій безпосереднього і прямого начальників, які здійснювали складання службової характеристики, виконання кадрового рішення, з приводу якого була складена службова характеристика військовослужбовця, не проводиться. У разі непроведення в календарному році незалежного оцінювання військовослужбовця результати комплексного оцінювання за поточний рік визначаються результатами щорічного оцінювання військовослужбовця. Крім того, у відповідності з вимогами наказу Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170 «Про затвердження Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» (зі змінами) з метою надання практичної допомоги командирам (начальникам) у здійсненні щорічного оцінювання та періодичного атестування військовослужбовців Збройних Сил України розроблені Методичні рекомендації. Методичні рекомендації з порядку організації і проведення атестування військовослужбовців Збройних Сил України, затверджені директором Департаменту кадрової політики Міністерства оборони України від 11 вересня 2009 року №8426 (далі - «Методичні рекомендації»). Відповідно до пункту 4.1 вказаних Методичних рекомендацій, службова характеристика - це службовий документ, який визначає відповідність військовослужбовця займаній посаді, якість і результативність виконання ним посадових обов`язків; професійну підготовленість; індивідуальні риси в поведінці; результати службової діяльності та отриманого бойового досвіду військовослужбовцем. Службова характеристика оформлюється на військовослужбовця в особливий період з метою встановлення, зміни або припинення правових відносин з громадянами України, які реалізуються наказами посадових осіб по особовому складу щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження, звільнення з військової служби та присвоєння їм військових звань (крім громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, та осіб, які призначені або призначаються на посади вищого офіцерського складу). Підпункт 4.1.1 пункту 4.1 Методичних рекомендацій визначає, що службова характеристика включає: відомості про службове становище військовослужбовця; текст службової характеристики, висновок і рекомендації безпосереднього командира; рішення посадової особи, яка затверджує службову характеристику; ознайомлення особи, на яку складається службова характеристика. Також Методичними рекомендаціями визначено порядок складання службової характеристики, який зазначено у пункті 4.2. Так, відповідно до пункту 4.2 Методичних рекомендацій службову характеристику складає безпосередній командир (начальник) для обґрунтування чітко визначеного кадрового рішення стосовно військовослужбовця, з визначенням висновку щодо відповідності займаній посаді та рекомендацій стосовно подальшого службового використання або його заохочення, зокрема, переміщення на нижчу посаду із зазначенням причин, визначених підпунктом 3 пункту 82 Положення. Безпосередній командир (начальник), після складання службової характеристики, надає її по команді для затвердження командиру (начальнику) військової частини (установи). Підпис командира (начальника), який затвердив службову характеристику, скріплюється гербовою печаткою. У разі, якщо командир (начальник) військової частини (установи) має право на прийняття кадрового рішення стосовно військовослужбовця, затвердження службової характеристики здійснює прямий командир (начальник), який перебуває на посаді на одну ступень нижче, ніж командир (начальник) військової частини (установи). Після затвердження службової характеристики, безпосередній командир (начальник) ознайомлює з нею військовослужбовця. Затверджена та доведена до військовослужбовця встановленим порядком службова характеристика направляється до посадової особи з правом прийняття кадрового рішення відносно військовослужбовця, на якого складена характеристика. У разі розбіжності висновків та рекомендацій безпосереднього і прямого командира (начальника), які здійснювали складання службової характеристики, виконання кадрового рішення, з приводу якого була складена службова характеристика військовослужбовця, не проводиться. В залежності від зазначеного типу кадрового рішення службова характеристика повинна мати і відповідну спрямованість. Суд першої інстанції вірно вказав, що аналіз наведених норм Положення №1153/2008, Інструкції №170 дає підстави вважати, що висновок про невідповідність займаній посаді має ґрунтуватися не на суб`єктивному сприйнятті службової діяльності військовослужбовця безпосереднім і прямим начальниками, а на об`єктивних показниках його службової діяльності, що підтверджені документально. Враховуючи те, що такий висновок визначає можливість подальшої військової служби на певній посаді чи припинення військової служби, службова діяльність військовослужбовця повинна повно і всебічно досліджуватися для безпосереднього встановлення відповідності ділових і моральних якостей військовослужбовця. У такий спосіб забезпечується принцип законності й обґрунтованості атестування і реалізації його результатів у формі рішення з кадрового питання. Оскільки негативна службова характеристика тягне за собою правові наслідки для військовослужбовця щодо подальшого проходження військової служби, таке рішення повинно бути мотивованим, детальним і повним, відображати усі суттєві обставини, що мали вплив на його прийняття. