Постанова Київський апеляційний суд № 940/673/20

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2022 року м. Київ Справа № 940/673/20 Провадження: № 22-ц/824/11997/2022 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О., суддів Вербової І. М., Нежури В. А., секретар Івасенко І. А. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Порхун Олесі Павлівни в інтересах ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Косович Т. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горошків-Агро» про усунення перешкод в користуванні майном, у с т а н о в и в: У травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що вона являється власником земельної ділянки, площею 2,4199 га, кадастровий номер 3224682000:06:006:0013, що розташована на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, переданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Вказана ділянка належить їй на підставі державного акта серії ЯБ №154152, на зворотному боці якого зазначено, що право власності на землю перейшло до ОСОБА_2 . З державного реєстру речових прав на нерухоме майно вона дізналась, що Тетіївською РДА Київської області здійснено державну реєстрацію іншого речового права (права оренди даної земельної ділянки) на підставі договору оренди землі №190 від 02.10.2017 року, який нібито було укладено між ТОВ «Горошків-Агро» та ОСОБА_3 . Стверджувала, що вказаний договір вона не укладала та не підписувала, свою земельну ділянку в оренду ТОВ «Горошків-Агро» не передавала. Підпис в договорі оренди землі вчинений не власником земельної ділянки - ОСОБА_4 , а іншою особою. За вказаних обставин, просила суд усунути перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4199 га, кадастровий номер 3224682000:06:006:0013, яка розташована на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, шляхом витребування її у ТОВ «Горошків-Агро», та скасувати державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно: права оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право 23662966. Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні майном відмовлено. Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Порхун О. П. в інтересах ОСОБА_1 направила апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що відповідач не надав оригінал оспорюваного договору земельної ділянки, витребуваного на підставі ухвали суду, що свідчить про те, що вказаний договір укладено не було, а земельна ділянка в оренду не передавалась. Також зазначила, що не погоджується з висновком суду першої інстанції з приводу того, що для забезпечення проведення судово-почеркознавчої експертизи договору земельної ділянки №190 від 02.10.2017 року стороною позивача не було здійснено всіх можливих заходів для витребування оригіналу оскаржуваного договору. Суд не дослідив процедуру реєстрації речових прав та не встановив, що відповідно до п. 29 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень за результатами розгляду заяви адміністратор центру надання адміністративних послуг, що забезпечує прийняття, зберігання та видачу документів, поданих для державної реєстрації прав, невідкладно повертає заявникові оригінали документів, поданих для такої реєстрації. У зв`язку з цим, доводи відповідача про те, що оригінал договору наданий державному реєстратору, не заслуговують на увагу. Окрім того, відомості про видачу зерна, які були надані відповідачем до суду, не доводять факт виплати орендної плати позивачу за оспорюваним договором. Ухвалами Київського апеляційного суду від 02 листопада 2022 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню. Як убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4199 га, кадастровий номер 3224682000:06:006:0013, яка розташована на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області (а.с. 6,7). Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 24.11.2017 року щодо земельної ділянки площею 2,4199 га з кадастровим номером 3224682000:06:006:0013зареєстроване право оренди ТОВ «Горошків-Агро» на підставі договору оренди земельної ділянки від 02.10.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Горошків-Агро», строком на 10 років (а.с. 8). У матеріалах справи відсутній оригінал договору оренди земельної ділянки від 02.10.2017 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Горошків-Агро», на підставі якого зареєстроване право оренди ТОВ «Горошків-Агро» щодо земельної ділянки позивача. Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 02.10.2020 року у ТОВ «Горошків-Агро» та Тетіївської районної державної адміністрації Київської області було витребувано оригінальні примірники договору оренди землі №190 від 02.10.2017 року, укладеного між ТОВ «Горошків-Агро» та ОСОБА_5 , щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер:3224682000:06:006:0013, номер запису про інше речове право: 23662966. На виконання даної ухвали представником ТОВ «Горошків-Агро» до суду було надано копію оскаржуваного договору №190 від 02.10.2017 року та повідомлено про неможливість надання його оригіналу (а.с.51). Тетіївською РДА Київської області ухвала Тетіївського районного суду Київської області від 02.10.2020 року також була залишена без виконання. Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 21.05.2021 року у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу договору оренди земельної ділянки № 190 від 02.10.2017 року, укладеного між ОСОБА_5 та ТОВ «Горошків-Агро», для визначення достовірності підпису ОСОБА_6 в графі для підпису «Орендодавець», проведення якої доручено експертам Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України. Однак, у зв`язку з відсутністю оригіналу оскаржуваного договору оренди земельної ділянки та додаткових вільних зразків підпису та почерку позивача, які містяться в оригіналах офіційних документів, призначена судом експертиза проведена не була. