Постанова 4855 № 826/1501/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/1501/17 Суддя (судді) першої інстанції: Качур І.А. ПОСТАНОВА Іменем України 15 грудня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Сорочка Є.О., суддів Федотова І.В., Коротких А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 12.07.2016 №674/674 «Про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370); - зобов`язати Київську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» згідно проекту рішення Київської міської ради №ПР-8781 від 09.02.2016 «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 позов задоволено повністю: - визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 12 липня 2016 року №674/674 «Про відхилення проекту рішення «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370); - зобов`язано Київську міську раду надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 на АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» згідно проекту рішення Київської міської ради №ПР-8781 від 09.02.2016 року «Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину громадянину ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд» (справа клопотання К-24370); - присуджено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений ним судовий збір у розмірі 640,00 грн (шістсот сорок гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (01044, Київ, Хрещатик, 36 код ЄДРПОУ 22883141); - cтягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правову допомогу у розмірі 4200,00 грн (чотири тисячі двісті гривень 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської ради (01044, Київ, Хрещатик, 36 код ЄДРПОУ 22883141). У подальшому, 09.04.2021 позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 року, у якій просив: - встановити судовий контроль за виконанням рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.08.2018 року у даній справі; - винести окрему ухвалу на підставі частини першої статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.05.2021 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в даній адміністративній справі відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2021 ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.05.2021 скасовано, а справу направлено до Окружного адміністративного суду міста Києва для продовження розгляду заяви ОСОБА_1 від 09.04.2021 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 у задоволенні заяви відмовлено. Позивач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення в частині відмови у встановленні судового контролю та ухвалити в цій частині нове, яким зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у встановленні судового контролю. Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги стосуються рішення суду першої інстанції в частині встановлення судового контролю шляхом визначення строку для подання звіту про виконання судового рішення, то колегія суддів рішення суду в іншій частині не переглядає. Відповідно до частин другої, третьої статті 129-1 Конституції України Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. За змістом частин першої-четвертої статті 382 КАС суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Половина суми штрафу стягується на користь позивача, інша половина - до Державного бюджету України. Питання про накладення штрафу вирішується за клопотанням позивача або за ініціативою судді у судовому засіданні з повідомленням сторін. Неприбуття у судове засідання сторін, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду цього питання. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що суд здійснює контроль за виконанням судових рішень шляхом, зокрема, встановлення строку для подачі звіту про виконання рішення та вирішення у подальшому питання накладення штрафу. При цьому, норми чинного законодавства не визначають стадії, на якій суд має право встановити судовий контроль. Ні частина перша статті 382 КАС, ні пункт 1 частини шостої статті 246 КАС не містять вимог щодо можливості встановлення судового контролю виключно під час винесення судового рішення. Наявність у нормах чинного законодавства механізму примусового виконання судового рішення, а також повноважень суду щодо здійснення контролю за його виконанням шляхом розгляду вимог щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного чи приватного виконавця, не є обставиною, яка унеможливлює здійснення судового контролю у визначений статтею 382 КАС спосіб - шляхом зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення. Відтак, помилковими є посилання суду першої інстанції на неможливість вжиття заходів судового контролю після ухвалення рішення та з огляду на наявність процедури примусового виконання судового рішення. На вказаних обставинах судом апеляційної інстанції вже наголошувалося у постанові від 06.10.2021 у даній справі. За даних обставин безпідставним також є посилання суду першої інстанції на те, що встановлення строку подання звіту є його диспозитивним правом. Дійсно, встановлення судового контролю у кожному окремому випадку суд вирішує на власний розсуд. Проте, межі такого розсуду не можуть бути свавільними, оскільки за наявності належних обставин та прохання відповідної сторони, суд має забезпечити реалізацію частин другої та третьої статті 129-1 Конституції України (зокрема щодо здійснення судом контролю за виконанням судового рішення). Оскільки за наявних у матеріалах справи документів неможливо достовірно встановити факт виконання відповідачем судового рішення, оскільки вони не містять інформації про надання позивачу спірного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, то колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про наявність правових підстав для встановлення судового контролю за його виконанням шляхом встановлення обов`язку подання відповідного звіту. При цьому, проаналізували зміст статті 382 КАС, колегія суддів звертає увагу, що подальші дії щодо розгляду звіту суб`єкта владних повноважень, встановлення більшого строку, накладення штрафу тощо, здійснюється суддею одноособово. У підпункті «ґ» пункту 4 частини першої статті 356 КАС визначені повноваження суду апеляційної інстанції на встановлення строку для подання суб`єктом владних повноважень - відповідачем саме до суду першої інстанції звіту про виконання постанови, якщо вона вимагає вчинення певних дій. Таким чином, звіт про виконання рішення має бути поданий відповідачем до суду першої інстанції, яким у даному випадку є Окружний адміністративний суд міста Києва. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині відмови у встановленні судового контролю. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС. Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а заява позивача про встановлення судового контролю частковому задоволенню. Керуючись статтями 34, 243, 311, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Скасувати ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.02.2022 та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та винесення окремої ухвали задовольнити частково. Зобов`язати Київську міську раду протягом одного місяця з дня прийняття цієї постанови подати до Окружного адміністративного суду міста Києва звіт про виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.08.2018 у даній справі. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню. Суддя-доповідач Є.О. Сорочко Суддя І.В. Федотов Суддя А.Ю. Коротких