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Одночасно законність, пропорційність, обмеження дискреції, добросовісність (дотримання законної мети) і процедурні гарантії (діяти в належний і якомога послідовніший спосіб) є законодавчими інструментами, які мають забезпечити захист особи від зловживань суб`єкта владних повноважень. Як вбачається з оскаржуваного наказу про увільнення позивача від посади заступника командира батальйону в/частини пп НОМЕР_2 і призначення на нижчу посаду - командира роти резерву рядового складу батальйону резерву в/частини пп НОМЕР_3 в якості підстави для його прийняття слугував висновок службової характеристики з шпк «майор» на «капітан» від 04.12.2015. При цьому, зі змісту висновку службової характеристики позивача вбачається, що за час проходження служби в 13 окремому мотопіхотному батальйоні 58 окремої мотопіхотної бригади на посаді заступника командира батальйону підполковник ОСОБА_1 проявив себе на займаній посаді з некомпетентної та безвідповідальної сторони. У службовій характеристиці зазначено, що накази та розпорядження командирів виконує із запереченнями та наріканнями; допускає викривлення, що приводить до негативних наслідків, свої військові обов`язки не виконує в повному обсязі. Крім того, вказано, що позивач не виявляє повагу до командирів і старших за військовим званням військовослужбовців, систематично не додержується правил ввічливості, поведінки та військової дисципліни. Також зазначено, що планування та контроль за проведенням занять підрозділів частини проводить поверхнево, формально, не вникаючи в суть справи. Крім того, позивач не здійснював контроль та керівництво підрозділами під час проведення нового залагоджування частини, батальйонних та бригадних тактичних навчань. Разом із тим, в ході розгляду справи відповідачем не наведено жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували низькі професійні, ділові та моральні якості позивача, як це зазначено у службовій характеристиці, рівно як і не зазначено жодного факту та його документального підтвердження, який би свідчив про порушення позивачем своїх військових обов`язків та/або військової дисципліни. При цьому, за період військової служби позивача до нього ніхто не звертався з приводу надання будь-яких пояснень з приводу порушення військової дисципліни, будь-яких пояснень від нього з цього приводу не вимагалось. Крім того, у період проходження військової служби до позивача не застосовувались дисциплінарні стягнення. Зазначені докази також не було надано до суду апеляційної інстанції. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не надано доказів, які б в достатній мірі вказували на обґрунтованість негативної службової характеристики про невідповідність позивача займаній посаді. Верховний Суд у постанові від 28.04.2020 у справі № 826/7565/16 зазначив, що у разі не доведення (не ознайомлення) службової характеристики до військовослужбовця (позивача), у посадової особи (відповідача) була відсутня можливість для прийняття кадрового рішення (оскаржуваного наказу) до моменту ознайомлення військовослужбовця (позивача) зі службовою характеристикою. При цьому, позивача не було ознайомлено зі службовою характеристикою від 04.12.2015. Доказів протилежного відповідачем не надано. Таким чином, порушення порядку ознайомлення військовослужбовця з висновками службової характеристики, не дає підстав вважати, що суб`єкт владних повноважень діяв у спосіб, що визначений законом. Суд першої інстанції вірно вказав, що виконання висновку службової характеристики до ознайомлення військовослужбовця з рішенням командира, яка затверджує характеристику, є передчасним. Крім того, суд апеляційної інстанції не може залишити поза увагою той факт, що така службова характеристика від 04.12.2015 відсутня в матеріалах службової справи позивача та не була надана навіть на стадії апеляційного перегляду справи. Наведені обставини підтверджуються листом Солом`янського районного у місті Києві Військового комісаріату від 04 серпня 2016 року №16/1621, згідно з яким службова характеристика, на підставі якої позивача переведено на нижчу посаду, а саме з посади заступника командира батальйона (шпк «майор») на посаду командира роти резерву рядового складу (шпк «капітан») в особовій справі відсутня. Також відсутня службова картка у яку заносяться усі заохочення та дисциплінарні стягнення (крім зауваження), передбачені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. Натомість в особовій справі позивача присутня лише позитивна службова характеристика від 20.04.2016, що стосується перебування позивача на посаді командира роти резерву рядового складу. За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наказ від 26.12.2015 №117 в частині увільнення позивача від посади заступника командира батальйону в/частини пп НОМЕР_2 і призначення на нижчу посаду - командира роти резерву рядового складу батальйону резерву в/частини пп НОМЕР_3 , який прийнято в порядку реалізації висновку службової характеристики від 04.12.2015, є протиправним та підлягає скасуванню. Зважаючи на вищевикладене, позовна вимога щодо зобов`язання відповідача видати наказ про здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача за період з 21.01.2016 по 17.05.2016 і здійснити виплату втрачених в результаті переведення на нижчу посаду коштів підлягає задоволенню. Службова характеристика є носієм оціночної і доказової інформації щодо службової діяльності військовослужбовця, документом, на підставі якого приймаються відповідні рішення у формі наказів посадових осіб по особовому складу щодо призначення на посади, переміщення, звільнення з посад і зарахування у розпорядження, звільнення з військової служби та присвоєння військових звань, тому оцінка службовій характеристиці, в тому числі й оцінка дій посадових осіб щодо її складання, викладення у ній висновків, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такої службової характеристики, що і здійснено судом в межах розгляду вимог про визнання протиправним та скасування оскаржуваного наказу в частині увільнення позивача з раніше займаної посади з призначенням на нижчу посаду. Таким чином, оскаржувані позивачем дії відповідача щодо складання службової характеристики не створюють безпосередньо для позивача будь-яких правових наслідків, тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню. Колегія суддів вказує, що апеляційна скарга не містить будь-яких доводів чи доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та доводили правомірність дій відповідача. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про часткове задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2022 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя О.М. Ганечко