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачка схвалила договір оренди земельної ділянки № 190 від 02.10.2017 року, про що свідчить отримання нею орендної плати за земельний пай. Перевіряючи вказані висновки суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини. Якщо сторона не виявила свою волю до вчинення правочину й до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли. За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України). За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. Разом із тим Велика Палата Верховного Суду констатує, що у випадку оспорювання самого факту укладення правочину такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним, шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц. У такому випадку власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц. Згідно із частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з статтями 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Як зазначено вище, при запереченні позивачем факту укладення з відповідачем договору оренди як відповідачем, так і Тетіївською РДА Київської області не було надано оригіналу договору оренди землі на виконання вимог ухвали суду першої інстанції про витребування такого доказу. Ненадання відповідачем оригіналу договору оренди, існування якого заперечує позивачка, підтверджує відсутність такого договору, оскільки це відповідає положенням частини четвертої статті 81 ЦПК України, якою передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 21 грудня 2021 року у справі № 687/328/20 та від від 17 січня 2022 року у справі № 687/358/20. Суд першої інстанції не урахував вказаних вимог процесуального закону, а також зазначених правових висновків Верховного Суд, а тому та необґрунтовано відмовив позивачу у встановленні факту підписання договору оренди земельної ділянкою не нею, ОСОБА_1 , а іншою особою. Відсутність оригіналу договору оренди земельної ділянки від 02.10.2017 року підтверджує доводи позивача про те, що такий договір нею не укладався, а тому суд першої інстанції, пославшись лише на те, що ОСОБА_1 прийняла орендну плату за спірну земельні ділянки, дійшов помилкового висновку про відмову у позові. Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов в постанові від 20 квітня 2022 року у справі № 454/148/20. Колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що отримання позивачем орендної плати на підставі заяви від 25.08.2020 року не свідчить про схвалення нею договору оренди земельної ділянки та погодження його умов. Разове отримання такої плати розцінюється судом як компенсація за користування земельною ділянкою позивача без законних на те підстав більше двох років. Встановивши, що договір оренди земельної ділянки від 02.10.2017 року є неукладеним, державна реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивачки на розпорядження її власністю, колегія суддів доходить висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 належної їй на праві власності земельної ділянки. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 , обґрунтовуючи позовні вимоги, посилалась на те, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Отже, ефективним способом захисту права, яке вона, позивачка як власник земельних ділянок, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним їй майном, зокрема, шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , зокрема, посилалась на позицію Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/14-ц щодо обрання ефективного способу захисту в аналогічних правовідносинах, однак, у прохальній частині просила суд витребувати у ТОВ «Горошків-Агро» належну їй земельну ділянку. Аналізуючи обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що позивачка фактично ототожнила повернення земельної ділянки з її витребуванням, а тому формулювання позивачкою своїх вимог таким чином не може свідчити про те, що позивачка обрала неефективний спосіб захисту. Також колегія суддів вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню й вимоги позивачки про скасування державної реєстрації речового права оренди на земельну ділянку. У постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 125/702/17 зазначено, що реєстрація неукладеного сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою. Отже, реєстрація права оренди за орендарем на вказану земельну ділянку, коли договір оренди орендодавець фактично не підписувала (правочин є неукладеним), не відповідає вимогам закону. За встановлених у справі обставин, реєстрація права оренди ТОВ «Горошків-Агро» на підставі неукладеного договору оренди землі не відповідає вимогам закону. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України). За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. Обраний позивачкою спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. Вказана судова практика є сталою, що підтверджується постановами Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 543/253/16-ц, від 03 листопада 2021 року у справі № 125/2053/18, від 01 грудня 2021 року у справі № 656/239/18. Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції невірно встановлені фактичні обставини у справі, висновки суду не відповідають наданим сторонами доказам, судом неправильно застосовано норми матеріального права, а тому рішення суду першої інстанції у відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення позову. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України). Згідно з вимогами п. п. в) п. 4 ч.1 ст. 382 ЦПК України у резолютивній частині постанови апеляційного суду зазначається щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. У зв`язку з тим, що результатом апеляційного перегляду справи є ухвалення нового судового рішення про задоволення позову, у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з ТОВ «Горошків-Агро» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 840,80 грн, та за подання апеляційної скарги у розмірі 1261,20 грн, а всього 2102 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Порхун Олесі Павлівни в інтересах ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 05 вересня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Усунути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) перешкоди у користуванні належною їй на праві власності земельною ділянкою для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,4199 га, кадастровий номер 3224682000:06:006:0013, яка розташована на території Горошківської сільської ради Тетіївського району Київської області, шляхом повернення земельної ділянки ОСОБА_1 . Скасувати державну реєстрацію іншого речового права на нерухоме майно: права оренди земельної ділянки, номер запису про інше речове право: 23662966. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горошків-Агро» (ЄДРПОУ 31364426, місцезнаходження: 09852, Київська обл., Тетіївський р-н, с. Горошків, вул. Центральна, 2) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повне судове рішення складено 12 грудня 2022 року. Головуючий Т. О. Невідома Судді І. М. Вербова В. А. Нежура